Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах - 6—7 клас
РОЗДІЛ III. ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Становлення античної грецької цивілізації
• Природа й населення Стародавньої Греції
Стародавня Греція
Місце розташування |
Південь Балканського півострова, південний захід Європи |
Клімат |
М’яке, дуже спекотне літо і тепла дощова зима |
Річки |
Алфея, Ерот, Пент |
Моря |
Середземне, Егейське, Іонічне |
Острови |
Крит (найбільший), Лесбос, Делос, Родос, Фарос, Евбея |
Основні заняття населення |
Землеробство, скотарство, рибальство, ремесло, торгівля |
Материкова Греція
Північна Греція |
Області — Епір на заході і Фессалія на сході, Македонія, найвища гора Олімп (2917 м) |
Фермопільський прохід між горами та узбережжям Егейського моря |
|
Середня (Центральна) Греція |
Вісім областей, найрозвиненіші — Беотія та Аттика |
Коринфський (Істмський) перешийок |
|
Південна Греція |
Півострів Пелопоннес — області Мессенія, Лаконіка, Аркадія та Ахайа |
Основні заняття стародавніх греків
Заняття |
Землеробство |
Землеробство |
Гориста місцевість не пристосована для землеробства. Пшеницю вирощували на рівнинах та схилах гір, на терасах вирощували виноград та маслинові дерева |
Скотарство |
Розводили овець та кіз, свійську птицю, на рівнинах вирощували велику рогату худобу |
Заняття |
Землеробство |
Рибальство |
Велика кількість бухт сприяла розвитку рибальства |
Ремесло |
Розвиток обробки металів і ковальства. Гончарство, виготовлення черепиці, ткацтво, ювелірна справа |
Торгівля |
Значний розвиток морської торгівлі, що було зумовлено географічними умовами |
Населення Стародавньої Греції
• Пеласги — автохтонне, корінне населення Греції.
• Ахейці — переселилися до Греції у II тис. до н. е.
• Дорійці — вторглися до Греції у XII—XI ст. до н. е., витіснили ахейців і захопили Пелопоннес та частину островів.
• Елліни — самоназва всіх грецьких племен.
• Іонійці — заселили східну частину Середньої Греції та західне узбережжя Малої Азії.
• Еолійці — після дорійського вторгнення захопили північні райони Балканського півострова, частину Середньої Греції, острови на півночі Егейського моря та північно-західне узбережжя Малої Азії.
• Давньогрецька міфологія та релігія
Давньогрецька релігія
• Язичництво — обожнювання сил природи. Політеїстична релігія.
• Місце розташування богів — гора Олімп.
• Спроба пояснити явища природи.
• Відображення найважливіших занять людини. Наділення богів людськими якостями. Відображення людської нерівності. Вираження моральних принципів та ідеалів.
• Особливість — менша роль жерців у суспільному житті порівняно з країнами Сходу.
• Наявність героїв — напівбогів-напівлюдей.
Грецькі боги
• Зевс — бог грому і блискавок, головний бог.
• Посейдон — бог моря та землетрусу.
• Аїд — бог підземного світу.
• Аполлон — бог світла, бог-покровитель мистецтв.
• Афіна — богиня мудрості та справедливої війни.
• Афродіта — богиня любові та краси.
• Гера — богиня домашнього господарства, цариця богів.
• Діоніс — бог виноградарства та виноробства.
Грецька міфологія
• Геракл — здійснення 12 подвигів за завданням царя Еврисфея та велінням богів. Ідеал сили, мужності та справедливості. Засновник Олімпійських ігор.
• Аргонавти — подорож героїв на чолі з Ясоном до Колхіди (Кавказ) за золотим руном на кораблі «Арго». Розвиток торгівлі та мореплавства.
• Прометей — створення людей, викрадення у богів вогню для людей, суворе покарання. Ідея самопожертви заради загального щастя.
• Троянський цикл — похід ахейців на Трою. Відображення реальних подій ахейської історії.
• Мінойська палацова цивілізація
Мінойська палацова цивілізація
Мінойська палацова цивілізація — цивілізація, яка існувала на острові Крит; названа так за складність побудови, красу та витонченість архітектури палаців.
• Час існування: 2000—1400 рр. до н. е.
• Інша назва — Критська (Егейська) цивілізація. Народ, який створив цю цивілізацію, називають пеласгами (або егейцями).
• Мінос — титул царя на Криті.
