Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історичні портрети - Всесвітня історія

8 КЛАС

Баторій Стефан (1533-1586) — король Речі Посполитої з 1576 р. Навчався в Падуанському університеті. Протягом 1571-1576 рр. — семигородський князь. Після обрання королем зробив значні поступки шляхті, але боровся з магнатами, підтримував єзуїтів. За часів Стефана Баторія Річ Посполита закінчила Лівонську війну, приєднавши Лівонію. Упорядкував фінанси, зробивши польський грош основним засобом платежу.

Бекон Френсіс (1561-1626 рр.) — англійський політик, філософ. Один із творців емпіризму — філософського напряму, що утверджує як головний у житті власний досвід. 1584 року обраний до Англійського парламенту. Із 1617 р. — лорд-охоронець печатки, згодом — лорд-канцлер. 1621 року його було звинувачено у хабарництві, проте король помилував його. Основні роботи «Новийорганон», «Про принципи і начала».

Брейгель Старший Пітер (1525-1569) — фламандський живописець і графік. Навчався у придворного художника імператора Карла V. 1551 року його прийняли до антверпенської гільдії живописців. 1553 року здійснює подорож до Франції, Італії, Швейцарії. Мав пристрасть до зображення нешляхетних, неаристократичних персонажів.

Бруно Джордано (1548-1600) — італійський філософ епохи Відродження. 1565 року він став монахом Домініканського ордену й отримав ім’я Джордано. 1572 року Бруно прийняв сан священика. Через звинувачення в єресі втік з монастиря і мандрував Італією. 1577 року в Женеві через різку критику кальвіністів Бруно потрапив у в’язницю. Через два роки його звільнили, і він перебрався до Франції, а потім до Англії. Увесь цей час виступав з публічними лекціями. Зазнавав переслідувань, тому переїздив з місця на місце по усій Європі. 1591 року повернувся до Італії, де був ув’язнений інквізицією. Після семирічного судового процесу визнаний єретиком і спалений у Римі.

Васко да Гама (1469-1524) — португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки. Із 1492 року перебував на службі у португальського короля. 1497 року вирушив на чотирьох кораблях в Індію, оминаючи Африку. Згодом було організовано ще дві експедиції (1500-1503, 1524). Під час останньої подорожі помер в Індії.

Вашингтон Джордж (1732-1799) — учасник війни за незалежність Північноамериканських штатів, перший президент Сполучених Штатів (1789-1797). У 1760-1770-х рр. став одним з найбагатших землевласників Вірджинії. Ініціатор скликання Континентального конгресу. Із 1775 р. головнокомандувач Континентальної армії. 1789 р. колегія виборців одноголосно обрала Вашингтона першим президентом США. Його було переобрано 1792 року. Він залишається єдиним президентом, за якого проголосували 100 % виборців.

Веспуччі Амеріго (1451-1512) — флорентійський мореплавець, завдяки якому, можливо, отримав свою назву Американський континент. Народився у Флоренції. Брав участь у спорядженні експедицій Колумба. Здійснив три експедиції до берегів Південної Америки (1499-1500, 1501-1502, 1503-1504). Із 1505 р. перебував на службі у іспанського короля.

Вільгельм Оранський (Мовчазний) (1533-1584) — принц Оранський. Народився в Німеччині, 1544 року успадкував князівство Оранж (Франція). На початку 1560-х рр. виступив проти іспанського режиму, організував військових з метою звільнення Нідерландів. 1572 р. повсталі штати Голландія і Зеландія проголосили його своїм штатгальтером (намісником). 1576 року він переїхав до Брюсселя, де обійняв вищий надзвичайний адміністративний пост (рувард). 1584 року убитий католиком-фанатиком, іспанським агентом.

Вільгельм Оранський (1650-1702) — правитель Нідерландів (стадхаудер) 1672 р.; король Англії (Вільгельм III) з 1689 р. і король Шотландії з 1689 р. Як правитель Нідерландів підписав мир Францією 1674 року. Одружився з донькою майбутнього короля Англії Якова ІІ. 1688 року Вільгельм на запрошення аристократії висадився з армією в Англії і захопив престол. Його підтримали протестанти. За його правління прийнято Білль про права (1689) та «Акт про віротерпимість». 1694 року за підтримки короля було засновано Англійський банк, а 1702 року король ухвалив створення об’єднаної Ост-Індської компанії. За його правління відбувся перехід до конституційної (парламентської) монархії.

