Всесвітня історія: підручник для 7 класу "Д'ячков 2015" - Нова програма

§4. Франкська держава у V—IX ст.

Германські племена франків незначною мірою брали участь у Великому переселенні народів. Вони не вирушали в далекі походи, не залишали свою батьківщину. Однак саме вони створили могутнє варварське королівство, що поклало початок політичній історії Середньовіччя. У IX ст. королівство перетворилося на імперію, і багато хто вирішив, ніби знову відродився великий Рим. Однак чому правителем імперії став король франків? Чи заслужено його називають Великим? Відповіді на ці питання пошукаємо на сторінках параграфа.

1. Королівство франків.

Під час Великого переселення народів франки приєднали до своїх споконвічних земель у нижній течії Рейну території Північно-Східної Галлії. Племена франків об’єднав 19-річний король Хлодвіг (486— 511). Він був нащадком короля Меровея, тому династія, що правила протягом V—VIII ст., отримала назву Меровінги. Історія розпорядилася таким чином, що перший король династії виявився найбільш могутнім серед усіх Меровінгів. У 486 р. Хлодвіг розгромив залишки римського війська й на місці провінції Галлія створив своє королівство.

Хлодвіг мав усі необхідні якості середньовічного правителя. Він був розумним, хитрим, жорстоким і рішучим. Здобувши владу, він знищив усіх родичів, які могли б претендувати на королівський трон. Одноосібну владу короля на той час ніхто не ставив під сумнів.

Хлодвіг докладав багато сил для зміцнення держави. Він наказав скласти й записати збірник законів на основі звичаїв франків. Так, на початку VI ст. у франків з’явилися перші писані закони «Салічна правда». Річ у тому, що багатьох франків називали саліями, тобто приморськими франками. Із цією частиною народу і пов’язана назва збірника законів, що захищали королівську владу.

У V—VIII ст. у германських народів з'явилися «варварські правди» — збірники писаних законів.

«Салічна правда» захищала здоров’я, життя і гідність вільних франків. У законах зазначалися покарання за крадіжку, псування й захоплення майна. «Правда» регулювала родинні стосунки, право спадкування майна й землі. Суворі покарання передбачалися за пограбування й спалення церков і каплиць. У 497 р. Хлодвіг прийняв християнство. Разом із королем охрестилися ще близько тисячі франків. Своїм вчинком король здобув підтримку церкви, що мала великий авторитет серед галлів, римлян і варварів.

Поступово навколо Хлодвіга зібрався «королівський двір» з особисто відданих йому людей, готових виконувати волю правителя. Наприклад, майордом завідував земельними володіннями короля, а маршал командував кіннотою. Територія королівства поділялася на округи, якими управляли призначувані королем графи або герцоги. У громадах зберегли своє значення старійшини, які виконували розпорядження короля й чинили суд над франками від його імені.

Рис. 1. Знатні франки. Реконструкція

ФРАНКСЬКЕ КОРОЛІВСТВО ЗА ЧАСІВ ХЛОДВІГА

Посилилося значення королівської дружини — основної ударної сили завоювань. На час військових походів із вільних франків збиралося піше ополчення, що воювало за справедливу частку військової здобичі й захопленої землі. Король щороку проводив військові огляди — «березневі поля», на яких перевіряв готовність ополченців до походу.

Випадок із суассонською чашею

Як розповідає франкський історик Григорій Турський, під час розподілу військової здобичі після битви під Суассоном король Хлодвіг хотів узяти, крім його частки, дивовижної краси золоту чашу. Її використовували під час богослужінь, і єпископ просив повернути реліквію церкві. Однак один із дружинників заперечив королю й розрубив чашу мечем, вимагаючи своєї частки здобичі. Хлодвіг підкорився звичаю, але не забув образу. Наступного року під час військового огляду королю не сподобався вигляд зброї цього воїна, і він кинув його сокиру на землю. Коли воїн нахилився, щоб підняти зброю, Хлодвіг завдав йому смертельного удару мечем по голові й вигукнув: «Так само ти вчинив із чашею». Цим король затвердив свою владу, і відтоді його стали боятися.

