Всесвітня історія: підручник для 7 класу "Бонь 2015" - Нова програма

§ 19. Італія. Іспанія

Після падіння у V ст. Західної Римської імперії більшість земель на Апеннінському півострові, які ми називаємо Італією, увійшли до складу Лангобардського королівства, яке у 774 р. було завойоване Карлом Великим.

З розпадом його імперії у Північній Італії утворилися й поступово зміцніли торговельні міста-держави; у Середній Італії виникла Папська область, на чолі якої стояли папи римські; Південна Італія об’єдналася з островом Сицилія в Сицилійське королівство.

1. Італійські торгівельні республіки

У Північній Італії серед незалежних міст-держав найбагатшими були Венеція і Генуя.

Венецію було засновано у V ст. в одній із лагун Адріатичного моря на невеликих островах, розташованих неподалік один від одного. Заболочені неглибокі води затоки надійно захищали місто від ворожих кораблів. Жителі Венеції займалися рибальством, торгівлею та випарюванням солі. Чисельність населення міста невпинно зростала. Венеціанці почали споруджували будинки на палях, вкопаних глибоко у морське дно. Замість звичних вулиць текли води Венеціанської лагуни. Пересувалися городяни на човнах або перекинутими через канали мостами.

Венеціанці торгували сіллю, сріблом, деревиною, рабами. Із країн Сходу вони везли коштовності, тканини, перець і прянощі, які мали в Європі великий попит. Збагачувалася Венеція також під час хрестових походів, венеціанські купці отримали привілеї для торгівлі в країнах Європи, що брали участь у походах.

Після падіння Константинополя до рук венеціанців перейшла вся візантійська торгівля. Вони підгримували дружні зв’язки з чорноморськими портами: Солдайєю (Сугдея, Судак), Калітрою (Коктебель); торгували з Києвом. Торговельний флот міста налічував понад 600 кораблів.

Керувала Венецією Велика рада, до якої входили представники найбільш заможних і знатних сімей. Очолював раду дож - правитель, якого обирали пожиттєво.

Постійним суперником Венеції за першість у торгівлі було місто Генуя. У середні віки Генуя спочатку перебувала під владою Візантії, згодом увійшла до імперії Каролінгів. У XI ст. Генуя стала республікою, якою спочатку керували консули, а згодом, так само як і у Венеції, дожі.

Суперництво між Венецією й Генуєю переросло у справжні кровопролитні війни, що не раз спалахували протягом століття. Влітку 1379 р. генуезькі кораблі підійшли до добре укріпленого порту Венеції. Генуезці висадили десант на найближчий острів. Проте всі протоки, якими можна було дістатися міста, були надійно заблоковані палями. Спроба пробитися з оточення переросла в бій на морі й на суходолі. Генуя зазнала поразки. Венеціанці захопили близько 40 000 полонених і 19 кораблів.

Поступово Генуя втратила вплив у торгівлі й почала надавати банківські послуги. У 1407 р. у місті відкрився перший банк Сан-Джорджо. Клієнтами цього банку були майже всі можновладці Європи.

Місто Венеція. Середньовічна мініатюра

Інтер’єр собору Святого Марка у Венеції

2. Папська область

Протягом тривалого масу, аж до XIX ст., однією з найстабільніших держав Європи була Папська область, яка займала Середню Італію. Ці землі перейшли у VIII ст. під безпосереднє управління римських пап. Для обґрунтування права на владу було створено легенду про «Константанів дар»: нібито римський імператор Константан, переносячи столицю до Візантії (Константинополя), своїм наступником у Римі залишив папу.

Політичний вплив папства спочатку поширювався на всю Європу. Так, папа римський Інокентій III (1198- 1216) стверджував, що немає нічого вищого у світі за папську владу, а всі правителі й феодали повинні бути його васалами й отримувати владу від нього. Протягом ХІІІ-ХV ст. до складу Папської області увійшли колись незалежні міста Болонья, Феррара, Урбіно, Ріміні, Перуджа.

Наприкінці XIII ст. міжнародний престиж папства впав. Перенесення резиденції папи до Авіньйона у 1309 р. призвело до втрати його контролю над італійськими містами.

У цей час громада Рима проголосила республіку. З міста було вислано великих феодалів, а замки, які їм належали, зруйновано. Згодом феодали відновили свої права. У травні 1347 р. городяни на чолі з Кола ді Рієнцо захопили урядові споруди на Капітолії.

