Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Розробки уроків 8 клас

УРОК № 7

Тема. Військо Запорозьке. Перші козацькі повстання.

Мета: дізнатися про виникнення Запорозької Січі; показувати на карті місця запорозьких січей-фортець та володінь Запорозької Січі; розповідати про утворення реєстрового козацтва та Війська Запорозького; визначати характерні риси політичного, військового й адміністративного устрою Війська Запорозького; характеризувати причини та наслідки перших козацьких повстань 90-хpp. XVI ст.; удосконалювати набуті вміння і навички; виховувати почуття поваги до історичного минулого Батьківщини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні поняття й терміни: Запорозька Січ, реєстрове козацтво, Військо Запорозьке, гетьман, військова старшина, кпейноди.

Основні дати: кінець 70 — початок80-х pp. XVI ст. — виникнення Запорозької Січі на о. Томаківка; 1572 р. — створення за дорученням польського короля Сиґізмунда II Августа полку українських реєстрових козаків; 1591—1593 pp. — козацьке повстання під проводом К. Косинського; 1594— 1596 рр. — козацьке повстання під проводом С. Наливайка.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Фронтальне опитування

1) Назвіть причини виникнення українського козацтва.

2) Хто й коли збудував на о. Мала Хортиця замок, який став передтечею Запорозької Січі?

3) Як ставилася до діяльності українських козаків литовська й польська влада?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Виникнення Запорозької Січі.

Розповідь учителя

На рубежі 70—80-х pp. XVI ст. в Україні виникла ситуація, що спонукала козаків до створення своєї єдиної військово-політичної організації. У середині XVI ст. на Дніпровському пониззі вже сформувалася ціла мережа козацьких городків і січей. Козацькі ватаги жили в них як тимчасово, так і постійно. У разі необхідності дати відсіч нападникам або рушати в похід за здобиччю окремі козацькі ватаги виступали разом, очолювані виборними отаманами. Це сприяло усвідомленню козаками необхідності створення власної військової організації.

Об’єднанню розрізнених козацьких городків і невеликих січей сприяло також кількісне зростання козаків у 70-х pp. XVI ст. Якщо доти, за повідомленнями сучасників, у пониззі Дніпра цілорічно перебувало кілька сотень козаків, то тепер уже тисячі. Зростанню козацтва сприяло значне погіршення становища селянства на українських землях після Люблінської унії. Саме на цей час припадають згадки про масові втечі (півсела, ціле село, кілька сіл) на Запорожжя. Козаками ставали також бояри, які не змогли документально підтвердити свої права на землю і шляхетство. Боярство не лише внесло в козацтво досвід професійних воїнів, а й спонукало його до розгортання боротьби за визнання владою Речі Посполитої своїх станових інтересів.

Прискорила об’єднання козацьких січей на Запорожжі політика короля Речі Посполитої Стефана Баторія, який намагався підпорядкувати собі козаків на тлі їхньої постійної боротьби з турецько-татарськими нападниками.

Наприкінці 70 — на початку 80-х pp. XVI ст. нижче порогів Дніпра, на великому й неприступному острові Томаківка, оплутаному зусібіч річками й озерами, серед широких плавнів виникла перша Січ Великого Лугу — Томаківська. Її називали Запорозькою Січчю, а козаків — січовиками, або запорожцями. Це була самовладна військова організація, створена козаками воїнами або, як їх називали сучасники, «рицарями-людьми». За підрахунками дослідників, у Томаківській Січі перебувало близько 5 тис. козаків. Усього ж українське козацтво за часів першої Січі ймовірно становило не менше 10 тис. козаків.

Робота з термінами та поняттями

Запорозька Січ — організація українського козацтва, яка виникла й розвинулася за Дніпровськими порогами в першій половині XVI ст. Центром Січі було місто-фортеця, яке через різні обставини змінювало своє розташування, але завжди було за порогами.

Додаткова інформація

Запорозька Січ у XVI—XVIII ст.

Назва

Роки існування

Місце розташування

Хортицька

1553(6)—1555(7) pp.

Острів Хортиця

Тамаківська

70-ті pp. XVI ст. — 1593 р.

