Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історичні портрети - Всесвітня історія

7 КЛАС

Абеляр П'єр (1079-1142 рр.) — французький богослов, філософ- схоласт і поет; займався логікою і теологією. За життя здобув популярність як блискучий полеміст. Основні твори: «Так і ні», «Діалектика», «Введення в теологію», «Пізнай самого себе», «Історія моїх бідувань». Він вважав обов’язковою умовою віри розуміння. Викладав в декількох школах, що потім стали основою Паризького університету. Згодом став абатом монастиря в Бретані. Незадовго перед смертю його вчення було засуджено, а самого Абеляра відлучили від церкви.

Бекон Роджер (1214-1294) — англійський філософ, учений, викладач Оксфордського університету, монах францисканського ордену. Походив із заможної сім’ї. Навчався в Оксфордському і Паризькому університетах (магістр мистецтв, 1241). Згодом викладав у цих університетах. 1266 р. на прохання папи Климента IV він почав записувати свої твори — конспекти з усіх галузей знань. 1277 року засуджений церквою за єресь. Його усунули від викладання в Оксфордському університеті й ув’язнили на 14 років.

Боккаччо Джованні (1313-1375) — італійський письменник і поет епохи Відродження. Навчався в Неаполі. 1340 року повернувся до Флоренції. Брав участь у громадському житті міста, був дипломатом. 1350 року познайомився з Ф. Петраркою. Найбільш визначний твір Джованні Боккаччо — «Декамерон» (1350-1353). Останні роки життя Боккаччо присвятив дослідженням античноїкультури.

Боттічеллі Сандро (Алесандро ді Маріано ді Ванні Філіпепі (1444 або 1445-1510) — італійський живописець флорентійської школи. Народився в родині ремісника. Вчився малювати у Верроккьо.1470 р. отримав перше замовлення. Потім працював при дворі Лоренцо Медичі. Найбільш відомі картини — «Весна» та «Народження Венери».

Вільгельм I Завойовник (1027-1087) — перший норманський король Англії з 1066 р. У 1035-1087 рр. — герцог Нормандії. Після смерті англосаксонського короля Едуарда Сповідника проголосив себе його спадкоємцем. 1066 р. у бою під Гастінгсом розбив армію англосаксонського короля Гарольда й став англійським королем. Конфіскував землі англосаксонської знаті на користь нормандських рицарів. 1086 року за наказом Вільгельма І було проведено земельний перепис.

Генріх II Плантагенет (1133-1189) — перший англійський король з династії Плантагенетів (із 1154 р.). Його держава, до складу якої входили володіння у Франції і Англії , була на той час найбільшою в Європі. Запровадив суд присяжних, податок на військо — «щитовий збір», оголосив всі ліси королівства власністю короля. Прагнув контролювати церкву.

Гус Ян (1369-1415) — чеський релігійний мислитель, філософ, реформатор, ректор Празького університету. 1409 року Ян Гус перетворив Празький університет на національний, передавши всю владу у ньому чехам. Виступав проти вищого духовенства, що часом наживалось за рахунок спекуляцій, продажу індульгенцій і церковних посад. 1413 року Папа Римський відлучив Яна Гуса від церкви. Заарештований під час церковного собору в Констанці за звинуваченням у єресі і спалений.

Гутенберг Йоганн (1394 (або 1406) — 1468) — німецький винахідник і першодрукар, який розробив і запровадив промислову технологію друкарства. Близько 1450 р. Гутенберг опанував техніку виготовлення однакових змінних літер з металу. Починаючи з 1452 р. протягом трьох років виготовив 180 примірників Біблії. Це було перше друковане видання в Європі, видане у повному обсязі, яке визнали шедевром ранннього друку. До нашого часу збереглося лише 48 примірників цієї книги.

Данте Аліґ'єрі (1265-1321) — видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, «батько італійської літератури». 1300 року внаслідок політичної боротьби був вигнаний з Флоренції на 19 років, мандрував Італією. 1320 року оселився в Равен- ні. Данте першим почав писати літературні твори народною (тобто італійською) мовою, а не латиною. Його головний твір — поема «Божественна комедія», (1307-1321), що складається з трьох частин («Пекло», «Чистилище», «Рай»).

