Історія України: Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 100 днів

Тема 24. РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ (69-72 дні)

Тест 1 (вхідний)

1. Якою цифрою позначено на картосхемі область УСРР, де в роки першої п'ятирічки було побудовано завод-гігант тракторного машинобудування?

А 1

Б 2

В 3

Г 4

2. Що мало на меті сталінське керівництво, здійснюючи колективізацію сільського господарства?

А перетворення СРСР на індустріально-аграрну державу

Б створення бази для зміцнення обороноздатності країни

В установлення контролю над сільським господарством

Г переслідування та знищення усіх представників опозиції

3. Кому з діячів культури періоду радянської модернізації належить така характеристика? «Письменник-сатирик, автор чотирьохтомної збірки гумористичних оповідань «Усмішки», перекладач творів А. Чехова, В. Маяковського, Я. Гашека, жертва сталінських репресій».

А О. Вишні

Б М. Рильському

В В. Сосюрі

Г П. Тичині

4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують економічне життя України в період радянської модернізації.

1 одержавлення засобів виробництва, перехід приватних підприємств у власність держави

2 швидке створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства

3 насильницьке об’єднання самостійних селянських господарств у колективні господарства

4 масовий рух трудових колективів із метою піднесення продуктивності праці робітників

А командна економіка

Б націоналізація промисловості

В соціалістичне змагання

Г суцільна колективізація

Д форсована індустріалізація

5. Установіть послідовність подій громадсько-політичного життя України в період радянської модернізації.

А перенесення столиці Української СРР з Харкова до Києва

Б ліквідація Української автокефальної православної церкви

В «Шахтинська справа» працівників вугільної промисловості

Г політичний процес над «Спілкою визволення України» (СВУ)

6. У яких умовах розвивалася українська культура в 1930-ті рр.?

1 насадження методу «соціалістичного реалізму»

2 фізичне знищення діячів національної культури

3 утвердження сталінського тоталітарного режиму

4 існування різноманітних жанрів, стилів, напрямів

5 розширення сфери застосування української мови

6 ослаблення ідеологічного контролю з боку держави

Тема 24. РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ

План теми

1. Радянська модернізація в Україні. Форсована індустріалізація. Суцільна колективізація. Голодомор 1932—1933 рр.

2. Суспільно-політичне життя в Україні. Ідеологізація суспільного життя. Культ особи. Масові репресії.

3. Культурне та релігійне життя в Україні. Ідеологізація суспільного життя, культ особи. Згортання українізації.

Теоретична частина

РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ. ФОРСОВАНА ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ

Наприкінці 1920-х рр. керівництво ВКП(б) відмовилось від непу й розпочало переустрій держави, який отримав назву «радянська модернізація». Складовими радянської модернізації України були індустріалізація, колективізація й «культурна революція», які супроводжу валися масовими репресіями проти «ворогів народу».

У 1925 р. на XIV з’їзді ВКП(б) було проголошено курс на індустріалізацію, який передбачав створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості, з метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення обороноздатності СРСР. У 1929 р. на листопадовому пленум ЦК ВКП(б) було прийнято рішення перейти до форсованої індустріалізації, «будь-якою ціною» прискорити розвиток важкої промисловості.

Індустріалізація була основним завданням перших п'ятирічних планів. Головна увага приділялася розвитку вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, електроенергетики. У роки першої п'ятирічки (1928—1932 рр.) в Україні будувалося 460 промислових підприємств із 1500, що споруджу валися в СРСР, у другій п'ятирічці (1933—1937 рр.) — 1000 промислових підприємств із 4500, у третій п'ятирічці (1938—1942 рр.) — 600 промислових підприємств із 3000.

Для виконання п’ятирічних планів радянське керівництво застосовувало методи позаекономічного примусу (використання примусової праці в'язнів концтаборів, прирівнювання дисциплінарних порушень до кримінального злочину) та ідеологічного ошукування трудящих (соціалістичне змагання, рухи ударників, новаторів, багатоверстатників).

