Підручник з Історії України 8 клас "Власов 2016" - Нова програма

§ 30. ОСВІТА, АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

Скориставшись зображенням та текстівками до них, порівняйте архітектурні споруди: козацький бароковий храм і храм княжої доби.

1. Борисоглібський собор в Чернігові. 30-ті роки 12 ст.

• Церква втілювала образ ідеального - простого й досконалого світу: храм зовні мав обличчя (фасад) і спину (абсиди); внутрішній простір також був чітко обмежений, мав початок і кінець та складався з трьох відокремлених частин - місця для хрещення, місця для вірних і місця для духівництва.

2. Церква св. Катерини в Чернігові (1716).

• Бароковий храм не мав чітко вираженого фасаду, був однаковий з усіх боків - здавалось, ніби його споруда весь час повертається навколо своєї осі. Так само і внутрішній простір позбавлений чітких меж. Стіни в ньому вигинаються, створюючи враження нескінченності.

1. У чому особливості тогочасної української архітектури? Які пам’ятки втілюють риси бароко в архітектурі?

Європейську архітектуру другої половини 17-18 ст. визначають як архітектуру бароко. Бароковим спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність. Поєднання власних традицій та європейського впливу створило умови для розквіту в другій половині 17 - першій половині 18 ст. на теренах козацької Гетьманщини та Слобожанщини своєрідного стилю, названого українським, або «козацьким», бароко. Цьому мистецькому напрямові притаманне надбання європейського бароко: примхливий вигляд ордерів, криволінійні абриси, рясні ліплені прикраси. Водночас у ньому збережено традиції народної дерев’яної архітектури: тридільна та п’ятидільна планувальна структура церков, характерні пірамідальні силуети завершень.

Найбільше українських барокових споруд збудовано за правління гетьмана І. Мазепи. Саме тоді барокових рис набули споруджені ще за часів Київської Русі собори - Софійський та Михайлівський Золотоверхий, які було відновлено за сприяння гетьмана. Перебудовано в стилі бароко й

Частина східного фасаду Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври. Кінець 17 - початок 18 ст.

Успенський собор та Троїцьку надбрамну церкву Печерської лаври. Так, у Софійському соборі над зовнішніми галереями надбудували другий поверх та кілька нових бань. Майже всім баням надали характерної барокової форми - (грушоподібної) й покрили їх золотом. Пізніше постала велична 76-метрова дзвіниця, оздоблена густим рослинним орнаментом. Розкішні ліплені оздоби, що ними прикрашено дзвіницю Софії, були характерною рисою козацького бароко. Щедро застосовано їх, зокрема, в Троїцькій надбрамній церкві (рослинний орнамент) та церкві Всіх Святих (орнамент з геометричних елементів) Києво-Печерської лаври.

Як і раніше, на території України більшість церков будували з дерева. Проте тепер дерев’яне будівництво розвивалося в тісному взаємозв’язку з мурованим. І муровані, і дерев’яні храми зводили за тими самими традиціями, в основі яких лежала тридільна планувальна структура. Українську традицію барокових мурованих хрещатих п’ятидільних храмів (у плані являв собою рівносторонній хрест) розпочинає Миколаївська соборна церква в Ніжині (1658). Видатними взірцями цієї планувальної структури є Троїцька соборна церква Густинського монастиря, Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві.

Георгіївську церкву Видубицького монастиря в Києві вважають хрестоматійним прикладом пам’яток архітектури українського бароко. Через гармонійні пропорції та виразне архітектурне опорядження цей храм оцінюють як шедевр козацького бароко.

Георгіївський храм споруджено коштом стародубського полковника Михайла Миклашевського, його урочисто заклали 1696 р., а завершили будівництво в 1701 р.

Типову тридільну трибанну церкву, характерну для української дерев’яної архітектури за пропорціями та силуетом, відтворює харківський Покровський собор. Це перший трибанний кам’яний храм Слобожанщини, який слугував своєрідним еталоном для інших кам’яних церков регіону аж до кінця 18 ст. Збудовано двоповерховий собор 1689 р.

