25 перемог України

Петро Сагайдачний: «туристичними маршрутами» до Туреччини й Криму

Найвизначнішим гетьманом Війська Запорізького на початку XVII ст. став Петро Конашевич (Сагайдачний) (1570-1622 рр.)

В перші десятиліття XVII століття козаки виходили походами в море щорічно, а в деякі роки - двічі на рік. За часів Сагайдачного склалася унікальна ситуація. Чорне море, яке формально було внутрішнім морем Османської імперії, реально контролювалося українськими козаками, які завдавали удари в усіх його точках в серці тодішньої наддержави.

Сагайдачний розробив і застосував на практиці нову тактику морського бою, яка мала результатом серію безпрецедентних перемог козацького флоту над військово-морськими силами Туреччини, якої тоді боялися всі європейські держави, включно з віддаленими Францією й Австрією.

В таких битвах усе вирішувала швидкість і злагодженість дій. Козаки допоміжних сил фактично виконували роль камікадзе, атакуючи на невеликих чайках, кожна з яких мала максимум дві невеликі гармати і 40-50 бійців, значно більші турецькі галери. Головним їхнім завданням було зв’язати сили супротивника до знищення флагманської галери. Такі дії були б не можливі без абсолютної дисципліни в козацькому війську і впевненості козаків у діях своїх бойових побратимів.

Таку операцію козаки десятки разів успішно проводили в атаках на турецькі ескадри, перетворивши флот наймогутнішої на той час наддержави - Османської імперії - на хронічного невдаху в сутичках з козацьким флотом. У 1606 р. козаки захопили й зруйнували турецьку фортецю Варна (нині в Болгарії). Султан направив в Дніпровський лиман, з якого вийшла козацька ескадра, майже весь свій чорноморський флот. Перечекавши у плавнях до вечора, козаки тихо підпливли до турецького флоту й повністю його розгромили. Врятувався лише турецький командувач Алі-паша зі своєю галерою. Завдяки ліквідації турецького флоту Сагайдачний безборонно зруйнував фортеці Гезлев (нині Євпаторія) і Очаків.

1609 році флотилія Сагайдачного пройшла вздовж узбережжя від Очакова до Дунаю, а звідти взяла курс на Кафу. Взявши штурмом столицю Кримського ханства, запорожці визволили кілька тисяч невільників. Турецький гарнізон відступив у фортецю.

У 1613 році, повернувшись з першого походу на Московію, козаки Сагайдачного спустошили турецькі володіння від Тарханкуту до Керчі, взяли штурмом фортеці Ахтіар та Інкерман в нинішній Севастопольській бухті. Турки, дізнавшись про цей похід, спорядили із Стамбула під Очаків турецьку ескадру, але і її Сагайдачний розгромив у нічному бою.

Наступного, 1614-го року, Сагайдачний з двома тисячами козаків прямо з Дніпровського лиману вдарив на Трапезунд. Зруйнувавши фортецю та забравши невільників, ескадра Сагайдачного пішла турецьким узбережжям на захід - до потужної фортеці Синопа. Вдаривши на Синоп десантом з моря і суші, запорожці взяли штурмом замок і винищили його гарнізон, звільнили християнських бранців та захопили флот.

В запалі гніву султан звелів повісити свого візира, який відповідав за оборону імперії, та послав за Сагайдачним весь флот, який в цей час був у Стамбулі. Козаки волоком перетягнули через Тендрівську косу свої чайки, щоб обминути турецький флот. В бою з татарами і авангардом турецького флоту запорожці втратили одну чайку і 20 козаків. Цих козаків за наказом султана доправили до Синопу і скарали лютою смертю.

