Історія України: Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 100 днів

Тема 15. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ. (45-46 дні)

Тест 1 (вхідний)

1. Що стало наслідком аграрної реформи 1861 р. для розвитку сільского господарства Наддніпрянської України?

А початок масової трудової еміграції населення

Б вирішення проблеми аграрного перенаселення

В скасування землеволодіння поміщиків і церкви

Г ліквідація безземелля та малоземелля селянства

2. Територію поширення якого руху другої половини XIX ст. заштриховано на картосхемі?

А культурно-просвітницького руху хлопоманів

Б польського національно-визвольного повстання

В культурно-просвітницької діяльності громад

Г організованого народниками «ходіння в народ»

3. Як називали представників національно-культурного руху в Україні, які вивчали українську мову, історію й культуру, прагнули зближення з народом та демократизації суспільства?

А москвофіли

Б народники

В радикали

Г хлопомани

4. Установіть відповідність між прізвищами українських громадсько-політичних діячів та їх характеристиками.

1 революціонер-народник, член гуртка «Київська комуна», учасник «ходіння в народ», ініціатор «Чигиринської змови»

2 етнограф, поет, ініціатор створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, автор вірша «Ще не вмерла Україна...»

3 меценат, голова Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, ініціатор відкриття музею українського народного побуту

4 археолог, історик, один із засновників Київської громади, голова Історичного товариства Нестора Літописця, представник хлопоманів

А В. Антонович

Б Г. Галаган

В М. Драгоманов

Г Я. Стефанович

Д П. Чубинський

5. Установіть послідовність запровадження реформ адміністративно-політичного управління 60— 70 рр. XIX ст. у Наддніпрянській Україні.

А земська реформа

Б міська реформа

В освітня реформа

Г селянська реформа

6. Які положення характеризують розвиток ринкових відносин у промисловості Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.?

1 переважання дрібних підприємств

2 застосування вільнонайманої праці

3 низька продуктивність виробництва

4 надання пільг місцевим підприємцям

5 завершення промислового перевороту

6 формування фабричної промисловості

Тема 15. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.

План теми

1. Реформи 60—70-х рр. XIX ст. і процеси модернізації в Україні.

2. Політика російського царизму щодо України.

3. Розвиток громадівського руху. Діяльність «Південно-Західного відділу Російського географічного товариства».

4. Російський та польський суспільно-політичні рухи.

Теоретична частина

РЕФОРМИ 60—70-Х РР. XIX СТ. І ПРОЦЕСИ МОДЕРНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

В середині XIX ст. різко загострилася криза кріпосницької системи, що виявилося у відставанні Росії від передових країн Заходу, її поразці в Кримській війні 1853—1856 рр., збільшенні кількості селянських повстань («Київська козаччина» 1855 р., похід селян «у Таврію за волею» 1856 р.). Представники усіх верств населення — інтелігенція, селяни, підприємці й навіть поміщики — розуміли необхідність здійснення селянської реформи.

19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр II підписав «Положення про селян» і «Маніфест» про скасування кріпосного права. Селяни одержали особисту свободу й громадянські права, могли вільно займатися промислами й торгівлею, вступати на службу, отримувати освіту, розпоряджатися майном. Але селяни повинні були заплатити поміщикам викуп за отримані земельні наділи, які часто були меншими й гіршими, ніж до реформи. Через відсутність належної суми грошей вони мусили брати їх в борг у держави, а потім сплачувати одержану позику з відсотками протягом 49 років.

До укладання викупної угоди з поміщиком селяни вважалися тимчасовозобов'язаними й за користування земельними наділами змушені були відпрацьовувати панщину або платити оброк. Зберігалася селянська громада як засіб суворого виконання селянами повинностей, оскільки з поміщиком розраховувався не кожен селянин окремо, а вся громада в цілому.

Селянська реформа сприяла розвитку капіталістичних відносин, однак зберігала кріпосницькі пережитки, зокрема поміщицьке землеволодіння, безземелля й малоземелля селян, високі викупні платежі, селянські повинності.