Острів Томаківка

Базавлуцька

1593—1638 pp.

Острів Базавлук

Микитинська

1639—1652 рр.

Острів Микитин Ріг

Чортомлицька

1652—1709 pp.

Поблизу гирла р. Чортом лик

Кам’янська

1709—1711, 1730—1734 pp.

Мис, утворений річною протокою Козацьке Річище та гирлом р. Кам’янка

Олешківська

1711—1728 pp.

Урочище Олешки на південь від впадіння р. Інгул у Дніпро

Нова

1734—1775 pp.

Р. Підпільна

Завдання

Визначте за картою назви й роки існування Запорозьких Січей у XVI— XVIII ст.

Робота з документом

Із хроніки М. Бєльського

Ці посполиті люди звичайно займаються на Низу Дніпра тим, що ловлять рибу, яку там же, без солі, сушать на сонці і тим харчуються протягом літа, а на зиму розходяться в найближчі міста, а саме: в Київ, Черкаси та інші, заховавши попередньо на якому-небудь дніпровському острові, в потаємному місці, свої човни і залишивши там кількасот чоловік на курені або, як вони кажуть, на стрільбі. Вони мають і свої гармати, частково захоплені ними в турецьких замках, частково відбиті в татар. Спочатку козаків не було так багато, але тепер їх набралося до кількох тисяч чоловік, особливо багато їх стало останнім часом. Вони дуже часто завдають великої шкоди татарам і туркам і вже кілька разів руйнували Очаків, Тягинку, Білгород та інші замки, а в полях немало брали здобичі, так що тепер і турки, й татари остерігаються далеко виганяти овець і рогату худобу на пасовища, як вони пасли раніше, так само не пасуть вони худоби й по той (лівий) бік Дніпра на відстані десяти миль від берега. ... Є ще третій острів, що називається Томаківкою, на якому найбільше проживають низові козаки, бо він служить їм найміцнішим замком. ...Із Білгорода пролягає широка дорога, на якій козаки часто турецьких купців розбивають.

Запитання до документа

1) Про який період часу йде мова в уривку?

2) Що на основі документа можна сказати про кількість та заняття козаків?

3) Як діяльність козаків позначилася на татарському кочовому господарстві?

2. Військове мистецтво козаків.

Коментоване читання відповідного пункту параграфа

Додатковий матеріал

Козаки розробили ефективне і своєрідне військове мистецтво, що допомагало їм перемагати на суходолі й морі. Основу козацького війська складала піхота, озброєна ручною вогнепальною зброєю. Для збільшення скорострільності в бою козаки шикувалися кількома шеренгами. Козаки першої шеренги вели вогонь, а задніх шеренг — заряджали зброю. Велика увага приділялася артилерії, вогонь якої підтримував у бою дії піхоти. Перевагу надавали легким гарматам завдяки їх маневреності в бою.

Козаки розробили власну тактику (організацію й ведення) бою: галас — козаки йшли до бою в довільному порядку, змішувалися з ворогом, і кожен запорожець демонстрував у бою власну хоробрість і військову майстерність; табір — військо рухалося похідним строєм у вигляді рухомої фортеці з кількох рядів возів, скріплених між собою ланцюгами. Із возів козаки обстрілювали ворога з гармат і рушниць. До бою піхота виходила з табору назовні, а потім поверталася під захист пересувних укріплень; самообкопування — засіб індивідуального захисту козаків від обстрілу під час бою.

Козацтво здійснювало також рейди кінноти вглиб території ворога, раптово захоплювало фортеці, улаштовувало засідки, нападало на ворога вночі тощо. Існувала розвідка й вартова служба. Спеціальні підрозділи несли сторожову службу в Степу, де пролягали татарські шляхи, і в разі небезпеки повідомляли про неї за допомогою системи димової сигналізації. Козаки збирали інформацію про ворога в його володіннях за допомогою спеціальних розвідників і на підставі їх повідомлень розробляли плани своїх походів.

Високого рівня досягло козацьке мистецтво ведення морського бою. їхній флот складався з чайок — легких маневрених човнів, які мали два керма (кормове й носове), рухалися як на веслах, так і з допомогою вітрила. Чайки вміщували 50—70 козаків, озброєних рушницями й шаблями, та невеликі гармати.

