100 ключових подій української історії

Початок першої п’ятирічки в УСРР

Дата і місце

1 жовтня 1928 р., УСРР, обговорювався на XVI конференції ВКП(б) у квітні, затверджений у травні 1929 р. на V з’їзді Рад у Москві.

Дійові особи

Генеральний секретар ЦК ВКП(б) Йосип Сталін, Гліб Кржижановський (1872–1959; соратник Леніна, один з авторів плану ГОЕЛРО, у 1921–1923, 1925–1930 рр. на чолі Держплану, один з головних авторів п’ятирічки, в 1929–1939 рр. віце-президент АН СРСР), Валеріан Куйбишев (1888–1935; у 1926–1930 рр. голова Вищої ради народного господарства, у 1930–1934 рр. на чолі Держплану, у 1927–1935 рр. член політбюро ЦК ВКП(б), один з авторів плану ГОЕЛРО і п’ятирічних планів, відданий сталініст), Станіслав Струмілін (1877–1974; видатний радянський економіст, викладач), перший секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор, голова Раднаркому УСРР Влас Чубар.

Передумови події

У 1920-х рр. радянська економіка переживала підйом, пов’язаний із розвитком непу. 1926 р. було висунуто гасло «догнати і перегнати капіталістичний світ» за темпами розвитку промисловості, що мало на меті посилення обороноздатності країни у суцільному «ворожому оточенні». 1927 р. на XV з’їзді партії було ухвалено курс на створення достатньо гармонійного перспективного п’ятирічного плану, що передбачав пропорційний розвиток важкої, легкої промисловості і сільського господарства. Проте успіхи капіталізму, навіть почасти регульованого державою, не могли не тривожити частину радянських лідерів, які виступали за повну концентрацію влади над економікою країни в одних руках і побудову «планової», «безкризової» економіки. Головним прихильником збереження непівських принципів у цей час виступив Микола Бухарін, головним супротивником і прихильником негайної індустріалізації – Лев Троцький. Після розгрому троцькістів і усунення Троцького від влади 1927 р. Сталін, котрий раніше стояв на позиціях, близьких до бухарінських, радикально змінив свою точку зору. Перехід до форсованої індустріалізації відбувався в умовах жорстокої боротьби за владу між «групою Сталіна» та «групою Бухаріна» («правою опозицією»). Перемога першої, зняття Бухаріна і його прихильників 1929 р. з ключових постів означала кінець непу в промисловості.

Хід події

Новий господарський рік почався 1 жовтня 1928 р., проте розробка першого в історії СРСР п’ятирічного плану (який мав прийти на зміну річним контрольним цифрам) тривала. Було створено два проекти (відправний і оптимальний), перший з яких ґрунтувався на постановах XV з’їзду, а другий (його авторами були діячі зі сталінського оточення) передбачав різке зростання капіталовкладень у важку промисловість. План, на відміну від наступних, спочатку ґрунтувавcя на принципах непу, що передбачали госпрозрахунок і т. ін. План було затверджено (в його «оптимальному» варіанті) на V з’їзді Рад у травні 1929 р. Особливості п’ятирічного плану для УСРР полягали в особливому місці республіки в сталінській індустріалізації: УСРР отримала понад 20 % капіталовкладень, тут почала формуватися нова промислова база СРСР, перш за все на основі важкої промисловості сходу і почасти півдня республіки. З 35 головних новобудов і масштабних реконструкцій підприємств по СРСР в роки першої п’ятирічки 12 розташовувалися в Україні (такі проекти ГОЕЛРО, як Дніпрогес, а також потужні новобудови 1930–1931 рр. – ХТЗ, Запоріжсталь, Криворіжсталь, Азовсталь). Водночас будівництво в Україні не означало занепаду старої металургійної бази країни на Уралі – з 1930 р. там побудовано кілька потужних підприємств. Спочатку п’ятирічка не передбачала прискореної колективізації, надфорсованих темпів промислового розвитку. Проте в ході її виконання успіхи першого року призвели до «запаморочення» радянського керівництва і особисто Сталіна, який почав підганяти економіку директивами. Гасло «п’ятирічка за 4 роки», ударницький рух, «корінний перелом» у справі колективізації – все це призвело до вкрай неоднозначних наслідків першого в історії СРСР п’ятирічного плану, який було оголошено виконаним 1933 р.

Наслідки події

Під час виконання п’ятирічки виникла паливна і транспортна криза, велика нестача металів. Попри гучні заяви керівництва, план повністю виконаний не був. Проте успіхи не могли не вражати – в СРСР було збудовано близько 1,5 тис. нових промислових підприємств, у тому числі близько 400 в Україні, де також запрацював Дніпрогес та низка менших електростанцій, з конвеєра ХТЗ зійшов перший трактор, з’явилося комбайнове та гірниче машинобудування, налаштовувались перші черги металургійних заводів-гігантів, що запрацюють на повну потужність протягом наступної п’ятирічки. Будівництво нових заводів вивело Україну на рівень великих індустріальних країн Європи, внаслідок чого її промисловий потенціал 1940 р. у сім разів перевищував показник 1913 р. Проте виконання першої п’ятирічки відбувалося коштом власного населення, одночасна суцільна колективізація і перекачування коштів з пограбованого державою села в промисловість викликали в СРСР та Україні тривале та різке зниження життєвого стандарту абсолютної більшості громадян країни. Цю тенденцію було почасти подолано в наступні роки, але життєвий стандарт у СРСР порівняно з країнами Заходу залишався навдивовижу низьким. Загалом протягом першої п’ятирічки була створена радянська економічна система з усією своєю позитивною і негативною специфікою в такій формі, у якій вона зберегалася до розпаду СРСР.

Історична пам’ять

Оспівана в СРСР та добре відома сьогодні в Україні подія, далекосяжні наслідки якої дотепер важливі для життя багатьох наших громадян. Відзначена в сотнях художніх творів, пам’ятників, святкувань радянської доби, але найбільш вражаючим пам’ятником тій епосі є сотні мертвих або перепрофільованих підприємств сучасної України – свідків важкої «промислової весни» могутньої імперії, що навіки канула в Лету.