Поширився стахановський рух за підвищення продуктивності праці та досягнення високих виробничих показників, пов'язаний з іменем вибійника шахти «Центральна-Ірміне» в Кадіївці О. Стаханова, який застосував новий прогресивний метод видобутку вугілля. Передовиками-новаторами стали М. Ізотов (вугільна промисловість), П. Кривонос (залізничний транспорт), М. Демченко, П. Ангеліна (сільське господарство) та ін.

Плани приросту промислової продукції неодноразово корегувалися у бік збільшення («штурмівщина»), але не забезпечувалися відповідними капіталовкладеннями, устаткуванням і кваліфікованими кадрами, тому темпи розвитку промисловості відставали від запланованих. Плани першої й другої п’ятирічок не були виконані в повному обсязі, але радянське керівництво оголосило їх «виконаними достроково» за 4 роки і 3 місяці. Третю п’ятирічку в 1941 р. перервала війна.

Позитивними наслідками індустріалізації стало перетворення України на індустріально-аграрну країну яка досягла рівня економічно розвинених країн, посівши перше місце в Європі й друге місце у світі за обсягами виробництва у важкій промисловості. Україна стала основною металургійною, вугільною й машинобудівною базою СРСР, частка якої становила 50,5 % у видобутку вугілля, 67,6 % у видобутку залізної руди, 49,7% у виплавці чавуну, 48,9% у виробництві сталі. Кількість підприємств важкої промисловості зросла майже в 11 разів, в тому числі було побудовано промислові гіганти «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», Харківський тракторний завод (1931 р.), Дніпровська ГЕС (1932 р.).

Негативними наслідками індустріалізації були формування адміністративно-командної економіки, уповільнення розвитку легкої, харчової промисловості та сільського господарства, зниження життєвого рівня населення (запровадження продовольчих карток, дефіцит товарів і послуг, ускладнення житлової проблеми внаслідок урбанізації).

Форсована індустріалізація прискорила зростання економічного потенціалу України, але супроводжувалася екстенсивним шляхом господарювання та адміністративно-командними методами управління.

Форсована індустріалізація в Україні

Мета	Створення великого машинного виробництва з метою ліквідації техніко-економічної відсталості, створення економічної бази для побудови комунізму, зміцнення обороноздатності СРСР
Основні заходи	1925 р. — проголошення керівництвом ВКП(б) курсу на індустріалізацію 1929 р. — перехід до прискореної (форсованої) індустріалізації 1928—1932 рр. — перша п'ятирічка 1933—1937 рр. — друга п’ятирічка 1938—1941 рр. — третя п'ятирічка
Результати, наслідки	Перетворення СРСР на індустріально-аграрну державу, прискорення розвитку важкої промисловості («Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», ХТЗ, Дніпрогес). Уповільнення розвитку легкої, харчової промисловості та сільського господарства, зниження життєвого рівня населення

СУЦІЛЬНА КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

У 1927р. на XV з'їзді ВКП(б) більшовицьке керівництво проголосило курс на калективізацію сільського господарства — перетворення індивідуальних селянських господарств на колективні господарства для спільної господарської діяльності. Однак у 1929р. на листопадовому пленумі ЦК ВКП(б) було взято курс на суцільну прискорену колективізацію, який передбачав ліквідацію самостійних селянських господарств і насильницьке об'єднання селян у колгоспи та радгоспи. Завданнями колективізації були збільшення товарності сільського господарства, прискорення процесу індустріалізації, забезпечення промисловості дешевою робочою силою.