? Як ви вважаєте, чи міг би Хлодвіг так само вчинити з воїном, якби був звичайним племінним вождем?

У роки правління Хлодвіга у франків виникла держава із сильною королівською владою.

Рис. 2. Суассонська чаша. Сучасний малюнок

Рис. 3. Хрещення Хлодвіга. Різьблення по слоновій кістці. IX ст.

Спираючись на підтримку свого народу, підкорених римлян і християнської церкви, Хлодвіг завоював сусідні народи. Управляти великою державою, що створювалася силою зброї, було дуже непросто. На захоплених землях король нав’язував християнство серед варварів.

Франкське королівство протягом чотирьох століть залишалося найбільшим у Європі.

2. Королівство «лінивих королів».

Після смерті Хлодвіга Франкське королівство поділили його сини. Потім почалася 40-літня міжусобна війна між онуками й правнуками Хлодвіга. Династія Меровінгів втрачала могутність.

У VII ст. посилилася влада майордомів, які з часів Хлодвіга завідували земельними володіннями франкських правителів. Поступово вони відсунули королів від безпосереднього управління країною і стали передавати свою посаду в спадщину. В історії Меровінгів почався період «лінивих королів».

Майордом Карл Мартелл (715—741) (прізвисько «Мартелл» означає «молот») об’єднав усе королівство під своєю владою. Він завдавав сильних ударів супротивникам усередині країни й зовнішнім ворогам. У битві під Пуатьє у 732 р. Карл Мартелл зупинив просування арабів у Європу й розгромив колись непереможну арабську кінноту. Авторитет майордома був набагато більшим за тінь колишньої влади Меровінгів.

Після небаченого злету могутності Франкського королівства в VI ст. «ліниві королі» династії Меровінгів загальмували розвиток держави. Тільки зміна династії могла сприяти подальшому зміцненню країни й суспільства.

Рис. 4. Карл Великий. Сучасний малюнок

3. Каролінги захоплюють владу.

У середині VIII ст. майордом Піпін Короткий вирішив захопити королівський трон.

Здійсненню його намірів сприяв папа римський, якому Піпін обіцяв допомогти усунути ворогів із папства. У своєму посланні Піпіну папа написав, що королем має називатися «той, у кого влада, а не той, у кого королівської влади не залишилося». Такого «благословення» виявилося достатньо. У 751 р. майордом скинув останнього короля Меровінгів і відправив його в монастир. Піпін Короткий пройшов спеціальний обряд коронування й миропомазання, який засвідчив, що новий король нібито має божественний захист. Так виникла королівська династія Каролінгів, названа за іменем Карла Мартелла.

Справу батька й діда гідно продовжив король Карл Великий (768—814). Це був розумний, далекоглядний, рішучий, хоча й жорстокий правитель, який перетворив Франкське королівство на найсильнішу державу Західної Європи.

Штрихи до портрета короля

Біограф Карла Великого чернець Ейнгард писав: «Карл мав міцну статуру і був досить високим на зріст... Голова його була круглою, очі — виразними, ніс — досить великим. Благородна сивина прикрашала обличчя, завжди живе й веселе. Усе це сприяло його привабливості. І хоча шия його була занадто коротка й товста, а живіт випирав, пропорційність інших частин тіла приховувала ці недоліки. Хода Карла була впевненою, весь його вигляд — мужнім».

Зміна династії у Франкському королівстві сприяла зміцненню держави й новим завоюванням.

4. Карл Великий: шлях від короля до імператора.

Історики стверджують, що за час правління Карла Великого його військо здійснило 53 військові походи на північ, схід і південь. Не випадково в греків тоді виникла приказка: «Із франком дружи, але сусідом йому не будь!»