• Існувала на півострові Пелопоннес і островах Кікладської гряди в Егейському морі.
• Центр цивілізації — острів Крит. Столиця — місто Кносс.
• Відкрита в 1900 р. англійським археологом Артуром Евансом.
• Палаци були центрами господарського комплексу — навколо центрального палацу розміщувалися житлові та виробничі (майстерні ремісників) споруди, сховища. Існували каналізація та опалення.
• Таласократія (від давньогрец. — морське панування).
• 1450 р. до н. е. — виверження вулкана на о. Фера спричинило землетрус і цунамі, які знищили Мінойську цивілізацію.
Основні заняття населення Криту
Заняття |
Характеристика |
Землеробство |
На островах було дуже мало придатних до землеробства земель. Вирощували виноград, оливи, пшеницю, городину |
Скотарство |
Розводили кіз та овець |
Рибальство |
Дуже поширене |
Ремесло |
Розвинуті обробка металів, гончарство, обробка каменю, ткацтво, будування кораблів |
Мореплавство |
Критський флот контролював Егейське море і був наймогутнішим на той час |
Торгівля |
Торгували з Єгиптом, Фінікією, містами материкової Греції та Малої Азії |
Культура та релігія
Галузь |
Досягнення |
Писемність |
Піктографічне письмо виникло у другій половині III тис. до н. е. Писали зліва направо. Складове, або лінійне, письмо сформувалося в 1700 р. до н. е. Учені називають його «Письмо А». Дотепер не розшифроване. Пізніше виникло спрощене письмо («Письмо Б»), розшифроване в 1952 р. Писали на глиняних табличках, на кераміці |
Релігія |
Релігія критян маловідома. Головним божеством була Велика небесна володарка. Поклонялися богам, яких зображали у вигляді биків або людей із головою бика |
Мистецтво |
Будували величезні палаци. Використовували колони. Внутрішні приміщення розписані фресками (настінні розписи). Розписи кераміки (вази, посуд). Музика (відомості з фресок) — грали на духових та ударних інструментах. Танці з биками |
Міфологія
Панування та розвиток Критської цивілізації знайшли відображення у міфах.
• Ахейська палацова цивілізація
Ахейська палацова цивілізація
• Час існування: 1600—1025 рр. до н. е.
• Інша назва — Мікенська цивілізація, за назвою столиці наймогутнішого ахейського царства.
• Міста — Мікени, Іолк, Орхомени, Фіви, Афіни, Тірінф, Пілос.
• Палаци зберігали критські традиції, але мали свої особливості — чітке прямокутне планування, другорядні корпуси будували окремо, по периметру парадної зали (мегафону). У центрі палацу розташовувалося головне культове вогнище. Для оздоблення палаців використовували колони, різьблення на камені, складний розпис стін.
• Міста оточували кам’яні мури, складені велетенськими брилами, завтовшки 4,5 м, заввишки 7 м (їх ще називають циклопічні споруди).
• Існування рабства, у палаці могло працювати до 1500 рабів.
• Землеробство, скотарство, ремесло, торгівля, рибальство.
• Мореплавство пов’язане з піратством. Військові походи. Найбільший похід — на Трою (1240—1230 рр. до н. е.).
• Знищена внаслідок дорійського вторгнення.
• Відкрита в 1876 р. Генріхом Шліманом.
Культура Ахейської палацової цивілізації
• Давньогрецьке суспільство за поемами Гомера
Історія Стародавньої Греції
• XI—IX ст. до н. е. — період, який називають «Гомерівська Греція». Відомості про нього описуються в поемах «Іліада» та «Одіссея», автором яких вважають Гомера.
• Період розселення дорійських племен; його ще називають «темні віки».
• Час розпаду родових відносин і зародження держави.
• Відновлення рабства.
• Відсутність писемності. Примітивна кераміка. Занепад житлобудування — жили в невеличких поселеннях у напівземлянках без димарів та кам’яної підлоги. Спрощена система поховання.
Поеми «Іліада» та «Одіссея
Тематика |
Час створення |
Авторство |
Жанр |
Форма |
|
Події кінця Троянської війни |
Складені бл. VIII ст. до н. е., записані бл. VII ст. до н. е. |
Сліпий поет та співець (рапсод) Гомер |
Поєднання фольклору, міфології, ранньої літератури |
Гекзаметр |
|
Значення |
|||||
«Іліада» |
«Одіссея» |
||||
Один із найдавніших творів античності |
Писемне історичне джерело про гомерівський та архаїчний періоди історії Греції |
||||
Достовірність Троянської війни була підтверджена археологічними розкопками біля м. Гіссарлик (Туреччина), які розпочав у XIX ст. Г. Шліман. |
Структура давньогрецького суспільства
• Аристократія (від грец. аристос — найкращий, кратос — влада) — влада родової знаті; привілейований прошарок населення або правлячої верхівки.
