100 облич Української революції

Андрей Шептицький

(1865–1944)

Духовний провідник і моральний авторитет греко-католиків.

Митрополит Української греко-католицької церкви. Меценат навчальних закладів, культурних, наукових, молодіжних організацій. Засновник Українського національного музею у Львові, природних заповідників, страхової компанії і банку.

Народився Роман-Марія-Олександр на Львівщині. Походив із одного із найдавнішого і найзаможнішого боярського роду Галичини. Здобув належну освіту (в університетах Львова, Кракова, Вроцлава, Відня, Мюнхена). Отримав ступінь доктора права, теології та філософії. Пройшов усі щаблі духовної кар’єри: складання перших чернечих обітниць, посвята в монахи, під час якої прийняв ім’я Андрей (1888 рік). Подорожував з духовною місією в Італії, Великобританії, Бельгії, Канаді, США. На початку Першої світової війни Митрополита було ув’язнено. Роки вигнання у Російській імперії Шептицький використав для поширення ідей греко-католицької церкви. У Києві в 1917 році зустрівся з діячами Центральної Ради. Того ж року повернувся в Галичину. Обраний членом Національної Ради ЗУНР, почесним президентом Української Національної Ради, а згодом – Всеукраїнської Національної Ради. Закликав польський уряд припинити репресії українців, переслідування православних священиків і руйнування церков. Засуджував Голодомор 1932–1933 років, збирав допомогу для голодуючих. Радянський уряд від цієї допомоги відмовився.

У роки Другої світової війни – духовний лідер українців. Благословив проголошення 30 червня 1941 року Акта відновлення Української держави. Під час нацистської окупації врятував життя понад 200 євреям, очолив кампанію з їх переховування. Помер 1 листопада 1944 року. Похований у соборі Святого Юра.