25 перемог України

Звитяги Івана Сірка

Одним із найбільш відомих запорізьких кошових отаманів був Іван Сірко (1610-1680 рр.).

Сіркові надзвичайно таланило в битвах. Історії відомі не менше 55 його перемог, польські дані дають відомості лише про 3 його поразки.

За переказом, Іван Сірко народився з зубами, чим налякав присутніх. Батько, вирішив всіх заспокоїти та заявив, що Іван «зубами гризтиме ворогів». Він з дитинства виявляв незвичайні здібності, а за часів Визвольної війни українського народу 1648-57 років стає одним з українських воєначальників середньої ланки.

Його запекла боротьба з Туреччиною й татарами була спричинена бідами для співвітчизників, викликаними вторгненнями армій цих держав в Україну. Також Іван Сірко відомий тим, що попри тиск гетьмана Богдана Хмельницького відмовився присягатися московському цареві.

Навесні 1660 року Сірко здійснив успішний похід на Очаків, причому одночасно з його походом інший загін запорожців завдав удару по кримській фортеці Іслам-Кермен (поблизу сучасної Каховки). У 1664 р. Сірко зробив два вдалі походи на Крим, здобув Перекоп та кілька інших населених пунктів, визволивши багатьох невільників-християн.

Сірко розгромив війська одного з найкращих за всю історію Польщі полководців - Стефана Чарнецького, відомого надзвичайною жорстокістю в придушенні національно-визвольної боротьби українського народу.

У 1668 р. Сірко організував антимосковське повстання на Слобожанщині. Його загін оволодів більшою частиною Слобожанщини, крім Харкова та кількох незначних міст. Після цього Сірко рушив із військами до Дніпра, розгромивши під Охтиркою й Полтавою московські війська. Сірко підтримав Петра Дорошенка в намірах відновити єдність України і з наказу гетьмана ходив походом на Крим. У 1668 р. Сірко здійснив ще два походи на Крим. Під час одного з них Сірко дійшов до Кафи (Феодосії) - найбільшого турецького порту в Північному Причорномор’ї, а інший загін запорожців - до Арабата - татарської фортеці на півдні Арабатської стрілки. Невдовзі після укладення союзу Дорошенка з султаном Мехмедом IV Сірко здійснив успішний похід на турецьку фортецю Очаків, спалив місто і взяв велику здобич.

Проте невдовзі московський цар Олексій Михайлович звелів привезти Івана Сірка в кайданах до Москви, бо стало відомо, що «генеральна старшина й усе Військо Запорозьке та голота прагнуть обрати на гетьмана Івана Сірка». Московський цар боявся надзвичайно успішного і популярного гетьмана. Сірка спочатку запросили до Курська під гарантії безпеки «на зустріч», а по дорозі підступно схопили. Невдовзі Івана Сірка вислали у Сибір до Тобольська. Однак, у 1672 р. турки вперше за півстоліття після Хотинської війни почали похід у Східну Європу. Вони здобули Кам’янець-Подільський, оволоділи значною частиною Правобережжя й змусили Польщу підписати невигідний мир. Це викликало тривогу й занепокоєння кількох європейських держав, які почали поспіхом формувати антитурецьку коаліцію. А без Запорізької Січі така коаліція навряд чи могла бути ефективною. Польський король почав настійливо домагатися, щоб московський цар звільнив кошового отамана із заслання.

Завдяки цьому Іван Сірко не залишився в Сибіру навіки, як тисячі інших українських засланців, а був звільнений і дістав змогу повернутися на Батьківщину. Сірко, що на власній шкірі випробував віроломність московитів, відновив союз з гетьманом Правобережної України Петром Дорошенком, та намагався залучити до цього союзу й гетьмана Самойловича.

У 1675 р. турецькі війська здійснили спробу захопити відбірними військами Січ, де тоді перебував Сірко. Унаслідок нічного бою з 15 тисяч яничарів урятувалося 3 тисячі, а втрати козаків не перевищили 50 чоловік.

У серпні 1675 року Сірко зі своїм військом таємно форсував Сиваш і зненацька вдарив по Криму, захопивши кілька міст і дійшовши аж до Бахчисарая. Хан разом зі своїм двором мусив рятуватися втечею в гори.

Протягом майже всього життя Сірко виявив себе як видатний організатор боротьби проти турецьке-татарської навали. Коли загрозу цієї навали було усунуто зусиллями європейських держав та запорожців, Сірко відходить від жорсткого протистояння Січі з Туреччиною і татарами. Останні роки свого життя Сірко дедалі частіше веде мову про мирне співжиття з Туреччиною, Кримським ханством, укладає перемир’я з султаном і ханом.

У 1709 р. московські війська штурмом здобули Чортомлицьку Січ і, розлючені запеклим опором запорожців, стали нищити не лише живих, а й могили, плюндруючи козацьке кладовище, зокрема й могилу Івана Сірка. Її було відновлено лише після повернення запорожців з Олешківської Січі через 25 років.

Іванові Сіркові належать свободолюбні слова: «Хто сяде поряд зі мною, той ще брат, а хто вище мене - той проклят».