Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах - 6—7 клас

Римська імперія

• Римська імперія доби принципату

Другий тріумвірат (виник у 43 р. до н. е.)

Гай Октавій	Марк Антоній	Марк Лепід
Названий син Цезаря	Помічник Цезаря	Полководець Цезаря

• Ввели легіони до Риму і захопили владу.

• Провели проскрипції проти ворогів (загинуло близько 2,5 тис. римлян).

• Розбили армію змовників під Філіппами (Македонія).

• Розбили армію Секста Помпея в Сицилії.

• Поділили управління державою.

Італія і весь Захід

Схід

Провінція Африка

• Лепід відсторонений від влади. Марк Антоній одружився з Клеопатрою.

• 31 р. до н. е. — битва біля мису Акцій. Перемога Октавіана, Антоній та Клеопатра покінчили життя самогубством.

Принцепс (від латин. — перший серед рівних) — перший у списку сенаторів; головував на засіданнях сенату та висловлювався першим.

Принципат — державний устрій Стародавнього Риму, за яким зберігалися республіканські установи, але влада належала імператору (принцепсу).

Принципат Августа

Гай Юлій Цезар Октавіан (61 р. до н. е. — 14 р. н. е.).

30 р. до н. е. — 14 р. н. е. — одноосібне правління Октавіана.

• Мав довічні права першого сенатора, консула та народного трибуна.

• Довічно мав титул військового тріумфатора — імператора.

• Сенат надав йому почесне ім’я — Август («звеличений богами»).

• Римська держава стала називатися Римська імперія.

• Провінції поділені на дві частини: внутрішні (захоплені Римом до І ст. до н. е. — управлялися сенатом; нові (прикордонні) — управління принцепсом (тут була більшість легіонів). Провінціями управляли проконсули, яких призначав імператор.

• Скарбниця була розподілена — державна скарбниця та скарбниця імператора.

• Єгипет став власністю Октавіана Августа.

• Запроваджена посада префекта Риму (обирався із сенаторів і стежив за порядком у Римі).

• Для охорони імператора була утворена преторіанська гвардія.

• Розширилися кордони імперії — остаточно приєднані землі Іспанії та Галлії, кордон проходив по Дунаю. Почалося широке будівництво (робота для плебсу). Відновилися роздачі хліба та видовища.

Правлячі династії Римської імперії

Династія	Імператор	Роки правління	Події
Юліїв-Клавдіїв	Тиберій	14—37 рр. н. е.	Придушив повстання в Північній Африці, Фракії, Галії. Перестав скликати Народні збори. Стратив десятки видатних людей
	Гай Цезар (Калігула)	37—41 рр. н. е.	Розправлявся зі знаттю (наказував складати заповіти на свою користь, а потім людей страчували); організував криваві оргії, загравав із плебсом. Був убитий преторіанцями
	Клавдій	41—54 рр. н. е.	Зміцнив систему влади та управління, допустив до сенату провінціалів, покращив фінансове становище імперії та вільновідпущеників. Був отруєний
	Нерон	54—68 рр. н. е.	Приєднав Понтійське царство. Правив жорстоко, убив багато людей, звинуватив християн у великій пожежі в Римі. Був убитий під час повстання проти нього
Боротьба за владу	Гальба	68—69 рр. н. е.	Боротьба за владу, за 18 місяців змінилося три імператори. Масові вбивства, громадянська війна. Припинилася після проголошення імператором воєначальника сирійських легіонів Веспасіана
	Оттон	69 рр. н. е.
	Вітеллій	69 рр. н. е.
Флавіїв	Веспасіан	69—79 рр. н. е.	Придушив повстання в Іудеї. Посилив владу імператора, почав активне будівництво (Колізей), упорядкував систему управління та фінансів
	Тит	79—81 рр. н. е.	Був співправителем батька (Веспасіана), подовжував його справи, опікувався плебсом («Друзі, я втратив день!»)
	Доміціан	81—96 рр. н. е.	За нього римська армія досягла Каспійського моря. Вважав себе богом. Встановив необмежену монархію
Антоніїв*	Нерва	96—98 рр. н. е.	Припинив терор, зменшив податки, роздавав землю бідним, запровадив систему престонаслідування
Антоніїв*	Траян	98—117 рр. н. е.	За нього імперія досягла найбільших розмірів, поновив діяльність Народних зборів та магістратів. Отримав титул «найкращий принцепс», опікувався розвитком торгівлі, шляхів, гаваней. Колона Траяна

