Всесвітня історія: підручник для 8 класу "Д'ячков 2016" - Нова програма

§ 18. Тридцятилітня війна

Зміцнення королівської влади в країнах Європи призвело до зростання міжнародної напруженості. Королі, як і завжди, намагалися поширити свій вплив на нові землі та отримати більше підданих. Проте тепер у їхніх руках було набагато більше влади, і керували вони значно могутнішими арміями. Тому війни ставали все тривалішими, а участь у них брали дедалі більше країн.

Варто пригадати! 1. Які суперечності існували в Європі в другій половині XVI ст. ? 2. Які держави претендували на панування в Європі? 3. Яким був устрій німецьких земель у другій половині XVI ст.? 4. Які наслідки мав гуситський рух у Чехії?

Передумови й причини Тридцятилітньої війни.

На початку XVII ст. в Європі загострилися суперечності між провідними державами. Іспанія та Священна Римська імперія, якими управляли представники династії Габсбургів, прагнули посилити свій вплив у Європі й відновити панування католицизму. Їм протистояли протестантські держави Північної Європи й католицька Франція, які не бажали зміцнення Габсбургів. У німецьких землях, що формально входили до Священної Римської імперії, посилювалося протистояння між католицькими князями Півдня та протестантськими (лютеранськими й кальвіністськими) володарями Півночі й Заходу. Спочатку протестантські князі створили Протестантську унію для боротьби з Габсбургами, а рік по тому німецькі католицькі князівства об’єдналися в Католицьку лігу на чолі з баварським курфюрстом. У Європі плелися інтриги, створювалися таємні союзи й формувалися наймані армії. Більшість європейських держав виявилися втягнутими в конфлікт, і для початку війни досить було однієї іскри.

Тридцятилітня війна (1618—1648 рр.) стала першою загальноєвропейською війною.

Початок війни. Чеський період (1618—1624 рр.).

Приводом до Тридцятилітньої війни стали події в Чеському королівстві. Чехія входила до володіння Габсбургів за умови дотримання прав протестантів. Проте в 1617 р. було вирішено, що новим імператором Священної Римської імперії й чеським королем стане ревний католик Фердинанд Штирійський. У Чехії почався наступ на права протестантів. Дії представників імператора обурили жителів столиці Чехії Праги. 23 травня 1618 р. пражани традиційно виявили невдоволення порушенням своїх прав. Двох представників Габсбургів було викинуто з вікна королівського палацу в канаву з нечистотами (рис. 1). Так Чехія виступила проти влади австрійських Габсбургів.

Обидві сторони почали шукати союзників і готуватися до війни. Новий імператор Фердинанд II (1619—1637) уклав союз із Католицькою лігою та іспанськими Габсбургами. Чехи обрали королем главу Протестантської унії Фрідріха V. Спочатку чеські війська досягли успіхів у декількох боях, двічі чехи та їхні союзники брали в облогу столицю імперії Відень. Однак у 1620 р. в битві біля Білої Гори чеську армію вщент розбили найманці імперії й Католицької ліги. Чехія була окупована й розграбована, протестантів вигнано з країни. Габсбурги почали захоплювати володіння протестантських князів.

Рис. 1. Празька дефенестрація (пражани викидають із вікна королівського палацу двох представників Габсбургів).

? Пригадайте з історії Середніх віків, коли ще жителі Праги проводили дефенестрацію.

Втрачена перемога

Поразка біля Білої Гори була зумовлена тим, що Протестантська ліга уклала угоду з католиками не вести на німецьких землях воєнних дій. Тому імператор і Католицька ліга змогли направити проти чехів усі свої війська. Крім того, значну частину чеського війська становили німецькі найманці, які не бажали гинути на полі бою.

УЧАСНИКИ ТРИДЦЯТИЛІТНЬОЇ ВІЙНИ Й КРАЇНИ, ЩО ЇХ ПІДТРИМУВАЛИ

Хід війни.

Перемога Габсбургів налякала протестантські країни, особливо Данію, Англію й Об’єднані провінції (Голландію). Англійці й голландці надали данському королю великі кошти на ведення війни. У 1625 р. данці почали воєнні дії проти Габсбургів і Католицької ліги. Але католицькі війська на чолі з новим імперським головнокомандувачем Альбрехтом Валленштейном завдали протестантам декількох поразок, і данський король був змушений підписати мир.

