100 облич Української революції

Панас Саксаганський (Тобілевич)

(1859–1940)

Актор і режисер, представник знаменитої театральної родини, брат Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського, Марії Садовської-Барілотті. Запровадив партитури ролей.

У 1918 році директор, режисер та актор державного Народного театру в Києві (з 1922 року - Український драматичний театр імені Марії Заньковецької). Зіграв 100 драматичних і комедійних ролей, найвідоміша - Возний.

Народився в Херсонській губернії в старовинній шляхетській родині. Після Єлизаветградського реального училища (є дані, що там сидів за однією партою із Євгеном Чикаленком) – на військовій службі. У 1883 році розпочав професійне творче життя в трупі Марка Кропивницького та Миколи Старицького роллю Возного в “Наталці Полтавці”. 1890 року очолив власну трупу “Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом Панаса Саксаганського”. 1900 року ввійшов до об’єднаного театрального колективу “Малоросійська трупа Марка Кропивницького, під керівництвом Панаса Саксаганського і Миколи Садовського за участю Марії Заньковецької”. У подальшому гастролював у складі різних труп. У 1918 році його запросили на посаду директора, режисера й актора в державний Народний театр у Києві. 1922 року на його базі створили Український драматичний театр імені Марії Заньковецької.

Зіграв майже 100 ролей, як комедійного, так і драматичного репертуару. Перший український режисер, хто започаткував створення партитур ролей і вистав, ідеї щодо створення сценічного образу виклав у статті “Моя робота над роллю” (1937). Помер у Києві.