* Назва династії умовна, оскільки тільки двоє останніх імператорів були родичами.

Династія	Імператор	Роки правління	Події
Антоніїв	Адріан	117—138 рр. н. е.	Перейшов від завоювань до оборони імперії. Завершив війну з парфянами та в Британії. Вал Адріана. Створив систему оборони на кордонах. Ввів високу оплату за державну службу
	Антоній Пій	138—161 рр. н. е.	Отримав звання «Пій» — благочестивий. Найспокійніший період життя імперії. Вбивство раба вважалося злочином. Економіка досягла високого рівня розвитку
	Марк Аврелій	161—180 рр. н. е.	Правив разом із Луцієм Вером (161 — 169 рр. н. е.). Визначний філософ, високоосвічена людина. Постійно мав вести війни. Помер від чуми



	Коммод	180—192 рр. н. е.	Відзначився жорстокістю. Виступав як гладіатор на арені. Уклав союз із германцями. Убитий заколотниками

Із завершенням принципату Римська імперія починає слабшати.

• Місто Рим і його повсякденне життя

Місто Рим

• Забудова Рима розпочалася у період правління царів — кам’яні мури, цирк, Капітолійський храм, Форум.

• Центром громадського та державного життя був Форум — центральна площа. Його оточували храми, пам’ятники, громадські будівлі, у центрі розташовувався невеликий храм богу Янусу.

• Від Форуму відходили на всі боки вулиці. Найбільші вулиці були завширшки 6—7 метрів.

• На вулицях були відсутні назви, а на будинках — номери. На початку кожної вулиці стояли тріумфальні арки, на перехрестях — каплички.

• Вулиці, вимощені бруківкою, мали водостоки та колії для возів.

• На вулицях та майданах були побудовані фонтани, басейни, водяні гроти. Вода доставлялася до Рима системою акведуків.

• Під містом проходила система каналізації (клоака).

• Наприкінці республіканського періоду Рим поділився на Рим низин та Рим пагорбів. На пагорбах жили багаті римляни, у низинах — плебс.

Житло римлян

• Багаті римляни жили в будинках-маєтках, огороджених муром.

• Будинки багатих людей опалювалися через труби, які проходили під підлогою. Підлогу й стіни прикрашали мозаїкою.

• Скло для вікон з’являється наприкінці І ст. н. е., до цього часу вікна прикривали шкірами та тканиною.

• Незаможні, бідні городяни жили у чотирьох- або п’ятиповерхових будинках — інсулах. Кімнати в інсулах здавалися в оренду.

• Інсули не мали елементарних зручностей — водогін та каналізація були відсутні, сміття викидалося через вікна на вулицю.

• Багатоповерхові будинки ніхто не ремонтував, часто були пожежі.

• Кімнати опалювалися переносними залізними печами.

Одяг та їжа

• Одяг римлян був практичним.

• Усі (чоловіки, жінки та діти) носили туніки, колір яких залежав від суспільного становища людини.

• Тільки римські громадяни одягали поверх туніки тогу. Колір її залежав від становища людини та від конкретної ситуації.

• Жінки поверх туніки одягали столу або паллу.

• На ноги взували сандалі або черевики зі шкіри, частина людей ходила босоніж.

