Підручник з Історії України 8 клас "Власов 2016" - Нова програма

§ 14. ЦЕРКОВНЕ ТА ОСВІТНЄ ЖИТТЯ

1615 р. - заснування Київського братства та школи при ньому. Початок діяльності друкарні Києво-Печерського монастиря, створеної Єлисеєм Плетенецьким.

1620 р. - відновлення вищої православної ієрархії. Обрання православним митрополитом Йова Борецького.

1632 р. - затвердження польським сеймом «Пунктів для заспокоєння руського народу». Визнання законності існування в Речі Посполитій православної церкви. 1632-1647 рр. - діяльність православного митрополита Петра Могили.

Визначте, у якому році було написано цей твір. Про які утиски йдеться в документі? Чому українці прагнули відродити вищу православну ієрархію? Чому противники відродження єпископату звинувачували православну церкву в заколоті та бунтарстві?

Про становище православної церкви митрополит Йов Борецький у своїй «Протестації» писав: «Упродовж останніх двадцяти п’яти літ нам не вдається досягти справедливості святої й забезпечити мир релігії нашій від тих великих насильств, утисків і правопорушень, які над нами чиняться. Що далі, то гірші й тяжчі переслідування, зловмисні обвинувачення та обмови доводиться нам зносити від противників наших... Не є гріхом, не є зневаженням прав, не є образою королівської гідності, не є ані заколотом, ані ребелією1, не є бунтом, не є зневаженням зверхності, не є криміналом, не є шпигунством, ані зрадою, ані змовою з ворогами коронними, що ми, за поміччю Духа Святого, маємо посвячених митрополита й єпископів».

1. Яким було становище православної церкви після церковних соборів у Бересті 1596 р.?

Берестейська унія погіршила становище православної церкви, проте вірною їй залишалася більшість українського населення. Ця обставина спричинила розгортання боротьби за відновлення прав утискуваної церкви. До боротьби прилучилися представники всіх верств українського суспільства, а очолили її братства. Широкі повноваження мали Львівське Успенське, Луцьке Хрестовоздвиженське та Київське Богоявленське братства. Право ставропігії мало надзвичайне значення для збереження православної церкви. Адже після Берестейської унії майже всі православні єпископи

1 Ребелія - заколот, бунт, повстання.

Підтвердна грамота константинопольського патріарха Ієремії Львівському Успенському братству. 1587 р.

стали уніатами. Вірними православ’ю залишилися тільки два єпископи: львівський - Гедеон Балабан та перемишльський - Михайло Копистенський. Після їхньої смерті єдиним православним єпископом був Єремія Тисаровський, який спромігся обійняти Львівську кафедру, запевнивши короля, що він - уніат. Після смерті Єремії польський уряд міг, скориставшися відсутністю єпископів, оголосити православну церкву неіснуючою.

Перетворення братств на потужну силу, здатну боротися за православну віру, відбувалося поступово. На початку 17 ст. братства були впливовими організаціями, які мали право через своїх священиків відлучати парафіян від церкви та пильнувати за дотриманням священиками церковних приписів тощо. Їх діяльністю опікувалися запорожці, яких було чимало поміж братчиків. Козаки підтримували братства й православну церкву не лише коштами, а й військовою силою. Наприклад, 1610 р. православне духівництво Києва звернулося до козаків із проханням покласти край сваволі священиків-уніатів, які не дозволяли православним служити в Софійському соборі.

За підтримки козацтва 1615 р. в Києві було засноване Богоявленське братство, а вступ до нього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного з усім Військом Запорізьким засвідчив, що козацтво брало православну віру під свій захист та опіку. Саме за сприяння козацтва було поновлено 1620 р. вищу православну церковну ієрархію.

2. Що розповідають джерела про відновлення вищої православної ієрархії? Чим уславився Йов Борецький?

У Київському літописі натрапляємо на таке свідчення: «Року 1620 прибув з Москви святійший патріарх єрусалимський іменем Феофан, і зупинився в монастирі Братському, і був прийнятий з великою честю духовними та світськими людьми. Того ж року, від'їжджаючи з Києва, святійший патріарх... поставив і висвятив на митрополію Київську чоловіка гідного й чесного. Іменем Йов Борецький, у письмі слов’янськім, і грецькім, і латинськім ученого, і з ним чотирьох єпископів на різні місця: Мелетія Смотрицького на єпископство Полоцьке, Ісайю Копинського, інока монастиря Печерського, на єпископство Перемишльське, Паїсія Іполітовича на єпископство Холмське і Белзьке, Йосифа Курцевича на єпископство Володимирське».

• Про які події розповідається в джерелі? • Як ці події пов'язані з Берестейською церковною унією? • Чому постала потреба висвятити митрополита і єпископів?

