Всесвітня історія: підручник для 8 класу "Гісем 2015" - Нова програма

РОЗДІЛ II. ВИСОКЕ ВІДРОДЖЕННЯ. РЕФОРМАЦІЯ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

§ 6. Гуманізм. Високе Відродження

1. Яку роль відігравала церква в культурному житті середньовічної Європи? 2. Як виникли і розвивалися ідеї раннього гуманізму?

Особливості культури Відродження. Близько середини XIV ст. в Італії виникла культура епохи Відродження, або Ренесансу, як її називали французи. Саме італійські майстри відродили мистецтво Стародавніх Греції та Риму, звідки й походить назва епохи. Нове мистецтво виникло на основі гуманізму. Видатним майстрам Ренесансу була притаманна різнобічність їхніх обдарувань: вони поєднували заняття живописом, архітектурою, філософією з вивченням точних наук. Творчість майстрів епохи Відродження заклала підґрунтя європейської культури раннього Нового часу.

Найвищого розквіту культура Відродження досягла за часів Високого Відродження (кінець XV — перші десятиліття XVI ст.) — «золотого віку» італійської літератури, образотворчого мистецтва, філософії та науки. Це були часи титанів Відродження, що закладали підвалини нового розуміння світу та місця людини в ньому. Під впливом Італії мистецтво Відродження поширилося в країнах Північної Європи. Тут на становлення нової культури вирішальний вплив мала не антична спадщина, а християнство.

Доба Відродження започаткувала суттєві зрушення у світогляді людей, їх релігійних і політичних переконаннях. Розпочалося формування нового типу людини, яка була більше духовно розкріпаченою і впевненою в собі, ніж раніше. Нові ідеї торували собі шлях у боротьбі з офіційним релігійним вченням, готуючи переворот у світогляді людей, що відбувся в роки Реформації.

Відродження — рух у літературі, науці та мистецтві другої половини XIV — XVI ст., що був започаткований в Італії та ґрунтувався значною мірою на відновленні античних традицій.

Гуманізм — світське вільнодумство епохи Відродження, що протистояло духовному пануванню церкви в суспільстві. У широкому розумінні — визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і реалізацію своїх можливостей.

Нікколо Макіавеллі. Одним із найвідоміших теоретиків політичної думки XVI ст. став гуманіст Нікколо Макіавеллі (1469—1527). Суперечки навколо поглядів мислителя не припиняються із часу появи його творів. Одні вважають Макіавеллі безпринципним негідником, інші — твердим реалістом, який наважився зобразити світ таким, яким він був насправді.

Упродовж усього життя Макіавеллі Італія була роздерта на десятки дрібних князівств і приваблювала цим володарів сусідніх держав.

Постійні внутрішні чвари, напади чужоземних військ підштовхували італійців до роздумів над тим, яким має бути правитель, здатний об’єднати Італію й міцною рукою навести лад у країні.

Над цим питанням замислювався і Макіавеллі. Із цього приводу він написав декілька книг, серед яких найвідомішою є трактат «Володар» (1516 р.), присвячений правителю Флоренції Лоренцо Медичі. Сумління може лише заважати правителеві в його діяльності. Головна думка твору полягає в тому, що коли правитель хоче досягти успіху, він має відкинути моральні принципи та діяти силою, хитрістю.

Макіавеллі одним із перших запропонував ідею, що держава створюється не Богом, а людьми. Оскільки інтереси людей є різними і дуже часто навіть протилежними, талант правителя полягає у здатності розуміти потреби суспільства і враховувати людську психологію. У своєму творі мислитель радив правителю піклуватися про підтримку народу, оскільки в разі небезпеки в нього не буде прихильників. Він розумів і те, що для збереження своєї влади правитель іноді має бути рішучим і безжальним. Тому Макіавеллі радив тому, хто захопив владу у державі, одразу вдатися до жорстоких заходів, а згодом зменшувати кількість насильства і тоді народ заспокоїться.

Католицька церква рішуче засудила цей твір як несумісний із християнською етикою, хоча флорентійський мислитель лише першим висловив те, що було політичною дійсністю його часів.

