Історичні персоналії для візуального розпізнавання

Історичні персоналії для візуального розпізнавання

1. Василь Костянтин Острозький

Василь Костянтин Острозький - з його ініціативи було створено у 1576 р. (1578 р.) Острозьку академію. Викладалися в ній «сім вільних наук» - граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. То була перша в Україні «слов'яно-греко-латинська» школа.

2. Петро Конашевич-Сагайдачний

Петро Конашевич-Сагайдачний - народився в с. Кульчиці поблизу Самбора на Львівщині. Навчався в Острозькій академії. Брав участь у численних походах козаків. У 1618 р. повів козацьке військо разом з поляками на Москву. Похід закінчився Деулінським перемир'ям. З ініціативи Сагайдачного у 1620 р. було відновлено ієрархію православної церкви, митрополитом стає Іова Борецький. Допомагав полякам у Хотинській війні 1621 р. де був смертельно поранений.

3. Петро Могила

Петро Могила - народився в сім'ї молдавського господаря Симеона та угорської князівни Маргарет. Навчався в Львівській братській школі, Замойській академії. Брав участь у битві під Хотином. Згодом постригся в ченці. З початку XVII ст. архімандрит Києво-Печерської лаври, 1632-1647 рр. - митрополит Київський і Галицький. У 1632 р. домігся від королівської влади визнання вищої православної церковної ієрархії. Восени 1631 р. заснував Лаврську школу, незабаром лаврську школу було об'єднано з Київською братською і з 1632 р. постає Києво-Могилянська колегія. Автор богослужбової книги «Требник» (1646 р.)

4. Богдан Хмельницький

Богдан Хмельницький (за гравюрою В. Гондіуса). З 1648 року — гетьман Війська Запорозького. Організатор повстання проти панування шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. У 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Після підписання Віленського російсько- польського перемир'я у 1656 р. переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.

5. Петро Дорошенко

Петро Дорошенко. Гетьман Правобережної України. В 1668 р. гетьман обох боків Дніпра. Разом з армією турецького султана Мохаммеда IV в 1672 р. пішов походом на Галичину, в цьому ж році підписав Бучацький договір. В 1669 р. намагався досягти протекторату Туреччини. Зрікся булави у 1676 р.

6. Іван Мазепа

Іван Мазепа. Навчався в Києво-Могилянські колегії та єзуїтській колегії у Варшаві. Перебував у Німеччині, Італії, Нідерландах. В 1687 р. гетьман Іван Мазепа підписав з Московією Коломацькі статті, у 1689 р. брав участь у Другому Кримському поході разом із князем Василем Голіцином. В 1692 р. придушив виступи Петра Іваненка (Петрика). В 1702-1704 рр. придушив повстання Семена Палія на Правобережжі, і до 1709 р. Правобережжя перебувало під контролем Івана Мазепи. Продовжував формувати козацьку еліту - значкові товариші; докладався до будівництва соборів та церков. З ініціативи гетьмана Києво-Могилянська колегія отримала статус академії (1701 р.) В роки Північної війни у 1708 р. перейшов на бік шведського короля Карла ХІІ. Цей крок гетьмана Московія в особі царя Петра І розцінила як зраду. Було знищено столицю гетьмана місто Батурин та зруйнована Чортомлицька Січ. Після Полтавської битви (1709 р.) змушений був залишити територію України. В 1710 р. помирає в м. Бендерах (Молдова).

7. Кирило Розумовський

Кирило Розумовський. У 1750 р. російська імператриця Єлизавета затвердила на гетьманство Кирила Розумовського, однак лише у 1751 р. гетьман прибуває до Глухова де старшинська рада обирає його гетьманом. До складу гетьманщини відходить Запорозька Січ і Київ. Протягом 1760-1763 рр. провадилась судова реформа, наслідком якої Гетьманщина мала перетворитись з військової на цивільну державу. Гетьман провадив реформи в армії та освіті; почав розбудовувати Батурин, де планував відкрити університет. В 1763 р. імператриця Катерина ІІ отримала прохання старшини закріпити гетьманство за родом Розумовських. Це було однією з причин ліквідації гетьманства (1764 р.)

8. Григорій Сковорода

Григорій Сковорода. Філософ, гуманіст, просвітитель, поет, педагог. Працював викладачем етики та поетики в Харківському та Переяславському колегіумах. На його думку людина може стати щасливою пізнавши самого себе, а також слід займатись у житті тим, що людині природно відповідає. Автор творів «Сад божественних пісень», збірник байок «Басни харковскія». пісню Сковороди «Всякому городу нрав і права» використав І. Котляревський у п'єсі «Наталка Полтавка». Йому належить вислів: «Світ ловив мене, але не спіймав».