• Басилеї — племінна знать, часто військова знать.
• Демос (народ) — вільні незнатні верстви громадян еллінської держави або сусідська рільнича громада.
• Раби — не мали жодних громадянських прав. Домашнє рабство — рабів не допускають до роботи на землі і використовують у домашньому господарстві та як пастухів.
• Племена (філи) — об’єднання родів (фратрій).
• Поліс — місто-держава, держава в межах однієї общини. Центр поліса — місто, навколо якого розташувалися поля й селища — деми.
• Тиранія (від грец. — одноосібний правитель) — влада, встановлена тиранами, які спиралися демос, часто для боротьби з аристократією. У наші часи набуло негативного значення.
Основні заняття давніх греків
Галузь |
Характеристика |
Землеробство |
Вирощування пшениці та ячменю. Використання залізних знарядь праці. Виноградарство, садівництво |
Скотарство |
Розведення великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней. За гомерівських часів виступали як гроші |
Рибальство |
Значне поширення |
Ремесло |
Занепад ремесла, яке не відокремилося від землеробства. Обробка заліза. Гончарство, шкіряне виробництво, ювелірна справа, ковальство |
Мореплавство |
Створення трієри, винайдення морського якоря |
Торгівля |
Розвиток зовнішньої торгівлі, яку вели в основному фінікійські купці |
• Велика грецька колонізація
Велика грецька колонізація (середина VIII — кінець VI ст. до н. е.)
Причини |
||||||
Зростання кількості населення |
Нестача вільних земель (особливо родючих) |
Боротьба між демосом та аристократією |
Розвиток ремесла |
|||
Розвиток торгівлі |
Суттєве зменшення кількості продуктів харчування |
Наявність досвіду мореплавства та суднобудування |
Пошук джерел сировини |
|||
Напрямки грецької колонізації |
||||||
Західний |
Північно-східний |
Південний |
||||
Південна Італія, о. Сицилія, південь Франції та схід Іспанії (Неаполь, Сіракузи, Марсилія, Регій, Тарент) |
Фракійське узбережжя Егейського моря, Причорномор’я (Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Візантій) |
Фінікійське узбережжя, північний Єгипет та Лівія (Кірена) |
||||
Характер грецької колонізації |
||||||
Заснування на узбережжі поселень, які стають самостійними полісами |
Встановлення контактів із місцевим населенням |
Початок виробничої діяльності (землеробство, скотарство, ремесло) |
Розвиток торгівлі з метрополіями |
|||
Значення Великої грецької колонізації |
||||||
Прискорення розвитку як метрополій, так і колоній |
Розширення знань та уявлень про світ |
Утворення грецької діаспори. (Діаспора — частина населення країни, яка перебуває за межами своєї батьківщини) |
• Афінська держава
Афінська держава
Місце розташування |
Середня Греція — Аттика — південь Балканського півострова, південний захід Європи |
Клімат |
М’яке, дуже спекотне літо і тепла дощова зима |
Моря |
Егейське |
Основні заняття населення |
Землеробство, скотарство, ремесло, торгівля |
Демократія (від грец. влада народу) — форма державного правління за активної участі всього населення.
Основні заняття жителів Аттики
Заняття |
Характеристика |
Землеробство |
Неродючі ґрунти, на яких вирощували виноград та маслинові дерева |
Заняття |
Характеристика |
Скотарство Рибальство Ремесло Торгівля |
Розводили кіз та овець |
Займалися виловом риби |
|
Гончарство, ковальство, будівництво, будування суден |
|
Сухопутна торгівля розвинута слабо, морська торгівля відбувалася через порт Пірей |
Афіни (VIII—VII ст. до н. е.)
Населення
Евпатриди (аристократи) |
Демос (селяни, ремісники, торгівці — вільне населення) |
Метеки — вільні негромадяни Афін |
Раби (малочисленні) |
Управління |
|||
Рада старійшин (400, пізніше 500 осіб) |
Архонти (дев’ять осіб) — правителі, які обиралися терміном на рік |
Еклесії (народні збори) |
|
Голова архонтів Шість суддів Головнокомандувач |
Стародавні Афіни
• У VIII—VII ст. до н. е. загострилися відносини між аристократією та демосом (розорення селян, боргове рабство, управління державою).