Скасування кріпосного права викликало необхідність проведення реформ адміністративно-політичного управління: реформи місцевого самоврядування, військової, судової, фінансової та освітньої.

Реформи 60—70 рр. XIX ст. у Наддніпрянській Україні Селянська реформа 1861 р.

Скасування кріпосного права, надання селянам особистої свободи й громадянських прав, викуп селянами земельних наділів у поміщиків, виконання селянами повинностей до укладення викупної угоди, збереження селянської громади.

Судова реформа 1864 р.

Створення єдиного для всіх загальностанового суду, здійснення судочинства за участі судді, прокурора, адвоката й присяжних засідателів, запровадження відкритих судових засідань, на яких могли бути присутні представники преси й всі бажаючи, незалежність суду від адміністрації (міністрів, губернаторів).

Земська реформа 1864 р. Міська реформа 1870 р.

Створення виборних всестанових органів місцевого самоврядування в губерніях і повітах — земств та містах —міських дум, які займалися господарськими та культурними справами, зокрема розбудо

вою шкіл, лікарень, доріг, організацією агрономічної та поштової служби, благоустроєм міст, промисловістю, торгівлею.

Військова реформа 1862—1874 рр.

Запровадження загальної військової повинності, скорочення терміну служби до 6 років у сухопутних військах і до 7 років у флоті, заборона тілесних покарань, переозброєння й переобмундирування армії, засновування військових гімназій, юнкерських училищ для підготовки офіцерів.

Фінансова реформа 1860—1864 рр.

Заснування Державного банку, розширення мережі приватних банків, удосконалення податкової системи, публікація в пресі всіх доходів й витрат держави.

Освітня реформа 1863—1864 рр.

Уведення єдиної системи початкової освіти, збільшення кількості шкіл, училищ, реальних і класичних гімназій, започаткування вищої освіти для жінок, надання автономії університетам у навчальних справах.

Реформи 60—70-х рр. XIX ст. справили позитивний вплив на соціально-економічний розвиток суспільства, сприяли розвитку ринкових відносин в сільському господарстві й промисловості. Однак реформи не порушили основ політичного устрою — Росія залишалася абсолютною монархією з жорстоким політичним режимом.

Економічний розвиток Наддніпрянської України у 60—90-х рр. XIX ет.

Сільське господарство

У сільському господарстві діяли дві системи господарювання: ринкова система, при якій застосовувалася вільнонаймана праця селян за договором із використанням сільгосптехніки й добрів, і відробіткова система, при якій застосовувалася примусова праця селян зі своїм інвентарем у господарстві поміщика за взяті в борг зерно, інвентар та ін.

Піднесення сільського господарства проявилося в розвитку товарного рільництва (вирощуванні зернових культур, кукурудзи, льону, тютюну, цукрових буряків), розвитку тваринництва (розведенні великої рогатої худоби, овець, свиней, коней), застосуванні сільськогосподарської техніки (парових двигунів, молотарок, жниварок, віялок), поширенні застосування вільнонайманої праці (батраків), розвитку сільськогосподарчої кооперації (створенні артілей, споживспілок), подальшому соціальному розшаруванні селянства (заможні селяни, середняки, бідняки), початку трудової еміграції українців до Кубані, Поволжя, Сибіру.

Промисловість

У промисловості завершився промисловий переворот. Розвивалися вугільна (Донбас), залізорудна (Кривий Ріг), металургійна (Олександрівськ, Катеринослав, Юзівка), машинобудівна (Харків, Луганськ, Миколаїв), цукрова (Правобережжя) галузі. Сформувалися два центри важкої промисловості —Донецький басейн і Дніпровський промисловий район.

Пожвавилися інвестиції іноземного капіталу (англійського, французького, німецького, бельгійського та ін.) в промисловість. На початку XX ст. Україна давала 70 % загальноімперського видобутку вугілля, близько 50 % виплавки чавуну та сталі, 90 % виробництва цукру.