9. Іван Котляревський

Іван Котляревський - у 1812 р. під час російсько-французької війни сформував український козацький полк. У 1817-1821 рр. директор Полтавського театру. Із 1818 р. брав участь у діяльності полтавської масонської ложі «Любов до істини». 1798 р. виходить перша частина «Енеїди» Котляревського (перший твір нової української літератури). Створив п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-Чарівник».

10. Микола Костомаров

Микола Костомаров - ад'юнкт-професор (вчене звання у дореволюційній Росії і Західній Європі) кафедри російської історії Київського університету. Один із засновників Кирило-Мефодіївського братства (1846 р.) та автор його програмних документів, зокрема «Книги буття українського народу».

11. Пантелеймон Куліш

Пантелеймон Куліш - один із засновників Кирило-Мефодіївського братства (1846 р.), за участь у діяльності якого був заарештований. У 1858-1863 рр. у Петербурзі редагував український журнал «Основа». Автор першого історичного роману «Чорна рада». Створив українську абетку (кулішівка).

12. Тарас Шевченко

Тарас Шевченко - у 1840 р. у Петербурзі вийшла перша збірка його поезій "Кобзар". Був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. В 1844 р. вийшов альбом офортів «Живописна Україна», де представлені роботи художника на історичну тематику («Дари в Чигирині», «Смерть Б. Хмельницького»)

13. Маркіян Шашкевич

Маркіян Шашкевич - вважається речником західноукраїнського національного відродження. Навчався в духовній семінарії та університеті у Львові. У студентські роки був організатором і лідером «Руської трійці» (1832 р.), співавтор альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р.), один із перших перекладав «Слова о полку Ігоревім».

14. Володимир Антонович

Володимир Антонович - представник руху «хлопоманів» ( на сторінках журналу «Основа» (1861-1862 рр.) опублікував статтю під заголовком «Моя сповідь», у якій закликав поляків, повернутись до українського народу, якого колись зреклися їхні предки.). Голова Історичного товариства Нестора Літописця (1881 р.). Автор історичних праць. Один з ініціаторів угоди галицьких народовців з польсько-австрійськими політичними колами, що дістало назву «нова ера» (1892 р.).

15. Михайло Драгоманов

Михайло Драгоманов - один із активних діячів південно-Західного відділу Російського географічного товариства і Київської (Старої) громади. В 1875 р. емігрував до Швейцарії, де в Женеві видавав перший український політичний журнал «Громада» (1878 р.). Поширював ідеї соціалізму, який мав громадівський характер. Об'єднання громадян як вільні й самостійні утворення будуватимуть між собою відносини на федеративних засадах з низу до верху - аж до всесвітньої федерації, як наступниці держави. В останні роки життя обіймав посаду професора історії в Софійському університеті (Болгарія).

16. Павло Чубинський

Павло Чубинський - співпрацював у журналі «основа» та Київській громаді 1863 р. опублікував вірш «Ще не вмерла Україна». Мотив твору взятий з польської мазурки «Єще Польска нє зґінела» та з пісні сербських повстанців, де були слова «Серце біє і кров ліє за нашу свободу», який згодом стане гімном. У 1873 р. управитель справами Південно-Західного відділу географічного Російського товариства, після закриття якого (Емський указ 1876 р.) Чубинського заарештовано і вислано з України.

17. Микола Лисенко

Микола Лисенко - заклав основи національного музичного мистецтва. Пройшов школи Лейпцизької та Петербурзької консерваторій. Автор перших опер для дітей «Коза-Дереза», «Пан Коцький»; опер «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба».

18. Іван Франко

Іван Франко - один із засновників Русько-української радикальної партії (РУРП), згодом відмовився від соціалістичних поглядів і став членом Української національно-демократичної партії (УНДП). Очолював в НТШ філологічну секцію. Літературні творчість розпочав у 70-х роках. У 1892 р. брав участь у селянському віче в м. Снятин.

19. Агатангел Кримський

Агатангел Кримський - один із найвизначніших світових дослідників сходу, письменник. Збірка його поезій «Пальмове гілля» містить оригінальні вірші дослідника та переклади арабських поезій українською мовою (знав близько 60 мов). Із 1918 року Агатангел Кримський працював секретарем Всеукраїнської Академії Наук. Залишив по собі унікальні мовознавчі дослідження: «Українська граматика», «Нариси з історії української мови». У 1941 році постановою Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) Кримського оголосили «ворогом народу». В ув'язненні вчений помер.