Галілей Галілео (1564-1642 рр.) — італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик. 1581 року він вступив до Пізанського університету, але невдовзі повернувся до Флоренції, де самостійно вивчав математику. Із 1589 р. став професором Пізанського університету. Протягом 1592-1610 рр. працював на кафедрі математики Падуанського університету, надалі — придворним філософом герцога Козимо II Медичі. У березні 1630 р. написав книгу «Діалог про дві найголовніші системи світу — птолемеєву і копернікову». 1633 року його судили і примусили зректися своїх поглядів. Останні роки життя перебував під домашнім арештом.

Генріх IV (1553-1610) — лідер гугенотів наприкінці релігійних війн у Франції, король Наварри з 1572 р., король Франції з 1589 р., перший представник династії Бурбонів. 1593 р. Генріх Наваррський прийняв католицизм і наступного року був коронований. Під час війни з Іспанією 1598 року підписав Нантський едикт. Здійснював політику примирення католиків і гугенотів. За нього здійснювалося значне будівництво в Парижі, розширилася мережа каналів у Франції, створено мануфактуру гобеленів. Здійснював політику протекціонізму. За нього розпочалась колонізація Канади. Убитий католицьким фанатиком.

Джефферсон Томас (1743-1826) — один із авторів Декларації незалежності США. Учасник війни за незалежність, третій президент США (1801-1809). Походив з родини плантатора. Працював адвокатом. 1769 року його обрали до законодавчих зборів Вірджи- нії. 1775 року Джефферсона обрано депутатом Континентального конгресу. Засновник бібліотеки конгресу США та університету Вірджінії. Був губернатором Вірджінії, державним секретарем, віце-президентом США. Уславився також як учений і винахідник.

Дюрер Альбрехт (1471-1528 рр.) — німецький художник доби Відродження, математик і теоретик мистецтва. Створював вівтарні картини, портрети, гравюри, екслібриси. Навчався малювання в Нюрнберзі у батька. Згодом мандрував Німеччиноюі. Після одруження відвідав Венецію. 1495 р. Дюрер відкрив у Нюрнберзі власну майстерню гравюр. Вдруге відвідав Італію в 1505-1507 рр. Відвідавши Нідерланди у 1520-1521 рр., Дюрер почав писати теоретичні роботи.

Єлизавета I Тюдор (1533-1603) — королева Англії та Ірландії (1558-1603). У 17 років знала 5 мов. Була вимушена прийняти католицизм. 1558 р. стала королевою. Ворогувала з Марією Стюарт.Боролася за завоювання Ірландії. Посилила абсолютну владу. Сприяла розвиткові промисловості і торгівлі. Збільшила податки.

Іван IV Грозний (1530-1584) — московський великий князь (із 1533), перший цар Московського царства (з 1547 р.). За його правління розпочалося скликання Земських соборів, складений Судебник 1550 р., здійснено реформи суду і управління державою. З метою посилення влади протягом 1565-1572 рр. запровадив опричнину. За Івана IV було встановлено торговельні відносини з Англією, створено першу друкарню в Москві. Підкорив Казанське (1552 р.) й Астраханське (1556 р.) князівства. Протягом 1558-1583 рр. вів невдалу Лівонську війну за вихід до Балтійського моря. Внутрішня політика Івана IV після 1565 р. набула репресивного характеру щодо боярства і торговельної верхівки, посилилися податковий тягар і залежність селян.

Йосиф II (1741-1790) — король Німеччини з 1764 р., обраний імператором Священної Римської імперії 1765 р., старший син Марії Терезії; прихильник освіченого абсолютизму. Здійснював політику протекціонізму економіки країни. Здійснив низку реформ державного управління, спрямованих на зміцнення монархії, скасував монастирське землеволодіння, підпорядкував діяльність церкви інтересам держави, запровадив нову систему шкільної освіти, свободу віросповідання і зрівнював у правах греко-католицьке і римо-католицьке духовенство.