Торгівля

Розвивалася внутрішня та зовнішня торгівля: Україна експортувала пшеницю, ячмінь, вовну, м'ясо, сукно, імпортувала машини, шовк, бавовну, чай, каву, рис, прянощі. Розвивалася ярмаркова торгівля (в Харкові, Києві, Полтаві, Житомирі, Білій Церкви), чумацький промисел (транспортування зерна, солі, риби), створювалися біржі для продажу великих партій товарів (Київська, Одеська, Харківська, Миколаївська та ін.).

Транспорт

Розгорнулося залізничне будівництво (Одеса—Байта, Київ—Одеса, Курськ—Харків—Севастополь, Донбас—Кривий Ріг та ін.). Розвивався водний транспорт, зростали морські порти (Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Керч).

ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО ЦАРИЗМУ ЩОДО УКРАЇНИ

У другій половині XIX ст. російський царизм проводив політику національного гноблення українського народу. У 1863 р. міністр внутрішніх справ П. Валуєв видав Валуєвський циркуляр про заборону друкування українською мовою шкільних і релігійних видань.

У 1876р. імператор Олександр II видав Емський указ про повну заборону української мови, за яким заборонялися публікація й ввезення в Україну будь-яких українських книг, п’єс, пісень, використання української мови в початкових школах, судах і державних установах.

Однак царські заборони не могли зупинити національно-визвольної боротьби. У Наддніпрянській Україні, як і раніше, розвивалися український, російський та польський визвольні рухи.

РОЗВИТОК ГРОМАДІВСЬКОГО РУХУ. ДІЯЛЬНІСТЬ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ВІДДІЛУ РОСІЙСЬКОГО ГЕОГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА

Становлення українського національно-визвольного руху було пов’язано з діяльністю громад. Громади — організації української інтелігенції, які займалися культурно-просвітницькою діяльністю: вивчали українську мову, історію та культуру, організовували недільні школи й гуртки просвітництва, видавали популярну й наукову літературу.

У 1859 р. у Петербурзі виникла перша українська громада за участю М. Костомарова, П. Куліша, Т. Шевченка, які у 1861—1862рр. видавали український громадсько-політичний і літературний журнал «Основа».

У 1861 р. виникла громада в Києві за участю В. Антоновича, М. Драгоманова, П. Чудонського. Громади діяли у Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі та інших містах Наддніпрянської України. У 1873 р. громадівці створили Історичне товариство Нестара Літописця й заснували «Південно-Західний відділ Російського географічного товариства», головою якого став Григорій Галаган. У 1874—1875 рр. громадівці видавали газету «Київський телеграф», в якій друкувалися статті на гострі соціально-економічні й політичні теми.

Після Емського указу почалося розмежування громадівського руху: молодь, яку не задовольняла суто культурницька діяльність «старих громад», стала об’єднуватися у «молоді громади» й займатися політичною діяльністю.

У 1892 р. виникла таємна студентська організація «Братство тарасівців» за участю І. Лини, Б. Грінченко, М. Міхповського, яка проголосила метою своєї діяльності створення незалежної соборної Української держави. Український національно-визвольний рух перейшов від культурницького до політичного етапу розвитку.

РОСІЙСЬКИЙ ТА ПОЛЬСЬКИЙ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ

У 60—80-х рр. XIX ст. в Наддніпрянській Україні активно діяли російські організації народників, вихідців із дворянства та різночинної інтелігенції, які ставили за мету ліквідацію в Російській імперії самодержавства, перебудову життя на демократичних засадах, впровадження общинного соціалізму. Народницькі гуртки, що виникли в Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві, Полтаві, підтримували між собою зв’язки й були підпорядковані єдиному керівництву в Петербурзі, де діяла організація « Земля і воля».

