Всесвітня історія: підручник для 8 класу "Д'ячков 2016" - Нова програма

§ 4. Матеріальний світ і капіталістичні відносини в Ранньомодерну добу

Протягом багатьох століть землі феодалів обробляли залежні селяни. Доходи феодалів були постійними й обмежувалися кількістю землі й можливостями селян. У Новий час «нові люди» у нових умовах життя навчилися в багато разів збільшувати свої прибутки. Яким же чином грошей ставало більше?

Варто пригадати! 1. Що таке реміснича майстерня? 2. Які повинності відбували залежні селяни на користь феодалів? 3. Що таке суспільний стан? Які стани характерні для середньовічного суспільства?

Людина й природа.

У XVI—XVIII ст. світ залишався величезною селянською країною, у якій 80—90 % населення жили за рахунок того, що вирощували на землі. Люди були тісно пов’язані з природою. Тому природні катастрофи часто викликали соціальні потрясіння: голод, епідемії, міграції населення.

Загалом продуктивність сільського господарства залишалася низькою. Два погані врожаї, що йшли один за одним, призводили до лиха. У 1622 р. королівські чиновники в Бургундії (Франція) повідомляли короля: «Голод цього року прирік на смерть 10 тис. родин Вашої провінції, а третину жителів навіть добрих міст змусив харчуватися травою».

Прогнози й пророкування

Прогнозувати зміни природи люди не вміли й довірялися народним прикметам і астрологам. Наприклад, у 1551 р. один із них пророкував: «Якщо Сонце, Венера й Місяць зійдуться під знаком Близнюків, письменники мало зароблять цього року, слуги будуть непокірні своїм панам... Проте на Землі буде чудовий достаток пшениці, а дороги стануть небезпечні через велику кількість злодіїв».

? Чи можна за такими прогнозами організувати життя і справи?

У великих містах стала відчутною нестача води. Водогонів було мало, подекуди використовували римські акведуки. У багатьох містах існували цехи водоносів. У Стамбулі влітку воду продавали невеликими чашечками. Очисних споруд на той час не існувало. У Парижі, наприклад, воду, як і раніше, пили із Сени, хоча її якість була далеко не найкращою. У Лондоні XVIII ст. воду три рази на тиждень доставляли в будинки по дерев’яному трубопроводу, її зберігали у великих дерев’яних бочках.

Люди намагалися використовувати всі багатства полів, лісів, морів. Тріска й оселедець у приморських країнах рятували від голоду; у лісах і на болотах залишалася велика кількість дичини та ягід. Водночас люди рішуче урізноманітнювали природу. У Європі поступово набували поширення «американські» рослини: кукурудза, картопля, томати тощо. Завдяки цим культурам загроза голоду в європейських країнах почала зменшуватися.

Періодичні похолодання й потепління клімату, посухи й повені, виверження вулканів і землетруси впливали на життя людей.

Мануфактура й капіталізм.

Предмети повсякденного попиту й споживання — одяг, взуття, хатнє начиння, як і колись, виготовляли прості ремісники. Сільські ремісники були конкурентами міським цехам. Проте і для тих, і для інших у ранній Новий час з’явився дуже серйозний суперник — мануфактура.

Мануфактура (від латин. manus — рука і factura — виготовлення) — велике виробництво, що ґрунтувалося на ручній праці. На мануфактурах використовувалася праця найманих робітників. Процес виготовлення виробу ділили на окремі операції (рис. 1). Протягом робочого дня (12—16 годин) працівник виконував одну просту операцію (наприклад пришивав ґудзик або обрізав край книги). Тому на мануфактурах працювали жінки, підлітки й навіть діти.

Рис. 1. Типографська справа Нового часу. Гравюра.

? Поясніть дії учасників виготовлення книжок. Чи можна цей процес назвати мануфактурою?

Продуктивність праці на мануфактурах у десятки разів перевищувала можливості ремісничих майстерень.

Рис. 2. Головні риси мануфактурного виробництва.

Мануфактури у друкарстві

В Антверпені (Нідерланди) у друкарні Плантена працювали 22 друкарські верстати (рис. 3). Їх обслуговувало близько 100 працівників. Тут використовували 66 шрифтів на 13 мовах. За рік друкарня випускала сотні тисяч примірників книг. У Європі виникли найбільші центри книговидання — Париж, Венеція, Базель, Ліон. Проводилися міжнародні книжкові ярмарки.

Рис. 3. Друкарський верстат XV—XVI ст. Експонат музею.