• Багаті римляни харчувалися різноманітно — хліб, тістечка, оливки, інжир, овочі та фрукти, риба, м’ясо та інше. Пили вино, розбавлене водою.

• Цукру не знали, використовували мед.

• Прості римляни вживали каші із соусами та овочами, м’ясо — на свята.

• Римська імперія у III—IV ст.

Кризові явища в Римській імперії

• Нестача грошей (фінансова криза).

• Використання праці рабів стає невигідним.

• Втрата контролю над прикордонними територіями.

• Занепад торгівлі.

• Політична криза.

• Ослаблення армії.

• Поява орендарів-колонів та «рабів із хатинами».

• Криза системи управління державою.

• Повстання селян та рабів.

• Збіднення населення.

• Епідемії та хвороби.

• Вторгнення варварів.

• Залежність влади імператорів від армії.

• Прагнення провінцій до самостійності.

• Збільшення податків та поборів із населення.

Колон — орендар невеликої земельної ділянки у великого землевласника.

«Солдатські» та «сенатські» імператори

Імператорів, яких обирав сенат, називали «сенатськими». Імператорів, яких поставили до влади легіонери, називали «солдатськими». У III ст. н. е. змінилося понад 40 імператорів, більшість з яких були вбиті.
Роки	Подія
193—197 рр.	Війна за імператорську владу (лише в 193 р. правило п’ять імператорів).
193—211 рр.	Септимій Север — проголошений дунайською армією, лівієць за походженням, жорстоко переслідував римську знать, позбавив влади сенат, укріпив кордони імперії та поповнював казну.
211—217 рр.	Каракалла — став імператором після смерті батька та вбивства рідного брата, переслідував знать, у побуті нагадував варвара, поклонявся єгипетським богам. Надав громадянство всім вільним чоловікам імперії. Був убитий начальником своєї охорони Макріном, який і став наступним імператором.
222—235 рр.	Александр Север — вів багато війн на кордонах, був убитий легіонерами.
235—284 рр.	Низка «солдатських» імператорів, занепад імперії.

Реформи імператора Діоклетіана

• 284—305 рр. — роки правління.

• Введення по всій території імперії єдиних законів.

• Поділ імперії на 101 провінцію, якими було простіше управляти.

• Поділ імперії на чотири частини (два правителі та 2 співправителі) — тетрархія.

• Збільшення кількісного складу армії (до 450 тис. легіонерів) та укріплення військової дисципліни.

• Перепис населення імперії.

• Остаточна ліквідація ролі римського сенату.

• Податкова та фінансові реформи — збільшення податків.

• Пожиттєве прикріплення селян та ремісників до землевласників.

• Перенесення столиці до Нікодемії (Мала Азія).

• Переслідування християн.

• У 305 р. добровільне зречення влади на користь співправителя Максимівна.

• Правління Доміціана — початок періоду домінату — форми державного правління в імператорському Римі, за якою імператор мав необмежену владу.

Реформи імператора Константина

• 306—337 рр. — роки правління, до 322 р. — співправління з Ліцинієм.

• Воював зі своїми співправителями: 310 р. — перемога над Максенцієм, 322 р. — перемога над Ліцинієм.

• 313 р. — видав Міланський едикт (закон), який надав право християнам вільно сповідувати свою релігію.

• Провів грошову реформу (замінив знецінені срібні гроші золотою монетою; поліпшив контроль за сплатою податків та ін.).

• Збільшив кількість сенаторів і ввів фіксований податок для сенаторів.

• Провів військову реформу (збільшив набір варварів до армії).

• Прикріпив до колегій ремісників.

• Ввів державний податок на орендарів та прикріпив їх до землі.

• Скликав та узяв участь у Нікейському соборі (325 р.).

• Переніс столицю до міста Константинополь (побудований на місці Візантії) на березі протоки Босфор. До нового міста завезли велику кількість статуй із Рима, переселилася до нової столиці й частина римської знаті.