20. Леся Українка

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) поетеса, драматург, прозаїк, перекладач, публіцист. Брала активну участь в українському національному русі. Відомі твори: «Лісова пісня» (1911 р.), «Бояриня» (1913 р.). Дочка письменниці Ольги Петрівни Драгоманової-Косач, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка. Дядько Лесі (так її називали у сім'ї і це ім'я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем.

21. Соломія Крушельницька

Соломія Крушельницька - українська всесвітньо відома оперна співачка з Галичини. У 1893 р. дебютувала на сцені Львівської опери. Навчалася в майстрів оперного співу Італії. Із 1895 р. виступала в усіх великих операх Європи та Америки. Партнерами Крушельницької на сцені були Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом "Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй".

22. Микола Міхновський

Микола Міхновський - один із засновників Братства Тарасівців, 1900 р. став один з ініціаторів утворення Революційної української партії (РУП) та опублікував брошуру «Самостійна Україна». У якій прозвучало популярне згодом гасло «Україна для українців». (Україна для українців і доки хоч один ворог чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя). У 1902 р. утворив Українську народну партію в Харкові, що стояла на чітко виражених самостійницьких позиціях. Із березня 1917 р. був ініціатором формування Українського військового клубу ім. гетьмана Полуботка і початку організації українського війська. Один з організаторів виступу самостійників, щодо рішення ІІ Універсалу.

23. Андрей Шептицький

Андрей Шептицький - митрополит української греко-католицької церкви. Брав активну участь у громадському житті західноукраїнського краю. Був депутатом віденського парламенту і Галицького сейму, але в стінах цих закладів з'явився лише двічі до 1914 р., обидва рази виступав не з політичними, а з освітянськими темами. Заснував Український національний музей та Земельний банку у Львові (1910 р.). У роки окупації Галичини російськими військами (Перша світова війна) був вивезений з України в Росію. Після повернення заснував Львівську богословську академію, яка в 1928 р. була єдиним українським вищим навчальним закладом на українських землях у складі Польщі. У роки Другої світової війни підтримував наміри українців в час проголошення «Акту відновлення української державності». У багатьох пастирських посланнях виступав проти нацизму. Двічі звертався з протестом щодо нищення єврейського населення в Галичині до рейхсфюрера СС Гіммлера. За згодою митрополита значна кількість євреїв переховувалась в греко-католицьких монастирях і, безпосередньо, у митрополичій резиденції. Шептицький причетний до формування дивізії «Галичина». Помер у листопаді 1944 р.

24. Михайло Грушевський

Михайло Грушевський - народився в м. Холм. У 1894 р. очолив кафедру історії України у Львівському університеті. Очолював історико-філософську секцію Наукового товариства ім. Шевченка. Автор фундаментальної праці «Історія України-Руси». Один із засновників Української національно-демократичної партії (1899 р.) У роки Першої світової війни був висланий з України. У 1917 р. очолював Українську Центральну Раду. Після гетьманського перевороту П. Скоропадського емігрував за кордон. 1924 р. повернувся в радянську Україну, був обираним членом Української академії наук, а з 1929 р. академік академії наук СРСР. У 30-х роках звинувачений у причетності до діяльності антирадянського «Українського національного центру». Помер 1934 р. в Москві.

25. Володимир Винниченко

Володимир Винниченко - член Революційної української партії (РУП), з 1904 р. ініціатор створення Української соціал-демократичної партії (УСДП). У червні 1917 р. став головою першого українського уряду Генерального секретаріату Української Центральної Ради і одночасно виконував обов'язки генерального секретаря внутрішніх справ. Співавтор усіх чотирьох Універсалів Центральної Ради. У час гетьманського режиму перебував в опозиції, очолив Український національний союз, згодом став головою Директорії. Через суперечності з Петлюрою пішов у відставку і виїхав за кордон. На початку 1920-х років повернувся в УСРР, однак, зрозумівши, що його запрошують до співпраці з тактичних міркувань, знову виїхав за кордон. Останні 25 років проживав у французькому місті Мужен поблизу Канн, займаючись літературою та живописом.