3. Утворення реєстрового козацтва.

Розповідь учителя

Перетворення українського козацтва на вагомий чинник суспільного життя в Україні й ускладнення стосунків із Кримським ханством і Османською імперією через сутички з козаками обумовлювало прагнення литовської й польської влади встановити над ними контроль.

У 1524 р. вперше було здійснено спробу залучити козаків на державну службу. Польський король і великий князь литовський Сиґізмунд І доручив навербувати 1—2 тисячі козаків для захисту південного прикордоння. Проте через брак коштів ці наміри не були реалізовані.

Влада Речі Посполитої активізувала зусилля з підпорядкування козацтва. 1572 р. за дорученням короля Сиґізмунда II Авґуста було прийнято на державну службу і вписано до спеціального списку-«реєстру» 300 козаків. Реєстрові козаки, як їх стали називати, отримували особливі групові права й привілеї. Зокрема, на власну адміністративну владу й козацьке судочинство. Це сприяло виділенню козацтва з інших верств населення й перетворенню його на новий суспільний стан.

Подальші заходи з визнання українського козацтва як окремого стану здійснив король Стефан Баторій. Він погодився прийняти на державну службу 500 козаків, визначивши в спеціальній «Постанові щодо низовців» їхні права й обов’язки.

Робота з документом Із «Постанови щодо низовців», затвердженої королем Стефаном Баторієм

16 вересня 1578 р.

...Перед тим же паном старостою мають скласти присягу на вірність і йому послушними бути... тобто мають не воювати землі Волоської, не чинити в ній жодних шкод і розрух, а якщо хтось би це чинив, мали б гамувати, хапати і бити як нашого коронного неприятеля. Так само мають триматися щодо Бєлгорода, Очакова, Тягині, сіл і степів їхніх, аби там шкод жодних не чинили, ані не позволяли чинити цареві кримському, його землям, людям, улусам.., однак мають давати нам знати про царських людей; взагалі будуть поступати відповідно до наших наказів.

Запитання до документа

1) Які обов’язки повинні були виконувати на державній службі реєстрові козаки?

2) Які факти свідчать, що влада Речі Посполитої намагалася використати реєстровців проти козаків Запорозької Січі?

Розповідь учителя

Реєстрові козаки звільнялися від сплати податків і виконання всіх повинностей, крім обов’язкової військової служби на власні кошти. За свою службу вони отримували право володіти землею, яку могли передавати у спадок. Замість місцевої влади вони підпорядковувалися гетьману і старшині, яких обирали на козацькій раді.

Військо козаків-реєстровців отримало назву Війська Запорозького Низового. Його резиденцією було оголошено місто Трахтемирів, де розташовувався також козацький шпиталь. Як символ незалежності від державного війська козаки одержали від Стефана Баторія власні прапор і печатку.

Звернути увагу!

Затвердженням прав і привілеїв реєстровців уряд намагався розколоти козацтво, перешкодити зростанню його кількості й підпорядкувати Запорозьку Січ. Проте ця політика була невдалою. Фактично, із реєстрових і нереєстрових козаків сформувалася одна військово-політична організація — Військо Запорозьке. Вони спільно виступали до заборонених морських походів, боролися за розширення козацьких прав і захищали права православних.

4. Устрій Війська Запорозького.

Розповідь учителя

Військо Запорозьке від того часу, як виникла Запорозька Січ, і до середини XVII ст. було військово-політичною організацією українського козацтва. Воно мало своєрідний політичний устрій, завдяки чому дослідники називають його українською козацькою республікою.

Робота зі схемою*

Устрій Війська Запорозького (до 30-х pp. XVII ст.)

Коментар до схеми

Козацька рада відігравала роль законодавчо-розпорядчого зібрання Війська Запорозького, де кожен козак мав право висловити свою думку. Рішення приймалися вигуками й підкиданням шапок. Вони були обов’язковими для виконання всіма козаками. Непокора ухвалі козацької ради каралася смертю.

