100 ключових подій української історії

Заснування РУП

Дата і місце

«Рада чотирьох» – 11 лютого 1900 р., Харків, партія сформована протягом 1900–1901 рр. у Харкові, Полтаві, Києві.

Дійові особи

Ініціатором заснування партії був студент Харківського імператорського університету Дмитро Антонович (1877–1945; син видатного діяча громадівського руху Володимира Антоновича, міністр і дипломат часів Центральної Ради та Директорії, помітний культурний діяч української еміграції), співзасновниками виступили студенти Харківського імператорського університету Михайло Русов (1876–1909; помітний діяч українського студентського руху, з 1901 р. в еміграції), Левко Мацієвич (1877–1910; талановитий корабельний інженер, перший український авіатор, один із винахідників авіаносця, політичний і громадський діяч, загинув в авіакатастрофі), Боніфатій Камінський (1873–1919; збіднілий дворянин із Полтавщини, дядько повстанських отаманів 1920-х рр. В. та С. Гресів). У 1900–1901 рр. важливу роль у створенні партії відіграли студенти Юрій Коллард (1875–1951; письменник, міністр урядів часів Директорії, соціаліст-самостійник, у 1920-х рр. співзасновник Легії українських націоналістів), Володимир Мазуренко (1877–1937; інженер, економіст, згодом член УСДРП, член урядів часів Центральної ради та Директорії, повернувся до УСРР 1921 р., 1937 р. розстріляний), Борис Мартос (1879–1977; видатний політичний діяч, діяч кооперативного руху, прем’єр-міністр часів Директорії, з 1920 р. в еміграції). Автором «тимчасової програми» – брошури «Самостійна Україна» – був Микола Міхновський (1873–1924; членом РУП не був, згодом лідер Української народної та Демократично-Хліборобської партії, автор «10 заповідей УНП», один з організаторів української армії в 1917 р., очолив виступ полуботківців, покінчив життя самогубством).

Передумови події

Нове покоління українських діячів, яке прийшло на зміну старим громадівцям, прагнуло чогось більшого за аполітичне українофільство. Спираючись на європейський соціалістичний революційний і загальнодемократичний досвід, студентська молодь почала мріяти про заснуваня власної соціалістичної партії. Головним ініціатором її заснування став Д. Антонович, який мав чималий авторитет у студентських колах Києва та Харкова. Крім того, Л. Мацієвич та М. Русов 1899 р. побували в Галичині, де ознайомилися з місцевим досвідом організації партійної роботи. Осередком, з якого виросла партія, стали студентські громади великих університетських міст України, зокрема Харкова.

Хід події

Проголошення партії відбулося на «раді чотирьох» (Антонович, Мацієвич, Русов, Камінський) 11 лютого (29 січня за старим стилем) у Харкові. Публічно про створення РУП було проголошено на шевченківських роковинах у Харкові через місяць. Улітку 1900 р. на прохання студентів М. Міхновський написав і видав відому брошуру «Самостійна Україна», в якій містився стислий виклад історії імперської політики та української державності, а також прагнення до політичного і культурного розриву з імперією. Така радикальна позиція не поділялася більшістю рухівців (окрім, можливо, Мацієвича), але через брак кращого брошура виконувала роль програмного документа до 1902 р. Протягом 1900–1901 рр. харківські рупівці діяли в складі Харківської студентської громади, з’явилися рупівські громади в Полтаві і Києві. Уперше питання про організовану партійну роботу було поставлено на порядку денному на Першій конференції РУП у Полтаві в червні 1901 р. (у рамках III українського студентського з’їзду). Було ухвалено рішення про заснування друкованого органу (журналу «Гасло») в Галичині та організацію на місцях рупівських структурних одиниць – «вільних громад», почали з’являтися місцеві партійні комітети. Справа партійного будівництва ускладнювалася відсутністю у членів партії досвіду партійного будівництва, а також повністю нелегальним становищем будь-яких партій в Російській імперії до 1905 р.

Наслідки події

Було створено першу українську партію, яка, попри свою організаційну слабкість, стане основою для кількох майбутніх напрямків розвитку української соціалістичної ідеї, школою партійної діяльності для багатьох видатних українських політиків першої половини XX ст.

Історична пам’ять

Добре знана в сучасній Україні подія (завдяки підручникам, публіцистиці, статтям у пресі до річниць). У Харкові встановлено меморіальну дошку на честь М. Міхновського.