Д'Арк Жанна (1412-1431) — національна героїня Франції, католицька свята, «Орлеанська Діва». Очолила французькі війська наприкінці Сторічної війни. Спочатку її керівництво було вдалим. Був узятий Реймс, де Карла VII коронували. Згодом почала зазнавати невдач. 1430 року вона потрапила в полон до бургундців, які видали її англійцям. Була засуджена за єресь до спалення на вогні.

Дмитрій Донськой (1350-1389) — великий князь московський (із 1359 р.) та володимирський (із 1362 р., з перервами). За його правління 1367 року був побудований перший кам’яний кремль у Москві. Воював з Великим князівством Литовським та сусідніми руськими князівствами. Очолив збройну боротьбу російського народу проти монголо-татарського ярма. 1380 року переміг ординського темника Мамая у Куликовській битві на Дону (звідси прізвисько). За часів князювання Дмитра Донського Москва затвердила своє керівне становище в російських землях. Він уперше передав велике княжіння Василію І без згоди на те Золотої Орди.

Жижка Ян (бл. 1360-1424) — чеський полководець, діяч гуситського руху, національний герой чеського народу. Походив з мало- заможного дворянського роду. Брав участь у Грюнвальдській битві (1410). Згодом служив при дворі короля Вацлава IV. Учасник повстання в Празі 1419 року. Очолював військо таборитів. Помер під час облоги міста Пршибислав.

Ібн Сіна (Абу Алі аль-Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна, латинізоване — Авіценна, (980-1037) — перський вчений-енциклопедист, філософ, лікар, хімік, астроном, теолог, поет. Написав близько 450 трактатів з різних галузей науки, з них збереглося близько 240. Більшість з його праць (близько 150) присвячені філософській тематиці, 40 — медицині. Найбільш відомими роботами є«Книга зцілення», обширна філософська і наукова енциклопедія, «Канон лікарської науки», який був підручником для вивчення медицини у багатьох середньовічних університетах. Був лікарем і візирем правителів середньоазіатських держав.

Іван III Васильович (1440-1505), відомий як Іван Великий, — великий князь Московський (1462-1505). Під час правління приєднав до Московського князівства: Ярославське (1471), Ростовське (1474), Тверське князівства (1485), Новгородські землі (1478). 1480 року Московське князівство припинило сплату данини Золотій Орді. У 1487-1494 рр. вів війни проти Великого князівста Литовського, а згодом проти Швеції. У 1500-1503 рр. переміг Литву і приєднав Чернігово-Сіверські землі, уклав союз з Кримським ханством. Запровадив систему приказів в управлінні державою. 1497 року запровадив «Судебник» — збірник законів з різних галузей права, що закріпив помісну систему землеволодіння. За нього було перебудовано цегляний Московський Кремль, зведено 25 церков.

Ізабелла (1451-1504) — королева Кастилії з 1474 р., була одружена з Фердинандом Арагонським. Вона посилила монархічну владу, припинивши міжусобиці. Воювала за збереження престолу з португальським королем. 1492 року маврів було вигнано з Іспанії. Вона запровадила в Кастилії інквізицію, вигнала євреїв, фінансувала експедицію Колумба.

Іштван (Стефан) І Святий (970/975 —1038) — угорський князь (997-1000), перший угорський король (1001-1038). Здійснив значні територіально-адміністративні перетворення, зокрема створив королівські комітати, запровадив християнство за католицьким обрядом, видав збірник законів. 1030 року відбив напад загонів німецьких лицарів. За правління Іштвана І до Угорщини була приєднана частина Словаччини. Підтримував дружні зв’язки з Київською державою. У 1038 р. канонізований церквою.

Казимир ІІІ (1310-1370) — польський король (1333-1370). Здійснював політику зміцнення королівської влади і централізації країни. У 1337-1346 роках здійснив грошову реформу. 1347 року видав перші записи польського звичаєвого права. У зовнішній політиці орієнтувався на союз з Угорщиною, користувався підтримкою папи Римського. 1340 року Казимир захопив Львів, а 1349 року — Галичину. У 50-60-ті рр. воював з Великим князівством Литовським за Галицько-Волинську землю. 1370 року за підтримки Казимира Великого було відновлено православну Галицьку митрополію. Заснував Краківський університет (1364), згодом — Ягеллонський.

