Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Розробки уроків 6 клас

УРОК 31. РЕЛІГІЯ СТАРОДАВНІХ ГРЕКІВ

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• розповідати про релігійні вірування стародавніх греків;

• аналізувати язичеські релігії народів Стародавнього світу;

• виступати перед аудиторією;

• виявляти власне ставлення до театрального мистецтва, взявши участь у рольовій грі.

Форма проведення заходу: театралізована вистава. обладнання: реквізити і костюми для вистави.

І. Мотивація навчальної' діяльності

Греки вірили, що всім світом і життям людей керують боги. Їх називали олімпійцями, бо вважали, що вони живуть на горі Олімп. Богів було багато. Крім олімпійських, були ще лісові боги-сатири у вигляді козлоногих людей, вкритих шерстю. Богинь джерел і тінистих гаїв уявляли у вигляді гарних дівчат і називали німфами. Своїх богів греки вважали дужими і красивими. Вони приносили їм жертви. Греки поклонялися богам, які уособлювали сили природи і безпосередньо опікувалися земними долями людей. Така релігія називається язичницькою. Кожний народ на ранньому етапі розвитку проходив через язичеські вірування. Це стосується й українців, які в давнину також були язичниками.

Релігійні вірування греків свідчать, що вони понад усе цінували реальне земне життя. Вони прагнули бути щасливими серед своїх співвітчизників, жити у злагоді з природою і богами.

А зараз ми дізнаємося про те, як греки уявляли собі історію «створення світу», появу богів і життя на Олімпі.

II. Повідомлення теми та очікуваних результатів

Учитель звертає увагу на те, що цей урок є нетрадиційним, це урок- театралізована вистава. Уточнюються очікувані результати навчальної діяльності учнів.

III. Надання необхідної інформації

Підготовчий етап тривав 2 тижні. Учні займалися пошуковою діяльністю, готували костюми, реквізити до вистави, складали та розучували тексти, добирали ілюстрації.

IV. Інтерактивна частина уроку

Театралізована вистава розпочинається виступом двох учнів, які розповідають міфи про створення світу та появу богів.

1-й учень. Спочатку існував тільки вічний, безмежний темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Все виникло з безмежного Хаосу — весь світ і безсмертні боги. З Хаосу походить і богиня Землі — Гея. Широко розкинулася вона, могутня, і дає життя всьому, що живе й росте на ній.

А далеко під Землею, так далеко, як далеко від нас неосяжне ясне небо, в незмірній глибині народився похмурий Тартар — жахлива безодня, сповнена вічної пітьми.

З Хаосу народилася і могутня сила, всеоживляюча Любов — Ерос. Почав творитися світ.

Могутня благодатна Земля породила безмежне блакитне Небо — Уран, і розкинулось Небо над Землею. Гордо піднялися до нього високі гори, народжені Землею, і широко розлилося вічношумливе море.

Уран-Небо запанував у світі. Шість синів і шість дочок — могутніх грізних титанів — мали Уран і Гея. Зненавидів Уран своїх дітей, замкнув він їх у глибокій темряві і не дозволив виходити на світ.

Страждала Земля, їхня мати. Вона переконувала дітей повстати проти батька Урана. Ніхто не насмілився, тільки наймолодший Крон хитрощами відняв у батька владу.

2-й учень. Крон не був певний, що влада назавжди залишиться в його руках. Він боявся своїх власних дітей. І наказав Крон дружині своїй

Реї приносити йому народжених нею дітей, після чого безжалісно ковтав їх. Жахалася Рея, бачачи долю дітей своїх. Уже п’ятьох проковтнув Крон: Гестію, Деметру, Геру, Аїда і Посейдона.

Рея не захотіла втратити й останню свою дитину. Вона усамітнилася на далекому острові Крит і там, у глибокій печері, народила наймолодшого сина Зевса. У цій печері заховала Рея свого сина від жорстокого батька, а йому дала проковтнути замість дитини довгий камінь, загорнений у пелюшки.

Виріс і змужнів прекрасний і могутній бог Зевс. Він повстав проти свого батька і примусив його повернути на світ поглинутих ним дітей.

Почали вони боротьбу з Кроном і титанами за владу над світом. Жахливою й затятою була ця боротьба. Вогонь охопив усю землю, моря кипіли, дим і сморід закривали все густою пеленою. Нарешті, сила титанів була зломлена. Їх скинули у похмурий Тартар, у віковічну пітьму. Діти Крона оселилися на вершині Олімпу.

Царював там Зевс. Три прекрасні гори охороняють вхід на світлий Олімп і піднімають густу хмару, що закриває ворота, коли боги спускаються на землю. Ні дощу, ні снігу не буває в царстві Зевса; вічно там панує ясне радісне літо.