Нова влада скоротила кількість податків, почала карбувати нову монету з написом «Рідний трибунат. Рим - володар світу».

«Констангинів дар>. Фреска. XIII ст.

Генуезька фортеця у місті Судак

Кола ді Рієнцо народився у родині трактирника й пралі. Незважаючи на це, він здобув добру освіту. Кола ді Рієнцо добре знав давню історію Італії і вважав ті часи «золотим віком». Він бажав відродити колишню могутність Риму. Кола ді Рієнцо був блискучим оратором. У своїх промовах він звинувачував феодалів у беззаконнях і злочинах, за що мав підтримку жителів міста.

Кола ді Рієнцо мріяв про об’єднання Італії й закликав усі міста визнати Рим столицею. Але його заклик не був почутий. Кола ді Рієнцо правив одноосібно, що викликало невдоволення населення міста. Наприкінці 1347 р. він змушений був тікати з Рима, рятуючись від народного гніву. Кола ді Рієнцо ще раз повернувся до міста у 1354 р., на нетривалий час йому вдалося поновити свою владу. Загинув Рієнцо під час народного повстання, спрямованого проти його політики.

У 1378 р. папський престол знову було перенесено до Рима. На початку XV ст. папам римським вдалося повернути частину італійських земель і поновити свій авторитет як серед феодалів, так і серед простолюду.

3. Південна Італія та Сицилія

На землях Південної Італії та на острові Сицилія, завойованих норманами, утворилося могутнє Сицилійське королівство. Королівська влада спиралася на середніх і дрібних феодалів і рицарів, знать мала невеликий вплив. Опорою правителя була церква. Найбільші міста Сицилійського королівства - Неаполь і Палермо - були центрами не лише ремісництва, а й торгівлі з Візантією.

Селяни королівства сплачували безліч податків феодалам, державні податки й церковну десятину, а також кілька днів на рік відпрацьовували на панщині. Крім залежних селян, у Сицилійському королівстві були ще напівзалежні особисто вільні й вільні селяни, які мали не лише свободу, а й власну землю.

З 1212 до 1250 р. Сицилійським королівством правив онук Фрідріха Барбаросси - Фрідріх II, який з 1220 р. був ще й імператором Священної Римської імперії.

У 1231 р. він наказав зруйнувати всі замки, які були вибудувані протягом останніх 40 років. Це значно послабило вплив феодальної знаті на життя королівства. Фрідріх також зміцнив королівський суд та затвердив систему постійних податків. Основою армії стало наймане військо.

За правління Фрідріха II Сицилійське королівство стало найбільшою й найміцнішою державою на території Італії. Проте постійні війни, розкіш і марнотратство двору потребували величезних коштів. Імператор запровадив великі податки, практично грабував міста. Отже, Карлу Анжуйському, який захопив королівство після смерті Фрідріха II, дісталася економічно значно ослаблена держава.

У 1282 р. в Палермо спалахнуло повстання, відоме під назвою «Сицилійська вечірня». Повсталі знищили французький гарнізон, розташований у місті. Згодом повстання охопили й інші міста на острові. Це призвело до розпаду Сицилійського королівства.

Південна Італія залишилася під владою французької Анжуйської династії, а Сицилія відійшла до Арагонського королівства, яке утворилося на землях Піренейського півострова.

Згідно з легендою, назва повстання у Палермо «Сицилійська вечірня» виникла тому, що умовним сигналом до його початку стали удари церковного дзвону, який сповіщав про початок вечірньої служби.

4. Арабська Іспанія

Наприкінці VII ст. війська арабів досягли північного узбережжя африканського континенту. На північ від нових володінь арабів за вузькою протокою розташовувалися королівства вестготів і вандалів. Ці родючі землі здавна вабили арабів. У 711 р. під командуванням полководця Тарика вони переправилися на Піренейський півострів, перемогли вестготів і поступово встановили тут своє панування.

Араби володіли півостровом протягом семи століть. Вони називали його Білад-аль-Вандалуз (Країна вандалів). Після повалення династії Омейядів останній її представник Абд ар Рахман у 756 р. переправився через Гібралтарську протоку й на захоплених арабами землях утворив свою державу, яка увійшла в історію під назвою Кордовського халіфату.

