25 перемог України

Тріумф під Корсунем 1648 р.

У квітні 1648 р. слідом за польським авангардом з-під м. Корсуня проти козаків вирушило й головне польське військо на чолі з коронним гетьманом Миколою Потоцьким та польним гетьманом Мартином Калиновським. Дійшовши до м. Чигирина і дізнавшись про розгром під Жовтими Водами, військо коронного гетьмана розвернулося й почало відступ до Корсуня. Гетьман Богдан Хмельницький послав загони на Дніпро, які нищили човни й пороми, щоб зашкодити війську магната Яреми Вишневецького переплисти з Лівобережжя і з’єднатися з військом Миколи Потоцького.

Військо поляків складалося з 5500 кіннотників, 1600 піхотинців і 41 гармат, а загальна кількість поляків разом із шляхетськими загонами, слугами і зброєносцями сягала 20 тисяч чоловік. Військо Хмельницького становило від 15 до 20 тисяч козаків і повстанців з 26 гарматами. На боці козаків продовжували діяти й татари Тугай-бея.

Богдан Хмельницький надіслав наперед полк видатного українського воєначальника Максима Кривоноса та частину татар із наказом - затримати супротивника до підходу основних сил козацько-татарського війська. Козаки Кривоноса загатили ріку Рось. На світанку 15 травня у район Корсуня підійшли основні сили козаків і татар, які почали переправлятися через Рось і скупчуватися в Корсуні. Поляки, налякані попередньою поразкою та чутками про підхід нових сил татар, ухвалили рішення відступати на м. Богуслав під захистом табору з возів. Богдан Хмельницький розрахував такий варіант і наказав зробити засідку біля хутора Горохової Діброви у глибокій балці на лівому березі р. Росі (поблизу сучасного с. Виграєва Корсунь-Шевченківського р-ну Черкащини). Цю балку поляки ніяк не могли обминути на шляху до Богуслава.

На світанку 16 травня польське військо під захистом табору з возів рушило з-під Корсуня по Богуславському шляху. Козаки і татари вільно пропустили ворожий табір. Кілька разів зчинялася перестрілка. Під прикриттям чагарників козакам вдалося непомітно наблизитись до польського табору, відкрити вогонь і знищити частину запряжних коней, від чого зменшилась кількість рядів з возів, що оточували рухомий табір.

Опівдні поляки, зазнавши відчутних втрат, увійшли в балку, густо зарослу лісом і чагарником. Польське військо, затиснуте заболоченою річкою і кручами, наскочило на рови і завали на шляху і змушене було зупинитися. Розгорнути до бою артилерію не вдавалося, бо вози застряли в багні, а кавалерія не могла діяти через тісноту і швидкий початок штурму. Спереду і з боків по поляках вдарили з гармат і рушниць козаки з загону Максима Кривоноса, які засіли в заздалегідь викопаних шанцях, а з тилу спантеличеного ворога атакували козаки гетьмана Богдана Хмельницького і татари Тугай-бея. За кілька годин польське військо було розгромлене. Переважна більшість поляків загинула, інших (понад 8,5 тис.) взяли в полон (у тому числі гетьманів Миколу Потоцького і Мартина Калинов- ського). Козаки захопили весь обоз і 41 гармату. З усього війська від полону й загибелі врятувалося тільки півтори тисячі поляків, переважно кіннотників.

Завдяки перемогам під Жовтими Водами і Корсунем польська армія в Україні фактично припинила своє існування. Військовий та політичний геній гетьмана Богдана Хмельницького, самовідданість козаків і повстанців дозволили поодинці розбити польські війська, які на той час вважалися одними з найкращих у Європі.