Підручник Історія України 7 клас Свідерський 2015 - 'Грамота 2015'

РОЗДІЛ II

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА) НАПРИКІНЦІ X — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XI СТ.

У цьому розділі ви дізнаєтеся про розквіт Київської держави (Русі-України) за часів правління Володимира та Ярослава.

Опанувавши навчальний матеріал, ви зможете:

● показати на карті кордони Русі-України за Володимира Великого та Ярослава Мудрого й описати Київ за часів Ярослава Мудрого, а також розпізнати пам’ятки архітектури й образотворчого мистецтва;

● порівняти внутрішньополітичну та зовнішньополітичну діяльність Володимира Великого та Ярослава Мудрого;

● застосувати й пояснити на прикладах поняття та терміни «християнство»,--«священик», «митрополит», «монастир», «чернець», «графіті», «мозаїка», «верстви»-, «бояри», «церковнослов’янська мова», «книжкові мініатюри»;

● пояснити, чому і як в Русі-України було запроваджено християнство, яку роль воно відіграло в долі нашого народу;

● порівняти життя різних верств населення, а також розвиток давньоруського та європейського суспільства.

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА в останній чверті X — першій третині XI ст. за КНЯЗЮВАННЯ ВОЛОДИМИРА та ЯРОСЛАВА (980-1054)

§ 6. ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ

• Що пов’язує подані власні назви й іиена? Утворіть із них логічні пари. Київ, Овруч, Новгород Великий, Олег, Володимир, Ярополк.

1. Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого

А. Штанка. Володимир Великий. 1999р.

Після смерті Святослава між його трьома синами розгорілася міжусобна війна.

Двоє братів — Ярополк та Олег — загинули,

«і став Володимир княжити в Києві одноосібно», — писав літописець. Володимир правив Київською державою з 980 р. до 1015 р.

Він провів державну реформу щодо управління землями. Відрядив своїх синів, а їх було дванадцять, до різних міст Київської держави. У «Повісті минулих літ» повідомляється: «Посадив Вишеслава в Новгороді, Ізяслава в Полоцьку, Святополка в Турові, а Ярослава в Ростові, а Гліба в Муромі, Святослава в Древлянській землі, Всеволода у Володимирі, Мстислава в Тмутаракані».

Отже, було остаточно зламано самостійність місцевої племінної верхівки. З того часу (кінець 80-х років X ст.) Русь-Україна стає насправді централізованою державою. Великому князеві київському підпорядковувалися намісники (сини й старші дружинники), які сиділи в найбільших містах держави, збирали данину, управляли й чинили суд від його імені. їм у волостях служили урядовці. За правління Володимира відбулася заміна родо-племінного поділу Русі-України на територіальний.

Володимир зміцнив кордони держави, що відсунулися на північ від Чорного моря. Адже печеніги майже щороку здійснювали набіги на переяславські та південні Київські землі, часом доходили до Києва. Вони грабували міста й поселення, убивали й забирали в полон чоловіків, жінок і дітей, знищували господарство. Для захисту південних земель Русі- України від войовничих печенігів Володимир наказав збудувати систему укріплень — так звані Змієві вали — уздовж річок Трубіжа, Сули, Стугни.

У цей час у Київській державі почали карбувати власні монети. Відомі монети Володимира Великого зі срібла — срібники — та із золота — златники. З одного боку монет було подано зображення князя із символами влади, а на зворотному — княжий герб тризуб і напис: «Володимир на столі, а се його срібло». Отже, з часів Володимира тризуб,

Монети Володимира Великого

Посли Володимира Великого у візантійського імператора. Радзивіллівський літопис. XV ст.

зображенням якого позначали князівську власність, став державним символом.

Князь особливо дбав про відносини Київської держави з іноземними державами та зміцнення її міжнародного авторитету. Володимир розвивав політичні, економічні та культурні зв’язки з Візантією, Польщею, Угорщиною, Чехією, західноєвропейськими країнами. Із цією метою допомагав візантійському імператорові Василю II придушити бунтівних феодалів у Малій Азії. За цю допомогу Володимирові була обіцяна в дружини сестра імператора, принцеса Анна, але з різних причин шлюб відстрочували. Тоді Володимир завоював Херсонес (Корсунь) у Криму, який належав Візантії. Про це князь сповістив Василія II лаконічно: «Так буде і з вашим Константинополем». Імператор негайно відрядив Анну до Володимира.