Мануфактури виникали перш за все в нових видах виробництва, наприклад друкарстві, цукроварінні, склоробстві. Вони обслуговували інтереси монархів (суднобудування, військова справа, предмети розкоші). Організація мануфактурного виробництва вимагала великих коштів. Необхідно було придбати землю, побудувати виробничі приміщення й склади, закупити обладнання, сировину, найняти робітників. Витрати окупалися, адже мануфактура давала значні доходи. Таким чином, витрачені кошти давали нові гроші — прибуток.

Гроші, вкладені в яку-небудь справу, що дає прибуток, називаються капіталом. Таку організацію виробництва називають капіталістичною.

Особливо великі капітали зосереджувалися в банківській справі та заморській торгівлі. У XVI ст. розпочався розквіт банків, що з контор міняйл перетворилися на великі фінансові підприємства. Банки вкладали свої капітали в заморську торгівлю, мануфактури, освоєння колоній. Королі європейських держав були боржниками банкірів і тому захищали їхні інтереси.

Світова торгівля, що охопила всі відомі на той час країни й землі, сприяла появі великих торговельних компаній. Купці, банкіри, королі об’єднували свої кошти для організації дуже ризикованої заморської торгівлі, що давала нечувані прибутки. Про основні напрямки торгівлі говорять назви компаній: Ост-Індська, Африканська, Балтійська, Московська.

У XV—XVI ст. капіталістичні відносини розвивалися серед незначної частини суспільства. Європейська цивілізація мала пройти складний шлях подолання середньовічних феодальних устоїв і традицій.

Технічні нововведення й транспорт.

Основним видом енергії залишалася фізична сила людини й тварин. Ручна праця панувала повсюдно. Основні вдосконалення відбувалися у використанні енергії води й вітру. Наприклад, водяні колеса примушували рухатися важкі ковальські молоти, насоси, підйомники в шахтах тощо (рис. 4).

Джерелами теплової енергії залишалися деревина, кам’яне вугілля й торф. Використання дерева як основного джерела тепла призводило до масового вирубування лісів у Європі.

Рис. 4. Використання водяного колеса в гірничій справі (Німеччина, XVII ст.).

Рис. 5. Доменна піч. Малюнок XVIII ст.

Рис. 6. Виготовлення гармат у XVI ст. Сучасний малюнок.

Рис. 7. Склодуви. Мініатюра XVI ст.

Рис. 8. Каменярі за роботою.

Міське будівництво. Мініатюра XVI ст.

Горн і домна

Головним досягненням у металургії став винахід домни. Вона замінила відомий із глибокої давнини горн. Доменна піч, що досягала висоти 4,5 м, дозволяла добувати 1,5 т чавуну за день (у горні виплавляли не більше 8 кг заліза за добу) (рис. 5). У домні використовували кам'яне вугілля. За допомогою великих міхів, які надавали руху водяним колесам, досягали потрібного вмісту кисню в печі. Це значно підвищувало температуру плавлення металу і його якість. Стали ширше використовувати сплави різних металів (заліза, міді, свинцю, цинку, срібла тощо).

? Як ви вважаєте, винахід домни зробив вироби із заліза дешевшим чи дорожчими?

Суттєві зрушення відбулися у виробництві вогнепальної зброї. До цього часу навчилися відливати цільні стовбури гармат, що підвищувало дальність і точність стрільби (рис. 6). Широкого застосування набула індивідуальна вогнепальна зброя — аркебузи, мушкети, які довели свою ефективність під час завоювань країн Нового Світу.

Бурхливо розвивалися текстильне виробництво, особливо виготовлення шовку й сукна, канатів і мотузок, прозорого скла (рис. 7), миловаріння. Розвиток книгодрукування забезпечив появу на початку XVII ст. перших газет і журналів.

Найбільша кількість вантажів перевозилася морським і річковим транспортом. Проте набули більшого значення сухопутні шляхи. Завдяки досягненням людей у давнину й Середні віки в Західній Європі виникла мережа доріг. Про це свідчать перші «ітинерарії» — путівники з описом найбільш важливих шляхів сполучення.

Незважаючи на нові технічні відкриття XVI—XVII ст., люди ще не досягли революційних зрушень у техніці, не знали нових джерел енергії.

Зміни в суспільстві.

Характерний для Середньовіччя поділ суспільства на три стани — ті, що моляться; ті, що воюють; ті, що працюють,— не відповідав реаліям життя в Новий час.

Значні потрясіння в XVI ст. очікували католицьку церкву. Нові напрямки в християнстві, що виникли в цей час, порушили сувору ієрархію церковної організації й беззаперечну могутність папи римського.

