100 облич Української революції

Павло Потоцький

(1857–1938)

Генерал артилерії, котрий прославився власним Музеєм України - унікальною колекцією картин, книг, антикварних меблів і посуду, зброї і карт, архівних документів. Зібрання подарував урядові УСРР, однак зазнав трагічної долі: був заарештований і помер, не дочекавшись вироку в Лук'янівській в'язниці.

Народився на Полтавщині в родині військових і меценатів. Закінчив Петровську військову гімназію в Полтаві, Михайлівське артилерійське училище в Санкт-Петербурзі, Артилерійську академію. Брав участь у російсько- турецькій, російсько-японській і Першій світовій війнах. Дослужився до генерала артилерії і командира корпусу. 1896 року організував перший у Російській імперії музей при військовій частині.

У жовтні–листопаді 1917-го працював у петроградській Комісії з реєстрації і повернення до України культурних цінностей. 4 грудня того ж року прийняв українське громадянство.

Протягом 40 років збирав твори українського мистецтва, зброю, книжки, антикваріат у Музей України. Його Музей складався з бібліотеки в 17 тисяч томів, колекції гравюр і літографій (15 тисяч), картин (понад 300), меблів, порцеляни, зброї, карт, архіву з гетьманськими універсалами. 1926-го передав зібрання раритетів у дарунок урядові УСРР. “Музей України: Збірка Потоцького” увійшов до щойно утвореного в Києво-Печерській лаврі заповідника “Всеукраїнське музейне містечко”, а самого збирача призначено пожиттєво директором. Але у 1930- ті музей зачинили як буржуазний, Павла Потоцького заарештували. Помер у Лук’янівській в’язниці. Майже цілком загинула і його унікальна збірка. Трагічно склалася й доля родини мецената.