Наприкінці Володимирового життя його сини, Святополк і Ярослав, почали виявляти непослух. У 1014 р. Ярослав відмовився платити данину своєму батькові. Літопис повідомляє: «Коли Ярослав був (княжив) у Новгороді, давав він за умовою до Києва дві тисячі гривень із року в рік, а тисячу роздавав у Новгороді дружині. І так давали всі новгородські посадники, а Ярослав став цього не давати в Київ батькові своєму. І мовив Володимир: “Розчищайте шляхи й мостіть мости”, бо хотів іти війною на Ярослава, на сина свого, але розхворувався». Готуючись до боротьби з Ярославом, улітку 1015 р. Володимир раптово помер.

Діяльність Володимира Святославича сприяла розвиткові Київської держави, зміцненню її міжнародного авторитету.

2. Територіальне зростання Київської держави

За часів правління князя Володимира завершився тривалий процес формування території Русі-України. Для цього йому не раз доводилося використовувати військову силу. Спершу Володимир приєднав західні племінні княжіння дулібів і хорватів, а також міста — Червен, Белз, Перемишль. Тут він заклав нове місто, назвавши його Володимиром (нині Володимир-Волинський). На багато століть був установлений

кордон із Польщею. У наступні роки була відновлена влада Києва над княжіннями радимичів і в’ятичів.

Київська держава за Володимира перетворилася на найбільшу європейську державу. Залежні від Києва землі простягалися від Карпат до Волги, від Балтійського моря до Середнього Подніпров’я.

З метою розширення кордонів своєї держави та їх зміцнення Володимир Великий здійснював військові походи проти сусідніх племен і народів. Він воював на західних рубежах своєї держави з литовським племенем ятвягів1, а на сході — з волзькими булгарами. Спокій і мир на західних і східних кордонах Київської держави перетворили її на торговельну державу, де перетиналися сухопутні й водні торговельні шляхи із Середньої Азії та Кавказу до Північної Європи.

Через Київ проходило відгалуження Великого шовкового шляху, що вів із Китаю до Чорного моря, а далі вгору по Дунаю та Дніпру. Київ поступово набув слави одного з найбільших центрів торгівлі в Східній Європі.

ХРИСТИЯНСТВО - одна з трьох світових релігій.

3. Запровадження християнства як державної релігії

Завданням зовнішньої і внутрішньої політики Володимира був підпорядкований один із найважливіших його заходів — проголошення християнства державною релігією Русі-України.

На початку свого правління Володимир, маючи намір зміцнити державу, вирішив провести релігійну реформу. Він зібрав та об’єднав в одному святилищі верховні божества окремих племен. «Поставив ідолів на горбі над двором теремним: Перуна дерев’яного, а голова його срібна, а вус золотий, і Хорса, Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош», — пише Нестор Літописець.

Однак язичництво з його багатобожжям не могло сприяти об’єднувальній політиці київського князя. Служителі язичницького культу (волхви, відуни) суперничали з князівською владою. Язичництво роз’єднувало не лише східнослов’янські племена, а й протиставляло на релігійному ґрунті Русь-Україну й інші європейські держави. Адже Візантія та інші сусідні слов’янські країни — Болгарія, Чехія,

Польща, з якими Київська держава підтримувала тісні відносини, — були вже християнськими.

Охрещення Володимира в Корсуні. Мініатюра з Радзивіл- лівського літопису. XV ст.

1 Ятвяги — литовське плем’я, яке жило між річками Німан і Нарев.

У 988 р. Володимир і його дружинники охрестилися. Літописець повідомляє, що сталося це в захопленому Володимиром Корсуні (Херсонесі), що в Криму. Після цього князь Володимир узяв шлюб із сестрою візантійського імператора за східним християнським обрядом. Посвоячення з візантійською імператорською династією було в той час надзвичайно почесним.

Згодом Володимир охрестив киян у Дніпрі, а язичницьких ідолів наказав знищити.

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ

«Повість минулих літ» про хрещення киян

Г. Якутович. Повалення поганських богів. Ілюстрація до «Повісті минулих літ». 1980-і роки

І коли [Володимир] прибув, повелів він поскидати кумирів, тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста й волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями. І це [діяли йому] не яко древу, що відчуває, а на знеславлення біса. Коли спокушав він сим образом людей — хай одплату прийме від людей!..