Багато феодалів (ідальго в Іспанії, «дворянство шпаги» у Франції) намагалися зберегти старі порядки. «Старе дворянство» зі зброєю в руках відстоювало своє монопольне право на володіння землею із селянами, що жили на ній, а також привілеї на владу й панування в суспільстві. «Славне рицарство» залишилося в Середньовіччі. Потужні гармати легко руйнували найгрізніші рицарські замки.

Рис. 9. «Нові люди» Нового часу.

Рис. 10. Будинок заможних людей.

Рис. 11. Селяни. Художник Джордж Морланд. XVIII ст.

У той самий час з’явилися «нові дворяни». У своїх маєтках вони здавали землю в оренду, сіяли технічні культури, розводили високопродуктивних овець. За рахунок нових форм господарювання «нові дворяни» підвищували прибутковість маєтків. Їхньою метою стає виробництво продуктів для продажу на ринку й отримання прибутку. Нехтуючи становими забобонами, вони разом із купцями й банкірами брали участь у спільних комерційних заходах, засновували мануфактури й торговельні компанії. У свою чергу, деякі розбагатілі купці й банкіри купували дворянські титули й високі державні посади, які давали змогу збільшувати їхні багатства або тішити марнославство: «із хама пан».

Таким чином, банкіри, лихварі, купці й торговці, цехова верхівка, власники мануфактур і «нові дворяни» утворили нову соціальну групу — буржуазію. У Середні віки бюргерами, або буржуа, називали жителів міст. У Новий час значення цього терміна поступово змінилося: «буржуа» і «буржуазією» стали називати власників капіталів, які використовували працю найманих робітників.

Буржуазія стає найбільш активною частиною суспільства, вимагаючи зрушень у науці, техніці, культурі в цілому.

У містах і на селі з’явилася нова соціальна група — наймані робітники. Вона формувалася за рахунок селян, що залишилися без землі, ремісників, які розорилися, «вічних підмайстрів», ченців, вигнаних із монастирів, тощо. Частіше за все вони не мали своєї власності, тому до них інколи застосовують давньоримський термін «пролетарі».

Особливе місце в житті суспільства належало міській інтелігенції, тобто людям, які заробляли на життя своїм розумом, талантом та знаннями: юристам, вченим, викладачам університетів, письменникам, архітекторам, лікарям, художникам тощо (рис. 9). Інтелігенція формувала мету, цінності та світогляд людей Нового часу. Вона захищала та відображала інтереси світської частини суспільства, перш за все буржуазії.

Тотальне розшарування суспільства XVI—XVIII ст. характерне для перехідного періоду від аграрного суспільства до індустріального, від середньовічного феодалізму до капіталізму Нового часу.

Запитання й завдання

1. Чи можна стверджувати, що розвиток європейської цивілізації в Новий час забезпечив більшу незалежність людини від природи? 2. Що спільного й відмінного між середньовічною ремісничою майстернею та мануфактурою? 3. Чому власники мануфактур прагнули використовувати як найманих робітників жінок, підлітків і дітей? 4. Дайте визначення термінів і понять: мануфактура, прибуток, аркебуза, інтелігенція, наймані робітники. 5*. Чи можна заховані в тайнику гроші назвати капіталом? Свою точку зору обґрунтуйте. 6. Які технічні винаходи XV—XVI ст. мали, на ваш погляд, найбільші наслідки для життя європейського суспільства? 7. Чому деяких феодалів XV—XVI ст. називають «новими дворянами»? У чому полягає «новизна» їхнього життя й становища в суспільстві? 8*. Уявіть, що якийсь зухвалий і таланистий пірат уникнув шибениці та змінив своє життя. Яким чином він би міг стати капіталістом?

Із «Балади про відомого сукнороба Джека із Ньюбері» (1597 р.)

У світлиці, просторій та довгій, стояло двісті верстатів міцних: на цих верстатах працювало двісті чоловік... Поряд із кожним верстатом сиділи хлопчики і вправно орудували човниками. А поряд в іншому приміщенні сто жінок невтомно чесали вовну.

У наступній кімнаті працювали сто дівчат... Ці чарівні дівчата, не зупиняючись, пряли в світлиці весь день.

У другій кімнаті вони побачили бідно вбраних дітей: всі вони сиділи і скубли вовну, відділяючи найтоншу від грубої. їх було сто п'ятдесят дітей бідних і слабких батьків. Як нагороду за свою працю кожний із них отримував увечері по одному пенні, крім того, що вони вип'ють і з'їдять за день.

? 1. Підрахуйте, скільки операцій у ході виробництва сукна згадується в цьому уривку з балади. 2. Про скількох робітників ідеться в тексті? 3. Кого і на яких умовах залучав як робітників Джек із Ньюбері?