Понад 33 роки тривала боротьба Карла із племенами саксів-язичників. Опір саксів посилився після того, як Карл розпочав насильницьку християнізацію.

Карл Великий, спираючись на допомогу слов’янських племен, ліквідував Аварський каганат — державу агресивних і жорстоких кочівників. Авари захопили територію сучасної Угорщини і звідти здійснювали криваві грабіжницькі набіги в сусідні країни, змагаючись у жорстокості зі своїми предками гунами. Франки розгромили військо кочівників, перебили аварських вождів і захопили величезну здобич.

Карл здійснив кілька походів у завойовану арабами Іспанію. Вони мали незначні успіхи, і до своїх володінь Карл приєднав лише малу частину Іспанії.

До кінця правління Карла Великого його володіння простягалися від річки Ельби на сході до Атлантичного океану на заході; від півострова Ютландія на півночі до Іспанії на півдні.

Карл Великий перетворив Франкське королівство на імперію — величезну державу, що виникла в результаті завоювання й підкорення різних країн і народів.

Рис. 5. Завоювання франків у V—IX ст.

? Користуючись картою, випишіть у зошит назви варварських країн і народів, підкорених франками.

Рис. 6. Франкський воїн (шахова фігура). Слонова кістка

Рис. 7. Покладання імператорської корони на голову Карла Великого. Середньовічна мініатюра

Карл продовжував політику свого батька, спрямовану на зміцнення союзу з римськими папами. Він здійснив кілька походів у Італію і підкорив Лангобардське королівство. Силою зброї франки відновили на папському престолі вигнаного римлянами папу Льва III.

Під час різдвяного богослужіння 800 р. в соборі Святого Петра папа Лев III поклав на голову германського правителя корону римського імператора. Вважалося, що тепер «із божою поміччю» у Європі відновлена Римська імперія, очолювана германським королем Карлом Августом. Навіть візантійський імператор після тривалих переговорів погодився називати Карла своїм «братом».

Головним містом утвореної держави вважався Рим, але улюбленою резиденцією Карла залишався Ахен.

Імператорський титул зміцнив авторитет Карла й дозволив йому продовжувати завоювання на всій території колишньої Західної Римської імперії.

5. «Каролінгське відродження».

Карл був видатним політичним діячем свого часу. Правитель франків високо цінував учених і запрошував на королівську службу відомих письменників, поетів, богословів і мудреців. Поступово з учених ченців і друзів імператора утворилася Академія. Так на честь навчального закладу, заснованого давньогрецьким філософом Платоном, було назване співтовариство вчених людей при дворі германського короля. Члени Академії велику увагу приділяли вивченню праць римських філософів, істориків, письменників, забутих на кілька століть. Тому період правління Каролінгів учені називають «Каролінгським відродженням».

«Каролінгське відродження» — спроба відродити досягнення античної культури й освіти. «Відродження» не виходило за межі королівського двору.

Карл Великий наказав повсюдно відкривати школи при монастирях та єпископствах.

Проте його розпорядження далеко не завжди виконували, оскільки в країні було дуже мало людей, здатних навчати інших. Сам король Карл навчався протягом усього життя. Його вчителем був відомий англосаксонський чернець Алкуїн.

Рис. 8. Автограф Карла Великого

Учитель імператора

Алкуїн (730—804) був представником знатного англосаксонського роду з англійського королівства Нортумбрія, де він закінчив єпископську школу й став священиком. Він прийняв запрошення Карла і разом із кращими учнями прибув до королівського двору. Алкуїн був одним із найбільш освічених людей свого часу. Офіційних посад при дворі короля він не обіймав, але був головним радником Карла, натхненником створення Академії, автором підручників із граматики, філософії та математики. У похилому віці пішов до монастиря в Турі (нині Франція), що славився своєю школою і переписувачами книг.

