Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Розробки уроків 8 клас

УРОК № 32

Тема. Україна в 70—80-ті pp. XVII ст. Завершення періоду Руїни.

Мета: охарактеризувати останній етап боротьби сусідніх держав за землі козацької України; дати оцінку цим подіям; визначити роль козацької еліти у цих подіях; удосконалити навички давати оцінку історичним явищам; виховувати патріотичні почуття, повагу до історичного минулого свого народу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні поняття й терміни: «Великий згін», Чигиринські походи.

Основні дати: 1672—1687 pp. — гетьманство І. Самойловича; 17 березня 1674 р. — проголошення Самойловича на Старшинській раді в Переяславі за пропозицією Ромодановського гетьманом «обох сторін Дніпра; 1677—1681 pp. — правління Ю. Хмельницького — «князя Сарматії та України, володаря Війська Запорозького»; 1677 р. — Перший Чигиринський похідтурецько-татарського війська; 1678 р. — Другий Чигиринський похідтурецько-татарського війська; 1678—1679 рр. — «Великий згін»; 13 січня 1681 р. — підписання Бахчисарайського миру.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Дидактична гра «Продовжи розповідь»

(за матеріалом попереднього уроку)

Правила гри див. на с. 23.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Гетьманство І. Самойловича (1672—1687 pp.).

Розповідь учителя

Гетьманування Самойловича тривало 15 років. Він намагався возз’єднати козацьку Україну силою, спираючись на російські війська. Щоб виснажити своїх противників, він руйнував правобережні міста і села, а їхнє населення примушував переселятися на лівий берег Дніпра («Великий згін» 1678—1679 pp.). Проте приєднати Правобережжя Самойлович так і не зміг, оскільки в боротьбі за них зіткнулися інтереси Речі Посполитої, Московської держави та Османської імперії.

Рішучими заходами гетьман протидіяв спробам Запорозької Січі відігравати роль самостійної політичної сили. Гетьман, по суті, поклав край скликанню загальних козацьких рад і називав себе «верховним володарем і господарем вітчизни». Самойлович започаткував інститут «бунчукових товаришів», до якого належали діти старшини, які з юнацьких років, перебуваючи в оточенні гетьмана, готувалися обійняти в майбутньому керівні посади. Гетьман сприяв становленню старшинського землеволодіння. Сам він був великим землевласником, володів містом Гадяч і 14 селами.

Прагнення Самойловича до одноосібної влади, явне тяжіння до запровадження монархічної форми правління в Україні непокоїло царський уряд. До того ж серед лівобережної старшини було чимало незадоволених жадобою і здирництвом гетьмана. Саме за доносом старшини, що Самойлович збирається зрадити царя, його й було усунуто з посади. Новим гетьманом став Іван Мазепа (1687— 1709 pp.).

Робота з документом

Історик Д. Дорошенко про І. Самойловича

Гетьман був, безперечно, українським патріотом і мріяв про якнайбільшу самостійність України, був добрим політиком і адміністратором, але занадто честолюбною людиною, яка не вміла й не хотіла жертвувати інтересами особистої кар’єри для загального добра.

Запитання до документа

Про які сильні й слабкі сторони І. Самойловича зазначає історик?

2. Повернення до влади Ю. Хмельницького. Чигиринські походи турецької армії (1677—1678 pp.). Бахчисарайський мир 1681 р.

Розповідь учителя

Після зречення гетьманства Дорошенком турецький уряд спробував утримати під своїм протекторатом Правобережжя за допомогою Юрія Хмельницького. У 1677 р. його викликав великий візир і наказав написати звернення до правобережних козаків із закликом повернутися під владу султана. Константинопольський патріарх здійснив «розтріч» Ю. Хмельницького (він був архімандритом одного з грецьких монастирів), а султан Магомет IV уручив йому булаву з гучним титулом «князя Сарматії та України, володаря Війська Запорозького». Навесні 1677 р. разом із турецькою армією Хмельницький з’явився в Україні. Проте місцеве населення з недовірою поставилося до його закликів підкоритися туркам і не виявило особливої готовності йти за новим гетьманом.