Однією з найкращих архітектурних пам’яток українського бароко є Іллінська церква в Суботові на Черкащині. Вона збудована коштом Богдана Хмельницького в родовому маєтку як його замковий храм і майбутня усипальниця.

Георгіївська церква Видубицького монастиря. 1696-1701 рр.

1. Покровськии собор в Харкові. 1689 р.

2. Іллінська церква в Суботові.

У традиціях європейського бароко збудована Соборна церква Троїцького монастиря в Чернігові.

На Правобережжі та західноукраїнських землях, попри кількісну перевагу дерев’яних церков, активно поширюється церковна архітектура в традиціях європейського бароко.

Останні десятиліття 17 - перша половина 18 ст. в українській архітектурі прикметні й тим, що зросла увага до цивільних споруд. За тогочасними мистецькими законами будували колегіуми, магістрати, військові канцелярії, житлові будинки. Визначною спорудою, зокрема, став корпус Київської академії. Тоді було зведено перший поверх академії. Упродовж 1732-1740 рр. за проектом архітектора Й. Шеделя було надбудовано другий поверх з церквою. Наприкінці 17 ст. у Чернігові постали будівлі колегіуму та полкової канцелярії.

Будинок полкової канцелярії в Чернігові. Кінець 17 ст.

2. У чому своєрідність образотворчого мистецтва?

Історичні події останньої чверті 17 ст. негативно вплинули на деякі види мистецтва. Так, занепад книговидання уповільнив розвиток гравюри.

Проте від останнього десятиліття 17 ст. мистецтво гравюри відродилося. Прикметно, що вперше розвивається гравюра на металі. Засновниками київської школи гравюри є Олександр і Леонтій Тарасевичі та їхній учень Інокентій (Іван) Щирський.

Вони не лише започаткували в Україні школу гравюри на металі, а й піднесли її до європейського професійного рівня. Славетні гравери працювали насамперед для друкарень Києва та Чернігова.

У гравюрах І. Щирського химерні сплетіння рослинних орнаментів поєднуються з античними, глибоко символічними сюжетами й реалістичними зображеннями. Такі ознаки властиві й іншим графічним пам’яткам доби бароко. У 1702 р. в Києві вийшов друком «Києво-Печерський патерик» із 45 гравюрами Л. Тарасевича.

У малярстві, як і раніше, переважає релігійне малярство, хоча розвивається й світське. В іконописі поступово утверджувалися нові мистецькі принципи. У розписах українських церков стали виразніше виявлятися народні мотиви. Іконописні образи набували рис, вихоплених із буденного життя, почасти наближаючись до світських. Так, ікона Зустріч Марії і Єлизавети з церкви Покрову Богородиці в Сулимівці на Київщині подібна до цілком світської сцени в пейзажі.

Своєрідне поєднання іконописних традицій із тогочасними художніми досягненнями властиве творчості західноукраїнських майстрів Івана Рутковича та Йова Кондзелевича.

Іван Руткович (?-1703) - один з найвидатніших українських художників другої половини 17 ст., єдиний тогочасний західноукраїнський іконописець, від якого збереглася чимала достовірна спадщина. У своїй творчості митець талановито поєднав здобутки західноєвропейського малярства з традиційним українським іконописом. Його новаторство виявилося в запровадженні нових сюжетів, залученні до ікон елементів світського та портретного малярства, своєрідному трактуванні зображення постатей.

Діяльність майстра пов’язана з жовківським малярським осередком. Найвідомішим і найкращим твором майстра (й одним з найкращих іконостасних ансамблів в українському мистецтві загалом) вважають восьмиярусний іконостас церкви Різдва Христового в м. Жовкві (1697-1699), пізніше названий Скварявським, оскільки був перенесений до церкви сусіднього села Скварява Нова. Найдовершенішим твором Івана Рутковича з цього іконостаса вважають ікону Архангел Михаїл із дияконських дверей.

Гравюра І. Щирського до книги П. Орлика. 1698 р.