• Виникнення християнства

Християнство — одна з трьох світових релігій поряд із буддизмом та ісламом. Основою є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога.

Причини поширення християнства

• Язичницькі боги не могли бути втіхою для рабів та бідноти.

• Християнство проголошувало рівність усіх перед Богом.

• Рівність в общині, община однодумців, готових померти за віру.

• Обіцяло порятунок усім пригнобленим.

• Зрозуміле представникам усіх народів.

• Приваблювало простотою й доступністю, невеликою кількістю обрядів, обов’язків та заборон.

Ісус Христос

• Ісус — давньоєврейське ім’я, що означає «Бог рятує», Христос — від грец. — Месія, посланець Божий.

• Приблизно в 30 років почав проповідувати, навчати людей любові та смиренності, говорити про пришестя Царства Божого і що треба зробити, щоб потрапити до нього.

• Розіп’ятий на хресті в Єрусалимі (на горі Голгофа).

• Похований учнями-апостолами.

• Через три дні Ісус Христос воскрес і пізніше з’явився перед учнями, пообіцявши друге пришестя для здійснення Божого суду.

Християнська община

• Після страти Христа його учні — апостоли — почали проповідувати нове вчення в різних частинах Римської імперії.

• Наприкінці І ст. н. е. християнські общини існували в усіх великих містах імперії.

• Виникла християнська церква. Церква означає «дім Божий» — святе місце, призначене для богослужінь та молитов, община віруючих.

• Римська влада жорстоко переслідувала християн. Нерон звинуватив християн у підпалі Рима, Діоклетіан видав едикти (закони) про заборону християнства.

• Поступово ставлення до християн змінювалося.

Християнська церква

Роки	Подія
І—II ст. н. е.	У складі християнських общин перебувала значна кількість римської та провінційної знаті. Хоча перші общини переважно складалися з рабів та бідняків
III—IV ст.	Змінилася структура церкви
IV ст.	Християнська церква перетворилася на могутню організацію, яка володіла великими багатствами та налічувала у своїх лавах багато аристократів, військових, вищих римських чиновників
Початок IV ст.	Константин І Великий узаконив християнство; прийняв Міланський едикт (закон), який надав право християнам вільно сповідувати свою релігію, будувати храми; повернув конфісковане церковне майно, звільнив священиків від сплати податків та несення військової служби
325 р.	Імператор Константин у м. Нікеї скликав собор (з’їзд) усіх християнських єпископів Римської держави. Собор установив основне положення християнської релігії — Символ віри
330 р.	Константин прийняв християнство
360—363 рр.	Імператор Юліан Відступник позбавив християнські храми привілеїв, які їм надав Константин
392 р.	Імператор Феодосій видав едикт про заборону язичницьких обрядів на території всієї імперії
394 р.	Були заборонені Олімпійські ігри
Християнство стає офіційною релігією Римської імперії.

Перші Вселенські Собори

Рік проведення	Місце проведення	Основні рішення
325 р.	м. Нікея	Затвердження Символів віри, заборона аріанства
381 р.	м. Константинополь	Уточнення рішень Нікейського собору та боротьба із сектами
431 р.	м. Ефес	Боротьба за владу в християнській церкві
451 р.	м. Халкидонія	Перегляд деяких священних канонів, зміна текстів та їх тлумачень