Карл І (747-814) — перший король франків з династії Каролінгів (768 (з 771 р. — одноосібно) — 814 рр.), імператор Священної Римської імперії (800-814). 30 років воював з саксами і, врешті- решт, приєднав їхні території, підкорив лангобардів 774 року, на Піренеях зупинив наступ арабів, розбив аварів, вів війни зі слов’янами і данцями. Реформував адміністративне управління. Папа Римський Лев ІІІ 800 р. проголосив його імператором. За час правління Карла І територія його держави збільшилась удвічі. За життя отримав титул «Великий».

Кирило і Мефодій — македонські слов’янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов’янської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг слов’янською мовою, брати. Кирило (бл. 827-869) — добре знав слов’янську, грецьку, латинську, єврейську і арабську мови. Був патріаршим бібліотекарем, викладав філософію. Мефодій (бл. 815-885) — рано розпочав військову службу. Протягом 10 років керував заселеною слов’янами областю Македонії. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря на березі Мармурового моря. Улітку 863 року Кирило і Мефодій на запрошення князя Ростислава переселились до Моравії. Перед від’їздом Кирило створив один з перших слов’янських алфавітів. 866 року брати отримали від Папи Римського спеціальне послання, у якому їм дозволялося розповсюджувати слов’янські церковні книги. Мефодій був висвячений на архієпископа Моравії і Паннонії.

Лев Математик (бл. 790 р. — після 869) — візантійський математик; архієпископ у 840-843 рр. Першим почав застосовувати літери та арабські цифри для позначення алгебраїчних символів. Він сконструював систему сигнальних башт та автомати (наприклад, співочі птахи) в імператорському палаці. Засновник державної Магнаврської школи в Константинополі.

Мехмед II (1432-1481) — турецький султан. 1453 року захопив Константинополь, поклав край існуванню Візантійської імперії. 1450-1470 рр. захопив Балканський півострів, Румунію, Молдову. 1478 року Кримське ханство стало васальними володіннями Османської імперії. Воював з італійськими містами Неаполем, Венецією, Міланом.

Олександр Невський (1221-1263) — князь новгородський (із перервами 1236-1259 рр.), із 1243 р. визнав васальну залежність від золотоординського хана. 1240 року у Невській битві розбив шведів, 1242 р. розбив війська Лівонського (Тевтонського) ордену на Чудському озері під час Льодового побоїща. Канонізований як святий Російською православною церквою.

Оттон І Великий (912-973 рр.) — засновник і перший імператор Священної Римської Імперії. Німецький король з 936 р. Придушив повстання німецької знаті. Розбив угорців 955 року. Папа Римський Іоанн ХІІ коронував його в Римі 962 року.

Рубльов Андрій (1360-1430) — російський художник-іконописець, монах. Юнаком став ченцем Троїце-Сергієвого монастиря. 1405 року він разом з Феофаном Греком та старцем Прохором розписав Благовіщенський собор Московського Кремля. 1408 року розписує Успенський собор у Володимирі. Найкращу свою роботу «Трійця Старозавітна (Вітхозавітна)», Андрій Рубльов створив 1411 року. Згодом брав участь у розписі Троїцького собору Троїце-Сергієва монастиря.

* Андрій Рубльов розписує Спаський собор Андронікова монастиря (мініатюра кінця XVI ст.)

Фердинанд II Арагонський (1452-1516) — засновник Іспанської держави, який дістав титул «католицького короля» 1469 р. Король Арагона (1479-1516 рр., під іменем Фердинанд ІІ), Сицилії (1468-1516 рр.), Неаполя (1504-1516 рр.), Валенсії, Сардинії та Наварри, граф Барселони. Чоловік Ізабелли Кастильської Кастилії під ім’ям Фердинанд V, з 1508 р. і до смерті був регентом своєї дочки Хуани Божевільної. 

Фрідріх ІІ Штауфен (1194-1250) — німецький король (1212-1250), імператор Священної Римської імперії (1220-1250), король Сицилії (1197-1250). Знав багато мов, складав вірші, гарно знав математику, був обізнаний у філософії. Був засновником Неаполітанського університету. Коронований на імператора у Римі папою Іннокентієм ІІІ. Очолив шостий Хрестовий похід (1228-1229).

Бабур, Захіреддін Мухаммед (1483-1530) — нащадок Тамерлана. Засновник імперії Великих Моголів. Унаслідок міжусобних воєн певний час перебував Афганістані, звідки 1519 року розпочав похід до Індії. Розбивши 1526 року військо Ібрагіма Лоді, султана Делі, заснував імперію Великих Моголів. 1529 року володіння імперії обіймали територію від Афганістану до Бенгалії.