Підручник Історія України 7 клас Гісем 2015 - '(Ранок) 2015'

РОЗДІЛ III. ПОЛОВИНІ XI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIII ст.

§ 10. Київська держава (Русь-Україна) за правління Ярославичів

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь: яким було становище держави за часів Ярославичів; чому точилася боротьба Ярославичів за київський престол; що таке князівські з’їзди та які рішення на них приймалися.

Саркофаг Ярослава Мудрого у Софійському соборі

 1. Які території були приєднані до Русі за часів правління Ярослава Мудрого? 2. Чому Ярослава назвали Мудрим? 3. Що таке «Руська правда»?

Заповіт Ярослава Мудрого. Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. Передчуваючи наближення смерті, він усвідомлював неминучість боротьби за владу між своїми синами й спробував цьому запобігти. Князь склав заповіт, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді й установив нову систему успадкування князівських престолів. В основу нової системи управління та успадкування князівств Ярослав Мудрий поклав принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. Територія Київської держави поділялася на окремі володіння — уділи.

Сини Ярослава повинні були князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи вла-

Звільнення Всеслава з порубу під час повстання в Києві 1068 р. Мініатюра з літопису

Половці. Мініатюра з літопису

ду від старшого брата до наступного за віком. Унаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати великим князем київським мирним шляхом. Ще за життя Ярослав заповідав київські землі старшому синові Ізяславу, чернігівські — Святославу, переяславські — Всеволоду, володимирсько-волинські — Ігорю, смоленські — В’ячеславу.

Нова форма державного правління мала зберегти єдність Русі й мирний шлях передачі влади.

Київська держава (Русь-Україна) за синів Ярослава Мудрого. За заповітом Ярослава Мудрого, великим київським князем мав стати його старший син Ізяслав. Однак після смерті батька брати Святослав і Всеволод не визнали Ізяслава верховним володарем держави. Міста і землі, які заповів їм батько, Ярославичі вважали своїми особистими спадковими володіннями — вотчинами. Мабуть, саме тому Ізяславові довелося погодитися на спільне з братами правління державою. Період 1054—1073 рр. в історії Русі називають добою тріумвірату — співправління Ізяслава, Святослава та Всеволода.

Усі найважливіші державні справи тріумвіри вирішували спільно. Молодших братів Ігоря та В’ячеслава вони усунули від державних справ і привласнили після смерті останніх їхні володіння.

Це викликало обурення серед молодших Ярославичів і заклало підґрунтя майбутніх усобиць. Позбавлені влади князі на Русі дістали назву «ізгої». Саме вони стали вагомим чинником подальшої міжусобної боротьби.

У період правління старших Ярославичів починається новий етап боротьби з кочівниками на південних кордонах Русі. У 1060 р.

Битва на річці Альта (1068 р.)

Князь Святослав Ярославич із родиною. Мініатюра з «Ізборника Святослава»

тріумвіри здійснили спільний похід проти орди кочівників-торків, яка з’явилася на південних кордонах Русі, і розгромили її.

Про появу орд кочівників-половців на кордонах Русі в літописі вперше згадується під 1055 р. На початку вересня 1068 р. половці напали на Переяславську землю. Битва відбулася на річці Альта (1068 р.) й завершилася перемогою половців. Князі з рештою війська втекли під захист своїх фортець. Обурені кияни вимагали від Ізяслава видати зброю, щоб помститися половцям. Відмова князя спричинила повстання киян. Ізяслав змушений був рятуватися втечею. Через півроку за допомогою польського війська він повернув собі престол.

Київське повстання довело слабкість влади тріумвірів.

Під час повстання 1068 р. в Києві жителі міста звільнили з в'язниці полоцького князя Всеслава, що був підступно взятий у полон Ізяславом. На вічі Всеслав був проголошений київським князем. Зібравши ополчення з киян, Всеслав відбив половецький наступ, але вже незабаром був вигнаний із Києва братами Ярославичами.