На початку серпня 1677 р. 100-тисячна турецько-татарська армія разом із загоном прибічників Хмельницького підійшла до Чигирина і взяла його в облогу. Московське військо обороняло фортецю, а козаки — саме місто. Спроби Ю. Хмельницького схилити козаків на свій бік були марними. Турки спрямували основний удар на місто, але козаки його відбили. Після того як на допомогу гарнізону міста прибуло 57-тисячне московсько-українське військо, очолюване Ромодановським і Самойловичем, турки змушені були зняти облогу й відійти.

Робота з документом Літопис про Перший Чигиринський похід турецько-татарського війська

(1677 р.)

Тоді наступило на Україні від турчина, замість Божої благодаті і бажаної тиші (...), остаточне і всеконечне розорення й запустіння. А турчин після Кам’янецької, Хотинської, Ладижано-Уманської війни відпочивав тільки один рік і відразу замислив через свою гординю постати війною для все конечного захоплення чи розорення тогобічної козако-руської малоросійської України, маючи до того дві причини. Одну — проти великого російського государя, що звелів добувати в Чигирині Дорошенка, його турецького союзника, ДРУГУ — проти Чигирина, що, відкинувши його союз і протекцію, схилився під високу руку православного російського монарха. Отож він постановив у своїй думі спершу розорити війною Чигирин, а потім за одним заходом учинити те саме й богоспасенному місту Києву. ...виставивши в полі під Константинополем свою Махметову хоругву на війну, свиснув грізним своїм наказом на обидва далеко розлеглі пропонтійські береги, закликаючи під ту хоругву своє зміїне кодло магометан. А коли їх, кінних і піших, зібралося під ту хоругву величезне число, тоді він, придавши їм багато гармат, можчирів, бомб і великих муроломних картарів, також порохів і різних куль превеликий достаток, узапасив до того їх усіляким достатнім провіантом і численними грошовими мільйонами і наказав їм повезти від Візантії на Україну під Чигирин, а тоді під Київ. На чолі всіх тих військ він виправив при найвищому своєму вейзирі Ібраїма-сагран-пашу трапезонтського з товаришами...; приверстано було до них в допомогу на власне злоумисля і розстригу-венжика козацького Юрія Хмельниченка.

Запитання до документа

1) Як літопис характеризує задуми турків? Що їхнє вторгнення несло Україні?

2) Які причини турецької агресії виділяються в документі?

3) Як у документі характеризуються приготування турків до війни? Хто стояв на чолі війська?

Розповідь учителя

У липні 1678 р. 200-тисячне турецько-татарська армія знову вторглася в Україну і вдруге спробувала захопити Чигирин. На допомогу обложеним прибули 70-тисячне російське (Ромодановський) і 50-тисячне козацьке військо (Самойлович). Засвідченням сучасників, турки ніколи не наражалися на такий відчайдушний опір захисників міста і несли значні втрати. Зрештою, за допомогою підкопів вони підірвали вал і увірвалися у нижнє місто. Козаки відступили до фортеці. Московське військо відмовилось прийти на допомогу. Ромодановський мав таємний наказ царя здати місто, але все зробити так, ніби турки його захопили. Цар уважав, що, пожертвувавши туркам Чигирин, він утримає за собою Лівобережжя.

Турки, що увірвалися до Чигирина, влаштували криваву різанину населення і вщент зруйнували місто. Це був крок відчаю. Знекровлене тривалою облогою турецьке військо вже не змогло продовжити наступ і повернулося до Молдавії. Другий Чигиринський похід, як і Перший, завершилися невдачею. Захопити все Правобережжя турки не змогли. Водночас для українців знищення козацької столиці стало болючою втратою.

Робота з документом

Самійло Величко про становище на Правобережжі

Від Корсуня і Білої Церкви, потім на Волинь і в князівство Руське, до Львова, Замостя, Бродів і далі подорожуючи, бачив я багато городів і замків безлюдних і пусті вали... що стали пристанищем і житлом тільки для диких звірів. Мури ж, як то в Чолганському, Костянтинові, Бердичеві, Збаражі, Сокалі, що тільки на шляху нам у поході військовому трапилися, бачив я одні малолюдні, інші цілком розвалені...