Козацька рада обирала гетьмана й військову старшину. Гетьман наділявся вищою судовою й виконавчою владою, був головнокомандувачем Війська Запорозького й представляв його інтереси на дипломатичних переговорах. У розпорядженні гетьмана була виборна військова старшина, до якої належали обозний (керував артилерією), писар (очолював військову канцелярію й відав усім діловодством Січі), суддя (чинив суд) і осавули (два порученці гетьмана).

За допомогою кошової системи відбувалося розміщення козаків у коші — польовому таборі під час військових походів та на самій Січі. У коші козацтво розподілялося на 38 куренів — військово-адміністративних одиниць із кількасот козаків і, одночасно, їхніх жителів. Керували побутом, господарським і військовим життям у куренях виборні курінні отамани.

* Перед тим, як розглянути це питання, учитель на дошці записує основні поняття, що використовуються у схемі, і їх визначення. Під час розповіді вчитель звертається до них.

Полковий територіально-військовий устрій реєстрового козацтва як складової Війська Запорозького розпочав формуватися з 1625 p., коли було підписано угоду про створення приписаних до певної території реєстрових полків. Центрами цих полків, де перебувала реєстрова старшина, стали Біла Церква, Канів, Черкаси, Переяслав і Корсунь.

Військо Запорозьке поділялося на полки (від 500 до декількох тисяч козаків), сотні й десятки як військова одиниця.

Цікаво знати

Військо Запорозьке мало клейноди — спеціальні військові знаки, регалії та атрибути.

Клейноди (німецькою — дрібний, малий) — відзнака, атрибути й символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні в XV—XVIII ст.

За часів Стефана Баторія ними були прапор, печатка, булава та бунчук. Прапор (хоругву) Війська Запорозького завжди носив хорунжий попереду війська, поруч із гетьманом. Печаткою Війська Запорозького розпоряджався суддя. Вона була круглої форми, виготовлялася зі срібла. На ній був зображений козак у гостроверхій шапці й кафтані, із шаблею, порохівницею на боці та мушкетом на лівому плечі. Ознакою влади гетьмана була булава. Гетьману надавався також бунчук — палиця завдовжки 2—2,5 м, із кулею або вістрям угорі, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінського або телячого хвоста. Він указував місце перебування гетьмана під час бою. Згодом кожний полк також отримав свої прапор і печатку, а ознакою влади полковника стала невелика бойова булава — пірнач (шестопер). Також до козацьких клейнодів відносять і литаври — великі бойові барабани, за допомогою яких віддавалися команди в бою.

Клейноди були військові (державні), січові, полкові, паланкові, сотенні, курінні тощо.

Військові (державні) клейноди належали всьому війську (державі) і вручалися обраній на відповідну військову (державну) посаду старшині.

Так само січові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утворенню і вручалися обраній військовій і цивільній старшині.

По закінченні терміну клейноди передавалися новообраній старшині або зберігалися до обрання в Генеральній канцелярії, січовій церкві, скарбниці тощо.

Окремі клейноди: булава — відзнака гетьманської влади та кошового отамана на Січі; бунчук — відзнака гетьмана і кошового, що була в бунчужного; корогва — військова відзнака, що була в хорунжого; печатка — військова, січова, полкова або сотенна — зберігалася в генерального чи полкового судді, а сотенна — у сотника; литаври — військові клейноди, що були в довбиша; гармати — загальновійськові клейноди, що були у віданні генерального чи полкового — обозного, а на Січі — у пушкаря; сурми — військовий, полковий та січовий клейноди, що були у віданні сурмача; пернач, або шестопер — відзнака полковника полку і паланки; значок — заступав у будні корогву військову та полкову, відзнака сотні куреня; тростина, або комишина, іноді ліска — спочатку відзнака козацьких гетьманів, січових отаманів, а пізніше відзнака генерального чи полкового судді.

5. Козацькі повстання 1591—1596 pp.

Розповідь учителя

Наприкінці XVI ст. на українських землях загострилися соціальні протиріччя. Сейми Речі Посполитої в цей час дозволили королю роздавати на «вічність» польській шляхті «пустині» в Придніпров’ї, причому не тільки незаймані, а й заселені селянами та козаками землі. Вільними вважалися також ті землі, на володіння якими дрібна українська шляхта не змогла навести достатньо доказів.