В Україні колективізацію планувалося завершити восени 1931 р. —навесні 1932 р. Одним із ініціаторів форсованої колективізації став перший секретар ЦК КП(б)У С. Косіор, який запропонував провести колективізацію в Україні протягом одного року. Вже навесні 1930 р. у колгоспи було об'єднано 62,8 % селянських господарств. До колгоспів забирали не тільки землю, а й все селянське майно, внаслідок чого селяни почали забивати худобу й птицю, псувати інвентар. Відбулися збройні виступи селян проти колективізації у Херсонському, Кам'янець-Подільському, Одеському, Чернігівському та ін. округах, в яких взяли участь понад 40 тис. чоловік.

У березні 1930 р. генеральний секретар ЦК ВКП(б) Й. Сталін опублікував статтю «Запаморочення від успіхів», де переклав відповідальність за репресивні методи проведення колективізації на місцеві органи влади й дозволив селянам виходити з колгоспів. Примірний статут сільськогосподарської артілі давав колгоспникам право мати присадибну ділянку, худобу, птицю. Але масовий відтік селян із колгоспів (близько 50 %) призвів до нового наступу сталінського керівництва на селянство. Тим, хто виходив із колгоспів, відводилися гірші землі, не поверталися худоба та реманент, загрожувало виселення з рідних місць.

Одночасно з прискореною колективізацією сталінське керівництво у 1929р. проголосило курс на ліквідацію куркульства як класу. Під «розкуркулення» попадали не тільки заможні селяни, але й ті, хто не бажав вступати в колгоспи («підкуркульники»). В Україні за роки колективізації було експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств, від чого постраждали 1,2—1,4 млн. чоловік, із них 860 тис. були виселені на Північ і до Сибіру. Репресивна політика сталінського режиму дозволила в основному завершити суцільну колективізацію в Україні у 1937р., коли колгоспи об'єднували 96,1 % селянських дворів.

Суцільна колективізація в Україні

Мета	Насильницьке об’єднання самостійних селянських господарств у колективні з метою поширення контролю держави над економікою, забезпечення коштів для індустріалізації, збільшення товарності сільського господарства
Основні заходи	1927 р. — проголошення керівництвом ВКП(б) курсу на колективізацію сільського господарства 1929 р. — проголошення курсу на суцільну прискорену колективізацію 1929 р. — проголошення курсу на ліквідацію куркульства як класу
Результати, наслідки	Завершення одержавлення економіки, ліквідація індивідуальних селянських господарств. Зруйнування сільського господарства, голодомор 1932—1933 рр.

ГОЛОДОМОР 1932—1933 РР. В УКРАЇНІ

Цілеспрямована політика сталінського керівництва на завершення суцільної колективізації призвела до голодомору 1932—1933рр., головними причинами якого стали непомірні для селян хлібозаготівлі, конфіскація владою запасів продовольства, відсутність допомоги голодуючим з боку держави.

У 1932р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли постанову про охорону соціалістичної власності (закон «про п'ять колосків»), яка «за розкрадання колгоспного майна» передбачала розстріл або позбавлення волі терміном не менше 10 років з конфіскацією майна. Для вилучення хліба в Україну прибула хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим.

У районах, занесених на «чорну дошку», вилучалися продовольчі й посівні фонди, припинялося постачання товарів, проводилися репресії проти місцевих керівників. Другим секретарем ЦК КП(б)У і секретарем Харківського (столичного) обкому партії став посланець Й. Сталіна П. Постишев. Україна залишилася без хліба, але виконати план хлібозаготівлі у 1932 р. не вдалося. Унаслідок голодомору в Україні померло від 3 до 10 млн чоловік.

Примусова колективізація в роки першої та другої п'ятирічок і голодомор 1932—1933 рр. призвели до ліквідації індивідуальних селянських господарств, завершення одержавлення економіки, хронічного відставання сільського господарства від промисловості. Колгоспний лад, заснований на примусовій праці селян, жорсткій трудовій дисципліні, натуральній оплаті праці, став однією із основ адміністративно-командної економіки.

Голодомор 1932—1933 р.