Через деякий час між тріумвірами спалахнув черговий конфлікт, унаслідок якого Святослав зі Всеволодом вигнали Ізяслава з Києва. Упродовж 1073—1076 рр. київським князем був Святослав, якому вдалося зміцнити великокнязівську владу. Із метою зміцнення влади над удільними князями він перерозподілив між ними володіння. Крім Києва Святослав залишив за собою Чернігів, а в інших містах посадив намісниками своїх синів і племінників. У своїх діях він користувався підтримкою брата Всеволода. І хоча великим київським князем був Святослав, історики вважають, що фактично існував дуумвірат — співправління двох князів, Святослава і Всеволода.

Після смерті Святослава великокнязівський престол повернув собі Ізяслав. Він позбавив влади синів Святослава і віддав, згідно з існуючими правилами престолонаслідування, Чернігів Всеволоду. Однак проти Всеволода виступив Олег Святославич, що вважав Чернігів своєю спадщиною. До того ж він прихилив на свій бік половецькі орди, і половці на довгі роки стали вагомим чинником у міжусобній боротьбі князів. На допомогу Всеволоду прийшов Ізяслав. Вирішальна битва відбулася 3 жовтня 1078 р. на Нежатиній Ниві. Перемогу здобули старші Ярославичі, однак у бою загинув Ізяслав.

Князь Олег Святославич через розпалювання усобиць і залучення до них половців отримав від автора «Слова о полку Ігоревім» ім'я «Гориславич».

Зі «Слова о полку Ігоревім»

Отоді за Олега Гориславовича Отоді в землі Руській

Сіялися-росли усобиці, Не так ратаї гукали-покликали,

Гинули внуки Даждьбогові, Як ворони крякали-кричали,

В княжих чварах віку позбавлялися, За трупи перекір маючи...

(Переклад М. Рильського)

Після загибелі Ізяслава влада перейшла до Всеволода, який князював у Києві впродовж 1078—1093 рр. У цей час на Русі відновилася одноосібна монархія.

Всеволод вів запеклу боротьбу з обділеними родичами, які домагалися своїх уділів, але врешті-решт пішов на поступки й надав їм князівства. Унаслідок цього центральна влада та єдність держави значно послабли. В умовах постійних нападів половців на руські землі спалахи усобиць були дуже небезпечними. Імовірно, саме тому син Всеволода Володимир Мономах після смерті батька поступився престолом синові Ізяслава Святополку (1093—1113).

Необхідність подолати негаразди й об’єднати сили для боротьби підштовхувала князів до зближення. Велику роль в організації сил для боротьби з половцями відіграли князівські з'їзди. Результатом цього став розгром половецьких орд об’єднаними силами руських князів на чолі з Володимиром Мономахом у березні 1111 р. біля міста Сугрова на Дону. Ця перемога спричинила зростання авторитету Володимира Мономаха, майбутнього київського князя.

Князівські з'їзди. Послаблення центральної влади на Русі викликало появу князівських з'їздів (снемів), на яких намагалися вирішити важливі для всіх руських земель питання. Першим із відомих за літописом є князівський з’їзд 1072 р. у Вишгороді. Тріум-

З'їзд князів в Уветичах. Художник С. Іванов

Долобський з'їзд князів. Мономах і Святополк. Художник О. Ківшенко

Князівські з'їзди (снеми) — з'їзди князів, на яких вирішувалися важливі для всіх руських земель питання.

віри Ізяслав, Святослав і Всеволод зібралися там із нагоди перенесення мощей святих Бориса і Гліба до нещодавно збудованої на їхню честь церкви. На Вишгородському з’їзді також був прийнятий новий збірник законів «Правда Ярославичів», що доповнив «Руську правду».

Найвідомішим серед снемів руських князів є з’їзд 1097 р. в Любечі. На ньому князі домовилися про запровадження засад спадкового володіння князівствами («Кожен хай держить вотчину свою») та вирішили розглядати захоплення чужої вотчини як злочин і разом виступати проти того, хто спробує це вчинити.

