Підручник Історія України 7 клас Свідерський 2015 - 'Грамота 2015'

§19. ОСВІТА, МИСТЕЦТВО ТА ЦЕРКВА В ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ

• Що робили для розвитку культури галицько-волинські князі?

1. Особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави

Культура Галицько-Волинської держави, як і всієї Русі, розвивалася під впливом Візантії. Однак протяжні кордони з Угорщиною, польськими князівствами та Литвою сприяли тісним контактам і зв’язкам із західними сусідами. На Галичині та Волині раніше, ніж в інших землях Русі-України, з’явилися нові види зброї, привезені із заходу: катапульти (каменемети) й арбалети (самостріли). Найпомітніший вплив західноєвропейських культурних течій проявився в архітектурі Галицько-Волинського князівства. Особливістю галицької архітекту-

ри того часу є поєднання візантійсько-київського стилю з романським, який був на той час характерним для Європи. Елементи романського стилю проявлялися не лише в зовнішньому вигляді галицьких церков, а й у внутрішньому оздобленні.

З часів Данила в містах Галицько-Волинської держави з’являються німецькі та польські ремісники-колоністи. їхня присутність прискорює розвиток місцевого ремісництва, впливає на культуру й суспільне життя краю. Культура цієї епохи поєднала в собі слов’янську спадщину й нові ознаки, зумовлені зв’язками не лише з Візантією, а й із Західною, Центральною Європою та країнами Сходу.

2. Освіта

У Галицько-Волинському князівстві центрами культурно-освітнього руху були єпископські кафедри, монастирі й парафіяльні громади. У Галичині та на Волині працювали школи. Учителями, як правило, були священики й дяки. Приходські школи давали початкову освіту. Тут дітей навчали читати, писати й рахувати. Досить поширеними були школи для підготовки різних ремісничих професій і купців. Школи при єпископських кафедрах готували майбутніх священиків. Крім загальноосвітніх предметів, тут навчали співу, основам православного віровчення та моралі.

Після закінчення початкової школи випускники продовжували навчатися самостійно. Заможні люди наймали вчителів для навчання своїх дітей у домашніх умовах. Пізніше вони їхали здобувати вищу освіту за кордон, оскільки в Україні в той час університетів не було.

З часом зв’язки Галицько-Волинського князівства із Західною Європою ставали тіснішими. Воно поступово втягувалося в орбіту загальноєвропейських справ. На той час латина в Європі була мовою міждержавного спілкування, науки та культури. Усі документи писали цією мовою. Тому людина, яка планувала посідати в майбутньому державні посади й узагалі досягнути успіху та визнання, мала знати латинську мову. Отож ідеалом тієї епохи була людина, яка знала три іноземні мови — грецьку, латинську й одну з європейських мов.

У князівських і єпископських канцеляріях працювали освічені люди, які володіли багатьма іноземними мовами. Вони писали тексти грамот, вели дипломатичне листування. Збереглися грамоти, написані латинською мовою, які галицько-волинські князі надсилали до Німеччини.

У Львівському архіві найдавнішим документом є папська грамота початку XIII ст. Вона надіслана католицьким ченцям-місіонерам, які проповідували на Русі. Тобто західні впливи йшли в давню Україну не лише через колоністів, а й зусиллями католицької церкви. Християни римо-католики не були дивиною в галицьких і волинських містах. Тут

селилися німецькі, чеські и польські майстри та купці. З другої половини XIII ст. в містах Львові, Луцьку, Кам’янці-Подільському, Володимирі й інших з’явилися численні вірменські колонії. Жодного разу в писемних джерелах не згадується про конфлікти давніх українців з колоністами на релігійному ґрунті.

3. Літописання

Літописання на землях Галицько-Волинського князівства з’явилося дуже рано. У 1097 р. написано «Повість про осліплення Василька». Автор (дружинник князя) розповідає про трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславовича.

Найвизначнішою літописною пам’яткою України XIII ст. є Галицько-Волинський літопис. Він був написаний у Холмі й Володимирі високоосвіченими книжниками. Літопис складається з двох частин. У першій частині розповідається про життя та діяльність Данила Галицького. Друга присвячена історії Волині й розпочинається 1260 р. Галицько-Волинський літопис спочатку був літературним твором. І лише згодом переписувачі проставили в ньому хронологію — «літа». Мабуть, саме тому цей літопис вирізняється яскравою, образною мовою, наявністю багатьох приповідок і народних переказів. У тексті літопису, написаного книжною слов’янською мовою, є чимало слів, які були характерними для тодішньої української розмовної мови.

