Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

199

Вівторок, 16 липня 1918 року

Едуард Мослі пише сонет на горі під Бурсою

У ньому немов боролися дві особистості, або то був звичайнісінький конфлікт між розумом і почуттями.

Одна частина всередині нього вважала, що війна досягла переломного моменту. Схоже, німці припинили наступ у Франції, а їхні союзники (австрійці, болгари і не в останню чергу турки) вочевидь втомилися від війни. Сам Мослі вважав, що у нього все гаразд. Османський військовий трибунал зняв з нього звинувачення у спробі втечі. Його врятувало те, що він навчався на юриста з міжнародного права, і те, що він умів у складній ситуації агресивно переходити в наступ на опонента. І ось він знову серед полонених офіцерів на курорті Бурса, де, нехай і під суворим наглядом, міг ходити на риболовлю й дивитися футбол.

Але інша його частина сумувала і перебувала в похмурому розпачі від того, що кращі роки життя минають в полоні.

Цього дня Мослі знову йде приймати лікувальні ванни. Як зазвичай, його супроводжує озброєна охорона. День спекотний. Мослі почувається хворим і втомленим. Вони підіймаються на одну з вершин, що оточують Бурсу. Вид звідти дивовижний, особливо на високу гору Кесіс. Тут Мослі розуміє, що не встигне прийняти ванну, сідає на узбіччі. Там він пише сонет.

One day I sought a tree beside the road

Sad, dusty road, well known of captive feet —

My mind obedient but my heart with heat

Rebelled pulsating “gainst the captor'”s goad.

So my tired eyes closed on the “foreign field”

That reached around me to the starlight's verge,

One brief respite from weary years to urge

Me to forget — and see some good concealed.

But skyward then scarred deep with ages long

I saw Olympus[284] and his shoulders strong

Rise o'er the patterned destinies of all the years

Marked with God's finger by the will of Heaven —

Tracks men shall tread, with only Time for leaven —

That we might see with eyes keen after tears[285].

Розмірковуючи згодом над своїм ліричним виливом, він визнає, що «миті, подібні до цієї, дуже рідкісні». І додає: «Вся наша увага поглинена пошуками їжі та грошей, ми плануємо, інтригуємо та інше»[286].