100 облич Української революції

Всеволод Петрів

(1883–1948)

Генерал-хорунжий Армії УHP.

Педагог, організатор Гайдамацького полку імені Костя Гордієнка, командувач Волинської групи Армії УНР, військовий міністр УНР та уряду Ярослава Стецька.

Народився у Києві в родині військових. Його прапрадід був учасником битви під Полтавою 1709 року. Отримав військову освіту. Під час Першої світової війни за бойові заслуги нагороджений всіма орденами Святого Володимира.

У березні 1917 року ініціював українізацію частин на Західному фронті. Організатор Гайдамацького полку імені Костя Гордієнка. У лютому–травні 1918 року – командир Запорізького імені кошового Костя Гордієнка полку кінних гайдамаків, учасник визволення від більшовиків Лівобережної України (березень) та Кримського походу Запорізького корпусу Армії УНР (квітень). Від червня 1919 року – командувач Волинської групи Армії УНР, а з липня – військовий міністр УНР. 1920 року отримав звання генерал- хорунжого, а в серпні наступного став начальником Генерального штабу УНР.

На еміграції мешкав у Хусті, викладав в Українському високому педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова в Празі. Із 1929 року увійшов до Проводу ОУН. Після оголошення Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 року обраний військовим міністром і заочно головою Українського Національного Комітету.

Від 1945 року оселився в Західній Німеччині. Організатор Українського військово-історичного товариства. За кілька днів до смерті в 1948 році ввійшов до Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Європі.

Помер у таборі для переміщених осіб в Аугсбурзі.