100 облич Української революції

Нестор Махно (Міхненко)

(1888–1934)

Отаман селянського повстанського руху, столицею якого було Гуляйполе. Голова Революційної повстанської армії. Один із лідерів анархістського руху в Україні.

Народився в місті Гуляйполі на Катеринославщині в багатодітній селянській родині. Здобув тільки початкову освіту. У 1905–1907 роках пристав до гуляйпільської групи хліборобів анархістів-комуністів. Уже тоді тричі заарештовувався за підозрою в політичних убивствах. Через неповноліття смертну кару замінили довічною каторгою, яку відбував у Бутирській в’язниці. У 1917 році повернувся в Гуляйполе і очолив Революційний комітет Гуляйполя. У квітні 1918 року створив загін для опору німцям. 16 жовтня оголосив від імені районного гуляйпільського Революційного комітету про відновлення радянської влади та повстання “робітників і селян проти душителів і катів Української революції австро-германо- гайдамаків”. На хвилі антигетьманського повстання до кінця року об’єднав більшість повстанських загонів регіону. В лютому 1919 року махновці ввійшли до складу червоної Задніпровської дивізії. Однак через ідеологічні суперечності відмовився від співпраці з більшовиками. У серпні проголосив створення Революційної повстанської армії України (махновців). У вересні уклав нетривалий союз із Армією УНР, щоб здолати денікінців. Захопив деякі міста південної і східної України. Влітку 1920 року здійснив 3 рейди Лівобережжям. Воював також проти військ Антанти, врангелівців і більшовиків. У серпні 1921 року перейшов румунський кордон. Із середини 1920-х років мешкав у Парижі.

Похований на кладовищі Пер-Лашез.