Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Розробки уроків 8 клас

УРОК № 30

Тема. Розкол козацької України. Андрусівське перемир’я.

Мета: з’ясувати причини громадянської війни, що спалахнула в Україні і призвели до її розколу на Правобережну і Лівобережну Гетьманщину; дати оцінку Андрусівському перемир’ю; формувати уміння аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати історичні процеси; виховувати в учнів почуття патріотизму та громадянської свідомості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні поняття й терміни: громадянська війна, Руїна, Правобережна Гетьманщина, Лівобережна Гетьманщина, Андрусівське перемир’я.

Основні дати: 1659 р. — укладення україно-московських Переяславських статей; 1660 р. — укладення україно-польського Слободищенського трактату; 1663 р. — поділ Української держави на Правобережну і Лівобережну; жовтень 1663— березень 1664 р. — похід польсько-татарсько- українського війська на Лівобережжя на чолі короля Яна Казимира; 1664—1665 pp. — антипольське й анти- гетьманське повстання на Правобережжі; 1665 р. — укладення Московських статей; 30 січня 1667 р. — укладення Андрусівського перемир’я між Московською державою і Річчю Посполитою.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Дидактична гра «Незакінчене речення»

Правила гри. Учитель наводить учням речення за змістом вивченого матеріалу, які не мають завершення. Учні повинні додати відповідне змістове закінчення. Можна проводити з класом у цілому або окремими учнями. Використання гри на початку уроку відіграє роль ефективної інтелектуальної розминки, налаштовує учнів на сприйняття нового матеріалу.

1) І. Виговський став гетьманом...

2) У соціальній політиці І. Виговський дотримувався...

3) Антигетьманську опозицію очолили...

4) Для придушення антигетьманського повстання І. Виговський використав...

5) Гадяцький договір, укладений у ... між ..., передбачав...

6) Україно-московська війна була спричинена...

7) Вирішальна битва україно-московської війни 1658—1659 pp. відбулася в ... p., у якій перемогу здобула...

8) І. Виговський утратив гетьманську булаву в результаті...

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Гетьманство Ю. Хмельницького. Поділ українських земель на Лівобережну і Правобережну Україну.

Розповідь учителя

Після обрання гетьманом Ю. Хмельницький вирішив налагодити мирні відносини з Московською державою. Прихильники Ю. Хмельницького на раді в Жердовій Долині неподалік Трахтемирова розробили проект майбутнього договору, за яким погоджувалися визнати владу московського царя. Статті передбачали, зокрема, поновлення союзу з Москвою, включення до складу козацької держави Північної Чернігівщини, заборону перебування на її території московських військ і воєвод (за винятком Києва), вільне обрання гетьмана, скасування заборони на проведення самостійної зовнішньої політики тощо.

Однак під час переговорів у Переяславі московські воєводи відхилили український проект і нав’язали новий договір, що отримав назву Переяславські статті 1659 р. (фактично, це були сфальсифіковані «Березневі статті» 1654 р. з додатком до них нових пунктів).

Основні положення Переяславських статей 1659 р.

— Позбавлення права старшини без дозволу царя переобирати гетьмана.

— Утрата гетьманом права самостійно призначати, звільняти чи засуджувати до страти старшину й полковників.

— Розміщення московського війська, окрім Києва, у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані.

— Підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху (цю статтю пізніше було скасовано).

— Заборона українському уряду підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами й організовувати військові походи без дозволу Москви.

Переяславські статті викликали глибоке обурення в більшості козаків.

Робота з документом

Із Переяславських статей (17 жовтня 1659 р.)

4) Без указу і без повеління великого государя, його царської величності, самому гетьману з усім Військом Запорозьким у війну нікуди не ходити і полками великими і малими людьми Війська Запорозького ніяким околишнім державам не допомагати...

5) Великий государ, його царська пресвітла величність, наказав бути у своїх царської величності черкаських містах: в Переяславі, в Ніжині, в Чернігові, в Бряславлі, в Умані своїм царської величності воєводам з ратними людьми для захисту від ворогів, а тим воєводам у військові права і вольності не вступати, ... у полковницькі побори воєводам не вступати. ...а розміщатися государевим ратним людям у всяких жителів, крім реєстрових козаків.

7) ...а самим самостійно гетьмана без указу царської величності не змінювати; також і гетьману без ради і без ухвали усього простого люду, в полковники та інші начальні люди нікого не обирати...; також тих полковників гетьман без ради не повинен відставляти. ...