Селяни втрачали свою особисту свободу й закріпачувалися. Влада Речі Посполитої намагалася взяти під контроль українське козацтво й не бажала рахуватися з його становими інтересами. Усе це спричинило спалах у 90-х pp. XVI ст. на українських землях перших козацьких повстань.

У серпні 1591 р. підняв на повстання козаків-реєстровців гетьман Криштоф Косинський. Він вирішив скористатися невдоволенням козаків, що не отримали обіцяної платні від польської влади, для того щоб помститися українським магнатам Янушу Острозькому й Олександру Вишневецькому, які відібрали в нього маєток.

Виступ Косинського підтримало чимало незадоволених. Протягом 1592 р. повстання охопило Київське, Брацлавське й частково Подільське воєводства. Жителі Білгородки, Білої Церкви, Переяслава та інших міст склали присягу Косинському. На території, звільненій від польської влади, він запроваджував козацькі порядки. Це збентежило польський уряд, за наказом якого для боротьби з повстанцями було зібрано велике військо, очолюване київським воєводою Костянтином-Василем Острозьким.

У вирішальній битві 23—31 січня 1593 р. під селищем П’ятка на Житомирщині повстанці зазнали поразки й відступили на Запорожжя. Навесні 1593 р. Косинський вирушив із Томаківської Січі, щоб продовжити боротьбу, але під Черкасами загинув або, за іншою версією, був убитий за наказом місцевого старости князя О. Вишневецького. Повстанці, залишившись без керівника, були розбиті надвірними військами черкаського старости.

Придушивши виступ К. Косинського, польська влада не зробила нічого для розв’язання проблем, які його викликали, що й обумовило початок нового повстання під проводом Северина (Семерія) Наливайка. У липні 1594 p., зібравши кількатисячний загін охочих козаків, він став громити шляхетські маєтки на Поділлі й закликав запорожців підтримати його. До повсталих приєднався загін запорозьких козаків, очолюваних гетьманом Григорієм Лободою. У жовтні 1594 р. повстання охопило всю Брацлавщину, Київщину й Волинь. Багато селян і міщан ставали козаками. Повстанське військо налічувало 12 тис. козаків. Підтримка населення обумовлювала можливість тривалої боротьби повстанців.

У лютому 1596 р. на придушення повстання вирушило велике польсько-литовське військо, очолюване коронним польним гетьманом Станіславом Жолкевським. 22—24 травня 1596 р. йому вдалося взяти в облогу козацький табір в урочищі Солониця поблизу Лубен. Підступом заволодівши табором, воїни Жолкевського вирізали кілька тисяч повстанців, їхніх жінок і дітей. Наливайка було взято в полон, відправлено до Варшави й після страшних тортур страчено.

Робота з документом

Польський хроніст І. Бєльський про битву на Солониці

Козаки отаборилися в чотири ряди возів та візків і навколо влаштували рів і вал, аж возів видно не було; у брамах насипали високі горби, на яких мали гармати, а потім посеред табору збудували високі зруби і між ними землю насипали, щоб із них далі влучали гармати. Отже, нашим важко було заподіяти їм щось штурмом. Вони лише на них звідусіль нападали і звідусіль їм дошкуляли, так що ні худоби, ні коней не могли вони нікуди на випас випустити і через те дохли з голоду. Також заходили з ними в постійні сутички, у яких нашим непогано доводилося...