Леонардо да Вінчі. Майбутній великий художник Леонардо да Вінчі (1452—1519) народився у Флоренції. У 14-річному віці він почав навчатися живопису. Проте на цьому не зупинився — упродовж усього життя наполегливо вивчав різні науки. Мабуть, немає галузі людських знань, якою б не цікавився Леонардо.

Нікколо Макіавеллі. Друга половина XVI ст. Художник Санті ді Тіто

Леонардо да Вінчі Автопортрет

Він займався математикою, анатомією, різними галузями техніки, будував літальні апарати й підводні човни, у його записах можна знайти описи гелікоптера, парашута, автомобіля, телефона тощо.

Леонардо-живописець працював дуже повільно, постійно шукаючи чогось нового, експериментуючи. Живопис був для нього засобом пізнання світу. Він вдивлявся в обличчя людей, прагнучи зрозуміти їхній внутрішній світ і перенести на свої картини.

У період розквіту свого таланту Леонардо створив фреску на біблійну тему «Таємна вечеря». У її основі лежить євангельський сюжет про те, як під час вечері перед стратою Христос сказав учням, що один із них зрадить його. Майстер зумів досить реалістично передати вирази облич учнів Христа, сповнені обурення і здивування, і охоплене жахом обличчя Юди.

Одним із найвідоміших творів Леонардо став «Портрет Мони Лізи», дружини купця дель Джокондо. Цей твір вважають першим у західноєвропейському живописі психологічним портретом. Живописець зумів зосередити увагу глядача не на зовнішній привабливості Мони Лізи, а на її внутрішньому світі.

? Яке враження на вас справляють твори Леонардо да Вінчі? Чому?

Таємна вечеря (фреска в домініканському монастирі Санта-Марія-делле-Граціє в Мілані). 1495—1498. Художник Леонардо да Вінчі

Портрет Мони Лізи. 1519. Художник Леонардо да Вінчі

Давид. 1504. Скульптор Мікеланджело Буонарроті

Створення Адама (фрагмент розпису стелі Сикстинської капели у Ватикані). 1512. Художник Мікеланджело Буонарроті

? Як у наведених творах автор втілив своє бачення ідеалів Відродження?

Мікеланджело Буонарроті. Якщо Леонардо мав вдачу мислителя, то Мікеланджело Буонаротті (1475—1564) був вічним бунтівником. Він постійно боровся проти заздрощів, нерозуміння, навіть проти самого себе і довів, що людина може здійснити неможливе протягом свого короткого життя.

Мікеланджело зробив головним персонажем своїх творів людину. Жодний пейзаж не цікавив майстра — тільки зображення прекрасного людського тіла. У своєму величному мармуровому «Давиді» він усупереч біблійному міфу зобразив не хлопчика, а розквітлого юнака, сповненого титанічної сили. Ця статуя стала водночас і символом повернення античної краси до мистецтва, й ідеалом нової людини, втіленням непохитної волі та могутності.

Працюючи над розписом плафона Сикстинської капели, протягом 1508—1512 рр. Мікеланджело самостійно розписав 600 м2 стелі на висоті 18 м сюжетами з біблійних міфів. Проте його композиції далекі від традиційного релігійного змісту, вони звеличують людську велич та красу. Такі ж силу й натхнення вклав він у виконання мармурової статуї Мойсея для надгробка Папи Юлія II. У трактуванні Мікеланджело Мойсей — це могутній вождь, якого в ті часи так не вистачало роздробленій Італії.

Мікеланджело був найбільш незалежним серед усіх митців італійського Відродження. На прохання Папи Римського зробити його величезну статую скульптор відповів у листі: «Про те, що робити або не робити... дозвольте вирішувати тому, хто до цього причетний».

Мікеланджело підніс мистецтво скульптури на новий рівень. Одного разу, розглядаючи античну статую, він сказав, що її автор «знав більше, ніж сама природа». Ці слова можна віднести й до самого Мікеланджело.

