Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

182

Неділя, 27 січня 1918 року

Мішель Корде розмірковує про майбутнє

Сильні морози дещо відступили: ще зо два тижні тому за вікном було мінус вісімнадцять градусів. Влада заборонила продаж абсенту, солдатам не дозволялися носити шарфи. Зникли торти (в чайних салонах подавали тепер тільки тістечка), а хлібний пайок незабаром буде зменшено до трьохсот грамів на день на людину. Поширюються чутки про заворушення в робітничих кварталах, про близькі авіанальоти на Париж і про німецький наступ, що готується на Західному фронті. А ще подейкують, що в паризькому театральному середовищі викрито шпигунську мережу, до якої належали лише жінки. Корде занотовує в своєму щоденнику:

Робітники на корабельнях біля Кліде погрожують страйком 31 січня, «якщо до цієї дати не почнуться мирні переговори». Тут ми бачимо новий поворот у протистоянні народу і влади: народ хоче знати, чому його змушують битися. Знадобилося чотири роки війни, щоб це законне бажання спливло на поверхню. У Росії воно вже досягло своєї мети. Дедалі голосніше лунають голоси в Англії. Вимоги укласти мир висувають і в Австрії. Ми не знаємо, наскільки сильним є невдоволення війною в Німеччині чи у Франції. Але війна вступила в нову фазу — фазу боротьби між стадом і його пастирями.