Учора шанований людьми, а сьогодні знеславлений!

і коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення.

І, приволікши його, укинули його в Дніпро.

І приставив Володимир [до нього людей], сказавши: «Якщо де пристане він, то ви одпихайте його від берега, допоки пороги пройде. Тоді облиште його». І вони вчинили звелене.

Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, творячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, — то мені той противником буде». І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се не добре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир із попами цесарициними й корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж [не відходили] од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили [у воді], а попи, стоячи, молитви творили.

1. Чому, на вашу думку, Володимир так жорстоко повівся з кумирами, яких сам і возвеличив кілька років перед тим?

2. Порівняйте опис настрою киян під час повалення богів із зображенням людей на ілюстрації. Чи збігається творче бачення художника з літописною розповіддю? Відповідь обґрунтуйте.

Десятинна церква. Реконструкція Ю. Асеева

За розпорядженням князя Володимира в Києві під керівництвом грецьких майстрів було побудовано першу муровану церкву1 Богородиці. На її утримання князь наказав віддавати десяту частину своїх прибутків. Відтак вона отримала назву Десятинна. Звичай церковної десятини був характерний для західної католицької церкви.

Варто зазначити, що хрещення Русі- України Володимиром не було одно- моментним актом. Літописні матеріали й археологічні джерела свідчать, що служителі язичницької віри, а також фігури й інші зображення давньослов’янських божеств існували в різних місцях Київської держави до XIII ст. Однак християнство поступово входило у свідомість наших предків, витісняючи або поєднуючи в собі дохристиянські язичницькі вірування (згадайте Зелені свята — Трійцю, свято Івана Купала, колядки, віру в лісовиків, домовиків, мавок, русалок тощо).

Запровадження християнства відіграло важливу роль у подальшій історичній долі українського народу. Будучи на перехресті між християнським Заходом і мусульманським Сходом, Русь-Україна остаточно з’єднала свою долю з Європою. Християнство ввело Київську державу в коло європейських держав, а правлячу київську династію — у середовище християнських королівських родин.

Християнство подолало язичницьке племінне багатобожжя, сприяло політичному й культурному об’єднанню східнослов’янських племен, унаслідок чого сформувався український етнос. Із християнством на Русі-Україні поширилися писемність (хоча деякі сучасні історики стверджують, що в дохристиянський період слов’яни мали вже своє письмо), мистецтво книжкової справи, церковний хоровий спів, розвинулись архітектура, кам’яне будівництво, художні ремесла, мистецтво іконопису тощо.

Християнська церква, яка мала на той час уже майже тисячолітню історію, принесла на Русь-Україну свою систему внутрішнього устрою (церковну ієрархію2), що вплинула на формування феодальної і державної ієрархії Київської держави.

1 Термін «церква» має два значення: а) релігійна організація — зібрання громад віруючих; б) культова споруда, храм.

2 Ієрархія — послідовне розміщення посад, чинів і т. ін. від найнижчих до найвищих у порядку їх підлеглості.

Великий князь Володимир і велика княгиня Ольга. Фрагмент головного входу Володимирського кафедрального собору в Києві

Християнство вносило зміни в життя та побут наших предків. Поступово слов’янські імена замінюються на християнські: їх дають на честь святих-покровителів. Обряд хрещення наділяє людину могутнім небесним опікуном. Князь Володимир, наприклад, охрестившись, став Василем, а його син Ярослав — Георгієм (Юрієм).

МОНАСТИР — релігійна громада ченців або черниць, що з належними їй землями та майном становить церковно- господарську організацію.

Церковне богослужіння погребувало освічених людей, тому з’являються школи, а монастирі стають центрами вченості та літописання. Християнська мораль вплинула на формування руського писаного права, пом’якшуючи кару за

злочини. Християнські віровчення та мораль лягли в основу української культури, мистецтва та національного характеру.