• Культура Стародавнього Риму

Римська культура доби Республіки

Римська культура доби Республіки формувалася під впливом культури еллінізму, але зберегла самобутність. Римляни надавали перевагу практичній користі наукових знань. Найбільше розвивалися науки, які мали прикладний характер: математика, біологія, географія, фізика. Велика кількість технічних винаходів — бетон, «гвинт Архімеда», акведук.
Галузь	Досягнення
Архітектура	Римські риси — простота, суворість, міць відбилися в спорудженні фортець, шляхів, мостів, акведуків. Етруський та еллінський вплив відбився в громадських спорудах, храмах та палацах
Наука	У філософії римляни не додали нічого нового, а розвинули грецькі вчення. Стоїк Тит Лукрецій Кар («Про природу речей»), розвивалося і вчення кініків. Ораторське мистецтво — Марк Тулій Цицерон (період «золотої латини»)
Література	У III ст. до н. е. офіційною мовою була латина. Римська література почала розвиток із перекладу грецьких творів. Лівій Андронік — перший римський поет, переклав «Одіссею», Тит Плавт — автор комедій, Гай Валерій Катулл — любовна лірика, Цицерон — трактати з ораторського мистецтва та філософії, судові промови

Культура імператорського Риму

Рим — світовий культурний центр. Кінець І ст. до н. е. — початок І ст. н. е. — «золотий вік» римської культури. Період класичного стилю — правління династії Юліїв—Клавдіїв. Період імператорського стилю — династії Флавіїв, Антонінів.
Література	Гай Меценат (помічник Августа) — підтримка митців. Публій Вергілій («Енеїда»), Горацій (збірки од), Овідій («Метаморфози»), сатирична поезія — Марціал, Ювенал, Лукіан
Історія	Тит Лівій («Історія Риму від заснування»), Корнелій Тацит («Історія»), Аппіан («Громадянська війна»), Плутарх («Паралельні життєписи»)
Філософія	Стоїки: Сенека, Марк Аврелій, Епіктет
Право	II—III ст. римське право було доведено до досконалості
Географія	Птолемей (створив геоцентричну систему), Пліній Старший, Страбон
Медицина	Клавдій Гален («Лікарське мистецтво»)
Архітектура	Перевага надавалася інженерним якостям. Аппієва дорога (діє і нині). Акведуки (водогони). Використання бетону, винахід купола. Пишність та грандіозність — мавзолей Августа, Пантеон (храм усіх богів), терми (громадські лазні Каракалли, Колізей, тріумфальні арки, колона Траяна. Використання мозаїки та фресок. Помпея. Будівельна механіка — праці інженера Вітрувія
Скульптура	Копіювання грецьких творів. Приділення великої уваги портретній схожості. Барельєфи. Геми (різьблені зображення, часто з коштовного каміння)

• Занепад Західної Римської імперії

Вторгнення варварів

• Варвари — іноземці, які не розмовляли латиною чи грецькою мовою. Римляни називали варварами всіх, хто стояв нижче за них у суспільному та культурному розвитку.

• У III ст. посилився натиск на кордони імперії готів та сарматів.

• Не маючи змоги відбити наступ варварів, імператори відкуповувалися від них, а потім почали оселяти на кордонах союзницькі племена, які їх захищали. Імперія перейшла до оборони, скорочуючи кордони.

Поділ Римської імперії

395 р. імператор Феодосій
Західна	Східна
Столиця Рим	Столиця Константинополь
Італія, Галлія, Іспанія, провінція Африка	Греція, Фракія, Мала Азія, Близький Схід, Єгипет

Захоплення Рима варварами

Роки	Подія
І—III ст. н. е.	Занепад імперії посилив вторгнення варварів. Відбулося вторгнення готів (германські племена — остготи та вестготи)
IV ст.	Велике переселення народів — величезне переселення народів, яке торкнулося Азії та Європи. Із Центральної Азії до Європи вторглися племена гунів, які підкорили племена аланів (Кавказ) та розбили державу готів у Північному Причорномор’ї. За дозволом імператора вестготи переселилися на землі імперії, але через зловживання чиновників підняли повстання
378 р.	У битві під Адріанополем повстанці розбили римську армію (загинув імператор Валент), а вестготи розселилися на Балканах
435 р.	Гуни утворили державу на території Середньодунайської низовини, яку в 435 р. очолив вождь Аттіла. Гуни почали загрожувати Римській імперії
451 р.	Битва на Каталаунських полях, у якій гуни зазнали поразки
453 р.	Після смерті Аттіли держава гунів розпалася

Причини падіння Римської імперії

• Неефективна праця рабів.