12) ...також і всіх полковників та інших начальних людей обох боків Дніпра не повинен гетьман на горло карати, без посланого на суд від царської величності. ...

17) Щоб у всіх містах із війтів, з бурмистрів, з міщан корми і підводи одержувати тим людям, які надсилатимуться від великого государя.... а всякими угіддями, якими вони володіли за королівськими привілеями, надалі володіти ними, як і раніше.

Запитання до документа

1) Які обмеження повноважень гетьмана вводилися за договором?

2) За чий рахунок мають забезпечуватися російські війська та урядовці? У яких містах вони розміщуються?

3) Які привілеї залишаються за козаками та іншими жителями України?

Розповідь учителя

Тим часом Річ Посполита і Московська держава готувалися до нової війни, щоб остаточно завершити боротьбу за українські землі. У воєнній кампанії 1660 p., яка отримала назву Чуднівська (вирішальна битва відбулася в районі Чуднова), на Правобережній Україні польсько-татарська армія завдала поразки московсько-українській. Політичним наслідком цього став перехід Ю. Хмельницького на бік поляків і підписання Слободищенського трактату 1660 р. Його було укладено на основі Гадяцької угоди, але з деякими змінами:

— вилучено статтю про Руське князівство;

— гетьман був зобов’язаний надавати військову допомогу Речі Посполитій у її війнах з іншими державами;

— підтверджувалася заборона гетьману вести самостійну зовнішню політику;

— польській шляхті й магнатам поверталися всі маєтності на українських землях.

Звернути увагу!

Укладення Слободищенського трактату спричинило політичний розкол українського суспільства. Якщо на Правобережжі козацька рада, що відбулась восени 1660 р. в Корсуні, схвалила його умови, то козаки деяких лівобережних полків відмовилися їх підтримати й обрали своїм наказним гетьманом переяславського полковника Я. Сомка, який був рідним дядьком Юрія. Ю. Хмельницький за допомогою татар спробував відновити свою владу на Лівобережжі й усунути від влади Сомка, що спирався на допомогу московських військ. Проте це лише погіршило ситуацію: у травні 1661 р. майже все Лівобережжя визнало владу Москви. Наприкінці 1662 p.,зневірившись у власних можливостях об’єднати під своєю булавою всю Україну, Ю. Хмельницький зрікся гетьманства й постригся в ченці під ім’ям Гедеон.

Цікаво знати

У 1664 р. польський уряд звинуватив Ю. Хмельницького в зраді й ув’язнив його до Марієнбурзької фортеці. Після звільнення в 1667 р. він жив в Уманському монастирі. Брав участь у повстанні Суховія і Ханенка проти П. Дорошенка. Але в 1670 р. (за іншими джерелами 1673 р.) Ю. Хмельницького захопили кримські татари і відправили до Константинополя. Після ув’язнення в Едичкульській в’язниці Ю. Хмельницький був архімандритом одного з грецьких монастирів. За посередництвом французького посла (маркіза де Ноантель) турецький уряд намагався використати Ю. Хмельницького для закріплення свого володіння на Правобережній Україні.

У цей час остаточно склався поділ території України на Правобережжя, яке визнавало польську владу, і Лівобережжя, підвладне Московській державі. В обох частинах Української держави в 1663 р. було встановлено окремі гетьманати:

— на Правобережжі в січні 1663 р. козацька рада в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю (1663—1665 pp.);

— на Лівобережжі після нетривалого гетьманування Я. Сомка (1662 p.), якого не визнала Москва, 27 червня 1663 р. на Чорній раді в околицях Ніжина обрали гетьманом Івана Брюховецького (1663—1668 pp.).

Отже, Українська держава розпалася на дві частини з протилежною політичною орієнтацією, що боролися між собою: одна — на боці Польщі, друга — на боці Москви. Українська державність опинилася у стані глибокої кризи. Незабаром цей розподіл був закріплений.

2. Спроба П. Тетері об’єднати Правобережну і Лівобережну Гетьманщину.

Розповідь учителя

Після обрання гетьманом Тетеря спробував об’єднати Правобережну і Лівобережну Гетьманщину. Він намагався схилити на свій бік Я. Сомка та інших лівобережних старшин. Але останні не бажали ділитися владою. Тоді П. Тетеря разом із татарами та поляками спробував силою підкорити Лівобережжя.