Чергова перемога католицьких сил підштовхнула до війни протестантську Швецію. За спиною шведів стояла католицька Франція, яку лякали успіхи австрійських Габсбургів: вони були союзниками Іспанії, із якою французи ворогували. Кардинал Рішельє надав шведському королю Густаву II Адольфу (1611—1632) значні кошти (рис. 2).

Шведська армія стрімко рушила проти військ католицьких держав і в 1631 р. завдала нищівної поразки імперським військам. Шведи окупували Баварію, увійшли в Чехію і взяли Прагу. Населення німецьких протестантських князівств активно підтримало шведського короля. У 1632 р. відбувся генеральний бій поблизу Лютцена між військами шведського короля та Валленштейна. У битві шведи здобули перемогу, Валленштейн був змушений відступити, але Густав II Адольф загинув у бою. Смерть шведського короля змінила ситуацію в Німеччині. Імперська армія і частини Католицької ліги з легкістю розбили ослаблених шведів, що втратили сміливого й талановитого полководця. Залишившись без союзників, протестантські князі пішли на встановлення миру з Габсбургами.

Поразка Швеції змусила Францію і Об’єднані провінції виступити проти Габсбургів. Війна тривала на всій території німецьких князівств. Поступово французи домоглися успіху на заході, а шведи знову укріпили свої позиції на сході й півдні.

Рис. 2. Шведський король Густав II Адольф.

«Розрахуємось на тому світі»

Першого міністра французького короля кардинала Рішельє не бентежило, що католицька Франція повинна виступити проти Габсбургів-католиків на підтримку протестантів. Державні інтереси були важливішими за релігійні погляди. Сам кардинал говорив: «Розбіжності в релігійних віруваннях можуть створювати розкол на тому світі, але не на цьому».

Рис. 3. Убивство А. Валленштейна.

Рис. 4. Полководець Католицької ліги граф Тіллі.

Сили імперії і Католицької ліги були виснажені тривалою війною, під час якої у них постійно з’являлися нові супротивники. Війська Габсбургів і католицьких князів усе частіше зазнавали поразок, і коли виникла загроза захоплення Відня, імператор Фердинанд III (1637—1657) погодився прийняти тяжкі умови мирного договору.

Тридцятилітня війна закінчилася поразкою Габсбургів та їхніх союзників.

Армія та населення у Тридцятилітню війну.

Війна мала великий вплив на розвиток військової справи. Імператор Фердинанд II бажав створити самостійну армію, без участі німецьких католицьких князів. Кращою армією в той час вважалася армія з найманців. Вона коштувала дуже дорого, а в імператора Фердинанда II таких грошей не було. На допомогу прийшов чеський дворянин Валленштейн. Він запропонував створити найману армію, яка не вимагатиме від імператора плати. Імператор погодився й призначив Валленштейна головнокомандувачем імперськими військами.

Війська Валленштейна вдало воювали з протестантами, але сміливий полководець не влаштовував католицьких князів, адже його армія робила імператора занадто самостійним. Тому імператор був змушений відправити Валленштейна у відставку. Проте після відчутних поразок імперських військ від шведів Валленштейну повернули командування армією. Однак перемоги полководця створили йому безліч ворогів. Повіривши брехливим доносам, Фердинанд II таємно наказав убити Валленштейна (рис. 3).

Рис. 5. Висадка шведських військ у Померанії (1630 р.).

Рис. 6. Облога міста Магдебург імперськими військами у 1631 р.

«Валленштейнова сарана»

Валленштейн у найкоротший термін набрав 30-тисячне військо з найвідчайдушніших солдатів Європи. Армію оснастили зброєю, виробленою на мануфактурах, заснованих Валленштейном у своїх володіннях. Оплата праці найманців здійснювалася за рахунок нещадного пограбування захоплених територій. При цьому сам колишній протестант Валленштейн не зважав на різницю між католиками й протестантами. Його війська грабували всіх. «Війна годує війну», — говорив імперський головнокомандувач.

Значний внесок у реформування армії зробив шведський король Густав II Адольф. Він відмовився від створення тільки найманої армії та основою свого війська зробив вільних шведських селян. Незважаючи на те що шведи воювали далеко від батьківщини, вони проявили себе мужніми й стійкими воїнами.

Рис. 7. Остання терція. Художник Августо Феррер-Дальмау.

? На малюнку представлений один із фінальних епізодів битви біля Рокруа. Користуючись додатковою літературою та ресурсами Інтернету, поясніть, хто зображений на ілюстрації.