Причини голоду	Спроба побудувати соціалізм методами «воєнного комунізму», непомірні для селян хлібозаготівлі, вилучення владою продовольчих і посівних фондів, відсутність допомоги голодуючим з боку держави
Масштаби голоду	Найбільше постраждали Житомирська, Київська, Черкаська, Сумська, Полтавська, Харківська області, де кількість населення скоротилася в 8—9 разів
Політика радянської влади	Продовження примусової колективізації та «розкуркулення» селянства, проведення хлібозаготівель в охоплених голодом районах, їх ізоляція внутрішніми військами від інших районів України, замовчування факту голоду, вивезення продовольства за кордон
Наслідки голоду	Завершення колективізації, утвердження колгоспного ладу, придушення опору селянства, загибель від голоду 3—10 млн чоловік

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ.

ЗМІНИ У СОЦІАЛЬНІЙ СТРУКТУРІ СУСПІЛЬСТВА

Економічні перетворення, що відбулися у 1920—1930-х рр., спричинили зміни у соціальній структурі суспільства. Внаслідок заборони приватної власності та приватного підприємництва зникли такі соціальні верстви як підприємці, селяни-власники, ремісники-кустарі, особи вільних професій (адвокати, лікарі та ін.).

За Конституцією СРСР 1936 р. і Конституцією УРСР 1937 р. соціальна структура суспільства складалася з робітничого класу, колгоспного селянства та інтелігенції. Селяни-власники, які складали переважну більшість населення до колективізації, перетворилися на колгоспне селянство.

Зросла в 2,5 рази кількість робітничого класу, найбільшу частку якого складали робітники машинобудівної, вугільної та металургійної галузей промисловості. Збільшилася кількість жінок-робітників, які складали 30% загальної кількості робітничого класу. Робітничий клас залишався багатонаціональним, більше половини робітників становили українці, водночас зросла чисельність росіян, білорусів, татар та представників інших національностей.

Збільшилися в 3,6 разу кількість службовців, до яких відносилися номенклатура (партійні керівники, державні службовці, робітники ОДНУ—НКВД, директора підприємств, колгоспів і радгоспів) і робітничо-селянська інтелігенція (інженери, лікарі, вчителі та ін.). Однак кваліфікаційно-професійний рівень працівників розумової праці знизився: вищу освіту мали 13% спеціалістів, а середню спеціальну — 18%.

ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ. КУЛЬТ ОСОБИ. МАСОВІ РЕПРЕСІЇ

1929 р. — рік «великого переламу» — став роком остаточної перемоги Й. Сталіна у боротьбі за владу й початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР. З політичної арени були усунуті соратники В. Леніна Л. Троцький, Г. Зинов’єв. Л. Камєнєв, М. Бухарін, А. Риков, М. Томський.

Головним змістом громадсько-політичного життя в УСРР у 1930-ті рр. стало утвердження тоталітарного режиму, ознаками якого були культ особи Сталіна, панування однопартійної системи (ВКП(б) — КП(б)У), зрощування партійного й державного апарату, повний контроль держави над суспільним життям, створення розгалуженого репресивного апарату, здійснення масових репресій проти населення.

Реорганізація репресивних органів передбачала створення Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), організацію концтаборів на чолі з Головним управлінням таборів (ГУЛАГ), створення Особливої наради для спрощення судочинства при покаранні «ворогів народу», застосування фізичних методів тиску до арештованих, застосування найвищої міри покарання одразу після оголошення вироку.

Наступним кроком на шляху до утвердження тоталітарного режиму стало прийняття «сталінської» Конституції СРСР 1936р. і Конституції Української РСР 1937 р., які мали закріпити «перемогу соціалізму». Переважна більшість положень нової Конституції формально мала демократичний характер: рівноправність усіх радянських республік СРСР, право виходу республік зі складу СРСР, формування органів державної влади шляхом виборів, проголошення прав і свобод громадян. Вищими органами державної влади проголошувалися Верховна Рада УРСР (орган законодавчої влади) і Рада народних комісарів УРСР (орган виконавчої влади), місцевими органами влади — Ради депутатів трудящих.