• Наймана армія.

• Економічні кризи.

• Громадянські війни.

• Війни з варварами та іншими державами.

• Прагнення провінцій до самостійності.

• Повстання підкорених народів та племен.

• Духовна криза (втрата Римом мови та культури).

Падіння Західної Римської імперії

Рік	Подія
401 р.	Вестготи на чолі з Аларіхом напали на Західну Римську імперію, але були розбиті римською армією на чолі зі Стиліхоном
Початок V ст.	Становище імперії погіршилося — імператор Гонорій переніс столицю до Равенни, стратив Стиліхона, від імперії відійшла Британія
Рік	Подія
410 р.	Перше падіння Рима. Аларіх утретє підійшов до Рима і захопив його
Середина V ст.	Після захоплення Рима Аларіх помер, а Західна Римська імперія відновила владу над Римом
455 р.	Рим захопили вандали на чолі з Гейзеріхом і 14 днів грабували місто, вивозячи все до Карфагена (столиці вандалів)
476 р.	Командир гвардії, германський вождь Одоакр усунув від влади імператора Західної Римської імперії Ромула Августа

• Давні слов’яни

Історичні джерела з Історії слов’ян

Писемні	Речові	Усні
Праці грецьких, римських та візантійських істориків, ЛІТОПИСИ	Археологічні знахідки часів давніх слов’ян	Билини, легенди, казки

Теорії походження слов’ян

Міграційна	Автохтонна
Слов’яни — народ, який переселився	Слов’яни — корінне населення

Основні заняття слов’ян

Заняття	Характеристика
Землеробство	Перелогове, підсічне, вирощували просо, ячмінь, жито, овес, льон, озимину, горох, ріпу, редьку, цибулю, часник


Скотарство	Вирощували велику й дрібну рогату худобу, коней, свиней
Промисли	Збиральництво, полювання, рибальство, бортництво
Заняття	Характеристика
Ремесло	Ливарництво та обробка металів, гончарство, ткацтво, деревообробка
Торгівля	Внутрішня та зовнішня

Духовний світ слов’ян

• Язичництво: Перун — бог грому та блискавки, Стрибог — бог вітру, Даждьбог — покровитель багатства, Ярило — бог Сонця, Велес — покровитель свійської худоби, Сварог — бог вогню.

• Обереги, берегині — добрі духи. Вурдалаки, біси, упирі — злі духи.

• Капища — святилища, місця, де поклонялися богам.

• Волхви — служителі язичницьких обрядів.

• Поширення християнства.

Основні етапи становлення слов’янської спільноти

Період	Подія
І—VI ст. н. е.	Слов’яни перебували на завершальному етапі розпаду первіснообщинного ладу, панівна патріархальна община (родова, потім сусідська), племена
Перша половина IV ст.	Починається процес державотворення, виникнення Антської держави
V ст.	Виникнення держави у склавинів
VI ст.	Період воєнної демократії у слов’ян, об’єднання племен у військові союзи
VII—VIII ст.	Складання сільської громади, формування класів, виникнення ранньофеодальних держав (Само, Велика Моравія)

Напрямки розселення слов’ян

Південь	Північ	Захід
Боротьба з аварами, розпад Антського союзу	Рух із Лівобережжя Дніпра в північному напрямку	Переселення склавинів на Дунай та до Ельби
Розселення слов’ян на балканських землях	Рух із Лівобережжя Дніпра в північному напрямку	Життя в оточенні германських племен
Зародження південнослов’янських народів	Зародження східнослов’янських народів	Зародження західнослов’янських народів
Словаки, морави, чехи, частина поляків	Українці, росіяни, білоруси	Серби, полаби

Зміст

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України