100 облич Української революції

Остап Вишня (Павло Губенко)

(1889–1956)

Фельдшер, начальник медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР, що дислокувалося в Кам'янець-Подільську. Там дебютував 1919 року як фейлетоніст. Винайшов новий літературний жанр - "усмішка". За накладами творів і популярністю його випередив лише Тарас Шевченко.

Народився в селі Грунь на Полтавщині. Закінчив двокласну Зіньківську школу і Київську військово-фельдшерську школу. Працював фельдшером у Київській залізничній лікарні. 1917 року вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, але не закінчив.

Фельдшер Павло Губенко дебютував під іменем Павло Грунський як фейлетоніст у 1919 році в Кам’янець- Подільську. Там він як начальник медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР особисто виходжував у поїздах-госпіталях хворих на тиф вояків, лікував їх не тільки пігулками, а й сміхом. Згодом гуморист набуде народної слави як Остап Вишня, але за участь у творенні Української держави “відповів” тюремним ув’язненням (кінець 1920–початок 1921-го) і десятирічкою в концтаборі на Печорі (1934–1943).

1944 року опублікував перший після заслання твір “Зенітка”. Працював у журналі “Перець”. 1955 року реабілітований. 28 вересня 1956 року помер.