Але реальне життя перекреслювало демократичні положення Конституції. Насправді СРСР залишався понадцентралізованою унітарною державою, в якій союзні республіки, в тому числі Україна, не мали самостійності. Центральне місце в політичній системі посідала Комуністична партія, від імені якої здійснювалося керівництво економічним, політичним і духовним життям радянського суспільства. Провідниками політики сталінізму в Україні стали перші секретарі ЦК КП(б)У Л. Каганович (1925—1928 рр.), С. Косіор (1928—1938 рр.), другий секретар ЦК КП(б)У і секретар Харківського обкому партії П. Постишев.

Важливим елементом утвердження сталінізму стали сфабриковані органами ОДНУ—НКВС показові політичні процеси над «ворогами народу». Протягом 1930—1941 рр. в Україні було «викрито» й засуджено понад 100 «контрреволюційних» організацій. Обвинувачених засудили до розстрілу або до різних строків позбавлення волі.

Репресії, які пояснювалися загостренням класової боротьби у період будівництва соціалізм); не припинялися до смерті Й. Сталіна (1953 р.). Жертвами терору стали представники усіх верств населення: партійні й державні діячі (перші секретарі ЦК КП(б)У Е. Квірінг, С. Косіор, члени Рад наркому УСРР X. Раковський, В. Чубар), військові (командуючий Київським військовим округом Й. Якір, командуючий Харківським військовим округом І. Дубовий), інтелігенція (академіки ВУАН історик С. Єфремов, генетик І. Агол, історик М. Яворський, письменники М. Яловий, Г. Косинка, О. Вишня, театральний режисер Л. Курбас).

Масові репресії

Мета	Переслідування й знищення «ворогів народу» з метою установлення однопартійної системи й придушення національно-визвольного руху
Основні заходи	1928 р. — «Шахтинська справа» інженерно-технічних працівників Донбасу 1930 р. — судовий процес над «Спілкою визволення України» (СВУ) 1931 р. — справа «Українського національного центру» (УНЦ) 1933—1934 рр. — справа «Української військової організації» (УВО)
Результати, наслідки	Утвердження тоталітарного режим); зміцнення особистої влади Й. Сталіна, знищення вищого партійного керівництва й національної інтелігенції

КУЛЬТУРНЕ ТА РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ. ЗГОРТАННЯ УКРАЇНІЗАЦІЇ

Політика «культурної революції» передбачала ліквідацію неписемності, розвиток освіти, літератури й мистецтва, які повинні були перетворитися на інструмент ідеологічного впливу держави на суспільство.

Культура України у 1930-ті рр.

Освіта

Здобутками освіти стали ліквідація неписемності населення (наприкінці 1930-х рр. неписьменні складали лише 15 % дорослого населення), запровадження загальної обов'язкової початкової освіти, початок переходу до загальної семирічної освіти, збільшення кількості технікумів і вузів, відновлення діяльності Харківського, Київського, Одеського, Дніпропетровського університетів.

Однак згортання українізації та поширення русифікації призвели до скорочення кількості навчальних закладів з українською мовою навчання.

Наука

Значних успіхів досягла наука: працювали Всеукраїнська академія наук (ВУАН), Український фізико-технічний інститут у Харкові, Інститут електрозварювання ВУАН.

Широке визнання одержали наукові дослідження вчених І. Курчатова, Л. Ландау (ядерна фізика), М. Боголюбова, М. Крилова (нелінійна математика), Ю. Кондратюка (розробка теорії космічних польотів), Є. Патона (електрозварювання), О. Богомольця (патологанатомія), О. Палладіна(біохімія), М Холодного, А. Сапєгіна, І. Агола (генетика), М Грушевського, Д. Багалія, М. Яворського (історія).

