100 облич Української революції

Борис Мартос

(1879–1977)

Організатор українського кооперативного руху, вчений-економіст, у першому уряді УHP - Генеральний секретар земельних справ, а за Директорії - міністр продовольчих справ, фінансів, голова уряду.

Нащадок старовинного козацького роду з Полтавщини. Народився в містечку Градизьк. Під час навчання на фізико-математичному факультеті Харківського університету долучився до визвольного руху. Активіст Революційної української партії, за що тричі відбував покарання у в’язниці.

У 1910-х організовував кредитні спілки та кооперативні курси на Волині, Полтавщині та Кубані. Викладав у Харкові. У 1917 році увійшов до Центральної Ради та Малої Ради. Як Генеральний секретар земельних справ займався створенням Крайового та місцевих земельних комітетів. Автор Тимчасового земельного закону від 18 січня 1918 року, за яким земля та надра оголошувалися власністю народу, і кожен мав отримувати стільки землі, скільки зможе обробляти власною працею. За гетьманату очолював управу Українського кооперативного комітету, входив до ради директорів “Дніпросоюзу” та “Українбанку”, співзасновник Кооперативного інституту імені Михайла Туган-Барановського в Києві.

За Директорії УНР обіймав посади міністра продовольчих справ, міністра фінансів і голови Ради народних міністрів. Став одним із “батьків” української гривні. З 1920 року в еміграції. Мешкав у Німеччині, Чехословаччині, США. Продовжив наукову та громадсько-політичну діяльність, заснував українські вищі навчальні заклади за кордоном. Помер на 98-му році життя, похований у США (штат Нью- Джерсі).