100 Великих загадок історії України

КИЇВСЬКІ БУДИНКИ ПЕТРА I і МАЗЕПИ

Будинок Мазепи в Києві на Подолі. Вид після перебудови XIX ст.

Можна по-різному тлумачити політичну діяльність Івана Мазепи, але не можна заперечувати, що роки його правління стали справжньою епохою в українській архітектурі. Довгий час офіційна історична наука замовчувала заслуги гетьмана, приписуючи йому суцільний негатив, проте останні десятиліття дали можливість неупереджено оцінити його як політика і видатну особистість.

З перебуванням Мазепи в Києві пов’язано декілька будівель на Подолі і Печерську. Український гетьман мав також будинки в Москві (де часто бував при дворі Петра І) і Чернігові, палац в Батурині.

Київ займав одне з провідних місць серед українських міст, сполучаючи функції культурного, релігійного і економічного центрів, тому багато представників козацької еліти XVII-XVIII ст. прагнуло придбати нерухомість у столиці. Тут були садиби гетьмана Б. Хмельницького та І. Виговського, полковника Київського та інших полків. Після обрання главою Гетьманщини Іван Мазепа також побудував «кам’яницю» в центрі Подолу, неподалік від Могилянського колегіуму, опікуном якого він був.

...В центрі сучасного Подолу,. неподалік від старовинної ринкової площі, знаходиться будівля, яку київські перекази називають «будинком Мазепи». Точна дата його спорудження невідома, ймовірно, це межа XVII-XVIII ст. До нашого часу «кам’яниця» дійшла в значно перебудованому вигляді, проте під архітектурними нашаруваннями збереглася первинна зовнішність будівлі.

Дослідник київської архітектури Ф. Ернст (який першим звернув увагу на цю споруду) в путівнику по Києву 1930 р. назвав її просто «кам’яницею XVIII ст.». Можливо, назвати будівлю «будинком Мазепи» не дозволила цензура.

У 1980-1990-х роках київські реставратори відтворили первинний вигляд «будинку Мазепи». Це була одноповерхова цегляна споруда, спланована в традиціях української народної архітектури. З сіней з каміном двері ведуть до двох світлиць з «хрещатими» склепіннями, характерними для архітектури у стилі бароко. У товщі масивної стіни знаходилися сходи, які вели на горище або до дерев’яної мансарди.

У 1811 р. київський Поділ майже весь згорів, але «будинок Мазепи» вцілів, хоча і потребував капітального ремонту. Після перебудови будівля стала двоповерховою, а її фасад прикрасив ампірний портик з двома колонами. Був збільшений і первинний об’єм будівлі — на рівні першого поверху прибудували додаткові приміщення. Під будинком розташовувалися глибокі підвали зі скошеними склепіннями сходового входу і віконних отворів.

Дотепер історики не прийшли до єдиної думки, чи дійсно ця «кам’яниця» пов’язана з ім’ям Мазепи. Якщо споруда — сучасниця українського гетьмана, то чому вона вперше з’явилася лише на міському плані 1803 р.? З іншого боку, плани Києва XVIII ст. були переважно військовими, тому цивільні споруди на них (за рідкісним виключенням) не позначалися.

Тим часом, ніхто не заперечуватиме того, що Мазепа часто бував на київському Подолі. Завдяки його меценатству в 1690-1703 рр. там були зведені монументальний Богоявленський собор і учбовий корпус Київської академії, прикрашені ліпними зображеннями гетьманського герба. Він також був почесним очільником київського міського ополчення, а для виконання цих функцій, очевидно, передбачалася особиста присутність в Києві.

На Подолі знаходилися і садиби найближчих родичів гетьмана - матері, ігумені київського Вознесенського монастиря Марини Мокієвської, сестри Олександри (в іночестві — Панфіли) і київського полковника Костянтина Мокієвського. Будинок останнього після переходу Мазепи на сторону шведів був конфіскований і переданий чиновникові київської губернської канцелярії греку Ф. Корбею.

Ще один «будинок Мазепи» знаходився на Печерську, де в 1706 р. за наказом Петра І почалося зведення фортеці навколо Печерського монастиря. Мазепі було наказано невідступно спостерігати за цими роботами. Можливо, саме тоді він оселився в цегляній одноповерхової «кам’яниці» неподалік від місця будівництва. Хоча не виключено, що Мазепа міг побудувати печерський будинок і раніше, зупиняючись у ньому, коли приїжджав до матері — ігумені Вознесенського монастиря. На кошти гетьмана були побудовані Вознесенський монастирський собор, цегляні стіни навколо Печерського монастиря з баштами і надбрамними церквами, Миколаївський собор. При ньому в Печерському монастирі почалися зведення дзвіниці (яку було завершено лише в 1740-х роках) і реставрація Успенського собору. У ризниці Печерського монастиря зберігалися дорогоцінні підношення Мазепи, а в монастирських сховищах — гетьманські скарби, які в 1709 р. були конфісковані за наказом Петра І.

«Будинок Мазепи» на Печерську був розібраний в 1926 р. Археологічні дослідження 1950-х років місця, де він стояв, виявили залишки будівельних матеріалів XVII-XVIII ст., переважно цегли. Судячи з фотографій межі ХІХ-ХХ ст., «будинок Мазепи» був цегляним, з цокольним (підвальним) поверхом і дерев’яним другим поверхом. Фасад прикрашав традиційний для архітектури початку XIX ст. фронтон з колонами. За свідченнями київських корінних мешканців, в підвалах будинку починався підземний хід, який вів до Дніпра.

Ще один «будинок Мазепи» XVIII ст. зберігся в Чернігові; його також називають «канцелярією Чернігівського полку» — остання розміщувалася саме там вже після смерті гетьмана. Решта споруд, пов’язаних з ним, була зруйнована під час карального походу А. Меншикова на резиденцію Мазепи — Батурин. Тоді були знищені «будинок Мазепи» у фортеці і його заміський палац з багатою бібліотекою, колекцією зброї, живопису та інших витворів мистецтва.

Окрім «будинку Мазепи», в Києві на Подолі знаходиться і «будинок Петра І». Ці будівлі розділяє якась сотня метрів. Дослідники історії Києва Н. Закревський, П. Лебединцев та В. Іконников, довіряючи місцевим переказам, припустили, що тут у 1706 і 1709 рр. зупинявся російський монарх. На «будинку Петра І» довгий час навіть висіла відповідна меморіальна дошка. Проте архівні документи спростовують це. Як виявилось, будівництво цегляної 10-кімнатної двоповерхової споруди було розпочате в середині XVIII ст. власниками садиби — братами Биковськими. Згодом вони продали недобудований будинок місту, завершили його лише наприкінці сторіччя.

Те, що будівля не є «сучасником» царя, помітив ще в 1930-і роки Ф. Ернст, який відмітив, що «будинок Петра І» за зовнішніми ознаками нагадує Магістрат міста Козельцю на Чернігівщині, який був споруджений в 1740-х роках.

Можна припустити, що російський імператор дійсно зупинявся в якомусь будинку, що стояв на тому місці, де через півстоліття почали будівництво брати Биковські. Їх предки - київські війти і бургомістри, володіли цією садибою з XVII ст. Де ж, як не в будинку київських «мерів», міг поселитися монарх! Проте підтвердження цієї гіпотези поки не знайдене.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.