Шведська система

Густав II Адольф змінив тактику ведення бою. Він замінив великі й важкокеровані піхотні полки більш дрібними підрозділами — батальйонами й підсилив піхоту легкою артилерією. Саме шведи першими в Європі почали постійно використовувати в бою лінійний ряд — війська шикувалися на полі бою в одну лінію. Король зменшив захисне озброєння кінноти й домігся того, що шведська кіннота пересувалася швидше за кавалерію супротивника.

Тривалі походи стерли відмінності між арміями. Усі, навіть шведи, грабували і своє, і чуже населення. Показово, що саме Прага, яка першою виступила проти католицьких сил, наприкінці Тридцятилітньої війни запекло боролася з протестантськими шведськими військами, що наступали.

Під час Тридцятилітньої війни європейські країни зазнали значних людських втрат.

Вестфальський мир 1648 р.

Підсумком війни стало підписання в 1648 р. Вестфальського миру, за яким Франція, Швеція та протестантські князівства збільшили свої володіння (рис. 8). Франція отримала Ельзас та частину Лотарингії, Швеція — землі на півночі Німеччини. Значно збільшилася територія протестантського курфюрства Бранденбург. Проте деякі невеликі німецькі держави були приєднані до католицьких князівств. Священна Римська імперія зберігалася, однак князівства користувалися майже повною самостійністю. Це означало остаточне закріплення роздробленості Німеччини. Була визнана незалежність Об’єднаних провінцій (Голландії) та Швейцарії.

Рис. 8. Підписання Вестфальського миру. Художник Герард Терборх. XVII ст.

Умови Вестфальського миру суттєво не змінили ситуацію у Європі. Проте кордони, визначені цим договором, тривалий час залишалися незмінними. У Європі тимчасово встановилася рівновага сил. Багато в чому це було викликано надзвичайним виснаженням воюючих сторін, особливо німецьких земель. У деяких князівствах кількість населення зменшилася наполовину, у цілому в Німеччині — на 30 %. Занепало багато центрів ремісничого й мануфактурного виробництва, землі часто не оброблялися, тому що не вистачало робочих рук.

Підсумком Тридцятилітньої війни стало припинення спроб католицьких країн знищити протестантські держави, а також встановлення рівноваги сил у Європі.

Запитання й завдання

1. Назвіть причини Тридцятилітньої війни. 2. Якими були причини повстання в Чехії? 3. У чому полягала відмінність імператорської армії А. Валленштейна від інших найманих армій? 4. Чому католицькі князі вимагали відставки А. Валленштейна? 5. У чому полягала реформа війська шведського короля Густава II Адольфа? 6*. Чому католицька Франція підтримала у війні протестантський блок? 7. Якими були наслідки Тридцятилітньої війни для німецьких земель? 8*. Чи згодні ви з твердженням деяких істориків про те, що Тридцятилітня війна закінчилася внічию?

Із повідомлення Берлінської міської думи 1642 р.

Роботи немає! Нема чим жити! Буває, що на відстані цілих чотирьох миль шляху не зустрінеш ні людини, ні худобини, ні собаки, ні кішки.

Ні пастухам, ні шкільним вчителям більше не платять. Багато хто втопився, повісився або зарізався. Інші з дружинами й дітьми гинуть в убогості.

? Про які наслідки Тридцятилітньої війни йдеться в документі?

ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ. Зміцнення абсолютної монархії, перетворення церкви, наслідки географічних відкриттів, розвиток капіталістичних відносин — усе це визначало історичну долю європейських держав у XVI — першій половині XVII ст. Американське золото не врятувало Іспанську державу, яка намагалася зберегти феодальний лад. Вона поступово втрачала панівне становище й опинилася на краю європейської політики й економіки. Тривала й запекла боротьба маленьких Нідерландів за національне звільнення привела до утворення першої республіки Нового часу. «Славна революція» закріпила перемогу англійського «нового дворянства» та буржуазії над королівською владою. Була утворена парламентська монархія, а повноваження короля значно обмежилися. Англія прагнула стати «володаркою морів» і «майстернею світу». Тільки абсолютистська Франція, що перетворилася на наймогутнішу державу континентальної Європи, могла протистояти прагненням молодого англійського капіталу. Саме протистояння й суперництво Англії та Франції визначили подальший перебіг подій європейської історії.

Рис. 9. Здійснення автодафе на головній площі Мадрида. Малюнок XVII ст.