Ікона Зустріч Марії з Єлизаветою з церкви Покрову Богородиці. 30-ті роки 18 ст.

Архангел Михаїл. Художник І. Руткович.

Ікона (дияконські двері) з іконостаса церкви Різдва Христового в м. Жовква.

Ікона Вознесіння Христового. Художник Й. Кондзелевич.

З іконостаса церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський (Богородчанський іконостас).

Ікона Розп’яття з портретом лубенського полковника Леонтія Свічки. Кінець 17 ст.

Тривалим був шлях мистецького становлення Йова Кондзелевича. Митець наполегливо шукав нових виражальних засобів, відмовився від зовнішньої декоративності, віддаючи перевагу розкриттю внутрішнього світу людини. Йов Кондзелевич - один з перших українських іконописців, який сміливо трактує образи біблійних та євангельських персонажів, надаючи їм яскраво індивідуалізованих рис портретного характеру. Найбільшим досягненням митця й найдовершенішим зразком українського барокового мистецтва на західноукраїнських землях є п’ятиярусний іконостас, виконаний з групою помічників у 1698-1705 рр. для церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський на Прикарпатті (нині Івано-Франківська обл.).

Складні композиції митець виконував сам, зокрема дві великі ікони «Вознесіння Христове» та «Успіння Богородиці».

Упродовж другої половини 17-18 ст. особливо популярною в Україні стала ікона Покрову Богородиці. У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Збереглася ікона Покрову Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького з Покровської церкви с. Дешки (Богуславський р-н Київської обл.). Тогочасних історичних діячів можна побачити й на інших іконах доби. Так, на іконі Розп’яття є портрет лубенського полковника Леонтія Свічки.

Розвивався і світський портретний живопис. Портрети замовляли представники козацької старшини, власне, тому їх і називають козацькими. Чудовим зразком козацького портрета є зображення стародубського полковника Михайла Миклашевського (1705) та державного й військового діяча другої половини 17 ст. Григорія Гамалїї.

1. Портрет Михайла Миклашевського. 1705 р.

2. Портрет Григорія Гамалії. Кінець 17 ст.

3. Яким був стан освіти в Україні? Яку роль у культурному житті відігравала Києво-Могилянська академія?

Попри несприятливі соціально-політичні умови розвитку освіта в українських землях у другій половині 17 - на початку 18 ст. залишалася на доволі високому рівні. Нижчою ланкою в системі освіти були початкові школи. Їх кількість протягом 18 ст. невпинно зростала. Так, у Слобідській Україні в 1732 р. було 129 шкіл, а в семи з десяти полків Гетьманщини тоді діяло 866 шкіл. Деякі полки мали школи і в селах. Сільські й міські школи утримувалися громадою - усім дорослим населенням парафії, а отже, були справді народними. Подібні початкові школи існували й на західноукраїнських землях. Там ними опікувалися здебільшого братства.

1. Києво-Братський монастир з будівлями Києво-Могилянської академії. Гравюра 19 ст.

2. Будівля Чернігівського колегіуму.

Здібні та охочі до науки діти мали змогу продовжити освіту в колегіумах, які створювалися за зразком Києво-Могилянської академії. До першої половини 18 ст. на землях Лівобережної Гетьманщини й Слобожанщини діяли колегіуми - Чернігівський (1700), Харківський (1726) та Переяславський (1738). В українських колегіумах навчалися не лише діти священиків, козацької старшини і шляхтичів, а й вихідці з селян і міщан. Кількість студентів у колегіумах була значною: приміром, у Чернігові щорічно навчалося 700-800 осіб.

Вищим навчальним закладом в Україні, головним осередком науки й мистецтва протягом другої половини 17 - першої половини 18 ст. залишалася Києво-Могилянська академія. Вона була одним з найавторитетніших вищих навчальних закладів у Східній Європі. В академії навчалися студенти з Білорусі, Росії, Молдавії, південнослов’янських країн. Після Полтавської битви справи української освіти підпали під контроль царського уряду: за царським указом було скорочено кількість студентів (у 1710 р. з 2 тис. вихованців залишилося тільки 165 осіб), від викладання усунули осіб, які, на думку російських чиновників, були недостатньо відданими цареві.