26. Павло Скоропадський

Павло Скоропадський навчався в Петербурзькому пажеському корпусі, брав участь у російсько-японській війні, нагороджений Георгіївською зброєю і багатьма орденами за особисту мужність і героїзм. У роки Першої світової війни отримав звання генерал лейтенанта. У час національно-революційного руху 1917 р. був наказним отаманом Вільного козацтва. 29 квітня 1918 р. при підтримці німців та австрійців став Гетьманом Української Держави. Доклався до створення незалежної української держави. Після евакуації військ Німеччини з України, а також внаслідок антигетьманського повстання, очоленого Українським Національним Союзом, зрікся влади і залишив Україну.

27. Євген Петрушевич

Євген Петрушевич - активний член Української національно-демократичної партії, посол до Австрійського парламенту (1907 р.) та Галицького сейму (1913-1914 рр.). Очолював Українську Народну Раду, яка в листопаді 1918 р. проголосила ЗУНР. Президент Західноукраїнської Народної республіки (ЗУНР). 22 січня 1919 р уклав із Директорією УНР Акт Злуки. Влітку 1919 р. отримав диктаторські повноваження, які означали суміщення обов'язків президента і голови уряду. Попри суперечності з С. Петлюрою, приєднав Галицьку армію до армії Української Народної Республіки (УНР) для спільної боротьби проти більшовиків.

28. Симон Петлюра

Симон Петлюра у 1900 р. був активним членом революційної української парті (РУП). У 1904 р. редагував у Львові орган РУПу «Селянин», згодом переїхав до Москви, де редагував журнал «Украинская жизнь». Навесні 1917 р. Петлюра був призначений головою Українського Військового комітету, згодом - Генеральним секретарем військових справ при Центральній Раді. Брав участь в антигетьманському повстанні. Увійшов до складу Директорії і очолив Армію УНР як її Головний Отаман. Після виїзду В. Винниченка за кордон став Головою Директорії. Очолював збройну боротьбу Армії УНР проти більшовиків і денікінців. Був ініціатором підписання Варшавської угоди, у результаті якої поляки разом із військами Армії УНР боролися проти більшовиків. Після Ризького договору розпочинається емігрантський період життя С. Петлюри. 1926 р. вбитий в Парижі.

29. Нестор Махно

Нестор Махно - один із лідерів анархістського руху. Очолював бригаду в першій Задніпровській дивізії, до якої входила частина військ отамана Григор'єва. Протягом вересня-жовтня 1919 р. утворена Махном Революційно-повстанська армія України (махновська) в боротьбі з денікінцями зайняла Катеринослав, Гуляйполе, Олександрівськ, Маріуполь. У жовтня 1920 р., об'єднавшись з більшовицькими військами, Махно воював проти армії генерала Врангеля, після розгрому якого радянське командування, порушивши умови угоди, повернуло свої війська проти махновців. До 1921 р. вів боротьбу проти радянських військ. Перебував в еміграції у Франції.

30. Олександр Довженко

Олександр Довженко - з 1926 р. режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва, Москви. Серйозний успіх мав його фільм «Звенигора» (1929 р.). Окремі його роботи були прийняті з успіхом у європейських країнах. Автор кіноповісті «Україна в огні», за яку був підданий критиці. У роки «відлиги» написав статтю «Мистецтво живопису і сучасність», у якій закликав «розширити творчі межі соціалістичного реалізму».

31. Євген Коновалець

Євген Коновалець під час бою на горі Маківці потрапив до російського полону.

Організував Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців. У листопаді 1918 р. підтримав Директорію УНР у повстанні проти гетьмана П. Скоропадського і в Мотовилівському бою розбив гетьманські частини. Полковник армії УНР. Один з організаторів і керівників Української військової організації (УВО), із 1929 р. був головою Організації Українських Націоналістів (ОУН). 1938 р. загинув в Роттердамі.

32. Степан Бандера

Степан Бандера - член Української військової організації, один із керівників Організації українських націоналістів. У 1934 р. засуджений польським судом до смертної кари, заміненої на довічне ув'язнення. У лютому 1940 р. створив Революційний провід Організації Українських Націоналістів (ОУН(б) - бандерівці, на противагу ОУН(м) - мельниківцям.). У 1941 р. на ІІ Великому зборі Проводу ОУН став його головою, ініціював проголошення Акту відновлення української державності. У роки Другої світової війни ув'язнений в концтаборі Заксенхаузен. Керував боротьбою націоналістичного підпілля проти радянської влади. Вбитий у 1956 р. в Мюнхені.