У давнину на землях Піренейського півострова, які ми називаємо Іспанією, греки й карфагеняни заснували свої колонії. Внаслідок Пунічних війн Іспанія перетворилася на одну з провінцій Римської імперії. На початку нашої ери головним джерелом багатства цих земель було золото. Римляни побудували на півострові дороги, акведуки, розкішні вілли, громадські будівлі. У V ст. на землі Іспанії накотилися хвилі варварів: свевів, вандалів, вестготів. Останні утворили власне королівство, столицею якого була спочатку Барселона, а згодом Толедо.

Повноправною частиною суспільства в халіфаті вважалися араби, мусульманське населення й колишні християни, які прийняли іслам. Чимало представників місцевого населення зберігали віру, але змушені були переймати мову, звичаї й традиції завойовників. Таких людей називали «охочі стати арабами». Вони мали власні храми й проживали в окремих кварталах, що відділялися мурами від мусульманських. Інколи вони обіймали різні державні посади, але не мали права служити в армії.

Замок Алькасар у Сеговії. XIІ-ХV ст.

Таріль. Іспанія. XIV ст.

Миска «Вершник вбиває змія». Іспанія. 1390-1400 р.

5. Реконкіста й утворення Іспанського королівства

Після арабського завоювання дрібні незалежні держави збереглися тільки на півночі півострова. Протягом століть вони вели боротьбу за повернення своїх земель. Цю боротьбу назвали Реконкістою (відвоюванням, поверненням земель). У середині XI ст., скориставшись міжусобицею у Кордовському халіфаті, об’єднані іспанські сили захопили Толедо - давню столицю вестготів. Це місто стало столицею королівства Кастилії. Всі воїни, які хоробро воювали із загарбниками, отримали титули кабальєро й ідальго.

На схід від Кастилії утворилося графство Каталонія зі столицею у Барселоні. Між Каталонією і Кастилією виникло королівство Арагон зі столицею у Сарагосі. На західному узбережжі Піренейського півострова утворилося графство Португалія. Постійні війни з мусульманами перетворили жителів цих країн на безстрашних і фанатичних воїнів. Завойовуючи чергове місто, вони примушували арабське населення приймати християнство. Для нагляду за новонаверненими було впроваджено інквізицію.

Кахлі з Альгамбри. Середина XIV ст.

Альгамбра. Внутрішній дворик палацу

У середині XV ст. під владою арабів залишилася лише Гранада, де існувала держава Гранадський емірат. У 1479 р. правителі Кастилії та Арагону Ізабела І й Фернандо II, прагнучи зміцнення обох держав, уклали династичний шлюб. їхні володіння об’єдналися в єдине - Іспанське королівство. Наприкінці XV ст. Гранадський емірат було розгромлено, арабів витіснили з Піренейського півострова. Реконкіста завершилася.

Реконкіста забезпечила християнським державам вихід до океану. Португальці навчилися будувати кораблі, і їхня країна стала однією з провідних морських держав Європи. Згодом Португалія та Іспанія відкрили для Європи нові торгові шляхи й нові землі.

Парадний шолом. Іспанія. XV

1. Що таке Папська область? Хто правив цією державою?

2. У чому полягали причини конфлікту між Венецією і Генуєю?

3. Чим уславився Фрідріх II?

4. Розкрийте поняття «Реконкіста».

5. Назвіть держави, які утворилися на Піренейському півострові внаслідок Реконкісти.

Запам'ятайте дати

X ст. - Ейрік Рудий відкрив Гренландію.

986 р. - Яейв Щасливий висадився на узбережжі Північної Америки.

1066 р. - завоювання Англії нормандським правителем Вільгельмом. Битва біля Гастінгса.

1095 р. - церковний собор у Клермоні.

1096-1099 р. - Перший хрестовий похід.

XI—XII ст. - утворення духовно-рицарських орденів.

1147-1149 рр. - Другий хрестовий похід.

1154- 1189 рр. - правління англійського короля Генріха II Плантагенета.

1155- 1190 р. - роки правління Фрідріха І Барбаросси, імператора Священної Римської імперії.

1188 р. - виникнення кортесів в Іспанії.

1189-1192 рр. - Третій хрестовий похід.

1199-1216 рр. - правління англійського короля Іоанна Безземельного.

1204 р. - загарбання й пограбування Константинополя хрестоносцями під час Четвертого хрестового походу.

1215 р. - угода між васалами і королем Іоанном Безземельним - Велика хартія вольностей.

1265 р. - виникнення парламенту в Англії.

1270 р. - Восьмий хрестовий похід. Завершення хрестових походів.

1285-1314 рр. - правління французького короля Філіпа IV Красивого.