Рис. 9. Поділ Франкської імперії у 843 р.

? Які сучасні країни починають свою історію з розпадом імперії Карла Великого?

6. Розпад Імперії франків.

До складу великої імперії Карла Великого входили землі германців, галлів, слов’ян, римлян. Ці народи помітно відрізнялися один від одного, розмовляли різними мовами, мали свої звичаї і традиції, перебували на різних рівнях розвитку. На підвладних землях було недостатньо міст. Не вистачало грамотних і відданих чиновників, які могли б управляти державою. Єдність країни зберігалася лише завдяки величезному авторитету Карла Великого.

Незадовго до смерті Карла йому доповідали: «Твої посланці більше не підкоряються, накази твоїх графів не виконуються». Кордони імперії зазнавали постійних набігів із боку норманів, арабів і слов’ян. Розпад Імперії франків був неминучим.

Син Карла Великого Людовік I Благочестивий (814—840) намагався продовжувати політику батька й утримувати владу в імперії. Для цього йому довелося виколоти очі власному племіннику, що зчинив заколот в Італії. В останні роки правління Людовіка I у країні не припинялися війни між імператором і його синами, що бажали своєї «частки» земель і багатств.

У 843 р. сини Людовіка в місті Верден (нині Німеччина) уклали договір про поділ імперії. Як саме онуки Карла Великого поділили його імперію? Згідно з Верденським договором Карлу Лисому віддали так зване Західнофранкське королівство, землі якого стали основою для Середньовічної Франції. Людовік Німецький отримав Східнофранкське королівство — землі майбутньої Німеччини. Лотарю дісталося «середнє королівство», що дістало назву Лотарингія. До складу цієї штучно створеної держави увійшли Італія і землі вздовж Рейну.

Імператорський титул перетворився на порожнє місце. Відтепер кожна держава самостійно продовжувала свій шлях в історії Середніх віків.

Після поділу імперії на окремі держави тривав розпад королівств на самостійні графства, герцогства й князівства. Настав час феодальної роздробленості.

Запитання й завдання

1. Якими заходами король Хлодвіг зміцнював свою державу? 2. Яку роль відіграла «Салічна правда» в історії франків? 3. Як відбулася зміна династій у Франкському королівстві? 4. Поясніть зміст приказки «Із франком дружи, але сусідом йому не будь». 5. Які події вважають початком історії Франкської імперії? 6. Що таке «Каролінгське відродження»? 7. Назвіть причини розколу імперії Карла Великого. 8. Які держави утворилися після поділу Імперії франків? 9.* Чи можна вважати, що союз франкських королів і католицької церкви був неминучим? 10.* Чим королівство відрізняється від імперії? 11.* Чи справедливо імператора Карла називають Великим?

Рис. 10. Учений чернець Алкуїн

З «Анналів» Лоршського монастиря (нині Німеччина)

772 р. Король Карл перебував із військами в Саксонії та зруйнував їхню святиню, що називалася Ірмінсул.

775 р. Король Карл перебував із військами в Саксонії, спустошив її, завдавши великих руйнувань, і завоював фортеці, і поставив там гарнізон.

780 р. Король Карл вирушив із військами в Саксонію і дійшов до великої річки Ельби, і всі сакси підкорилися йому, і взяв він різних заручників, і поділив він цю країну між єпископами, священиками й абатами для того, щоб вони хрестили тут і проповідували.

792 р. Але в попереднє літо сакси... повернулися до язичництва, якого перед цим зреклися.

799 р. Карл вступив у Саксонію, захопив безліч саксів із їхніми дружинами й дітьми, розселивши їх у різних областях своєї держави, а землю їхню поділив між своїми вірними, а саме між єпископами, священиками, графами.

? 1. Із якою метою Карл Великий завойовував землі саксів? 2. Як Карл управляв завойованими землями саксів? 3. Які методи застосовував король для того, щоб зломити опір саксів?