Проте чимало відомих вчених було репресовано, зокрема І. Агол, М Яворський, Ю. Кондратюк та ін., помер при загадкових обставинах М. Грушевський.

Література

Розвиток літератури характеризувався ліквідацією літературно-художніх об’єднань, що виникли у 1920-ті рр., і створенням Спілки радянських письменників України (1934 р.), насадженням єдиного творчого методу — соціалістичного реалізму, переслідуванням діячів національної культури.

В умовах ідеологічного контролю виходили твори П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, М. Бажана, які були змушені пристосовуватися до тоталітарного режиму.

Чимало письменників стали жертвами сталінських репресій, зокрема М. Яловий, О. Вишня, Г. Косинка та інші, покінчив життя самогубством М. Хвильовий.

Мистецтво

У театральному мистецтві плідно працювали актори Я Саксаганський, М. Садовський, Я. Ужвій, у музичному мистецтві — композитори Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, К. Данькевич, у кіномистецтві — режисери О. Довженко, І. Пир'єв, у живопису — художники М. Бойчук, Ф. Кричевський.

Однак репресії поширилися й на діячів мистецтва. Припинив існування експериментальний театр «Березіль», а його режисер Л. Курбас загинув у концентраційному таборі. Вилучалися з прокату фільми режисера О. Довженка. Заарештували й розстріляли понад 300 кобзарів і лірників, яких зібрали начебто на Республіканську олімпіаду у Харкові.

Трагічний період піднесення української культури у 1930-ті рр., пов’язаний із установленням тотального контролю більшовицького режиму над культурою й фізичним знищенням кращих представників української літератури й мистецтва, отримав назву «розстріляне відродження».

РЕЛІГІЙНА ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

Політика правлячого режиму була спрямована на обмеження впливу релігії та церкви на життя радянського суспільства й формування атеїстичного світогляду. У 1929 р. органи ОДПУ звинуватили у антирадянської діяльності Українську автокефальну православну церкву, яка була змушена у 1930р. заявити про саморозпуск. Під арешт підпали митрополити УАПЦ В. Липківський, М. Борецький і близько 2 тис. священників, більшість із них була розстріляна.

Партійне керівництво проголосило другу п’ятирічку (1933—1937 рр.) «п'ятирічкою знищення релігії». Розпочалося масове закриття і нищення церков (Михайлівський Золотоверхий собор у Києві, Свято-Миколаєвський собор у Харкові), нищення й вивезення за кордон ікон та інших культурних цінностей. У середині 1930-х рр. в Україні залишилося лише 9 % діючих церков.

«Культурна революція»

Мета	Установлення ідеологічного контролю держави над суспільством, згортання національно-культурного будівництва
Основні заходи	1930 р. — ліквідація Української автокефальної православної церкви 1930 р. — запровадження загальної обов’язкової чотирирічної освіти 1933 р. — згортання українізації та поширення русифікації 1934 р. — створення Спілки радянських письменників України
Результати, наслідки	Ліквідація неписемності, насадження єдиного методу соціалістичного реалізму, фізичне знищення діячів літератури й мистецтва («розстріляне відродження»)

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

Із листа до Г. І. Петровського про примусову колективізацію й розкуркулення селян

«7 липня 1931 р.

Голові ЦБК УСРР т. Петровському від слухачів Військово-повітряної академії РСЧА м. Москва

Коркіна Якова та Пахоленка Ом сіяна

Просимо Вас розібрати слідуючи явища, що межують із свавіллям, яке творять місцеві працівники Новопсковського р-ну на Старобільського округу...

Колективізація. Колективізовано до 85%. Забезпеченість колгоспів продуктами недостатня. 10% колгоспників зовсім не мають хліба через поганий розподіл. Кооперація зовсім не забезпечує постачання колгоспів промтоварами. Надто велика нужда у взутті. ...в колгоспах зовсім не ведеться підготовка до збирання урожаю.