Найбільш активно діяли народницькі гуртки «Київська комуна» й «Південні бунтарі», членами яких були О. Желябов, В. Засулич, Я. Стефанович. У 1874—1875 рр. народники здійснили «ходіння в народ», під час якого читали селянам заборонену літературу, проводили бесіди на революційні теми, формували нелегальні гуртки. У 1877р. кілька народників на чолі з Я. Стефановичем намагалися здійснити «Чигиринську змову» з метою організації селянського повстання на Київщині.

Після провалу планів підняти селян на повстання народники перейшли до терору, здійснивши низку замахів на імператора Олександра II та чиновників. Однак ні пропагандистська, ні терористична діяльність народників не досягла мети. Здійснити соціалістичну революцію, спираючись на селянство, виявилося неможливим. Організації народників були розгромлені, їхні керівники страчені або засуджені до каторги.

У 50—60-х рр. XIX ст. на Правобережжі серед полонізованої української шляхти виник культурно-просвітницький рух «хлопоманів», представниками якого були В. Антонович, Т. Рильський, В. Познанський. «Хлопомани» визнавали існування українського народу вивчали українську мову, історію та культуру, прагнули демократизації суспільства.

У 1863—1864 рр. відбулося польське національно-визвольне повстання проти Росії, яке охопило й Правобережну Україну. Поляки, як і раніше, прагнули відновити незалежність Польщі в межах 1772 р. і відмовляли українському народу у праві на власну державність, тому масової підтримки українців повстання не отримало й було придушено російськими військами.

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

Джерело (новий документ)

З Емського указу 1876 р.

«Государ імператор... височайше наказав: 1) не допускати ввезення в межі імперії без окремого на те дозволу Головного управління будь-яких книг і брошур, що видаються за кордоном малоруською говіркою. 2) Друкування і видання в імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити... 3) Заборонити також різні сценічні вистави й читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот. 4) Припинити видання газети «Київський телеграф»...».

1. У яких історичних умовах виник цитований документ?

2. Чому виникла необхідність доповнити Валуєвський циркуляр Емським указом?

3. Які наслідки мав Емський указ для українського суспільного та культурного життя?

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДАТИ

1853—1856 рр.

участь Росії в Кримській війні з Великою Британією, Францією, Османською імперією

1859 р.

виникнення в Петербурзі першої української громади, відкриття в Києві першої в Російській імперії недільної школи

1861 р.

початок громадівського руху в Наддніпрянській Україні, створення в Києві української громади

1861—1862 рр.

видання в Петербурзі першого українського журналу «Основа»

1861 р.

скасування кріпосного права в Російській імперії

1863 р.

видання Валуєвського циркуляру про заборону друкування українською мовою наукових, освітніх і релігійних видань

1863—1864 рр.

польське національно-визвольне повстання на Правобережній Україні

1860—1864 рр.

проведення фінансової реформи в Російській імперії

1862—1877 рр.

здійснення військової реформи в Російській імперії

1863—1864 рр.

проведення освітньої реформи в Російській імперії

1864 р.

проведення судової та земської реформ в Російській імперії

1870-ті рр.

відновлення громадівського руху в Наддніпрянській Україні

1870 р.

здійснення реформи міського самоврядування в Російській імперії

1873 р.

створення Історичного товариства Нестора Літописця, заснування Південно-Західного відділу Російського географічного товариства

1874 р.

здійснення народниками масового «ходіння в народ»

1876 р.

виданий Емського указу про повну заборону української мови

1877 р.

організація народниками «Чигиринської змови»

1892—1893 рр.