Зображення студентів Києво-Могилянської академії та її головного корпусу. Гравюра І. Щирського. 1689 р.

Крім того, царський уряд усіляко заохочував переїзд українців до Москви. Високі посади здобували лише ті з українських діячів, які прихильно ставилися до царя і в усьому корилися його волі. Найвищі церковні достойники Російської імперії були українцями: єпископСтефан Яворський став рязанським митрополитом, президентом Синоду; ректор Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович став новгородським архієпископом, заступником президента Синоду.

Особистість

Феофан Прокопович (1677-1736) уславився не лише як церковний діяч та педагог; а як учений-енциклопедист, письменник-новатор. Він залишив багату та різноманітну наукову й літературну спадщину. Писав вірші латинською, польською, українською мовами, історичні твори, проповіді, філософські й політичні трактати, підручники тощо. Освіту Ф. Прокопович здобув у Києво-Могилянській академії та в європейських навчальних закладах. У 1705-1716 рр. - професор Києво-Могилянської академії, де викладав поетику, риторику, фізику, математику, історію, філософію, теологію (у 17111716 - ректор закладу). Ф. Прокопович - автор першої історичної драми на теми вітчизняної історії «Володимир», яку в 1705 р. поставили студенти Києво-Могилянської академії. У 1716 р. за царським наказом Ф. Прокопович поїхав до Петербурга. Став одним із найближчих радників царя з питань церковної реформи (допоміг, зокрема, ліквідувати патріархію й створити підконтрольний царю Синод) та внутрішньої політики.

Феофан Прокопович

Перевірте себе

1. Де розташовані найвідоміші архітектурні споруди доби?

2. Виберіть з переліку пам'ятки, створені наприкінці 17 - на початку 18 ст: • гравюри Л. Тарасевича для «Києво-Печерського патерика»; • ікони М. Петрахновича для Успенської церкви у Львові; • Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві; • Преображенська церква у Великих Сорочинцях; • гравюри Львівського «Апостола»; • портрет знатного військового товариша Григорія Гамалії; • мініатюри Пересопницького євангелія. Свій вибір поясніть.

3. Які колегіуми діяли в зазначений період на землях Лівобережної Гетьманщини й Слобожанщини: • Чернігівський; • Львівський; • Харківський; • Переяславський; • Одеський?

4. Які архітектурні споруди споруджені або перебудовані гетьманом І. Мазепою в стилі українського козацького бароко: • братська Богоявленська церква в Києві; • Преображенський собор у Великих Сорочинцях; • Микільський собор у Києві; • церква Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври; • Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори в Києві; • Успенський собор та Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври;

• Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві?

5. Хто з українських митців кінця 17 - першої половини 18 ст. творив у царині образотворчого мистецтва: • Ф. Прокопович; • Й. Кондзелевич; • Л. Баранович; • Й. Галятовський; • Д. Туптало;

• Ф. Софонович; • І. Щирський; • І. Руткович; • Л. Тарасевич; • С. Величко; • І. Величковський?

6. Дайте відповіді на запитання: • Що характерно для розвитку архітектури цієї доби? • Які особливості мав український живопис? • Як розвивалося мистецтво гравюри?

ОЦІНІТЬ СВОЇ ВМІННЯ З ТЕМИ

ДАТИ ТА ПОДІЇ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • чигиринські походи; • Андрусівське московсько-польське перемир’я; • Бахчисарайський мирний договір; • підписання Ю. Хмельницьким Переяславських статей; • обрання гетьманом Лівобережної України I. Самойловича.

ІСТОРИЧНА КАРТА

2. Розгляньте картосхему: • Якими кольорами на картосхемі позначено Лівобережну, Правобережну Гетьманщину та Запоріжжя? • Яка з букв позначає терени Слобідської України? • Які події зображено на картосхемі синьою стрілкою? • Коли вони відбувалися? • Що позначає на картосхемі зелена лінія? • З якою подією вона пов’язана? • У зв’язку з якими подіями на картосхемі заштрихована територія?

ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО

3. Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Дайте історичний коментар зазначеним подіям.

A. «Я йшов, щоб звільнити з облоги пана Гуляницького, неспішно, чекаючи на хана, і тільки-но той прибув, ми поквапилися і дня 29 червня, в день св. Петра й Павла, ставши біля Соснівської переправи, застали там п’ятнадцять тисяч москви, котра боронила одну переправу. Друга частина [москви] стояла напоготові. Її [наші] драгуни відбили від переправи, а потім [наша] кіннота переправилася і затримала їх герцями. Орда ж, примчавши з тилу, так їх змішала, що, майже не ставши до ладу, вони почали втікати, а ми на їхніх плечах гнали їх півтори милі...; і мало хто з них утік до [московських] таборів, як ствердили взяті нами язики».

Б. «Ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згубу; розірвали надвоє і обидва монархи умовились між собою, що будуть нас викоріняти... Ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішили, які міста залишити під собою, в які уступити, а тим часом ці міста дісталися вам не вашою силою, а Божою поміччю й нашою кров’ю та відвагою. Часто від ваших московських людей можна почути таку думку: вільно, мовляв, королеві, яку хоче мати віру у своїй державі, вільно йому благочестиві церкви обертати в уніатські або костьоли. Але хай так не буде! Не допустив нас Господь у таку неволю. Знає король, що предки наші, як рівні з рівними, як вільні з вільними в одне тіло з’єдналися з поляками під єдиним государем, добровільно обраним і заприсяженим. А того ярма ані ми, ані батьки наші носити не звикли».

B. «Турецький султан... ще більші свої турецькі й татарські сили зібрав і послав з поганим візиром своїм, на ім’я Мустафа, і з багатьма пашами під Чигирин доставати його. Ті бусурманські сили, прийшовши місяця липня числа 8 до Чигирина, доставали його різними способами, приступами, страшною вогняною стрільбою, гранатами, підкопами й усякими наговорами, протягом довгого часу силкуючись злий намір свій виконати, але велику загибель собі там знайшли».

Г. «Турецькі клейноди, котрі вдруге турецький султан прислав... на гетьманство українське, тепер після піддання його з Військом прислані московському цареві і публічно та демонстративно на очах народу тріумфально були віддані в столиці...: золота булава велика, обсаджена дорогоцінним камінням; друга булава позолочена, дорогоцінним камінням обсаджена, майстерно зроблена; дві червоних корогви; два волосяних бунчуки; п’ять турецьких листів несли в руках, на сажень золотими літерами пописаних і дуже велику печатку турецького султана квадратну, при котрій висів і золотий шнур».

Д. «До нас надійшли повідомлення із табору російської армії в Україні, що граф Мазепа, головнокомандуючий козацькими військами, перейшов на сторону Короля Швеції, але з собою він привів усього трьох полковників, позаяк інші заявили, що залишаються вірними цареві. Через кілька днів після приєднання козацького головнокомандуючого до шведів князь

Меньшиков на чолі численного війська і артилерії пішов на Батурин, резиденцію гетьмана Мазепи, яку охороняли 6000 козаків особистої варти. Здобувши місто силою, Меньшиков віддав усе живе мечу та вогню. Як повідомляють, московітам згодом удалося більшістю голосів вибрати нового гетьмана - Скоропадського...».

ІСТОРИЧНА ОСОБИСТІСТЬ

4. Підготуйте розповідь про гетьмана П. Дорошенка, використовуючи пам’ятку для характеристики історичної особистості.

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

5. Поясніть поняття та терміни і складіть з ними речення: • Лівобережна Гетьманщина; • Руїна; • Слобожанщина; • Чортомлицька Січ; • козацьке бароко; • малоросійська колегія; • Руїна.

ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТКА

6. Використовуючи подані пам’ятки, схарактеризуйте досягнення культури України тієї доби.