100 облич Української революції

Ольга Кобилянська

(1863–1942)

Ім'я цієї письменниці-феміністки носить Чернівецький обласний музично-драматичний театр. Засновниця "Товариства руських жінок на Буковині". Повістю "Земля" започаткувала в українській літераторі модернізм.

"У її творах тонкі обрисування людської психіки, глибокий аналіз і знання людської душі", - зауважував її сучасник Гнат Хоткевич.

Родом із міста Гура-Гумора на Буковині (тепер це Румунія) в багатодітній родині. Навчалася в 4-класній німецькій школі. Далі – самоосвіта. Світогляд формувався під впливом художніх книг і захопленнями соціологією, політологією, філософією. Цікавилася новинками моди, мала вишуканий смак. Шукала себе в музиці (грала на фортепіано, цитрі, дримбі), малювала і грала в театрі, однак віддала перевагу літературі. Писати та друкуватися почала німецькою мовою (“Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини”, “Доля чи воля?”). 1891 року переїхала до Чернівців, де через 3 роки організувала “Товариство руських жінок на Буковині”. Вона перша серед українських прозаїків виступила проти духовного закріпачення жінки. Активна участь у жіночому русі та бажання донести ідеї до співвітчизниць спонукали її писати українською, переважно про морально-етичні проблеми інтелігенції, важке становище жіноцтва. У 1899 році здійснила поїздку Наддніпрянською Україною, під час якої познайомилася з Лисенками, Старицькими, Косачами, заприятелювала із Лесею Українкою. У 1902 році написала соціально- психологічну повість “Земля” – яскравий зразок неоромантизму.

У 1920–1930-х роках налагодила контакти з українською літературною молоддю журналу “Промінь”, львівським місячником “Нові шляхи”, харківським видавництвом “Рух”, де вийшли її “Твори” в дев’яти томах. У 1940-му – член Спілки радянських письменників України.

Померла в Чернівцях.