Тепер влада в кожному уділі мала передаватися від батька до сина. Порядок, запроваджений Ярославом Мудрим, скасовувався. Князі також ухвалили рішення про спільні дії проти половців:

«Відтепер з’єднаймося в одне серце й захистимо Руську землю». Однак ці рішення не було втілено в життя. Одразу після з’їзду спалахнула кривава війна, яка тривала три роки. Припинив її князівський з’їзд 1100 р. в селі Витичеві (Уветичах).

Про необхідність спільних дій проти половецьких нападів йшлося на з’їзді князів у Золотчі в 1101 р. Вирішальним в організації боротьби з половцями став з’їзд навесні 1103 р. біля Долобського озера поблизу Києва. За повідомленням літописця, дружинники Святополка київського відмовлялися йти навесні в похід проти половців, оскільки це завдавало збитків смердам (селянам) та їхнім посівам і коням. Вирішальну роль у прийнятті рішення про спільний

похід відіграла відповідь Володимира Мономаха: «Дивуюсь я, дружино, що коней шкодуєте, на яких орють. А чому не помислите про те, що ось почне орати смерд і, приїхавши, половець застрелить його з лука, а коня його забере, а в село його приїхавши, забере жінку його й дітей його, все майно його?! Так коня вам шкода, а самого смерда хіба не жаль?» Похід 1103 р. започаткував низку переможних походів Русі проти половців у 1103—1116 рр.

Князівські з’їзди відіграли важливу роль в організації відсічі нападам половців на руські землі.

Висновки. Під час правління Ярославичів розпочався поступовий процес розпаду Русі й занепаду влади великого князя.

За часів правління Ярославичів над Руссю нависла нова загроза зі степу. Напади орд кочівників-половців були спустошливими для Південної Русі. Половці вдало користувалися міжкнязівськими чварами, здійснюючи нові набіги.

Міжкнязівські чвари і набіги степовиків негативно впливали на розвиток Русі.

Завдяки князівським з’їздам вдавалося припиняти міжусобиці, організовувати князів на спільні походи проти половців.

Важливим для подальшої долі Русі стало прийняття нового принципу престолонаслідування.

1054—1073 рр. - правління тріумвірату Ярославичів у складі князів Ізяслава київського, Святослава чернігівського та Всеволода переяславського.

1068 р. - перший великий напад половців на Русь і розгром ними руського війська на річці Альта.

1072 р. - поява нового збірника законів «Правда Ярославичів».

1097 р. - Любецький з'їзд князів. Запровадження спадкового володіння князівствами.

Запитання і завдання

1. Який порядок престолонаслідування був запроваджений Ярославом Мудрим? 2. Які нові кочові орди загрожували південним кордонам Русі в середині ХІ ст.? 3. Коли відбулося повстання киян проти князя Ізяслава? Що стало його причиною? 4. Що таке «Правда Ярославичів»? 5. Скільки відбулося з'їздів князів? Який із них найвідоміший? 6. Які головні питання вирішувалися на з'їздах князів? 7. Який порядок престолонаслідування було запроваджено на Любецькому з'їзді?

8. Чому утворився тріумвірат, а згодом — дуумвірат князів? 9. Поясніть, що змусило князів змінити запроваджений Ярославом Мудрим принцип престолонаслідування. 10. Якими були причини частих успіхів половців у набігах на Русь?

11. Складіть хроніку основних подій боротьби руських князів із половцями. 12. Заповніть таблицю «Правління Ярославичів» (у зошиті).

Період

Великий князь

Основні події

     

13. Розгляньте картини на с. 84 підручника і складіть розповідь про з'їзди князів. 14. Уявіть себе літописцем і складіть літопис про добу Ярославичів в історії Русі. До кого з Ярославичів ви більш прихильні? Поясніть свою точку зору.