Рафаель Санті і Тиціан Вечелліо. Рафаеля Санті (1483—1520) називали світлим генієм італійського Відродження, який спромігся поєднати дух античності з духом християнства. За своє коротке життя Рафаель зумів зробити дуже багато. Декілька років він керував будівництвом собору Св. Петра в Римі, укрив фресками стіни багатьох залів папського палацу у Ватикані, створив чудові портрети своїх сучасників. У його роботах відтворено найтонші відтінки людських почуттів, духовну та фізичну красу персонажів. Новий ідеал людини він утверджував насамперед у портретах і численних зображеннях мадонн.

Вершиною творчості Рафаеля вважають створену в 1513 р. «Сикстинську мадонну». Цікавою є композиція картини: розкривається завіса, і ми бачимо жінку, яка тримає перед собою дитину; жінка водночас і віддає свою дитину, і хоче утримати її, у її погляді — сум, тривога за долю дитини, яку вона жертвує в ім’я спасіння людства. Перед нами не просто мадонна, а жінка, матір, що страждає, як і кожна людина. Головна ідея творчості Рафаеля — створення узагальненого образу ідеальної людини.

? Які риси творчості Рафаеля, на вашу думку, відображені у цих картинах?

Афінська школа. 1511. Художник Рафаель Санті

Сикстинська мадонна. 1514. Художник Рафаель Санті

Алегорія часу. 1570. Художник Тиціан Вечелліо

? Спробуйте пояснити ідею, закладену в основу цього твору Тиціаном.

Юдиф із головою Олоферна. 1530. Художник Лукас Кранах Старший

Тиціан Вечелліо (1477—1576) був найвідомішим італійським художником венеціанської школи. Багато уваги він приділяв біблійним сюжетам («Христос і Магдалена», «Покладання в труну»). Образи Тиціана сповнені внутрішнього спокою, краси, випромінюють внутрішнє світло.

Неперевершених висот досяг майстер у мистецтві портрета. Йому вдавалося відтворювати різні, іноді суперечливі риси характеру героїв: велич, скупість, підозрілість, лицемірство, хитрість тощо. Художник відкривав у своїх героях те, що вони намагалися приховати, і знаходив неповторні, ледь помітні засоби, щоб це передати. Його портретам завжди була притаманна цікава особливість — домінуючий колір, що повторювався у відтінках. Найвідоміші серед портретів Тиціана — «Іпполіто Медичі», «Карл V».

Північне Відродження. Північним Відродженням називають культуру Ренесансу, яка поширювалась у XV—XVI ст. в країнах, розташованих на північ від Італії: у Німеччині, Нідерландах, Франції та Англії. Культура Відродження в них була менш поширена, ніж в Італії. Проте й тут були творці світового рівня. Північне Відродження, на відміну від італійського, натхнення черпало не лише в античності, а також у готиці та працях середньовічних богословів.

У мистецтві Північного Відродження провідна роль належала живопису.

Генріх VIII. 1538. Художник Ганс Гольбейн Молодший

Тріумф смерті. 1565. Художник Пітер Брейгель Старший

Уже в другій половині XV ст. досягає розквіту мистецтво Нідерландів, а кінець XV — перша половина XVI ст. — це «золота доба» німецького живопису. Серед кращих майстрів варто назвати імена Лукаса Кранаха Старшого (1472—1553), автора відомого портрета М.Лютера (див. с. 64), та Ганса Гольбейна Молодшого (1497(1498)— 1543), який був придворним майстром англійських королів і досяг вершин майстерності у створенні портретів.

Сліпі (Притча про сліпих). 1568. Художник Пітер Брейгель Старший

? Поясніть, як ви зрозуміли ідею твору автора.

Альбрехт Дюрер. 1498. Автопортрет

Рицар, смерть та диявол. 1513. Художник Альбрехт Дюрер

Видатними творами Північного Відродження є картини Пітера Брейгеля Старшого (1525(1530)—1569). На них красиве існує поряд із потворним, радість — із трагедією. Його картини відбивають реалії своєї епохи. Їхні назви говорять самі за себе: «Тріумф смерті», «Танець під шибеницею», «Сліпі», «Каліки».

Своїми творами він, як й інші майстри Північного Відродження, намагався показати зворотний бік тогочасного життя — невпевненість у майбутньому, страх перед зміною звичного способу життя.