Було це 7-го того ж місяця червня; другого дня на світанку мали вони намір на них ударити. Тоді козаки, неминучу загибель свою бачачи, почали з перших кондицій, які подав їм гетьман, і хотіли видати проводирів своїх — Шаулу, Шостака та Наливайка. Але Наливайко, помітивши це, почав із полком своїм чинити їм опір; потім майже на присмерку зчинився серед них великий гамір, аж у нашому обозі було чути. Тому наші всі, на коней посідавши, табір оточили і вдарили в сурми та в бубни, щоб той зрадник Наливайко не втік. Проте наші були вже напоготові рушити на штурм того ж вечора і теж уже наступали на табір, але козаки, схопивши Наливайка в рові при спробі втекти, видали його і самі привели до гетьмана; другого дня хотіли вони видати й інших, а також віддати гармати й хоругви, скласти зброю і принести присягу, аби їх від страти звільнили. Та коли не схотів гетьман їм обіцяти, що ніхто, де б він не пізнав свого підданця, не забере його, то вони відмовились і казали, що воліють боронитись до останньої краплі крові. Гетьман теж казав: «Бороніться». Наші одразу кинулись на них, так що не змогли вони ні вишикуватися, ні взятися до зброї. Рубали їх немилосердно, так що на протязі милі або більше лежав труп на трупові. Усіх же їх було в таборі, із черню й жінками, до десяти тисяч, із яких урятувалося з Кремпським не більше тисячі.

Запитання до документа

1) Якою була тактика ворогуючих сторін під час битви? Чому польській армії було важко взяти козацький табір штурмом?

2) Що примусило козаків піти з поляками на переговори?

3) Які умови здачі козаки прийняли, а які — ні? До чого це привело?

4) Чим закінчилося протистояння на Солониці? Чому сучасники називали його «Солоницькою трагедією»?

Розповідь учителя

Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив козаків ворогами держави і прийняв рішення «винищити їх до останку». Проте наступні події примусили уряд Речі Посполитої змінити гнів на милість. У майже безперервних війнах з Османською імперією та московською державою початку XVII ст. Польща потребувала військових сил козаків.

Звернути увагу!

Основною причиною поразки козацьких повстань кінця XVI ст. було те, що вони зводилися до боротьби козацтва за свої вузькі станові інтереси. Знищенням маєтків польської шляхти козаки намагалися помститися державній владі Речі Посполитої за ігнорування своїх прав. Піднятися до того рівня, щоб закликати всі стани українського суспільства до визвольної боротьби, вони не змогли. Значну роль у цьому відіграло також те, що ватажки повстань не зуміли піднятися до ролі загальнонаціональних лідерів, які захищають інтереси всього народу.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бліцопитування

1) Коли й де виникла Томаківська Січ?

2) Що таке Запорозька Січ?

3) Хто такі реєстрові козаки?

4) Яке місто зробив резиденцією реєстрових козаків Стефан Баторій?

5) Яку роль в устрої Війська Запорозького відігравала козацька рада?

6) Назвіть основні клейноди Війська Запорозького.

7) Хто очолив повстання козаків у 1591 p.?

8) Назвіть дату повстання С. Наливайка.

9) Якими були причини козацьких повстань 90-х pp. XVI ст.?

10) Чому козацькі повстання зазнали поразки?

Дидактична гра «Що означає слово?»

Правила гри. Учитель називає слова (терміни і поняття з вивченої теми), а учні повинні дати їм визначення.

Терміни та поняття. Запорозька Січ, реєстрове козацтво, Військо Запорозьке, гетьман, військова старшина, клейноди, обозний, писар, курінний отаман, підскарбій, бунчук, литаври, пирнач, хоругва, булава, Козацькі війни, козацькі повстання, козацька рада, курінь, Великий Луг, зимівник.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Виникнення Томаківської Січі як нової форми військової організації козацтва сприяло його зміцненню й згуртуванню. Запорозька Січ відіграла важливу роль у подальших подіях української історії.

Утворення реєстрового козацтва стало поштовхом до оформлення козаків у новий стан українського суспільства зі своїми правами, привілеями й обов’язками.

Військо Запорозьке як військово-політична організація українського козацтва сприяло затвердженню в козацькому середовищі демократичних традицій і принципів. У роки Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. на основі його устрою формувалися органи управління Українською козацькою державою.

Перші козацькі повстання 90-х pp. XVI ст. мали характер боротьби козацтва за свої станові інтереси. Гасел звільнення українського народу й захисту його національно-релігійних прав не висувалося. Проте вони сприяли набуттю козацтвом досвіду повстанської боротьби й управління великими територіями.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати § 5 підручника.

2) Скласти розповідь про бойове мистецтво козаків.