Кальвін Жан (1509-1564) — протестантський релігійний реформатор, засновник кальвінізму. Народився у Франції. Навчався на юриста. 1532 року Кальвін здобув ступінь доктора. Через переслідування переїхав до Женеви, був священиком у Страсбурзі. Із 1541 р. остаточно оселився у Женеві, де встановив режим, що нагадував теократичну диктатуру. Тут він заснував так звану консисторію, що зосередила в своїх руках всю повноту як світської, так і релігійної влади, усі опозиційні партії були знищені. 1559 року заснував Женевську академію. Кальвін є автором вонрад 3 000 лекцій і творів.

Караваджо (1573-1610) — італійський живописець періоду раннього барокко, засновник європейського реалістичного живопису. Розмальовував церкви в Римі. Через причетність до вбивства вимушений був втекти з Риму і мандрувати Південною Італією. 1608 року отримав звання лицаря Мальтійського ордену.

Карл V Габсбург (1500-1558) — імператор Священної Римської імперії з 1519 р., король Іспанії з 1516 р. (під ім’ям Карла I). За нього були приєднані території у Південній Америці, Азії та Європі. На той час ця держава стала найбільшою в Європі. За часів правління Карла V було складено карний кодекс. Воював з Францією, Османською імперією. Прихильник католицизму, придушував протестантизм у Німеччині. Ініціював підписання Аугсбурзького миру. Наприкінці життя зрікся і престолу і став ченцем.

Катерина ІІ (Софія Августа Ангальбк Цербстська) (1729-1796) — російська імператриця з 1762 р. Народилась у Прусії. 1744 року вийшла заміж за майбутнього царя Петра ІІІ і прийняла православ’я. Після вбивства чоловіка 1762 року царювала в державі одноосібно. Здійснила реформи державного управління, адміністративного поділу, вжила заходів, що призвели до остаточногозакріпачення селян. За її правління відбулася Селянська війна 1773-1775 рр. під проводом О. Пугачова. Унаслідок російсько-турецьких воєн 1768-1774 рр. та 1787-1791 рр. були приєднані Північне Причорномор’я, Крим, Кубань, Східна Грузія. Брала активну участь у трьої розділах Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), в результаті яких у складі Росії опинились 80 відсотків українських земель. Сприяла розвиткові торгівлі і промисловості, освіти і культури. Епоха її царювання дістала назву «освіченої монархії» і вважається «золотим віком» російського імперського абсолютизму.

Колумб Христофор (1451/1446-1506) — іспанський мореплавець, першовідкривач Америки (Багамських та Антільських островів, узбережжя Центральної та Південної Америки). У юності малював карти і займався мореплавством. Іспанський король і королева надали гроші для експедиції у пошуках нового шляху до Індії. 1492 р. відкрив острови Куба і Гаїті. Повернувшись, він організував ще три подорожі (1493-1496, 1498-1500, 1502-1504). Помер у злиднях.

Кольбер Жан-Батист (1619-1683) — французький державний діяч. 1661 року призначений на посаду головного інтенданта. 1669 року став державним міністром. Боровся зі зловживаннями у фінансовій сфері. Скасував внутрішні митниці між північними і південними провінціями країни, збільшив надходження до королівської скарбниці. У промисловості і торгівлі був протекціоністом. Був творцем французького військового флоту, покращив шляхи сполучення.

Копернік Миколай (1473-1543) — польський і німецький астроном і математик, автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи. Протягом 1491 — 1494 рр. навчався у Краківському університеті, 1497 року вступив до Болонського університету, продовжив навчання у Римі, Падуї. 1507 року стає доктором права. Повернувшись до Польщі, служить лікарем, потім священиком, займається астрономією. Брав участь у боротьбі проти епідемії чуми, у війні проти хрестоносців, виконував дипломатичну місію. 1515 року виклав свою геліоцентричну систему. Його основна робота «Про обертання небесних сфер» (1543).

Кромвель Олівер (1599-1658) — лорд-протектор Англії в 1653-1658, лідер пуритан. Після закінчення коледжу навчався в Кембриджському університеті. 1628 року Кромвель став членомпарламенту. На початку 1641 р. очолив загін з 60 вершників, «залізобоких». 1645 р. він завдав поразки армії Карла І. Очолив парламентську коаліцію, розпустивши верхню палату, заборонив дуелі в армії, дозволив цивільний шлюб. Як лорд-протектор жорстоко придушив повстання у Ірландії та Шотландії. Уклав мир із Данією, Швецією, Голландією, Францією, Португалією, але воював з Іспанією.