1302 р. - скликання Генеральних штатів у Франції.

1337-1453 рр. - Столітня війна.

1356 р. - битва біля Пуатье.

1356 р. - «Золота булла».

1358 р. - повстання селян у Франції - Жакерія.

1381 р. - Повстання Уота Тайлера в Англії.

1397 р. - Кальмарська унія; об’єднання Данії, Норвегії та Швеції.

1407 р. - відкриття першого банку в Генуї.

1410 р. - битва біля Грюнвальда.

Близько 1412-1431 рр. - роки життя Жанни Д’Арк.

1415 р. - битва біля Азенкура.

XV ст. - утворення централізованої держави у Франції.

1455-1485 р. - війна Червоної і Білої троянд.

Кінець XV ст. - завершення Реконкісти.

Узагальнення

Вікінги. Нормандські завоювання

Природні умови Скандинавського півострова спонукали місцеве населення до пошуків кращої долі на чужині. Внаслідок завоювань у Європі виникли норманські володіння на півдні Італії та на землях франків. Поступово на території Скандинавського півострова та сусідніх із ним землях виникли держави вікінгів - Данія, Швеція та Норвегія. Війна та грабунки для норманів були джерелом слави та збагачення. Вікінгам удалося завоювати частину Франції, де виникло герцогство Нормандія. Його правитель Вільгельм став завойовником Англії.

Хрестові походи

Хрестові походи, які організовувала католицька церква, - це війни християн проти мусульман під гаслом звільнення Святої Землі й Гробу Господнього. Хрестові походи оголошували також проти єретиків, деяких європейських держав або окремих правителів, які виступали проти папи чи церкви. За участь у хрестових походах люди отримували прощення всіх гріхів - як скоєних, так і майбутніх. Під час хрестових походів утворилися духовно-рицарські ордени - тамплієри, госпітальєри, тевтонці. їхньою метою був захист силою зброї паломників, церкви, християнської віри. Згодом вони перенесли діяльність у Європу. Внаслідок хрестових походів європейські країни зміцнили свої політичні й економічні позиції у Середземноморському регіоні, розширивши торгівлю. Відбулися взаємні запозичення як у військовій галузі, так і у сфері господарювання й культури. Водночас хрестові походи призвели до загибелі великої кількості людей, поглибили релігійне протистояння між ісламським і християнським світом.

Франція

Протягом доби Середньовіччя (V—XV ст.) Франція перетворилася на могутню державу. Ця країна зазнала багатьох потрясінь: навали варварів, роздробленість і міжусобні війни, епідемії чуми, Столітня війна з Англією. Незважаючи на це, у Франції під час правління династій Каролінгів, Меровінгів і Капетингів поступово сформувалася сильна королівська влада, яка діяла за підтримки особливого станово-представницького органу - Генеральних штатів. У боротьбі з Фландрією й Англією держава зміцніла й розширила свої кордони, розвивалась економічно.

Англія

За часів Середньовіччя на Британських островах жили різні племена. Спочатку кельти, англи, сакси, пікти, згодом дани, нормани. Англи й сакси утворили тут власні держави, у яких поступово утвердилася королівська влада. Англія подолала той самий шлях, що й решта європейських держав: становлення феодальних відносин; посилення королівської влади; період роздробленості, боротьби й зміни королівських династій. Не оминули державу великі війни, зокрема Столітня, й міжусобиці - війна Червоної й Білої троянд. Новим рубежем у розбудові держави стало прийняття Великої хартії вольностей й утворення парламенту - станово-представницького органу влади.

Священна Римська імперія

Німеччина, як і інші держави Європи, у середні віки пережила період роздробленості. Найвідомішими правителями Священної Римської імперії були Оттон І та Фрідріх Барбаросса. Останній вів запеклу боротьбу з папою римським за першість, кровопролитні війни в Італії, намагаючись підкорити заможні італійські міста. Тільки у XV ст. почалося поступове об’єднання Німеччини, яке тривало не одне століття.

Італія. Іспанія

Італія за доби Середньовіччя залишалася роздробленою. На Апеннінському півострові раніше, ніж на інших землях Європи, почали розвиватися міста. Вони відігравали визначну роль в економічному житті Європи. Міста були посередниками у торгівлі зі Сходом, центрами розвитку ремесла. Визначними політичними центрами Італії були Венеція, Генуя, Мілан, Флоренція. Але жодне з цих міст не мало достатньо сил, щоб підкорити своїй

владі інші. Між італійськими містами тривала боротьба за захоплення нових ринків, торговельне суперництво. Середню Італію займала Папська держава. Папи римські не мали достатньо сил, щоб об’єднати італійські землі, проте були досить сильними, щоб не дозволити це зробити іншим. Південна Італія й Сицилія були політично відокремлені від решти територій.

