Всесвітня історія: підручник для 8 класу "Д'ячков 2016" - Нова програма

§ 30. Ранній Новий час в історії людства

У ранній Новий час значна частина людства здійснила нечуваний за значенням і важливістю стрибок у своєму розвитку, залишивши в минулому «славне» Середньовіччя. Зміни торкнулися всіх сторін організації людського суспільства та його повсякденного життя. Настав час підбивати підсумки.

Варто пригадати! 1. Які країни Західної Європи у XVIII ст. слід вважати найбільш розвинутими? 2. У чому, на ваш погляд, полягають причини відставання країн Сходу від розвинутих європейських країн? 3. Які наукові відкриття раннього Нового часу, на вашу думку, можна назвати революційними?

Світ у Новий час.

Завдяки Великим географічним відкриттям у світі майже не залишилося земель, невідомих людству. Були встановлені зв’язки між більшістю цивілізацій Європи, Азії, Африки та Америки. Проте саме в Новий час стає зрозумілим, що країни Європи випереджають інші держави за економічним розвитком та військовою міццю, тому європейці почали не тільки торгувати з іншими країнами Америки, Африки та Азії, але й захоплювати їхні землі. Уже в XVI ст. виникають перші колоніальні імперії — Іспанська та Португальська. Згодом колонії почали захоплювати інші країни Західної Європи — Англія, Франція, Нідерланди. За рахунок захоплення Сибіру значно зросли володіння Росії, яка перетворилася на найбільшу за площею державу світу. Правителі європейських держав дивилися на весь інший світ, як на власну «законну» здобич та джерело прибутку.

Молода держава Сполучених Штатів Америки, яка виникла в боротьбі з Англією, намагалася зберегти незалежність та демократичний устрій. Крім того, багато зусиль докладалося на освоєння безмежного простору земель, які в доколумбові часи належали індіанцям. Рабство й ставлення до чорношкірих рабів розкололи американське суспільство навпіл. Здавалося, що громадянська війна була неминучою.

На відміну від Європи, великі держави Сходу не брали участі в завоюванні світу. Розвиток цих країн гальмувало панування традиційних економічних відносин, релігійні забобони та необмежена влада монархів. Навіть Османська імперія, яка ще в XVII ст. становила загрозу для європейських столиць, наприкінці наступного століття вже не могла змагатися з європейськими імперіями й почала втрачати свої володіння.

Рис. 1. Англійська мануфактура XVI ст. Сучасний малюнок.

Рис. 2. Папа-віслюк. Німецька карикатура XVI ст.

У Новий час почалося домінування європейських країн у світі.

Європа в часи модернізації.

У самій Європі тривала боротьба за право панувати на всьому континенті. Характерною рисою Нового часу став занепад багатонаціональних держав, які спочатку претендували на владу над більшою частиною Європи. Завдяки об’єднаним зусиллям європейських країн була зупинена агресивна політика австрійських та іспанських Габсбургів. Наприкінці XVIII ст. зникла з карти Європи багатонаціональна Річ Посполита. Натомість посилилися однонаціональні держави, у яких переважала одна нація, — Франція, Англія, Пруссія, Швеція. Між ними укладалися воєнні союзи та продовжувалася жорстока боротьба за Європу. Протидія цих держав не дозволяла об’єднатися народам, що залишалися розділеними на десятки малих князівств, — німцям та італійцям. Сусіди всіма силами гальмували процес створення єдиної Німеччини та Італії, тому що не бажали появи нових конкурентів.

Потужні європейські держави уважно спостерігали за подальшим послабленням Османської імперії. Боротьба за османську спадщину та контроль над чорноморськими протоками стане чи не найголовнішим вузлом протиріч європейської міжнародної політики в наступному історичному періоді.

Держава та суспільство в Новий час.

За майже три століття раннього Нового часу відбулися значні зміни в житті європейських країн. Стрімкий розвиток Західної Європи був викликаний перш за все економічними перетвореннями. Саме в країнах Європи виникли нові капіталістичні відносини, а в Англії у XVIII ст. вже розпочався промисловий переворот — поступовий перехід від мануфактури до фабрики. Хоча на більшій частині території Європи ще існували залишки феодалізму, мануфактурне виробництво поступово поширювалося на нові території. Запроваджувалися нові технічні засоби, які дозволяли значно збільшити обсяги товарного виробництва. Одночасно з розвитком мануфактур зростала торгівля, як усередині країн, так і міжнародна. Майже всі куточки тогочасного світу об’єднали торговельні шляхи. Світова торгівля сприяла зближенню цивілізацій, країн, народів.

У ранній Новий час у Європі стрімко розвивалися капіталістичні відносини.

Розвиток капіталізму викликав важливі зміни в суспільстві західноєвропейських країн. Значно посилилися позиції власників засобів виробництва — буржуазії, зросла кількість найманих робітників. Хоча в більшості країн зберігалася тристанова будова суспільства, буржуазія все частіше вимагала зрівняти свої права з правами дворянства. В Англії саме буржуазія та споріднене з нею «нове дворянство» кинули виклик королівський владі й під час революції домоглися суттєвого обмеження влади монарха. На карті Європи в XVII ст. постали країни з обмеженою монархією, зразком яких стала Англія. Згодом на території Північної Америки була утворена перша велика держава з республіканською формою правління — Сполучені Штати Америки. Не дивно, що в країнах, де залишки феодалізму були незначними, почався стрімкий розвиток промислового виробництва.

