Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Розробки уроків 7-8 клас

УРОК 8

Соціальний устрій в Україні у другій половині ХIV — першій половині ХVI ст.

Мета: ознайомити учнів із соціальною структурою українського суспільства; розвивати вміння давати оцінки історичним фактам та діячам; порівнювати історичні явища; виховувати толерантне ставлення до представників інших національностей і конфесій, національно-патріотичні почуття.

Тип уроку: засвоєння нового навчального матеріалу.

Основні поняття: шляхта, еліта, Пани Рада, воєвода, староста.

Обладнання: історична карта, портрет князя Костянтина Острозького; монографії: Україна: литовська доба 1320-1569. — К., 2007; Уляновський В. «Славний для всіх часів чоловік»: князь Костянтин Іванович Острозький. — Острог, 2009; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. Волинь і Центральна Україна. — К., 2008.

Очікувані результати: після уроку учні зможуть: характеризувати соціальну структуру українського суспільства; пояснювати значення князівської верстви для збереження державотворчих традицій; самостійно опрацьовувати наукову літературу та робити висновки; надавати відповіді на проблемні запитання.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку створення у класі робочої атмосфери.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

Метод «Мікрофон»

1. Назвіть і покажіть на карті українські землі, які не входили до складу Великого князівства Литовського та Польського королівства.

2. Назвіть видатних діячів Закарпаття, Буковини, Сіверщини та Криму XIV-XVI ст. Що вам про них відомо?

3. На які стани поділялось середньовічне суспільство?

4. Як ви вважаєте, чи існували ці стани в українських землях у XIV-XVI ст.?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель підсумовує відповіді учнів, акцентуючи увагу на тому, що феодальні відносини, поширені в Західній Європі, існували також і на території українських земель, які перебували у складі різних держав; оголошує тему, мету уроку.

Проблемні запитання

1. Чим відрізнялись відносини між великим князем литовським і шляхтою Великого князівства Литовського від західноєвропейської моделі?

2. Чому на українських землях православна церква не мала такого впливу, як католицька на литовських та польських?

IV. Пояснення та усвідомлення навчального матеріалу

Соціальна структура українського суспільства

Пошукова бесіда

1) Шляхта (дрібна, середня, велика (магнати));

2) духовенство (католицьке і православне);

3) міщани (могли користуватись магдебурзьким правом);

4) селяни (похожі (вільні) і непохожі (повністю залежали від свого власника).

Найбільш впливовим станом була шляхта, представники якої:

• обіймали державні посади;

• свідчили в суді (присяга шляхтича не піддавалась сумніву);

• користувались становими привілеями та власним судочинством;

• зобов’язані були нести військову службу, доглядати за станом фортифікаційних споруд.

Словникова робота

Шляхта — привілейований стан у Великому князівстві Литовському та Польському королівстві.

Еліта — найкращі представники певної частини суспільства або суспільної групи.

Пани Рада — дорадчий орган при великому князі литовському, що складався з представників найвизначніших родів.

Потрібно наголосити на тому, що серед шляхти найбільший вплив мали магнати, та звернути увагу на таблиці у підручнику (с. 205). «Rex fit, dux nascitur» («Королем стають, князем народжуються»): князівський титул був виключно спадковим. За всю історію Великого князівства Литовського та Речі Посполитої лише дві родини отримали його з рук володарів священної Римської імперії: Карл V 1547 р. дарував князівський титул Радзивилам, а Фердинанд III 1647 р. — Любомирським.

Представники князівських родин входили до великокнязівської ради (Пани Рада), посідали найвищі державні посади, керували великокнязівським військом, мали власну канцелярію тощо.

Після завершення бесіди учитель робить загальний підсумок та разом з учнями надає відповідь на перше проблемне запитання: незважаючи на спадковість монаршої влади, шляхта брала особисту участь у вибора великого князя литовського та польського короля.