Леонардо да Вінчі (1452-1519) — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатом і інженер. Із 15 років навчався у майстерні Верроккьо. Протягом 1476-1481 рр. мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами. Із 1481 року перебував на службі у правителя Мілана та інших. 1517 року переїхав до Франції.

Лойола Ігнатій (1491-1556) — засновник католицького ордену Товариства Ісуса. Походив із заможної баскської сім’ї. У 31 рік вирушив до Єрусалима. Повернувшись до Барселони, навчався в різних університетах. 1534 року разом зі своїми однодумцями поклявся віддати своє життя в руки Папи Римського. 1539 року очолив офіційно засноване Товариство Ісуса (орден єзуїтів).

Ломоносов Михайло (1711-1765) — російський учений-натураліст, поет, реформатор російської мови, перший російський академічно освічений вчений. У 19 років вступив до Московської слов’яно-греко-латинської академії. Згодом навчався у Києві, Петербурзі. У 1736-1741 роках навчався металургії в Німеччині. 1745 року став професором хімії і повноправним членом Академії. Проводив різні дослідження з фізики, хімії, геології, метеорології, гірничої справи, географії, астрономії, історії і філології. Керівник Московського університету, член Академії мистецтв.

Людовік XIV (1638-1715) — французький король (1643-1715). Під час свого правління вів кілька воєн 1667-1668, 1672-1678, 1688-1697 і 1701-1713 (війна за іспанську спадщину) проти різних європейських альянсів. Коронований 1654 р. Мав прізвисько «Король-сонце». Здійснював виважену релігійну політику, але у 80-х роках протестантизм був повністю заборонений на території Франції. Здійснив захоплення колоній в Америці, Африці, легалізував рабство. Приділяв увагу адміністративним, військовим та податкову реформам. У Кодексі 1667 р. зробив спробу встановити єдині правила цивільних процедур в усій країні.

Лютер Мартін (1483-1546) — реформатор церкви, засновник протестантського руху в Німеччині. Мав гарну освіту. Після закінчення університету в Ерфурті у 24 роки став ченцем, доктор наук Віттенберзького університету (1512 р.). 1517 року видає 95 тез проти продажу індульгенцій. 1520 року спалив папську буллу про своє відлучення від церкви й оголосив про початок боротьби з папським засиллям. Переклав німецькою Біблію.

Магеллан Фернан (Фернандо) (1480-1521) — португальський мореплавець. Із 12 років перебував на службі при дворі португальського короля. У 25 років уперше вирушив до Індії. Воював в Африці і Малайзії. 1517 року Магеллан перейшов на службу до іспанського короля, який надав кошти на експедицію. 1519 року Ф. Магеллан вирушив на п’яти кораблях у навколосвітню на Захід. Загинув під час сутички з племенами на Філіппінах.

Марія-Терезія Вальбурга Амалія Кристіна (1717-1780) — імператриця Священної Римської імперії з 1740 р. Засновниця Лотаринзької гілки династії Габсбургів. Отримала суто чоловіче виховання. У 14 років брала участь у засіданнях державної ради. У Семирічній війні (1756-1763) зазнала поразки. 1772 року Марія-Терезія взяла участь у першому поділі Польщі. Османська імперія поступилася їй Буковиною. Правління Марії-Терезії — епоха активних реформ державного управління, законодавства, військової справи, фінансів, культури та освіти.

Мікеланджело Буонарротті (1475-1564) — італійський скульптор, художник, архітектор, поет й інженер. Навчався у Флоренції. Протягом 1496-1501 рр. працював у Римі, після чого повернувся до Флоренції. 1508 року бере участь у розписі Сікстинської капели, створює надгробок Юлія ІІ в Римі, капелу Медичі у Флоренції. 1534 року переїздить до Рима, де керував будівництвом храму Св.Петра.