Запитання до документа

1) Як змальовує наслідки Руїни для Правобережжя Самійло Величко?

2) Чим було зумовлене таке становище на Правобережжі?

Розповідь учителя

Після розорення Чигирина правителем Правобережжя турки залишили правителем Ю. Хмельницького. Резиденцією він обрав місто Немирів. Контроль над ним здійснював турецький паша з Кам’янця-Подільського. Проте влада його була недовгою. За однією з версій, турки його арештували, задушили і скинули з мурів Кам’янця-Подільського у річку Смотрич.

У наступні роки протистояння між Московською державою і Туреччиною за українські землі тривало, але воно переросло у тривалий конфлікт, у якому жодна зі сторін не мала достатньо сил, щоб вирішити питання на свою користь. Зрештою, 13 січня 1681 р. сторони підписали Бахчисарайський мир, за яким:

— кордон між державами пролягав по Дніпру;

— Лівобережна Україна, Київ із навколишніми містами та Запорожжя визнавалися за Московською державою, а Південна Київщина і Поділля — за Туреччиною;

— обидві сторони зобов’язувалися не споруджувати і не відбудовувати укріплення між Південним Бугом і Дніпром, а також не заселяти ці землі;

— татарські орди могли вільно кочувати в південноукраїнських степах, а запорозькі козаки і все населення — ловити рибу в Дніпрі, добувати сіль, полювати і пересуватися річками до Чорного моря;

— турецький султан і кримський хан зобов’язувалися не допомагати ворогам Московської держави.

Так, через обставини і політичні прорахунки було втрачено ще один шанс вибороти незалежність України. Козацька держава, що постала в результаті Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, була розділена між сусідніми державами: Московською державою, Річчю Посполитою та Османською імперією.

Цікаво знати

Відмовившсь від наміру створити на Правобережній Україні васальну державу, Туреччина не хотіла втрачати контролю над Брацлавщиною і Київщиною. Тому ці землі були віддані під управління молдавського господаря Г. Дуке, який титулував себе «господарем земель молдавських і земель українських». Він призначив наказним гетьманом Я. Драгича. Останній, оселившись у Немирові, почав призначати полковників до колишніх полкових міст і почав здійснювати активну колонізаційну політику. Він проголосив «всезагальне право свободи по всій Україні й відновлення козацьких полків». Ці заходи викликали занепокоєння Москви, яка засудила дії Дуке. Лівобережний гетьман І. Самойлович навіть здійснив рейд на Правобережжя і розігнав нових поселенців. Улітку 1683 р. на скликаній раді козаки вирішили прогнати Я. Драгича й обрали С. Куницького. Останній отримав від польського короля гетьманський титул. Наприкінці 1683 — на початку 1684 р. він здійснив успішний похід проти татар і турок у Молдавію й Буджацькі степи. Проте після повернення з походу був убитий козаками. Новим гетьманом стає А. Могила. Саме його козаки брали участь у війні з Туреччиною на боці Яна Собеського.

Завдання

Складіть простий план відповіді за темою «Доля Правобережжя в роки Руїни».

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями

1) Які основні політичні цілі ставив перед собою І. Самойлович? Чому він був позбавлений гетьманської булави?

2) Скільки відбулося Чигиринських походів турецької армії?

3) Коли і на яких умовах була припинена боротьба між Туреччиною й Московською державою за Правобережну Україну?

4) Чому повернення Ю. Хмельницького до влади завершилося крахом?

5) Чи відповідав інтересам України Бахчисарайський мир 1681р.?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

У другій половині 70-х pp. XVII ст. розгорілася гостра боротьба між Османською імперією та Московською державою за контроль над Правобережжям. Зрештою, інтереси Москви і Стамбула в Україні були примирені повним винищенням українських земель між Південним Бугом і Дніпром, що було закріплено в Бахчисарайському договорі 1681 р.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати § 22 підручника.

2) Скласти розповідь за темою: «Оборона Чигирина в 1667—1668 pp.».