Є ряд випадків насильницького залучення в колгосп, на випадок відмови йти у колгосп підводять під графу куркуля і розкуркулюють, забираючи все майно... Існує переконання, що залучати в колгосп можна лише силою...

Викривлення лінії партії проводиться свідомо верхівкою колгоспів. Наприклад, голова колгоспу... Шандра Н. А. заявляє: «...На нас партія жме і ми жмемо».

Крім цього, правління колгоспу систематично пиячить... Пияцтво, залякування, погане виховання і забезпечення колгоспників є причиною небажання бідноти і середняків... вступати в колгосп, внаслідок чого вони йдуть на поводу куркульства і відбивають його настрій».

Укр. іст. жури. — 1992. — № 6.

1. Як охарактеризовано процес колективізації у наведеному документі? Які позитивні та негативні риси колективізації визначають автори?

2. Чим пояснюють автори недоліки колективізації? Чи можна вважати таке пояснення їхньою особистою думкою?

3. Чому така велика відстань у часі між датою написання (вгорі) й датою оприлюднення (внизу) цього документа?

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДАТИ

1928—1938 рр.	період радянської модернізації в Україні
1928 р.	«Шахтинська справа» інженерно-технічних працівників Донбасу
1928—1932 рр.	перший п’ятирічний план розвитку народного господарства УСРР
1929 р.	рік великого перелому, перехід до форсованої індустріалізації, початок суцільної колективізації
1930 р.	ліквідація Української автокефальної православної церкви (УАПЦ)
1930 р.	постанова ЦК ВКП(б) про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації
1930 р.	судовий процес над «Спілкою визволення України» (СВУ)
1930 р.	постанова ЦК ВКП(б) про загальне обов’язкове навчання
1932—1933 рр.	Голодомор в Україні
1932 р.	прийняття закону про охорону державної власності («закон про п’ять колосків»)
1932 р.	введення в дію Дніпровської гідроелектростанції і Запоріжжі
1932 р.	постанова РНК УСРР і ЦК ВКГІ(б) про занесення на «чорну дошку» сіл, які «злісно саботують хлібозаготівлі»
1933 р.	згортання українізації, поширення русифікації
1933 р.	відновлення діяльності університетів в Україні
1933—1937 рр.	другий п’ятирічний план розвитку народного господарства УСРР
1934 р.	перенесення столиці УСРР із Харкова до Києва
1934 р.	створення Спілки радянських письменників України
1935 р.	початок стаханівського руху за підвищення продуктивності праці
1937 р.	прийняття нової Конституції УРСР
1937 р.	завершення суцільної колективізації в Україні
1940 р.	Указ Президії Верховної Ради СРСР про перехід на 8-годинний робочий день, на семиденний робочий тиждень, заборону самовільного залишення робітниками й службовцями підприємств і установ

ПОНЯТТЯ И ТЕРМІНИ

Форсована індустріалізація	комплекс заходів сталінського керівництва щодо прискореного розвитку промисловості з метою ліквідації техніко-економічної відсталості та зміцнення обороноздатності СРСР
Стаханівський рух	масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих виробничих показників за рахунок поліпшення її організації, започаткований вибійником шахти О. Стахановим
Колективізація	перетворення індивідуальних селянських господарств на колективні господарства (колгоспи, радгоспи)
Розкуркулення	примусове позбавлення селян-куркулів власності під гаслом «ліквідації куркульства як класу» з метою зламати опір колективізації з боку заможних селян
Закон «про п'ять колосків»	постанова ВЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. про охорону соціалістичної власності, яка передбачала суворі покарання «за розкрадання колгоспного майна»
Голодомор	цілеспрямована політика сталінського керівництва у 1932 1933 рр. на створення штучного голоду шляхом реквізиції у селян продовольства з метою завершення суцільної колективізації
«Розстріляне відродження»	трагічний період піднесення української культури у 1930-ті рр., пов'язаний з установленням тотального контролю більшовицького режиму над культурою й фізичним знищенням кращих представників української літератури й мистецтва