Центральне місце в німецькому мистецтві XVI ст. посідає Альбрехт Дюрер (1471— 1528). У його творчості відображено драматичні події історії Німеччини того часу. Дюрер вирізнявся характерною для майстрів Відродження різноманітністю вподобань: він цікавився анатомією, математикою, інженерною справою, живописом і виготовленням гравюр.

Дюрер написав багато портретів відомих сучасників, що жили і діяли в ті буремні роки в Німеччині. Особливої майстерності він досяг у мистецтві гравюри, створивши понад 200 картин. Використовуючи відомі біблійні сюжети, художник вкладав у них новий зміст.

Відомою є серія його гравюр «Апокаліпсис», де під виглядом Стародавнього Вавилона, що накликав на себе Божу кару, художник зобразив папський Рим. Дюрер прихильно ставився до Реформації, що розгорнулася в Німеччині, підтримував вимоги повстанців у Селянській війні.

Еразм Роттердамський. Видатним представником Північного Відродження був вчений-гуманіст Еразм Роттердамський (1466(1469)—1536).

Після завершення в 1499 р. навчання на теологічному факультеті Паризького університету він посів провідне місце в європейському науковому світі як видатний філолог, письменник і мислитель.

У творах Еразма Роттердамського викладені основи його гуманістичного вчення. Зокрема, він розглядав християнство як вищий етап морального розвитку людства, підготовлений попереднім періодом розвитку античної культури й науки. Саме античність, на його думку, визначила важливе значення людяності та людської гідності у загальному процесі морального самовдосконалення.

У своїх сатирах «Похвала глупоті», «Розмови запросто» Еразм Роттердамський викривав формалізм, догматизм і відсутність будь-якої розумної основи — «глупоту» в усіх сферах життя — політичній, церковній, культурній. Найбільш різко він критикував церковних богословів.

Вчення мислителя сприяло поширенню у Європі реформаційних ідей, хоча він сам був рішучим противником Реформації.

Еразм Роттердамський. 1523. Художник Ганс Гольбейн Молодший

Уривок із «Похвали глупоті» Еразма Роттердамського

...А верховні першосвященики, що займають місце самого Христа? Якби вони, у свою чергу, також спробували наслідувати його життя, тобто його бідність, його працю, його вчення, його страждання, його презирство до життя, а також замислилися про значення свого титулу «папи», тобто отця і святійшого, то скажіть, що було б сумнішим за становище папи? І хто б став ціною свого добробуту боротися за це місце? Хто, купивши його, став би відстоювати його мечем, отрутою і будь-яким насильством? Скільки переваг втратив би папський престол, якби сюди дісталася мудрість? Що б сталося з усіма цими багатствами, з усіма цими перемогами, з усіма цими надіями, дозволами та порушеннями церковних заборон, поборами, індульгенціями, кіньми, мулами, охоронцями, що б відбулося, кажу я, з усіма цими принадами?..

Як зображує Еразм Роттердамський спосіб життя римських пап?

Висновки

Видатні майстри італійського Високого Відродження своєю творчістю сприяли поширенню в європейському суспільстві нових ідеалів, нових поглядів на людину та її місце в навколишньому світі.

Для Північного Відродження було притаманне звернення до проблем, що хвилювали тогочасну людину, умов її повсякденного життя, непевності в сьогоденні.

Запитання і завдання

I. Що таке Відродження? 2. Назвіть хронологічні межі доби Високого Відродження. 3. Які живописні твори Леонардо да Вінчі ви знаєте? 4. Хто є автором твору «Сикстинська мадонна». 5. Яких майстрів Північного Відродження ви знаєте? 6. Хто створив серію гравюр «Апокаліпсис»?

7. Охарактеризуйте особливості культури Відродження. 8. Чим уславився Еразм Роттердамський? 9. У чому полягали нові погляди на державу і суспільство, сформульовані Н. Макіавеллі? 10. Визначте спільні та відмінні риси, притаманні творчості титанів італійського Високого Відродження?

II. Охарактеризуйте творчість митців Північного Відродження.

12. Складіть у зошиті таблицю «Титани італійського Високого Відродження».

Митець

Твори

   

13. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте розповідь про одного з митців епохи Відродження або про його твір.