• 621 р. до н. е. — закони Драконта (найжорстокіші, за порушення — смертна кара).
Реформи Солона (594 р. до н. е.) |
• Скасування боргового рабства. • Надання громадянських прав демосу. • Передання права найважливіших рішень народним зборам. • Обмеження розмірів земельних володінь. • Запровадження приватної власності на землю. • Заохочення розвитку ремесла й торгівлі. • Поділ громадян на чотири розряди за розміром майна. |
|
Виконання обов’язкової військової служби залежно від розряду: • найзаможніші громадяни під час війни командували військом; • заможні люди служили вершниками; • громадяни із середнім достатком служили у важкій піхоті — гоплітами; |
Обиралися до «Ради чотирьохсот» |
|
• бідняки служили у легкій піхоті. |
• 560—527 рр. до н. е. — тиранія Пісістрата — провів реформи (роздав землі незаможним селянам, створив наймане військо, організував суспільні роботи для бідноти, впровадив податок на врожай).
• 509 р. до н. е. — реформи Клісфена (запровадження колегії із десяти стратегів, заміна родових округів на територіальні, введення остракізму, заміна «Ради 400» на «Раду 500»),
Ознаки демократи
Можливість обирати до органів влади народних представників і періодично змінювати їх |
Рівноправність громадян |
Підпорядкування меншості більшості у прийнятті та виконанні рішень |
Виборність основних державних органів влади |
• Давня Спарта
Давня Спарта
Спарта (Лакедемон) — держава в Лаконіці (області у південному Пелопоннесі), створена дорійцями. |
|
Місце розташування |
Південна Греція — Пелопоннес — Південь Балканського півострова, південний захід Європи |
Клімат |
М’яке, дуже спекотне літо і тепла дощова зима |
Річки |
Еврот |
Моря |
Середземне, Егейське, Іонічне |
Основні заняття населення |
Військова справа (спартіати) |
Населення Спарти
Спартіати |
Періеки (від грец. — ті, що живуть поруч) |
Ілоти |
• Повноправні громадяни Спарти • Нащадки дорійців |
• Вільне негромадянське населення Спарти • Нащадки ахейців, які підкорилися дорійцям |
• Державні раби, прикріплені до земельних наділів • Нащадки ахейців, які не підкорилися дорійцям |
9 тис. осіб* |
40 тис. осіб |
140 тис. осіб |
Закони Лікурга
• Уся земля розподілялася на рівні ділянки, і кожна спартанська родина отримувала наділ.
• Спартіатам було заборонено займатися торгівлею та ремеслом — цим могли займатися періеки.
• Було заборонено користуватися грошима із золота та срібла, користувалися громіздкими й малоцінними залізними грошима.
• Від семи років усі хлопчики-спартіати навчалися та жили у спеціальних таборах — агелах («зграя»),
• Запроваджувалися систії — спільні обіди чоловіків, які служили у одному військовому загоні.
• Спартіати займалися тільки військовою підготовкою.
• Усі спартіати жили в однакових умовах, носили простий одяг.
* Кількість населення Спарти у V ст. до н. е.
Управління Спартою
Апелла — народні збори (усі воїни після 30 років). |
||
Герусія |
Ефори |
Царі |
Обиралася апеллою |
Обиралася апеллою |
Влада передавалася у спадок |
30 (28 геронтів, які обиралися, та два царі) |
П’ять |
Два |
Вищий державний орган, геронти (не молодші за 60 років) обиралися довічно |
Вищі урядові особи, які контролювали виконання законів Лікурга |
Верховні жерці та судді. Під час війни керували армією |
Стародавня Спарта
• Близько 1100 р. до н. е. — захоплення дорійцями Лаконіки.
• Друга половина VIII ст. до н. е. — захоплення Мессенії в результаті двох Мессенійських війн.
• Спартанська фаланга — бойовий стрій важкоозброєних воїнів-гоплітів, у якому кожен воїн захищав щитом свого товариша.
• Друга половина VI ст. до н. е. — посилення панування Спарти в Греції.
• Підкорення Спартою великих полісів — Коринф, Сікон, Мегара.
• Створення Пелопоннеського союзу, у якому головувала Спарта.
• Посилення протистояння з Афінами.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України