Постать в історії

П. Тетеря мав шляхетське походження і добру освіту. У 40-х pp. XVII ст. служив канцеляристом у Луцьку. Із початком Національно-визвольної війни приєднався до повсталих, згодом став Переяславським полковником. Б. Хмельницький довіряв йому важливі дипломатичні завдання. Він був одним з авторів Гадяцької угоди.

У жовтні 1663 р. на Лівобережну Україну вторглося польське військо на чолі з королем Яном Казимиром, татари і правобережні козацькі полки на чолі з П. Тетерею. Похід Лівобережжям тривав до березня 1664 р. і зазнав цілковитої поразки. Це було востаннє, коли Польща намагалася відновити владу над Лівобережжям і коли її військо вступало на цей берег Дніпра.

Повернувшись із невдалого походу, польська шляхта завзято почала відновлювати шляхетські порядки. У відповідь спалахнуло антипольське повстання, до якого доклав руку й І. Виговський, що намагався усунути П. Тетерю від влади. Повстанців очолили кошовий отаман І. Сірко, полковники Василь Верениця, Василь Дерик, Остап

Гоголь, Василь Дрозденко, козак Сулима. Жорстоке протистояння тривало до червня 1665 p., коли П. Тетеря втік до Польщі. На звільненому повстанням Правобережжі гетьманом було обрано Петра Дорошенка (1665—1676 pp.). Він зумів приборкати анархію, що панувала на Правобережжі, відновити діяльність органів влади і зміцнити свою владу. Своїм першочерговим завданням він вважав об’єднання двох частин України.

Робота з документом

Із листа польського шляхтича Міхаля Калушевського до єзуїта Миколая Цвірського (29 липня 1663 р.)

Всі українські закутки злі, але особливо у Брацлавському краї. Давав він завжди в ньому приклад: хоч би там єзуїтів посіяли, усе ж опришки вродяться; готові завжди непокоїти Вітчизну, так там хвилі [їхнього свавілля] розбіглися. Звідти вийшли Кривоніс, Полян, Кривошапка, Пушкар, Ганджа і Чуйко... І не думай жити в Україні, хіба щоб у день і ніч стояв кінь осідланий [напоготові] і то, щоб був дуже прудким, не загнузданим і вправним; а спати [слід лягати] в іншій хаті і не на тому місці, де собі постелиш.

Запитання до документа

Про що свідчили такі поради шляхтича єзуїту?

3. Посилення впливу московського уряду на українську державну політику. Андрусівське перемир’я 1667 р.

I ВАРІАНТ

Коментоване читання відповідного пункту параграфа

II ВАРІАНТ

Розповідь учителя

Обрання гетьманом Лівобережжя кошового отамана Запорозької Січі І. Брюховецького відбулося перш за все завдяки російській підтримці. Іншим претендентом на булаву був Я. Сомко, який виступав за сильну гетьманську владу і засуджував свавільні дії московських воєвод в Україні. Москва вирішила зробити ставку на Брюховецького, який не приховував своїх відверто промосковських настроїв і публічно підтримував знедолені маси. Новообраний гетьман неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату в Україні й перетворення її на князівство, очолюване московським царевичем Федором.

У листопаді 1663 р. новий гетьман підписав із представниками царського уряду Батуринські статті. Окрім підтвердження договорів із Московською державою Б. та Ю. Хмельницьких, він містив п’ять нових пунктів, а саме:

— гетьманський уряд зобов’язувався безоплатно забезпечувати продуктами харчування московські гарнізони, розташовані в Україні;

— гетьманський уряд зобов’язувався здійснити заходи, які б сприяли схопленню й поверненню російських утікачів; їх переховування мало каратися смертю;

— установлювалася заборона для українських купців у Московській державі продавати вино і тютюн, оскільки це завдавало збитків царській монополії на продаж цих товарів;

— заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну й кримським татарам;

— необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан і поселян, указавши розміри їх земельних володінь.

У вересні 1665 р. Брюховецький першим з українських гетьманів здійснив візит до Москви, де підписав нові статті, що значно посилювали залежність козацької України від царського уряду.

Згідно з Московськими статтями:

— українські землі й міста проголошувалися володіннями московського царя, а з їх населення (крім козаків) стягувалися до царської скарбниці податки;

— вибори гетьмана відбувалися у присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував від царя;

— дипломатичні відносини гетьмана з іншими державами заборонялися;

— київську митрополію мав очолити московський ставленик;

— гетьман позбавлявся права надавати українським містам самоврядування, відтепер це здійснювалося виключно царем;

— збільшувалася кількість московських гарнізонів, вони розміщувалися в усіх основних містах, а повноваження російських воєвод суттєво збільшувалися (збирання податей з некозацького населення хліба на утримання гарнізонів, податків із купців, грошових зборів із винних оренд тощо).

