100 облич Української революції

Мирон Тарнавський

(1869–1938)

Син греко-католицького священика, прославився як військовий. Начальний вождь Галицької армії. Брав участь у Чортківській офензиві та поході на Київ-Одесу.

Народився в селі Барилів на Львівщині в родині священика. Закінчив офіцерську школу у Відні. Учасник Першої світової війни. У 1916 році став командиром вишколу Українських січових стрільців, а в наступному – очільником Легіону УСС.

Від 1919 року в Галицькій армії. На чолі її 2-го Осадного корпусу брав участь у Чортківській офензиві 7–28 червня. Командував галицькими частинами під час спільного походу українських армій на Київ–Одесу. У подальшому, рятуючи підрозділи від виснажливих боїв у “трикутнику смерті” та епідемії тифу, вступив у переговори з Денікіним про приєднання до Добровольчої армії. За це був відданий під військовий суд. Щоправда, трибунал виправдав.

У 1920 році - головнокомандувач УГА. Коли вона об’єднала сили із Червоною армією, залишив військову службу та переховувався в Києві. По поверненні до Галичини заарештований польською владою. Після звільнення жив у селі Черниці поблизу Бродів. Помер 29 червня 1938 року у львівському шпиталі. Похований на Янівському кладовищі серед стрілецьких могил вояків УГА. Його похорон став масовою українською маніфестацією.