100 облич Української революції

Дмитро Антонович

(1877–1945)

Історик мистецтва та театру, архівознавець, музеєзнавець. Син Володимира Антоновича, представник Української Центральної Ради, заступник голови УЦР Михайла Грушевського, міністр морських справ. За часів Директорії - міністр мистецтва. Один із фундаторів Української академії наук, Української академії мистецтв та Українського вільного університету.

Син Володимира Антоновича. Народився в Києві. Закінчив 4-ту Київську гімназію, Київський та Харківський університети. 1894-го в Каневі створив театральну трупу. 1900 року заснував Революційну українську партію.

У 1906-му виїхав на еміграцію, вивчав західно-європейське мистецтво. Від 1912 року викладав історію мистецтва в Київській мистецькій школі.

У 1917-му увійшов до Української Центральної Ради, став заступником голови УЦР. У жовтні за дорученням Генерального Секретаріату виїхав до Одеси, Херсона, Миколаєва, щоб дослідити питання українізації Чорноморського флоту. Після повернення до Києва призначений Генеральним секретарем морських справ, а від січня 1918 року – міністром морських справ. Співорганізатор Української академії наук та Української академії мистецтв. За Директорії УНР – міністр мистецтва в уряді Чехівського, голова дипломатичної місії УНР у Римі та Празі. Був ініціатором заснування Державного драматичного та Державного народного театрів.

Від 1921 року на еміграції у Відні та Празі. Один із фундаторів Українського вільного університету, пізніше – його ректор. Співзасновник Українського історично-філологічного товариства у Празі. Автор чисельних наукових праць, передусім із історії церковного будівництва, життєписів діячів історії України.

Помер у Празі.