100 облич Української революції

Павло Христюк

(1890–1941)

Публіцист, Генеральний писар першого українського уряду, міністр внутрішніх справ. Заарештований у справі "Українського національного центру", загинув у ГУЛАГу.

Народився на Кубані, в козацькій родині. Там мешкав до 1912 року. Навчався в Київській політехніці, де активно включився до українського руху. Як публіцист і критик співпрацював із єдиною на той час українською щоденною газетою “Рада”, а згодом – із журналом “Комашня”.

На початку Української революції був одним із лідерів Української партії соціалістів-революціонерів, учасником Центральної Ради, а згодом – Генерального Секретаріату. В першому українському уряді обійняв посаду Генерального писаря – вів протоколи засідань, готував проекти державних актів, стежив за дотриманням необхідних процедур. Підпис Христюка скріплював найважливіші документи.

Він ініціював створення печатки уряду. В її основі – герб Володимира Великого. Після проголошення IV Універсалу став міністром внутрішніх справ.

З 1919 року на еміграції у Відні, де став співредактором журналу “Борітеся – поборите!”. Автор чотиритомника “Замітки і матеріали до історії української революції”. З 1924 року в Україні. Працював у державних установах, готував наукові та публіцистичні праці. У 1931 році заарештований за звинуваченням у справі “Українського національного центру”. Загинув у таборі ГУЛАГ в Архангельську