А нижче клубочаться хмари, які часом закривають далеку землю. Там, на землі, весну і літо змінюють осінь та зима, радість і веселощі чергуються з нещастям і горем. Правда, і боги зазнають смутку, але він швидко минає, і знову настає радість на Олімпі.

Учні виходять. Посередині класу стоїть трон, поруч стіл. На столі різноманітні фрукти, в глечику сік. Клас прибрано, ніби величезний зал. Всюди багато квітів, на підлозі килим.

Афіна. Скажи-но, батьку Зевсе, чому за стільки років ти вперше нас зібрав на цю Велику раду?

Зевс. Так, давненько разом на Олімпі ми були. Всі у справах, а час минає. Я — верховний бог греків, цар і батько богів і героїв. А час нікому не підвладний. Ось уже 2005 рік нової ери настав. Здається, щойно розійшлись і працювали невтомно, та людство стало забувати нас, богів- олімпійців. Тому й зібралися сьогодні. (Входить Гермес.)

Гермес. О, могутній Зевсе, вибач, але не зміг я всіх богів розшукати. Багатьох повідомив, але більшість передають тобі вітання і шану, та не можуть і на мить свої робочі місця залишити. Керують людьми і природою.

Зевс. Що ми хочемо від людей, коли навіть боги нехтують моїми наказами. А на землі прості смертні думають, що ми живемо на Олімпі великою дружною сім’єю. Бенкетуємо у своїх золотих палатах, п’ємо нектар та їмо амброзію, які дарують нам вічну молодість та безсмертя.

Деметра. Не гнівайся, брате. Ось, поглянь на небо: бог Сонця Гелі- ос виїхав на своїй золотій колісниці на небо. Інакше б день не розпочався. Що тоді подумали б про нього звичайні люди?

Афіна. І бог вогню та ковальства Гефест, неперевершений майстер- митець, який будує богам палаци і трони, зайнятий важкою працею. Він кує незламну зброю, прекрасні вироби із золота і срібла, різноманітні келихи і кубки. А у своєму палаці він живе з дружиною — прекрасною, привітною Харитою, богинею грації і вроди. Великий бог вогню дуже працьовитий, найвправніший божественний коваль — він дарує тепло і радість.

Зевс сідає на трон, з’являються Аїд, Посейдон. Вони займають свої місця поряд із Зевсом.

Зевс. Ну, добре. Поговоримо про справи і нагадаймо про себе. Моє постійне місцеперебування — Олімп. Я повелитель людської долі. А це мої два брати.

Посейдон. Я — Посейдон, бог морів та океанів, покровитель мореплавства. Живу у палаці в морських глибинах, здіймаю й приборкую бурі на морі. Допомагаю рибалкам підіймати кораблі, що потрапили на мілину або між скелями, а кораблям, що зазнали аварії, посилаю швидкі течії, які несуть їх до безпечних берегів. (Під час його останніх слів входить Аполлон.)

Аполлон. О, Посейдоне! Весь грецький світ шанує тебе. У портових містах, селищах, на островах і мисах, у прибережних горах побудовані тобі жертовники і статуї.

Аїд. У підземному царстві, де перебувають душі померлих, володарюю я — бог Аїд. Глибоко під землею, у моєму царстві, течуть Стікс і річка забуття Лета. Душі померлих перевозить на човні через Стікс старий перевізник Харон. А вихід із царства мертвих стереже триголовий пес Цербер. Ще мене називають Плутоном. Я володію незліченними підземними скарбами.

Входить Діоніс із великою і гарною тарілкою, наповненою виноградними ґронами. Ставить її на стіл, стає поруч з Деметрою.

Діоніс. Чому засмутилася, Деметро?

Деметра. Дочку згадала, Персефону. Коли її нема — настає зима. І я сумна. Зі мною сумує природа. Поглянь: усе немов мертве...

Зевс. Ну, годі. Деметро!

Афродіта. Тут є й моя провина. Персефона гуляла з подругами на лузі. Раптом розступилася земля, і на колісниці, запряженій вороними кіньми, з’явився похмурий бог Аїд. Тоді я наказала своєму сину Еросу пустити стрілу кохання в серце Аїда.

Аїд. Я викрав Персефону й одвіз її до свого підземного царства, вона стала моєю дружиною і царицею. Але в моєму палаці Персефона живе тільки третину року, а в тебе, на землі, — решту часу.

Деметра. Коли дочка повертається до мене, я радію. Настає весна, і вся природа оживає.

Зевс. Ти несеш, Афродіто, на землю любов.