Великі надії у справі відродження православної церкви митрополит Й. Борецький покладав на освіту і книговидання. Як організатор і покровитель Київської братської школи, підтримував її власним коштом. Він згуртував навколо себе талановитих учених, письменників, просвітителів, зокрема Мелетія Смотрицького, Петра Могилу, Лаврентія Зизанія, Єлисея Плетенецького. Близькими сподвижниками митрополита були козацькі керманичі Петро Конашевич-Сагайдачний, Михайло Дорошенко, Оліфер Голуб.

3. Як була легалізована православна церква? Якими були заходи митрополита Петра Могили для впорядкування церковного життя?

Обраний у 1632 р. польський король Владислав IV підписав «Пункти для заспокоєння руського народу», за якими українцям та білорусам поверталися втрачені після Берестейської унії права: за православними визнавалося право мати свого митрополита та єпископів, визначалися умови розв’язання суперечок між православними та греко-католиками стосовно церков і земель тощо. Незабаром наступника Йова Борецького Ісайю Копинського, якого не визнавала влада, було усунено, а митрополитом обрано Петра Могилу.

Новий глава православної церкви рішуче заходився оновлювати церковне життя.

Поліпшенню становища церкви, за задумом П. Могили, мало сприяти налагодження суворої дисципліни серед священиків і ченців. Було, зокрема, запроваджено постійний нагляд за духівництвом, за порядком богослужінь тощо. До обов’язків священика додавалося проголошення по неділях і святах виховних проповідей для парафіян. Великою перешкодою для посилення авторитету церкви було право магнатів втручатися в церковні справи на території своїх маєтків. П. Могила докладав зусиль, щоб обмежити це право. Прагнув він також піднести й роль митрополита. Було створено і схвалено всіма патріархами «Православне ісповідання віри» - стислий виклад головних положень православ’я.

Заходи митрополита передбачали збільшення кількості й оновлення змісту церковних книжок. Основним осередком книговидання стала друкарня Києво-Печерської лаври. У 1646 р. у ній було видано надзвичайно важливу богослужбову книгу, автором якої був П. Могила, - «Требник»1.

Щоб зробити православну церкву ближчою народові, П. Могила запровадив у богослужінні українську мову замість церковнослов’янської. Його клопотаннями церкві поверталося майно й землі. Митрополит опікувався відновленням духовних святинь православ’я: було реставровано Софійський собор, Десятинну церкву, церкву Спаса на Берестові, Михайлівський собор Видубицького монастиря та багато інших.

• Частина урочистої композиції, вміщеної над вівтарною аркою. На ній зображено Христа на троні, поруч - Богородицю та князя Володимира, ліворуч - Петра Могилу в митрополичому вбранні, з відреставрованим храмом у руках.

1. Тайна хрещення. Гравюра майстра Іллі до «Требника» Петра Могили.

2. Портрет Петра Могили на фресці церкви Спаса на Берестові.

1 Требник - книга, яка містить тексти молитов і священнодійств, що стосуються здійснення священиком таїнств і певних богослужінь: хрещень, молебнів, відспівування померлих, освячення житла, плодів тощо, тобто треб.

Особистість

Петро Могила (1596-1647) народився в сім'ї молдавського господаря Симеона та угорської князівни Маргарет. Коли 1607 р. Симеон загинув, сім'я змушена була залишити Молдавію. Відтоді його батьківщиною стала Україна. Петро Могила дістав ґрунтовну освіту: навчався у Львівській братській школі та Замойській академії. Був військовиком, маючи за опікунів командувача польського війська С. Потоцького та коронного канцлера і гетьмана С. Жолкевського. Брав участь у битві під Хотином (1621). Згодом постригся в ченці. З 1627 р. - архімандрит Києво-Печерської лаври, в 1632-1647 рр. - митрополит.

- Відчуваю, ба ні, певно знаю: згасає моє життя, - митрополит Йов на мить спинився, пильно глянув у вічі архімандритові Києво-Печерського монастиря, своєму учневі й сподвижнику Петру Могилі. - Обіцяй, що виконаєш мою останню волю.

Замість відповіді Могила низько схилив голову: якось не наважувався вимовити слово, бо тим, здавалося, визнає смерть митрополитову. Вірити ж у неї не міг.

- Мовчиш? Невже зрадиш в останню хвилину життя?

- Ні, не зраджу, - твердо мовив архімандрит.

- Коли так, то слухай.

Могила ще нижче схилив голову.

Йов Борецький говорив швидко, ніби боявся, що не встигне. Йшлося про справи церковні, про заснування шкіл і науку книжну. Вбачаючи в Могилі свого наступника, митрополит наказував, щоби школи саме в братстві Київськім, а не деінде фундовані були.

