Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

140

Лютневий день 1917 року

Флоренс Фармборо розмірковує про зиму в Тростяниці

Зима видалася кепською. У грудні вона отримала звістку про те, що її батько помер у віці 84 років, а минулого місяця помер голова російської родини, у якій вона жила, відомий хірург-кардіолог. На фронті знову затишшя. На цій ділянці Східного фронту всі більш-менш значні військові операції загрузли в снігу і мінусових температурах, тому до шпиталю до Флоренс пацієнти надходили рідко. В один день приймали двох поранених, в іншій — двох хворих. Загалом робити було нічого.

Як завжди, перебої з продовольством почастішали в зимові місяці, проте цього року становище ставало дедалі гіршим. У Москві й Петрограді спалахували хлібні бунти. Усе більше відчувалася втома від війни, невдоволення накопичувалося і тепер виражалося цілком відверто. Поширювалися чутки про заворушення, саботажі та страйки. До 1914 року багато асів економіки стверджували, що ймовірна війна буде короткою, а якщо вона затягнеться, то це призведе до економічної катастрофи. Урешті-решт вони виявилися праві. У всіх країнах, які воювали, практично закінчилися живі гроші. Деякий час війна фінансувалася або за допомогою кредитів, або за допомогою друкарського верстата. Причиною продовольчої кризи в Росії стали не тільки морози і перебої в постачанні, але й інфляція. А крім того, радість від численних літніх перемог на фронті поступилася місце розчаруванню, коли стало зрозуміло, що нескінченні жертви так і не сприяли вирішальній зміні подій.

Загальне неприйняття війни обернулося різкою критикою Верховного командування і навіть царя. Особливо активно поширювалися чутки про те, що відбулося чи, можливо, зараз відбувається при дворі. Убивство сумнозвісного старця Распутіна півтора місяці тому, здавалося, тільки підтвердило той факт, що російське суспільство розкладається — від низів і до самих верхів[229]. Багато подій майже не торкнулися Флоренс, яка тужила через подвійну втрату — батька і голови сім'ї, яка прихистила її, якого вона також уважала рідним. Утім, їй було щиро шкода царя, якого в кращому випадку описували як добромисного, але нездатного на рішучі дії.

Так, важка зима. Коли до загальної бездіяльності додається загальне хвилювання, то зрештою виникають нервозність, дратівливість, вічні сутички між персоналом госпіталю. Флоренс Фармборо сама відчуває роздратування.

Таке враження, ми всі чекаємо, що станеться. Так більше не може тривати. Постає багато запитань, на які ніхто не може дати відповіді. «Чи триватиме війна?», «Чи укладуть Німеччина та Росія сепаратний мир?», «Що в такому випадку робитимуть союзники?».

«Зима сумовита і гнітюча, — занотовує вона у своєму щоденнику. — Лід і холоднеча зробили все, щоб притупити наші думки і паралізувати наші сили».