100 облич Української революції

Кирило Стеценко

(1882–1922)

Композитор, диригент, священик, громадський діяч. Під час Української революції став співорганізатором кобзарської школи, викладав у Музично-драматичному інституті імені Лисенка. У творчому доробку понад 50 обробок колядок, щедрівок, літургійних творів.

Народився в селі Квітки Київської губернії (нині – Черкаська область) у родині сільського живописця. Навчався у Київській духовній семінарії, Музично-драматичній школі імені Лисенка. У 1901–1904 роках написав свої перші чоловічі хори “Бурлака”, “Могила” та кантату “Слава Лисенкові”. Трохи згодом долучився до національного руху, писав волелюбні хори “Заповіт” (на слова Тараса Шевченка), “Содом”, “Прометей” (на слова Коваленка). За це у 1907 році був арештований і висланий із Києва. Мешкаючи в Білій Церкві та Тиврові (1908–1911 роки) викладав спів у навчальних закладах, написав хори “То була тихая ніч” (на слова Лесі Українки), “Сон” (на слова Павла Грабовського), дитячі опери “Лисичка, Котик і Півник” та “Івасик-Телесик”, музичну п’єсу “Сватання на Гончарівці” Григорія Квітки-Основ’яненка. У 1911 році став священиком.

У 1917–1920 роках мешкав у Києві, де брав активну участь у створенні кобзарської школи, працював у Всеукраїнському музичному комітеті відділу мистецтва, викладав у Музично-драматичному інституті імені Лисенка. Його музичним творам притаманні емоційність, мелодійність, національні інтонації. У творчому доробку композитора понад 50 обробок колядок, щедрівок, літургійних творів, музикознавчих досліджень.

Помер у селі Веприк (тепер Київщина), де й похований.