100 облич Української революції

Петро Франко

(1890–1941)

Син великого поета. Родом із Нагуєвичів. Пластун - співзасновник орагнізації, автор першого скаутського підручника "Пластові ігри та забави"; летун - організатор і командир авіації УГА, вчений-хімік, винахідник.

Учасник Листопадового зриву і визвольних змагань на західноукраїнських землях, про що написав у мемуарах.

Народився в селі Нагуєвичі. Син Івана Франка. Навчався на хімічному факультеті Львівської політехніки. Разом із Іваном Чмолою заснував перший таємний гурток “Пласт”. 1914-го скликали перший з’їзд пластунів Галичини та Буковини, влаштували мандрівний табір на Чорногорі. Автор 15 книг для скаутів, першого підручника – “Пластові ігри та забави”. У роки Першої світової війни – старшина Легіону Українських січових стрільців. У 1916 році успішно завершив летунську школу біля Сараєва.

Під час Листопадового чину з кулеметною сотнею знаходився на Високому Замку у Львові. Організатор і командир летунських частин, командувач авіації Галицької армії. Здійснив понад 50 бойових вильотів за лінію фронту. Із весни 1919-го – в місії Червоного Хреста. Потім – професор Коломийської гімназії. 1931 року переїхав працювати до Харкова в Інституті прикладної хімії. Викладав хімію в політехнічному інституті, уклав підручник із хімії та “Енциклопедичний словник з хімічної термінології”. Зареєстрував 36 винаходів у галузі переробки молока. Написав драму за повістю “Захар Беркут”, кіносценарій за повістю “Борислав сміється”.

1939–1941 роки – директор музею Івана Франка у Львові. В червні 1941-го вивезений радянською владою зі Львова. Загинув під час спроби втечі з поїзда, яким його намагалися вивезти на схід. За іншими даними, загинув у катівнях НКВД УРСР.