ПЕРСОНАЛІЇ

СТАХАНОВ Олексій (1905—1977) — вибійник Кадіївської вугільної шахти «Центральна-Ірміне» у Донбасі, встановив рекорд продуктивності праці, здобувши за зміну вугілля у 14,5 разів більше норми. Зачинатель масового робітничого руху в промисловості за підвищення продуктивності праці й досягнення високих виробничих показників (стахановського руху) у 1930-х рр.

ПОСТИШЕВ Павло (1887—1939) — радянський державний діяч, член Політбюро ЦК КП(б)У, перший секретар столичного Харківського, а згодом Київського обкому Компартії України. Один із організаторів голодомору 1932— 1933 рр. в Україні. Сприяв згортанню українізації, організації політичних процесів над «ворогами народу», винищенню української інтелігенції

КОСІОР Станіслав (1889—1939) — радянський державний діяч, один із організаторів КП(б)У, генеральний секретар ЦК КП(б)У (1928—1938). Прихильник суцільної колективізації, безпосередній організатор голодомору 1932— 1933 рр. в Україні. Сприяв згортанню українізації, організації політичних процесів над «ворогами народу», винищенню української інтелігенції

СТАЛІН Йосип (1879—1953) — радянський державний діяч, генеральний секретар ЦК РКП(б) (1922—1953). Домігся абсолютної влади в партії й державі, усунувши з політичної арени соратників В. Леніна. Організатор «радянської модернізації», терору голодом, масових репресій проти «ворогів народу». Під час Великої Вітчизняної війни — голова Державного комітету оборони, Верховний головнокомандувач

Тест 2 (контрольний)

1. Якою цифрою позначено на картосхемі область УСРР, де в роки другої п'ятирічки було побудовано завод-гігант чорної металургії?

А 1

Б 2

В 3

Г 4

2. Яка причина є спільною для голодоморів 1921—1923 рр. та 1932—1933 рр. в Україні?

А несприятливі погодні умови, посуха, неврожай зернових

Б повна реквізиція державою продовольчих ресурсів села

В збільшення хлібозаготівель в охоплених голодом районах

Г скорочення посівних площ і худоби внаслідок воєнних дій

3. Яка риса притаманна радянській політичній системі у 1930-ті рр.?

А юридичне оформлення розгалуженого репресивного апарату

Б послаблення ідеологічного тиску на суспільно-політичне життя

В чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки

Г створення масових політичних партій і громадських організацій

4. Установіть відповідність між характеристиками та прізвищами державних і політичних діячів періоду радянської модернізації.

1 генеральний секретар ЦК КП(б)У, безпосередній організатор голодомору 1932—1933 рр. в Україні й згортання «українізації»

2 вибійник Кадіївської шахти «Центральна-Ірміне», ініціатор масового робітничого руху за підвищення продуктивності праці

3 народний комісар освіти УРСР, провідник політики українізації, звинувачений у створенні групи націонал-ухильників

4 секретар ЦК КП(б)У, перший секретар Харківського обкому компартії, один із організаторів Голодомору 1932—1933 рр. в Україні

А С. Косіор

Б П. Постишев

В М. Скрипник

Г Й. Сталін

Д О. Стаханов

5. Установіть послідовність подій культурного життя України у період радянської модернізації.

А запровадження обов'язкового початкового навчання

Б створення Спілки радянських письменників України

В заснуваня в Києві Інституту електрозварюваня ВУАН

Г відновлення закладів університетської освіти в Україні

6. Які терміни й поняття характеризують зміст політики сталінської індустріалізації в Україні?

1 господарський розрахунок

2 директивне господарювання

3 економічна самостійність

4 оренда підприємств

5 стахановський рух

6 централізація управління