діяльність таємної студентської організації «Братство тарасівців»

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

Земства

виборні загальностанові органи місцевого самоврядування в губерніях Російської імперії, які займалися господарськими та культурними справами

Громадівський рух

рух української інтелігенції, учасники якого займалися культурно-просвітницькою та суспільно-політичною діяльністю

«Братство тарасівців»

таємна студентська організація, яка визначала метою своєї діяльності здобуття незалежності України (мала осередки в Харкові, Києві та ін. містах)

ПЕРСОНАЛІЇ

АНТОНОВИЧ Володимир (1834—1908) — український громадсько-політичний діяч, історик, археолог, етнограф. Один із засновників Київської громади (1861), голова Історичного товариства Нестора Літописця (1873), професор історії Київського університету. Один із ініціаторів угоди між галицькими українцями й польсько-австрійськими політичними колами (1890), відомою під назвою «нова ера»

ДРАГОМАНОВ Михайло( 1841 —1895)—український громадсько-політичний діяч, історик, письменник, публіцист. Один із засновників громади в Києві (1861), діяч Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1873), викладач античної історії Київського університету. Вважав себе соціалістом, але заперечував теорію К. Маркса про пролетарську революцію та диктатуру пролетаріату

ЧУБИНСБКИЙ Павло (1839—1884) — етнограф, поет, громадський діяч, учасник Київської громади (1861), член редколегії газети «Київський телеграф», автор вірша «Ще не вмерла Україна...» (1862). Один із ініціаторів створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1873). Вивчав побут, звичаї, фольклор українців, видав матеріали досліджень (приказки, загадки, казки, народні пісні та ін.)

ГРИНЧЕНКО Борис (1863—1910) — український громадсько-політичний діяч, письменник, учений. Один із засновників «Братства тарасівців» (1892—1893), лідер Української демократично-радикальної партії (1905), голова київської «Просвіти». В умовах політики національного гноблення з боку російського царизму виступав за проведення національно-культурної роботи серед українського суспільства

ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Будівля театру в Одесі. 1883—1887 рр.

Володимирський собор у Києві. 1862—1896 рр.

Пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві. Скульптор М. Микешин. 1888 р.

Тест 2 (контрольний)

1. Яке твердження розкриває зміст Маніфесту російського імператора Олександра II про скасування кріпосного права?

А селяни звільнялися без землі або з невеликими наділами без викупу

Б селяни одержували земельні наділи після укладення викупної угоди

В селяни переселялися на малоосвоєні землі Далекого Сходу й Сибіру

Г селяни виходили з общини і отримували землю у приватну власність

2. Які галузі промисловості найшвидше розвивалися в губернії, територію якої заштриховано на карті?

А металургійна, вугільна, машинобудівна

Б деревообробна, харчова, текстильна

В хімічна, цукрова, нафтопереробна

Г нафтова, залізорудна, деревообробна

3. Якого року було видано указ, витяг із якого наведено?

«Государ імператор... наказав: не допускати ввезення в межі імперії... будь-яких книг і брошур, що видаються за кордонам малоруською говіркою: друкування і видання в імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити...; заборонити також різні сценічні вистави й читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот...».

А 1861 р.

Б 1863 р.

В 1873 р.

Г 1876 р.

4. Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, які характеризують економічний розвиток України в другій половині XIX ст.

1 переселення людей за межі країни з метою пошуку роботи й вільних земель

2 перехід від ручного до машинного виробництва, від мануфактур до заводів і фабрик

3 утворення об'єднань людей для здійснення спільної господарської діяльності

4 зміни в економічному й політичному житті суспільства відповідно до сучасних вимог

А кооперативний рух

Б модернізація суспільства

В промисловий переворот

Г трудова еміграція

Д чумацький промисел

5. Установіть послідовність подій суспільно-політичного житія в Наддніпрянській Україні у другій половині XIX ст.

А заснування української громади в Києві

Б видання в Петербурзі журналу «Основа»

В відкриття в Києві першої недільної школи

Г утворення організації «Братство тарасівців»

6. Хто із суспільно-політичних діячів стали засновниками громадівського руху наприкінці 50-х — на початку 60-х рр. XIX ст.?

1 В. Антонович

2 І. Вагилевич

3 М. Драгоманов

4 Я. Головацький

5 П. Чубинський

6 М. Шашкевич



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.