На дев’ятий день по смерті митрополита Йова Петро Могила вступив до Київського братства і дав згоду на об’єднання Лаврської школи з Братською. А незабаром, під час перебування у Львові, в церкві Успіння Пресвятої Богородиці він склав обітницю перед львівськими професорами: «Я, Петро Могила, милістю Божою і за власною моєю волею... умислив фундувати школи, аби молодь у побожності, у звичаях добрих, у науках вільних навчена була... на користь і втіху православного роду».

Наприкінці 1631 р., виконуючи заповіт покійного митрополита, Петро Могила уклав з Київським братством угоду, за якою ставав «старшим братом, дозорцем, довічним охоронцем і наставником» об’єднаних Лаврської та Братської шкіл.

• На прикладі особистості П. Могили визначте роль православної церкви в житті

України першої половини 17 ст.

4. Коли та за яких обставин було утворено Києво-Могилянську академію. Яким було навчання в ній?

У 1615 р. постала Київська братська школа. Вона швидко зажила слави найавторитетнішого навчального закладу в Україні. До її заснування доклали зусиль учені, письменники й поети, провідні діячі православної церкви, які гуртувалися навколо архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького. Її першим ректором був Йов Борецький. Восени 1631 р. в Києві виникла ще одна школа - Лаврська. Заснував її Петро Могила - тоді ще архімандрит Києво-Печерської лаври. Ректором став Ісайя Трохимович. Незабаром Лаврську школу було об’єднано з Київською братською. Об’єднана школа почала діяти у вересні 1632 р. і називалася вона колегією.

Київська колегія (незабаром Києво-Могилянська академія) була вищим навчальним закладом. Повний курс навчання тривав 12 років. Усього в академії було вісім класів, а кількість предметів перевищувала 30. Основу навчальних предметів становили «сім вільних наук». У перших чотирьох класах академії вивчалися мови: літературна староукраїнська, церковнослов’янська, грецька, латинська й польська. Усі вищі науки в Києво-Могилянській академії викладалися, як і скрізь у Західній Європі, латиною. Проте дбали в академії і про належне знання української мови: саме наукова діяльність викладачів академії, а також студентів сприяла розвиткові літературної староукраїнської мови.

Києво-Могилянська академія впродовж тривалого часу була єдиним вищим навчальним закладом для навчання дітей всіх станів України, Східної Європи та православного світу. Академія не лише навчала молодь, а й поширювала освіту, знання. Її вихованці закладали школи, обдаровували бібліотеки і в такий спосіб сприяли розвиткові культури.

• Про які реалії тогочасного життя йдеться в джерелі? • Чому сучасник дає таку гостру оцінку ситуації?

Ян Щенсний-Гербут - староста вишницький та мостицький - у 1613 р. написав «Роздуми про народ руський»: «Рану в серце Вітчизни нашої завдає той, хто ламає право і розриває згоду між народами, з яких складено Річ Посполиту Польську, - він Вітчизну в серце забиває. Така й оце колотнеча, яку почали з народом руським, братами й кревними нашими, вона ніби рана в серце, котра, хоч би й найменша була, приносить смерть. Одну частину справи розумію, а другу частину, хоч про неї постійно мислю, утямити не можу. Бо знаю добре про те, що з ними діється, почавши від Брестського з'їзду».

• Яка риса буденного життя українців привернула увагу мандрівника-чужинця?

Відомий церковний діяч Павло Алеппський, який 1654 р. мандрував Україною, записав у своєму щоденнику: «По всій козацькій землі ми помітили прекрасну рису, що нас дуже здивувала: всі вони (мешканці), крім небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб та церковні співи; крім того, священики навчають сиріт та не дозволяють, щоб вони тинялися неуками по вулицях... Кожне місто має близько 40, 50 і більше тисяч душ; але дітей більше, ніж трави, і всі вміють читати, навіть сироти». * 1 2 3

Перевірте себе

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • початок діяльності братської школи в Києві; • затвердження польським сеймом «Пунктів для заспокоєння руського народу»; • обрання православним митрополитом Й. Борецького.

2. Дайте відповіді на запитання: • Що визначало становище православної церкви після Берестейської унії? • Коли та за яких обставин було відновлено вищу православну ієрархію? • Які події сприяли узаконенню існування православної церкви? • До яких заходів вдався П. Могила задля оновлення церковного життя? • За яких обставин постала Києво-Могилянська академія? • Як було організовано навчання в ній?

3. Зробіть висновки-узагальнення про місце православної та греко-католицької церков у суспільно-політичному житті після Берестейської унії.

4. Охарактеризуйте митрополита Петра Могилу як людину та історичного діяча, дайте оцінку його діяльності. (Див. пам'ятку характеристики історичної особистості).