100 облич Української революції

Володимир Чехівський

(1876–1937)

Державний, політичний і церковний діяч, ідеолог УАПЦ, професор, голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ УНР. Доклав багато зусиль для становлення УАПЦ. За його ініціативою уряд УНР проголосив автокефалію УАПЦ. Заарештований за сфабрикованою справою СВУ. Розстріляний 1937 року.

Народився в селі Горохуватці, що на Київщині, в родині священика. Освіту отримав у Київській духовній академії, де одержав ступінь кандидата богослов’я. Вчителював на Київщині та Черкащині. 1906 року обрано депутатом І Державної Думи. Тоді ж за участь в українському національному русі заарештований і засланий до Вологодської губернії. За рік повернувся, оселився в Одесі. Викладав історію, брав участь у роботі “Просвіта”.

У 1917 році увійшов до УЦР від Одеси. Був головним редактором “Українського слова”. Від листопада – політичний комісар Одеси від Центральної Ради. За гетьманування Скоропадського працював у Міністерстві віросповідань і церковної політики, входив до Українського національного союзу. За часів Директорії очолював Раду народних міністрів і Міністерство закордонних справ УНР. Доклав багато зусиль для становлення УАПЦ. За його ініціативою уряд УНР проголосив автокефалію УАПЦ. Не схвалював орієнтацію Петлюри на порозуміння з Антантою. Це стало однією з основних причин відставки його уряду.

У 1920-х роках працював у історико-філологічному відділенні Всеукраїнської Академії наук, був професором медичного та політехнічного інститутів у Києві. 1929 року заарештований у справі СВУ. Засуджений до страти, але вирок замінили 10 роками ув’язнення, яке відбував у таборі особливого призначення без права листування.

У 1937 року розстріляний.