Після цього морського походу запорожців турецький султан пригрозив Польщі великою війною. Польща була не готова до війни й намагалася вплинути на гетьмана. Він, проте, розумів, що Османська імперія, яка завоюваннями здобула свою велич та грубою силою нажахала європейські держави, може бути зупинена лише силою. У відповідь на погрозу султана Сагайдачний 1615 року організував і очолив похід на Стамбул козацької флотилії у складі 100 чайок. Козацька флотилія увійшла в серце Османської імперії - протоку Босфор, на якій розташовано турецьку столицю Стамбул в повному бойовому порядку, з розгорнутими хоругвами і під бій литавр, ніби на глум наддержаві. Висадивши десант, козаки вдерлися до передмістя Стамбулу. Помітивши козаків, турецькі матроси повтікали зі своїх кораблів. Українські козаки запалили турецькі галери в Босфорі та наближені до Стамбулу порти, звільнили велику кількість християнських бранців. Після цих подій на службу в турецький флот моряків вдалося зібрати лише під страхом жорстоких покарань. Турецький флот, який намагався наздогнати козаків, було повністю знищено в нічній битві неподалік в Північно-Західній частині Чорного моря в районі сучасної Одещини. Сам турецький адмірал Алі-паша потрапив в український полон. Захоплені в бою галери Сагайдачний притягнув під Очаків і там потопив на очах у турецького гарнізону.

Ці походи Сагайдачного небувало піднесли міжнародний престиж козацтва, яке формально не маючи своєї держави, виявилося сильнішим і значно успішнішим у протистоянні з Османською імперією, ніж потужні європейські держави, зокрема такі, як Австрія і Венеція.

Наступного, 1616-го року, спорядивши флот із семи тисяч козаків на 150 чайках українські козаки знову вийшли в море. Султан, втративши свій чорноморський флот, викликав флот з Єгипту. Сагайдачний розбив єгипетський флот під Очаковом, а потім узяв штурмом Кафу - найбільше місто Криму, разом з її потужною цитаделлю. Козаки захопили казну Кримського хана та визволили тисячі українських, польських та московських бранців. Того ж року, восени, флот козаків атакував міста Мінери і Трапезунд. У порту Мінери пішли на дно 26 турецьких галер, потім впала фортеця в Трапезунді. Турецький султан спрямував для охорони Трапезунда і Синопа ескадру під командуванням алжирського адмірала Ціколі-паші у складі шести великих і кількох десятків менших галер. Після повторного взяття Синопа у морському бою запорожці потопили три великі морські галери, а більшість менших взяли на абордаж.

Довідавшись від полонених турецьких моряків, що решту сил турецького флоту під командуванням адмірала Ібрагім-паші султан надіслав під Очаків з метою перешкодити відступу козаків, гетьман прийняв рішення знову атакувати передмістя Стамбулу.

Із Стамбула Сагайдачний повів свою флотилію на Січ через Азовське море, щоб оминути турецьку ескадру Ібрагім-паші. Там, увійшовши у річку Молочну козаки волоком перетягнули по землі чайки до протоки Кінські Води. У цей час, не дочекавшись козаків під Очаковом і побоюючись кари від султана, Ібрагім-паша вирішив піднятись Дніпром і атакувати Січ. Побоюючись зустрітись із Сагайдачним на Дніпрі, турецький командувач вирішив дійти до Очакова через притоку Кінські Води. Тут, біля Великого Лугу, турецький флот зіткнувся з флотилією Сагайдачного. В протоці зчинилася жорстока битва, у якій запорожці вщент знищили всю турецьку ескадру. У цій битві загинув і турецький адмірал Ібрагім-паша.

Спалення козацьким флотом передмість Стамбула, падіння Варни, Кафи, Трапезунда і Синопа, низка розгромів ескадр турецького флоту привели до стрімкого падіння авторитету Османської імперії в Європі. Замість планів загарбання Європи турецький султан змушений був думати, як захиститися від українських козаків.

Перемоги українських козаків зупинили наступ Османської імперії на українські землі. Крім того, вони різко зміцнили престиж козацької організації серед турецьких властей. Петро Сагайдачний безпрецедентною серією воєнних перемог підняв на небувалу висоту в країні і Європі авторитет Запорізького Війська. Саме завдяки цим та наступним перемогам козаків над турецькими військами під час Національно-визвольної війни Українського народу, яка почалася 1648 р., для України з боку Туреччини склалася сприятлива ситуація. Тривалий час Туреччина, пам’ятаючи про морські походи козаків, займала щодо України політику «позитивного нейтралітету».