25 перемог України

Хто і як перетворив на «пилявчиків» непереможну армію гордовитої шляхти?

Козаки Максима Кривоноса влітку 1648 р. з ходу взяли штурмом одну з потужних фортець - м. Бар (нині на Вінниччині). Падіння Бара справило гнітюче враження на Польщу, оскільки доти фортеця вважалася неприступною.

Для придушення повстання Польща сформувала велетенську армію загальною чисельністю до 100 тисяч вояків. Серед них був 8-тисяч- ний загін німецьких найманців, а також понад 90 гармат.

Для керівництва військом було обрано трьох полководців (регіментарів) - князя Домініка Заславського, коронного підчашого Миколу Остророга і коронного хорунжого Олександра Конецпольського. Богдан Хмельницький досить зневажливо поставився до такого вибору польського командування, назвавши трьох регіментарів «периною, латиною і дитиною». Шляхта збиралася на війну мов на банкет, спорудивши велетенську кількість возів із майном невійськового характеру (посудом, килимами для банкетів, грошима для виплат жовнірам тощо).

Українська армія в цей час уже сягала 100 тисяч, з яких козаки становили близько третини, а решта були непідготовлені повстанці.

Війська зустрілися під Пилявцями (нині с. Пиляви Старосинявського р-ну Хмельниччини). Битва розпочалася запеклими боями за греблю через р. Ікву. Поляки захопили в полон одного з козаків, який перед смертю під тортурами навмисно значно перевищив сили Хмельницького та повідомив катам, що на допомогу козакам йде сам кримський хан з усією ордою, хоча насправді козакам прийшов на допомогу невеликий загін буджацьких татар. Усе це посилило нервовість і невпевненість польського командування. Не витримавши нового натиску, польські війська в ніч на 14 вересня почали відступ, який незабаром переріс на безладну панічну втечу. Навздогін полякам ударив загін Максима Кривоноса. Як результат, козаки захопили значний полон, а також увесь обоз і артилерію. Захопили навіть булаву польського гетьмана В. Заславського.

Польська армія, яка до того була грозою Європи, виявила себе не найкращим чином, позбавлена єдиного і компетентного керівництва та деморалізована попередніми поразками. Після перемоги під Пилявцями польську шляхту в Україні глузливо називали «пилявчиками». Блискуча перемога української армії в Пилявецькій битві мала вирішальне воєнно-політичне значення. Було цілком звільнено від поляків Волинь і Поділля, створено ґрунт для визволення Галичини.