Сторінки Галицько- Волинського літопису. XIII ст.

4. Архітектура й образотворче мистецтво

Родючі землі, активне господарське життя сприяли розвиткові в Галицько-Волинському князівстві ремесел і мистецтва. Порівняно з іншими руськими землями великого розквіту досягли тут архітектура й містобудування. Зводили будівлі з дерева, а церкви — з білого каменю. Місцевий камінь-вапняк обтесували та клали на тонкий шар вапняного розчину. Така будівнича техніка застосовувалась у Європі й була характерною для романського стилю.

У Галичі було збудовано 30 монументальних споруд. Поблизу Галича спорудили величний храм св. Пантелеймона, що частково зберігся до наших днів.

Данило Галицький прославився будівництвом церков. Найкраща з них — церква Івана. Про її красу згадується в літописі. Фасади та внутрішні приміщення часто оздоблювали різьбленими по білому каме-

Плитка, якою оздоблювали будівлі в Галицькому князівстві. XIII ст.

ню орнаментами. У будівельній техніці та прийомах різьби можна помітити чимало спільного з архітектурою сусідніх країн —

Польщі й Угорщини. Цікавою особливістю, характерною тільки для Галичини, був прийом облицювання внутрішніх стін палаців і багатих будинків керамічними рельєфними плитками із зображеннями птахів, рослин, воїнів або геометричним орнаментом.

Наприкінці XIII ст. на Волині будують замки та церкви, які, на відміну від попередніх, зводили не з тонкої давньоруської цегли, а з брущатої, що стає основним будівельним матеріалом на Волині.

Під впливом Києва на Галицько-Волинських землях розвивалось іконописання.

Тривимірність, пряма перспектива, теплий колорит, тонка гармонія барв, тональні переходи, наближення ликів святих до рис місцевого населення — такі головні ознаки, властиві для давньоруської школи іконопису.

Ці ознаки виразно виявились у творчості майстрів ікони Алімпія, Григорія та їхніх учнів і послідовників.

Галицьку школу іконопису представляє ікона св. Юрія Змієборця на чорному коні. Вона походить із с. Станиля поблизу м. Дрогобича, а зберігається у Львівському державному музеї українського мистецтва. У цій іконі немає нічого зайвого.

У Національному художньому музеї зберігається ікона богоматері — Одигітрії1 кінця XIII — початку XIV ст. з Покровської церкви м. Луцька. Її відносять до волинської школи іконопису, що, узявши за основу візантійські зразки, створила власний неповторний стиль. Зображення Діви Марії з її сином Ісусом було найпопулярнішим сюжетом.

Великого значення в зображеннях на іконах надавалося кольорам. Так, золотистий і жовтий кольори символізували небесне царство, білий — перетворення небесного на

Святий Юрій Змієборець. XIV ст.

1 Одигітрія («Та, що вказує») — ікона, де зображена Богородиця з Ісусом-ди- тям. Зображення Богородиці найчастіше поясне, жестом правиці вона вказує на Божого сина. В Україні Одигітрія є найпоширенішим типом богородичної ікони.

Богоматір Провідниця (Одигітрія). Чудотворна Волинська ікона. XIII — початок XIV ст.

землі, блакитний — небо, зелений — усе земне, різні відтінки червоного — царське, божественне походження й виявлення ласки Божої.

Ікони XIV ст. дещо відрізняються від попередніх. У них поєднуються контрастні барви, емоційно насичується образ-символ. Ці риси в майбутньому стали національною особливістю українського образотворчого мистецтва.

У багатьох сучасних творах можна побачити використання мотивів середньовіччя, тяглість національних традицій.

Галицько-волинське та київське малювання стало підґрунтям українського іконного мистецтва доби пізнього Середньовіччя.

Галицько-Волинський літопис, іконописання, ікона, Одигітрія.

Завдання та запитання

1. Де був написаний Галицько-Волинський літопис?

2. Яка була найкраща церква в Галичині, хто її збудував?

3. Яке оформлення було характерним для давньоруських літописів?

4. Назвіть факти, які доводять існування шкіл у Галицько-Волинському князівстві.

5. Культури яких держав впливали на духовний розвиток Галицько- Волинського князівства?

6. Про які типи ікон із зображенням Богородиці ви дізналися?

7. Знайдіть у тексті підручника свідчення про те, що в князівстві були люди, які володіли багатьма мовами.

8*. Уважно розгляньте ілюстрації ікон св. Юрія Змієборця та Волинської Богоматері. Знайдіть особливості шкіл іконопису кожної з них.