Однак у більшості країн Європи монархи, спираючись на підтримку дворян та армії, встановили власну абсолютну владу. Абсолютна монархія дозволяла об’єднати сили держави та здійснювати успішну зовнішню політику. Проте у XVIII ст. стало зрозумілим, що абсолютні монархії починають відставати в розвитку від передових капіталістичних країн. Тому майже всі королі та імператори намагалися провести реформи. Так званий «освічений абсолютизм» існував в Австрії, Пруссії, Росії та деяких інших монархіях XVIII ст. Однак невдача багатьох реформ дала змогу зрозуміти, що без відмови від абсолютизму радикальні перетворення в цих країнах неможливі.

Рис. 3. Машина для мелення зерна у Франції.

? Яким чином працює механізм цієї машини? Чи має переваги ця машина перед водяним млином?

Рис. 4. Жебрачка. Зміни, що відбувалися в Новий час, часто призводили до зубожіння частини населення.

«Освічений абсолютизм» не міг приховати глибоку кризу необмеженої монархічної влади, що укорінилася в багатьох державах Європи.

Людина в Новий час.

Нові часи значно вплинули на свідомість людства, у першу чергу на населення країн Європи. Найбільш важливі зміни відбулися у ставленні європейців до релігії. Період XVI ст. починався як епоха завзятої релігійної боротьби, спричиненої Реформацією. Черговий розкол християнської церкви привів до появи різноманітних протестантських церков і рухів, які назавжди позбавили католицьку церкву монополії (виключного права) на духовну владу і релігію. З іншого боку, під час Великих географічних відкриттів за рахунок добре спланованої місіонерської діяльності кількість католиків у світі значно зросла, перш за все в колоніальних володіннях Іспанії та Португалії.

Майже два століття чи не головне місце в житті людей займали питання релігії. Саме боротьба за «справжню» церкву викликала братовбивчі громадянські конфлікти у Франції та кровопролитні релігійні війни в Німеччині та інших країнах Європи. Прапор релігійної боротьби міцно тримали в руках голландські та англійські реформатори. Релігійний конфлікт і спричинив перше загальноєвропейське протистояння — Тридцятилітню війну. Проте із часом релігійне питання почало відходити на другий план. У XVIII ст. настала ера Просвітництва, коли сліпу віру поступово витісняли наука та розум, а релігія залишила політику.

Зміна інтересів у політиці

Наприкінці XVII ст. один із міністрів Людовіка XIV маркіз де Помпонн висловився з приводу пропозиції, щоб Франція очолила похід «за віру» до мусульманського Єгипту: «Я вас не повідомляю про проект священної війни. Ви знаєте, що вона перестала бути модною із часів Людовіка Святого (XIII ст.)».

? Що мав на увазі французький міністр? Про яку моду йдеться?

Становище церкви залежало від розвитку науки, яка в Новий час уже перестала бути «служницею богослов’я». Наукові відкриття, зроблені великими вченими М. Коперником, Дж. Бруно, Г. Галілеєм, пояснювали будову навколишнього світу набагато чіткіше, ніж застарілі релігійні уявлення. Геліоцентрична система Коперника дозволила освіченій людині зрозуміти, що у світі все рухається не стільки з волі Бога, скільки за законами природи. Тому європеєць XVIII ст. більше сподівався на власний розум і силу, ніж на молитви та вірність церкві. Критика церкви великими просвітителями Вольтером, Ж.-Ж. Руссо та іншими мала такий вплив, що їхні послідовники навіть намагалися замінити християнство «культом розуму». Королі та імператори, у свою чергу, почали підкоряти церкву своїй владі, роблячи релігію однією з основ своєї влади.

Проте не можна говорити, що християнство втратило вплив на європейців. Абсолютна більшість людства продовжувала вірити в Бога та ходити до храмів, тільки ця віра стала більше особистою справою, ніж політичною. Християнство залишалося основою духовного життя населення як Західної, так і Східної Європи.

Людина Нового часу стала більше сподіватися на власні сили та розум, ніж на допомогу правителів і церкви.

Одночасно зі зміною ставлення до церкви в XVI—XVIII ст. відбувався бурхливий розвиток культури. У ці часи свого розквіту досягла культура Відродження в Італії, стрімко розвивалася культура Північного Ренесансу. Якщо раніше твори мистецтва були доступні тільки невеликій групі феодалів та вищого духовенства, то в Новий час культура вийшла за межі замків та монастирських стін. З’являлося все більше світського живопису, скульптури. Значно поширилися світські літературні твори, у яких викривалися вади церкви та суспільства. Велична архітектура бароко стала основою королівських палаців більшості країн Європи. Такі пам’ятки культури Нового часу, як «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі, «Давид» Мікеланджело або палац Версаль, дійсно заслуговують звання світових шедеврів.

У ранній Новий час феодальні відносини в Європі значно послабшали, але не були усунені до кінця. Капіталізм повністю затвердився тільки в деяких країнах Європи та США.

Запитання й завдання

1. Які країни Європи могли продовжити боротьбу за владу в другий період Нового часу? 2. Які зміни в суспільстві свідчили, що капіталістичні відносини неминуче замінять феодальні? 3. Чи можете ви назвати країну Сходу, яка б могла протистояти агресії європейських країн? 4. Яка європейська країна, на ваш погляд, мала можливість установити економічне домінування в Європі? Чому? 5*. Які зміни в духовному житті населення цивілізованих країн ви вважаєте найбільш важливими? 6*. Чи пов'язані між собою такі складні й важливі суспільні явища, як Реформація і Просвітництво? 7. Підсумуйте головні риси розвитку людства у ранній Новий час. 8. Використовуючи матеріал відповідних параграфів підручника, заповніть таблицю «Час модернізації в історії людства» (у зошиті).

План

Революційні зміни, нові явища в житті країн, суспільства й держави в ранній Новий час

Уявлення про світ

 

Християнська церква

 

Державний устрій європейських країн

 

Розподіл світу

 

Східний світ

 

Розвиток науки й культури