Сам Брюховецький за виявлену поступливість отримав від московського царя титул боярина і великі маєтки. Московські статті стали новим важким ударом для української державності.

Московські воєводи, відповідно до нових статей, стали переписувати українське населення і стягувати з нього податки, чинячи при цьому беззаконня і зловживання. Такі дії воєвод спричинили народні заворушення й повстання Переяславського полку (1666 p.). За допомогою московських військ воно було жорстоко придушене.

Робота з документом

Із літопису Самійла Величка

Гетьман Іван Брюховецький, бавлячись немалий час у Москві з полковниками при милості царської величності, оженився там, пойнявши дочку якогось боярина на ім’я Дарію, і при гетьманському титулі дістав на себе від царської величності боярський чин. Віддячуючи за це, він безрозумно знищив давні малоросійські вольності, бо допустив і дозволив безоглядно бути по всіх малоросійських містах московським воєводам, які згідно того дозволу відразу ж наїхали за монаршим указом у Малу Росію й почали панувати з великим і безпошанівним всенародним малоросійським утяжінням.

Запитання до документа

За що засуджував С. Величко гетьмана І. Брюховецького? Чи був справедливим цей осуд?

Розповідь учителя

У цей час продовжувалася війна між Московською державою і Річчю Посполитою. Виснаживши матеріальні й людські ресурси, обидві держави схилялися до примирення. Коли про початок переговорів довідався П. Дорошенко, він зрозумів, що розраховувати на Польщу в боротьбі проти Москви не варто, і за допомогою татар розгромив під Браїловим польське військо (19 грудня 1666 p.), тим самим не давши йому розміститися на Правобережжі.

Тим часом у результаті тривалих переговорів 30 січня 1667 р. в селі Андрусово під Смоленськом було досягнуто угоди про перемир’я на 13,5 років між Росією та Польщею (Андрусівське перемир’я). На підписання до Андрусова не запросили ні лівобережного гетьмана І. Брюховецького, ні новообраного правобережного гетьмана П. Дорошенка, що вкотре засвідчувало ставлення Москви і Варшави до України. Згідно з умовами перемир’я, закріплювався поділ України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобережжя та тимчасово Київ (на 2 роки) залишилися за Росією. Запорожжя мало визнавати владу обох держав.

Звернути увагу!

Андрусівське перемир’я дозволило розділити Україну між Росією та Річчю Посполитою, стало юридичною перешкодою на шляху до об’єднання Правобережжя і Лівобережжя під однією гетьманською булавою, прирікало її на політичний занепад.

Самостійна робота за підручником

Скласти хронологічну таблицю: «Події, які призвели до розколу Української козацької держави».

Дата

Подія

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями

1) Які договори і з якими державами були підписані за гетьманства Ю. Хмельницького?

2) Коли відчувся поділ Української держави на Правобережну і Лівобережну Гетьманщину? Як це було закріплено?

3) Поясніть, у чому недалекоглядність політики Ю. Хмельницького.

4) Чому похід польського короля Яна Казимира на Лівобережжя в 1663 р. зазнав поразки?

5) Із якою метою Московська держава укладала новий договір із кожним новим гетьманом?

6) Чому Андрусівське перемир’я завдало важкого удару по Українській державі?

Творче завдання

Який рік можна вважати роком розколу Української держави на Лівобережну і Правобережну Гетьманщину: 1663 чи 1667?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Обрання гетьманом політично несамостійного Ю. Хмельницького не могло врятувати Україну від громадянської війни. Політичні хитання від Московської держави до Польщі зрештою призвели до усунення його від влади, а наступна боротьба за гетьманську булаву призвела до розколу Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну.

Із громадянської війни в Україні скористувалися сусідні держави, які через своїх ставлеників переслідували кожна свою мету. Зрештою, Річ Посполита і Московська держава домовилися про юридичне оформлення поділу України.

Андрусівське перемир’я завдало тяжкого удару по Українській державі. Воно стало гальмом на шляху політичного об’єднання Правобережжя і Лівобережжя і прирікало козацьку Україну на політичний занепад.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 20 підручника.