Однією із головних подій Середньовіччя в Іспанії стала Реконкіста - відвоювання християнами Піренейського півострова в арабів-мусульман.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

І. Оберіть правильну відповідь.

1. Держави, де влада монарха поєднувалася з існуванням станових зборів, називають:

А Становими монархіями

Б Халіфатами

В Королівствами

2. Велику хартію вольностей було прийнято:

А У 481 р.

Б У 1095 р.

В У 1215р.

Г У 1492 р.

3. Перші Генеральні штати у Франції були скликані:

А Карлом Мартеллом

Б Карлом Великим

В Піпіном Коротким

Г Філіпом IV Красивим

4. Генеральні штати:

А Були дорадчим органом короля

Б Були законодавчим органом країни

В Вирішували питання, пов’язані з релігією;

Г Роздавали землі великим феодалам.

5. Генеральні штати вперше були скликані:

А У 1095 р.

Б У 1215 р.

В У 1268 р.

Г У 1302 р.

6. Рішення про початок хрестового походу було прийняте на соборі, який відбувся в місті:

А Нікея

Б Клермон

В. Антіохія

Г Єрусалим

7. Храмовниками називали рицарів:

А Госпітальєрів

Б Тамплієрів

В Тевтонського ордену

Г Лівонського ордену

8. Взяття Єрусалима хрестоносцями відбулося:

А 21 жовтня 1097 р.

Б 15 липня 1099 р.

В 2 жовтня 1187 р.

Г 6 лютого 1191 р.

9. «Жебрущим орденом» називали:

А Бенедиктинців

Б Францисканців

В Домініканців

Г Августинців

10. Кораблі вікінгів прикрашали вирізані з дерева голови:

А Драконів

Б Конунгів

В Мінотаврів

Г Богів

11. «Битвою шпор» було названо битву біля:

А Парижа

Б Лілля

В Куртре

Г Фонтенбло

12. Англію в боротьбі з Філіпом IV Красивим підтримала:

А Бургундія

Б Лотарингія

В Люксембург

Г Фландрія

13. Спалення тамплієрів відбулося за наказом:

А Філіпа IV Красивого

Б Людовіка VI

В Папи римського Боніфація VIII

Г Філіпа II Августа

II. Установіть відповідність.

1.

1

Іспанія

А

Рейхстаг

2

Франція

Б

Парламент

3

Англія

В

Генеральні штати

4

Німеччина

Г

Кортеси

2.

1

Орден госпітальєрів

А

Вони назвали себе «бідним братським воїнством Ісуса Христа»

2

Орден тамплієрів

Б

Члени ордену одягалися в чорний плащ з білим хрестом, що мав роздвоєні кінці

3

Тевтонський орден

В

Представників цього ордену поділяли на дві групи: рицарі й священики

3.

1

Людовік Лінивий

А

Підкорив Нормандію

2

Людовік VI

Б

Володів лише Парижем і Орлеаном

3

Філіп II Август

В

Влада поширювалася лише на місто Лан та навколишні землі

4

Гуго Капет

Г

Припинив усобиці та підкорив феодалів на землях королівського домена.

4.

1

Жанна д’Арк

А

Битва за Орлеан

2

Роберт Марлі

Б

Битва біля Пуатье

3

Іоанн II Добрий

В

Надання містам права самоврядування

4

Людовік XI

Г

Битва біля Слейсе

III. Розташуйте події у хронологічній послідовності.

1.

1

Затвердження папою римським статуту тевтонського ордену

2

Утворення ордену госпітальерів

3

Битва біля Дорілея

4

Утворення ордену тамплієрів

2.

1

Заснування династії Капетингів

2

Ліквідація ордену тамплієрів

3

«Битва шпор»

4

Прихід до влади Філіпа II Августа

3.

1

Битва біля Азенкура

2

Битва біля Слейсе

3

Битва біля Кресі

4

Жакерія

4.

1

Прихід Вільгельма до влади у Нормандії

2

Битва біля Гастінгса

3

Утворення Нормандського герцогства

4

Пограбування й зруйнування вікінгами монастиря на о. Ліндісфарн