Мор Томас (1478-1535) — англійський філософ, державний діяч, лорд-канцлер (1529—1532.). Автор суспільно-політичного трактату «Утопія». Навчався в Оксфорді, працював юристом. Згодом був обраний до парламенту і служив при дворі короля Генріха VIII. Із 1520 р. Мор активно виступає проти Лютера. Протягом 1529-1532 р. обіймав посаду лорд-канцлера. Висловив незгоду зі створенням англіканської церкви, внаслідок чого його заарештували і стратили.

Мюнцер Томас (бл. 1490-1525) — проповідник часів Реформації в Німеччині, лідер повстанців під час Селянської війни. Із 1506 р. навчався в різних університетах. Згодом вів антицерковну пропаганду. 1520 року познайомився з М. Лютером. Після відвідин Чехії 1521 року повернувся до Німеччини, де розпочав критику католицької церкви. Очолив повстання селян в 1524 р. Страчений після під час бою з військом німецьких князів.

Олексій I Михайлович (1629-1676) — другий московський цар (1645-1676) династії Романових. За царювання Олексія Михайловича державний устрій набув характеру абсолютизму. За Соборним уложенням 1649 р. відбулося остаточне закріпачення селян та збільшилися права дворянства і купецтва. Церковна реформа патріарха Никона (1666) спричинила розкол Московської церкви. Уклав Переяславський договір 1654 р. з Гетьманщиною. Протягом 1654-1656 та 1660-1667 вів війну з Польщею. Протягом 1670-х рр. вів невдалі війни з Кримом і Туреччиною за вихід до Чорного моря. Постійні воєнні дії та погіршення становища населення викликали бунти та повстання, які були жорстоко придушені.

Парацельс, Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (1493-1541) — лікар епохи Відродження. Освіту здобув у Феррарі (Італія). Близько 1515 р. одержав звання лікаря, згодом став професором університету (1526) і міським лікарем у Базелі, багато подорожував Європою. Вивчав лікувальну дію різних хімічних елементів і сполук. Автор багатьох праць з філософії, астрономії, натурфілософії.

Петро І (1672-1725) — цар Великої, Малої і Білої Русі (з 1682 ), із 1721 року — імператор Російської імперії. 1689 року усунув від влади старшу сестру Софію, а після смерті брата Івана 1696 року став єдинодержавним царем. Після подорожі за кордон розпочав реформування флоту і армії Росії. Збільшив владу поміщиків над селянами, посилив оподаткування, закріпив дворянську власність на землю. Розробивши Табель про ранги (1722), установив порядок присвоєння чинів у військовій і цивільній службі. Заохочував розвиток мануфактур, шляхів сполучення, внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Запровадив Сенат (1711) і колегії (1718). У 1708-1709 роках запровадив поділ держави на губернії. Здійснив низку реформ у галузі культури та освіти. Унаслідок перемог у війнах з турками приєднав узбережжя Азовського моря, а внаслідок перемоги над Швецією у Північній війні здобув території на узбережжі Балтійського моря.

Рафаель Санті (1483-1520) — італійський живописець, графік, скульптор, архітектор епохи Відродження. Із дитинства навчався малювання. 1504 року приїхав до Флоренції. Із 1508 року працює у Ватиканському палаці. 1513 року створив найбільш віджому свою картину «Сікстинська мадонна». Помер від серцевої хвороби.

Рембрандт Гарменсзон ван Рейн (1606-1669 рр.) — нідерландський художник, офортист доби бароко. Навчався живопису в Антверпені та Лейдені. 1631 року переїздить до Амстердама, де він намалював більшість своїх картин. Із 1653 року він зазнає матеріальних ускладнень, а через 3 роки оголосив себе банкротом. Помер у бідності. Залишив по собі 350 картин і офортів.

Ришельє Арман Жан дю Плеси (1585-1642) — французький політичний діяч, генералісимус. У 23 роки стає єпископом, у 29 — депутатом Генеральних штатів, а через 2 роки — військовим міністром. 1622 року стає кардиналом. Із 1624 р. він очолював королівську раду (перший міністр Франції). Під час війни з Англією придушив повстання гугенотів в Ла-Рошелі. Прихильник централізованої держави, виступав за обмеження влади вищої аристократії. Засновник Французької академії і періодичної преси. Сприяв поліпшенню фінансів, економіки і флоту Франції.