9. Об’єднайтесь у чотири команди. Складіть групову розповідь про: а) освіту; б) літописи; в) будівництво й архітектуру; г) іконопис.

10. Складіть план оповідання «Розвиток культури Галицько-Волинської держави».

11. Яка характерна особливість оформлення інтер’єру була притаманна для Галичини?

12. Назвіть особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗА РОЗДІЛОМ IV

«ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА»

Вивчивши історію Русі-України та Галицько-Волинської держави, можна зробити певні висновки:

— Русь-Україна була багатоетнічною державою, з якої виводять свою історію сучасні українці, росіяни й білоруси. Давні українці із центром у Києві посідали в ній провідне місце;

— Галицько-Волинська держава, що проіснувала з кінця XII ст. до середини XIV ст., була прямою спадкоємицею Русі-України;

— розташована на українських землях, вона стала другою українською князівською державою.

Утворена зусиллями нащадків Володимира Мономаха, ця держава займала значну територію нинішньої України. Її володарі — Роман Мстиславич, якого літописець називає самодержцем усієї Русі, король Данило, його син Лев І, внук Юрій І Львович, що також титулувався королем Русі, залишили вагомий слід в історії. їхні імена стали символами незалежності й могутності давньої української держави.

Середина XIII ст. ознаменувалася ще однією подією, яка мала значні наслідки для багатьох народів Азії та Східної Європи. Монгольська навала та спричинені нею руйнування загальмовували розвиток землеробських цивілізацій на просторах Євразії. Галицько-Волинська держава меншою мірою, порівняно з Північно-Східною Руссю та землями на схід від Дніпра, постраждала від монголів і зуміла відновити свої сили та зберегти територіальну цілісність.

Однак вигасання князівської династії та постійна боротьба із Золотою Ордою призвели до того, що впродовж другої половини XIV ст. галицько- волинські землі були захоплені сусідніми європейськими державами.

Галицько-Волинське князівство зробило великий внесок у формування української культури. У культурі цих земель спостерігається оригінальне поєднання спадщини Русі-України й нових ознак, зумовлених зв’язками з Візантією, Західною та Центральною Європою, країнами Сходу. За рівнем культурного розвитку Галицько-Волинська держава нічим не поступалась іншим державам, а часом ставала батьківщиною нових творчих здобутків.

Культурні досягнення Галицько-Волинської держави — унікальна школа іконопису, своєрідна архітектура, що поєднала західноєвропейський і слов’яно-візантійський стилі, література та фольклор — увійшли в скарбницю духовної культури людства.

Започатковані в Києві, Чернігові та Переяславі, на Волині й Галичині давньоукраїнська культура, мова, господарські зв’язки між різними

частинами українських земель становили ту матеріальну й духовну основу, на якій постала згодом Українська козацька держава.

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКІ КНЯЗІ

Роман Мстиславич

(1199-1205) князь волинський і галицький

Об’єднав Галицьке та Волинське князівства (1199); боровся з боярами; об’єднав Київське, Галицько-Волинське князівства; здійснив успішні походи на половців і литовців; підтримував добрі відносини з Візантією, країнами Західної Європи, Німецькою імперією

Данило Галицький

(1237-1264) король Русі

Розгромив рицарів-хрестоносців під Дорогичином (1238); поширив владу на Київ (1239); приборкав бунтівних бояр; переніс столицю в Холм; реформував військовий і державний апарат; побудував і укріпив міста; боровся з монголами; коронований у 1253 р.; провадив активну зовнішню політику

Василько

Романович

(1234-1269) князь волинський

Вів боротьбу спільно з братом Данилом за повернення батьківської вотчини; розгромив з братом рицарів-хрестоносців під Дорогичином (1238)

Володимир

Василькович

(1269-1288) князь волинський

Будував нові міста та замки; підтримував міщанство; сприяв розвиткові науки й культури

Лев Данилович

(1264-1301) князь галицький

Приєднав Закарпаття та Люблінщину; підтримував зв’язки з Чехією, Угорщиною, Тевтонським орденом, але зіпсував відносини з Литвою; переніс столицю до Львова

Юрій I Львович

(1301-1308) король Русі

Об’єднав усі землі Галицько-Волинського князівства під своєю владою; переніс столицю до Володимира-Волинського; утворив Галицьку митрополію; прийняв титул короля

Андрій I і Лев II Юрійовичі

(1308-1323) князі галицько- волинські

Підтримували зв’язки з Польщею та Тевтонським орденом; воювали з монголами й Литвою

Юрій II Болеслав

(1323-1340) князь галицько- волинський