Водночас утвердження християнства на Русі-Україні в його східному, православно-візантійському, варіанті зумовило майбутнє протистояння й конфлікти між православними українцями та їхніми західними сусідами-католиками.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Володимир Великий і Рогніда-Гореслава

Міждинастичні шлюби в добу Середньовіччя були дуже поширені в Європі. Часто ними скріплювалися мирні та союзницькі угоди. На Русі- Україні вони беруть початок від Володимира Великого. Після смерті батька в боротьбі за київський престол Володимир, щоб зміцнити свої позиції та заручитися підтримкою полоцького князя Рогволода, посватався до його доньки Рогніди. Вона славилася своєю гордістю, привітністю, красою, а отже, будучи чистокровною княжною, знехтувала пропозицією Володимира. «Не хочу роззувати робичича!» — відповіла, уважаючи негідним кохати сина князя Святослава й простої ключниці Малуші, тобто прислуги, дарма що улюблениці самої княгині Ольги. Відмовив у союзі й батько гордої княжни.

А. Лосенко. Володимир і Рогніда. 1770 р.

Тим часом Добриня — брат Малуші, який у цей час від імені Володимира управляв Новгородом, — захопив Полоцьк. Рог- волода із синами безжально вбили, а Рогніду силоміць видали заміж за Володимира.

Від цього шлюбу народилися сини Ізяслав, Ярослав, Всеволод і Мстислав, а також доньки Предслава та Премислава. Рогні- да, прозвана за свою трагічну долю Горе- славою, не вибачила чоловікові кривди.

За переказами, вона готувала на нього замах. Викривши дружину, розгніваний Володимир хотів навіть убити її, і тільки рішуче заступництво старшого сина Ізяслава відвело біду. Володимир поселив Рогніду з

дітьми за межами Києва у с. Предславиному. Пам’ять про це село збереглася донині — у Києві є вулиця Предславинська.

Як вам уже відомо, до 988 р. Володимир був язичником. Ця релігія дозволяла мати кілька дружин. Під час воєнного походу на захід князь знайшов ще двох наречених — чеську княжну Мелфріду й німецьку — Адель. Рогніда дуже страждала й ревнувала князя до інших жінок, але не тому, що кохала, — її ятрило самолюбство. Прийнявши християнство й одружившись з візантійською принцесою Анною (онукою Константина VII Багрянородного), Володимир відіслав із Києва всіх інших дружин. Рогніда повернулася з Ізяславом у Полоцьк, де пішла в монастир під іменем Анастасії.

Князь Володимир Великий, релігійна реформа, християнство, монастир, ієрархія.

Завдання та запитання

Яке місто заклав князь Володимир на західних землях Русі-України? Що було зображено на срібних монетах князя?

Які дії князя Володимира призвели до зламу самостійності місцевої племінної верхівки?

Як ви думаєте, чому князя стали звати «святий Володимир»?

На контурній карті зафарбуйте території, приєднані до Русі-України за часів Володимира.

Покажіть на карті (с. 56) або в історичному атласі місця, де були збудовані укріплені фортеці для захисту південних рубежів Русі-України. Заповніть у зошитах таблицю.

Сусіди Русі-України, з якими вона:

підтримувала економічні зв’язки

воювала

   

8*. Чому, на вашу думку, князь Володимир зробив державною релігією християнство саме східного візантійського обряду?

9. Охарактеризуйте позитивні наслідки для Русі-України від прийняття християнства, а також ті проблеми, які постали згодом у зв’язку з цією подією.

10. Прочитайте уривки з історичних джерел.

• «...І коли він прибув, повелів поскидати кумирів, тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста й волочити з гори по Боричевому [узвозу] на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями...»

• «Хозари вийшли супроти нього з каганом, князем своїм. І зступилися війська битися, і сталася битва межи ними, і одолів він хозар і город їхній — столицю Ітіль, і город Білу Вежу взяв...»

Визначте, чи стосуються події, описані літописцем, діяльності князя Володимира.

А обидві події стосуються Б тільки перша подія стосується В тільки друга подія стосується Г жодна з подій не стосується

11. Прочитайте уривок з історичного джерела та визначте, про діяльність якого князя йдеться.

«...І сказав князь: „Се не добре є, що мало городів довкола Києва”. І став він городи зводити по Десні, і по Остру, і по Трубежу, і по Сулі, і по Стугні. І став він набирати мужів ліпших із словен, і з кривичів, і з чуді, і з в’ятичів і ними населив він городи, бо війна була з печенігами...»