Афродіта. Мені підкоряються всі: і боги, і люди. Я — богиня краси і кохання, яка народилася з морської піни. Володію поясом, який може зробити будь-яку смертну жінку чи богиню гарнішою, ніж сама краса.

Артеміда. Я — Артеміда, богиня тваринного і рослинного світу, покровителька молоді.

Аполлон. Знаю, твоя улюблена тварина лань, а місцеперебування — гірська й лісиста Аркадія.

Діоніс. Я — покровитель виноградарства й виноробства. Живу серед людей, звеселяючи вином їхні серця. Мандрую світом. У ці дні в Греції відбуваються свята. По селах проходять веселі процесії з піснями і жартами, танцями. У січні святкують Афіни, тому я з вами довго не затримаюсь на Олімпі.

Афіна. Діонісу віддають шану як рятівникові народу від злиднів. Свята відзначають веселими процесіями масок і чотириденними виставами трагедій та комедій у Великому театрі.

Гермес. Я — вісник богів, Гермес. Покровитель дотепності, гімнастики, мандрівників, доріг, торгівлі. Є у мене чарівна ліщинова паличка, яку подарував мені Аполлон. Вона здатна припиняти сварки й примиряти ворогів. Колись я кинув її між двох змій, що нападали одна на одну, й вони враз перестали кусатись і приязно прихилились головами.

Зевс. Ти виконуєш мою волю і доносиш до всіх мої накази.

Афіна. Проте й інші боги та богині користуються твоїми послугами. Тому ти змушений був зробити собі на ногах маленькі крильця, щоб встигати виконувати всі доручення.

Але колись на Олімпі ти украв Аресового меча; у Посейдона кудись подівся тризуб; Афродіта якось зауважила, що раптом зник її пояс; Гефест не зміг знайти своїх обценьок; у Зевса хотів викрасти блискавку, але обпікся й залементував.

Гермес. О, Афіно-Палладо! Мудра, велична і справедлива богине. То все були мої невдалі жарти.

Афіна. Мене часто називають богинею війни. Я — покровителька війни оборонної, втілюю свідому хоробрість і мужність, допомагаю у хвилини крайньої небезпеки і веду до звитяги.

Посейдон. Тебе шанують як богиню народних зборів, покровительку у важливих справах. Ти стала богинею миру й добробуту, посилаєш людям здоров’я.

Зевс. Значні твої заслуги, дочко, і на Олімпі, і серед простих смертних. Розкажи, як розвивається сьогодні місто Афіни, назване так на твою честь?

Афіна. О, моє місто відоме й могутнє. З 1834 року, коли Афіни стали столицею Греції, місто почало швидко зростати. Зараз в Афінах проживає понад чотири з половиною мільйони людей. Афіни уславилися своєю історією, мистецтвом, історичними пам’ятниками.

Досі ще міцно стоїть величний храм Парфенон. Привітні й усміхнені мешканці працюють, не покладаючи рук, аби їхнє місто процвітало, — особливо останнім часом, коли готувалися до проведення Олімпійських ігор.

Зевс. Ці спортивні змагання започаткували греки на мою честь ще у сиву давнину, а точніше в 776 році до н. е. І проводилися вони раз на чотири роки.

Афіни. І зараз проводяться так само.

Зевс. Що скажеш, Аполлоне?

Аполлон. Я — покровитель мистецтв, бог цілительства, будівельник, засновник міст, охоронець тих, що переселяються на нові місця і в далекі колонії. Завжди допомагав грекам, які селилися на землях Стародавньої України. А сьогодні допомагаю українцям, яких багато в Греції. І не тільки в Греції, а по всьому білому світу роз’їхалися вони, живуть і працюють. Називають їх заробітчанами, а інколи й гірше...

Посейдон. Морями й океанами на кораблях пливуть, залишають рідну домівку, сім’ї, дітей малолітніх.

Гермес. В автобусах, потягах, літаках можна їх побачити, почути милозвучну українську мову. Їдуть із сумом на чужину.

Афіна. Чому ж вони виїздять? Це ж зовсім нікуди не годиться?

З е в с. Я їм допоміг встановити республіку.

Аїд. І демократія у них.

Посейдон. Є в них моря і ріки. І моряки хороші.

Деметра. Земля родюча, як ніде.

Діоніс. А виноград який вирощують!

Артеміда. Ліси чудові.

Афіна. Україна — мирна держава.

Аполлон. Українці — талановиті люди.

Зевс. Щось негаразд у них там, у верхах...

Афродіта. Це де? У Верховній Раді? У мене вистачить стріл кохання, щоб депутати полюбили свій рідний край і народ серцем і душею.

Зевс. Ми їм допоможемо. Я вам обіцяю!