33. Андрій Мельник

Андрій Мельник - полковник армії УНР, один із найближчих співробітників Євгена Коновальця. Один з організаторів УВО (Української Військової Організації). Із 1938 р. став головою Проводу ОУН, проте не зміг зберегти єдність організації. У 1940 р. очолив ОУН (М) (Організація Українських Націоналістів - мельниківців). На початку Другої світової війни виступав за співпрацю з нацистською Німеччиною. Ініціатор «похідних груп». В'язень німецьких концтаборів. У 1957 р. висунув ідею створення світового конгресу українців.

34. Сидір Ковпак

Сидір Ковпак на початку Великої Вітчизняної війни в тилу ворога у лісах Сумщини створив партизанське з'єднання. У 1943 р. здійснив рейд «Від Путивля до Карпат». Бійці партизанського з'єднання активно проводили операцію «рейкова війна» (пускали під укіс ешелони, підривали мости).

35. Роман Шухевич (Тарас Чупринка)

Роман Шухевич (Тарас Чупринка) - член Організації українських націоналістів, політичний в'язень концтабору в Березі-Картузькій. Брав активну участь у створені революційного проводу ОУН (Організація Українських Націоналістів), який очолював Степан Бандера. У серпні 1943 р. був обраний головнокомандувачем УПА (Українська Повстанська Армія), із липня 1944 р. - голова Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (УГВР). Загинув у сутичці зі спецгрупою МДБ (Міністерства Державної Безпеки) в 1950 р. біля с. Білогорща, поблизу Львова.

36. Йосиф Сліпий

Йосиф Сліпий після смерті А. Шептицького, у листопаді 1944 р. став главою греко- католицької церкви. У 1946 р. звинувачений у «ворожій діяльності проти УРСР, співпраці з німецько-фашистськими окупантами», засуджений до ув'язнення. Після вісімнадцяти років каторги звільнений у 1963 р. (завдяки тиску президента США Джона Кенеді та Папи Павла І). Виїхав до Риму, де розпочав відбудову української церкви. Став фундатором Українського католицького університету.

37. Микита Хрущов

Микита Хрущов - генеральний секретар ЦК КПРС (Центральний комітет Комуністичної партії радянського Союзу) 1953-1964 рр. З його іменем пов'язані: кампанії по освоєнню цілинних земель та повсюдного запровадження кукурудзи; третя програма Комуністичної партії (ХХІІ з'їзд КПРС), що поставила за завдання побудови комунізму за 20 років; Карибська криза (1962 р.); реформа освіти, що призвела до русифікації неросійських республік (1958 р.).

Заслугами М. Хрущова були викриття культу особи Сталіна (ХХ з'їзд КПРС) та відносна лібералізація радянської системи («відлига»); відбувались спроби реформувати радянську адміністративну шляхом впровадження раднаргоспів (ради народних господарств) (1957 р.); відбувся перехід на п'ятиденний робочий тиждень; зросли масштаби виробництва легкої промисловості та житлового господарства. В час керівництва СРСР М. Хрущова було здійснено запуск першого штучного супутника Землі (1957 р), та політ Ю. Гагаріна в космос (1961 р.)

38. Олесь Гончар

Олесь Гончар - український прозаїк, найвідоміші твори «Прапороносці», «Тронка», «Людина і зброя». У 1968 р. виходить його роман «Собор», за цей твір письменник був підданий критиці, а твір вилучений з літературного процесу на два десятиліття. Після розпаду Радянського Союзу, став активістом у створенні Товариства української мови і Народного Руху України.

39. Василь Стус

Василь Стус - один з активних учасників акції протесту у вересні 1965 р. в кінотеатрі «Україна» в Києві, за що був виключений з аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. У 1970 р. за кордоном вийшла його збірка поезій «Зимові дерева», через два роки був засуджений за «антирадянську агітацію». У 1980 р. отримав новий термін, помер в ув'язненні.

40. В'ячеслав Чорновіл

В'ячеслав Чорновіл у 1967 р. підготував збірку «Лихо з розуму», яку відзначено премією міжнародної журналістики. За це був заарештований і засуджений до 3 років суворого режиму. У 1970 р. розпочинає видання самвидавського журналу «Український вісник». У 1980 р. знову засуджений за «антирадянську агітацію». За часів незалежної України - лідер Народного Руху, згодом голова партії Народний Рух України. Загинув в автокатастрофі у березні 1999 р.

41. Сергій Параджанов

Сергій Параджанов - вірменський та український кінорежисер. Один із засновників українського поетичного кіно. Екранізація п'єси М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» (1964 р.), принесла йому всесвітню славу і визнання. Фільми, що були далекі від проголошеного "соціалістичного реалізму" і нелюбов до радянської влади призвели до арешту і ув'язнення режисера терміном на 15 років.