Рубенс Пітер Пауль (1577-1640) — фламандський живописець, один із найбільш визначних представників епохи бароко. 1598 року Рубенс був прийнятий вільним майстром в Антверпенську гільдію св. Луки, а 1600 року вирушив на навчання до Італії. 1608 року повернувся до Антверпена. Мав власну майстерню і велику кількість учнів. Малював на замовлення іспанського, французького та англійського дворів.

Сигізмунд II Август (1520-1572) — польський король (1548—1572), останній з династії Ягеллонів. За правління Сигізмунда православних руських феодалів було зрівняно у правах з феодалами-католиками (1563), заохочувалась діяльність єзуїтів (із 1564 р.). Посилив роль шляхти в державі. Був покровителем мистецтв і меценатом. За активної участі Сигізмунда II Августа 1569 року була укладена Люблінська унія. Під час правління Сигізмунда II Августарозпочалася Лівонська війна з Московським царством (1558—1583).

Суворов Олександр (1730-1800) — відомий російський полководець, генералісимус (1799). Із дитинства захоплювався військовою справою. Службу розпочав у 19 років. Брав участь у Семирічній війні (1756-1763), командував армією під час російсько-турецьких війн (1768-1774, 1787-1791). Брав участь у придушенні Барської конфедерації, повстання О. Пугачова, повстання Т. Костюшка. 1799 року командував військами в поході проти французької армії в Італії і Швейцарії. Творець військової доктрини та нової стратегії і тактики воєн.

Сулейман І (1494-1566) — султан Османської імперії (1520-1566), мав прізвиська «Пишний», «Законодавець». У 14 років почав виконувати державні обов’язки. Четвертою його дружиною булаРоксолана (Настя Лисовська), українка за походженням. Особисто брав участь у 13 походах. Ним були завойовані: острови Егейського моря, Угорщина, Трансільванія, Молдова, Західна Грузія, Межиріччя, узбережжя Перської затоки, Північна Африка. Воював з Австрією, Московським царством, Іраном. Реформував законодавство. Османська імперія досягла за нього найвищої могутності.

 

Токуґава Ієясу (1543-1616) — засновник династії сьогунів Токуґава. Замолоду брав активну участь у міжусобних війнах. У 1560-1580-х рр. Токуґаві вдалося суттєво розширити свої володіння. 1598 року почав боротьбу за владу над усією Японією. 1603 року Ієясу отримав титул сьоґуна. 1614 року видав указ, який заборонив перебування «білих» іноземців і християн у його країні. 1615 року об’єднав країну і заборонив існування самураїв як клану воїнів.

Філіпп II Габсбург (1527-1598) — король Іспанії (1556-1598) та король Португалії (1580-1598). Син і нащадок імператора Священної Римської імперії Карла V. За часів його правління велась активна боротьба з єретиками і протестантами, процвітала інквізиція. Його політика була спрямована на посилення абсолютизму. Придушив повстання маврів Іспанії. Воював з Османською імперією та Англією. Під час революції в Нідерландах жорстоко переслідував повстанців. Підтримував католиків у Франції під час гугенотських воєн.

Франклін Бенджамін (1706-1790) — один із засновників США, політичний діяч, дипломат, вчений, письменник, журналіст, видавець. Освіту здобув самостійно. Засновник першої публічної бібліотеки, філософського товариства, Філадельфійської академії. Був послом США у Франції. Один із розробників Декларації незалежності США, Конституції США і Версальського мирного договору 1783 р. Зробив відкриття в галузі електрики.

Фрідріх ІІ (Великий), відомий також як Старий Фрітц (1712-1786), — представник просвітницького абсолютизму. 1740 року по смерті батька став «королем в Прусії». Скасував у країні цензуру. У 1740-1745 рр. провів успішні війни з Австрією за Сілезію. Під час Першого поділу Польщі проголосив польську провінцію Королівську Пруссію (Західну Пруссію) своєю. Пруссія приєднала до своїх земель 20 000 км2 і 600 000 мешканців. Здійснював політику протекціонізму щодо вітчизняного ринку. Були побудовані іригаційні канали між Віслою та Одрою, осушені численні болота, почали вирощувати картоплю та ріпу. Запровадив нову податкову систему.