Діяльність Костянтина Івановича Острозького (1460-1530)

На початку учитель розповідає про наймогутніші українські князівські роди (Острозькі, Сангушки, Чорторийські) та їхній вплив на політичне та соціально-економічне життя. Підсумком розповіді має стати думка про те, що одним із найбільш визначних державних діячів Великого князівства Литовського кінця XV — першої третини XVI ст. був князь Костянтин Іванович Острозький. (Учням демонструють портрет князя.)

Повідомлення учнів

1. Походження князя Костянтина Острозького.

2. Військова діяльність князя Костянтина Острозького. (Повідомлення супроводжується роботою з історичною картою)

3. Адміністративна діяльність князя Костянтина Острозького. (Повідомлення супроводжується роботою з історичною картою)

4. Духовна діяльність князя Костянтина Острозького. Обговорення виступів.

Підсумком має стати пошукова бесіда про роль особистості в історії.

Словникова робота

Староста — представник великого князя, що здійснював управління староством.

Воєвода — намісник великого князя литовського у мирний час і воєначальник під час війни.

Становище духівництва і церковні відносини

Головний аспект діалогу: домінування на теренах українських земель двох конфесій: католицької та православної.

Розповідь вчителя про боротьбу за місце перебування кафедри митрополита (Москва чи Київ?) та вплив на цей процес константинопольського патріарха. Результатом боротьби став розкол Київської митрополії.

1448 р. — собор у Москві без згоди константинопольського патріарха обрав митрополитом рязанського єпископа Іону, надавши спочатку йому титул «митрополит Київський і всієї Русі», а згодом — «митрополит Московський і всієї Русі». Від цього часу церква у Московському князівстві стала незалежною від Константинополя.

На українських землях Великого князівства Литовського зберігалось підпорядкування православної церкви константинопольському патріарху. 1458 р., коли митрополитом Київським став Григорій Болгарин, стався розкол митрополії на Московську і Київську. До речі, аналогічна ситуація склалась і в сучасній Україні.

У політичній сфері представники католицького духовенства мали більше прав, ніж православні.

Запитання

• Чому так сталось?

Тому що за умовами Кревської унії передбачалось повне хрещення Великого князівства Литовського за католицьким обрядом. Проте відвертого протистояння між католиками і православними з другої половини XIV ст. до 1569 р. у князівстві не було.

Існували також інші конфесії, зокрема:

• вірмен-григоріан (толерантне ставлення з боку місцевого населення);

• іудеїв (напружені відносини; 1495 р. — вигнання євреїв-іудеїв за межі Великого князівства Литовського; після дозволу повернутись єврейське населення дістало чималі привілеї від великого князя литовського);

• мусульман (взаємовигідні відносини).

Після завершення бесіди учитель робить загальний підсумок та разом з учнями надає відповідь на друге проблемне запитання: Католицька церква на теренах Західної Європи традиційно була невід’ємною від королівської влади, а інколи влада Папи Римського була вищою за монаршу. У Великому князівстві Литовському такого не сталось, причиною чого було постійне розширення шляхетських прав і свобод, від голосу яких (а не волі духовенства) залежали результати вибори короля та великого князя литовського.

V. Узагальнення та систематизація знань

Запитання

1. Як українські князі впливали на збереження державотворчих традицій?

2. Чи існувала на українських землях релігійна нетерпимість?

VІ. Підсумки уроку

Учитель робить загальний підсумок уроку та оцінює роботу учнів, які готували повідомлення.

VII. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 23 підручника.

2. Дати усні відповіді на питання (підручник: Свідерський Ю., Ладиченко Т., Романишин Н. Історія України: Підруч. для 7 кл. — К.: «Грамота», 2007).

3. Випереджальне завдання. Підготуватися до рольової гри «У Київському магістратському суді» (за книгою Білоус Н. Київ наприкінці XV — першій половині XVII ст. Міська влада і самоврядування. — К., 2008), запропонувавши зміст судового позову і розгляд цієї справи з використанням норм Київського магдебурзького привілею.