Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Український історичний журнал - травень - червень - 2013

МІЖНАРОДНИЙ СЕМІНАР ІЗ РОЗРОБКИ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ПРОЕКТІВ В ІНСТИТУТІ СЛАВІСТИЧНИХ, СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ТА ЄВРАЗІЙСЬКИХ СТУДІЙ КАЛІФОРНІЙСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (БЕРКЛІ, США)

Інститут славістичних, східноєвропейських та євразійських студій Каліфорнійського університету (Берклі, США) щосеместра, починаючи з 2006 р., запрошує науковців і викладачів із країн СНД для презентації результатів своїх досліджень та ознайомлення зі здобутками американських колеґ у відповідній царині. Програму розроблено у співпраці з центром науково-дослідної роботи та освіти Європейського гуманітарного університету (Вільнюс, Литва), кавказькими центрами наукових ресурсів (Вірменія, Азербайджан, Ґрузія) та за фінансової підтримки Фундації Карнеґі.

30 березня - 13 квітня 2013 р. в інституті славістичних, східноєвропейських та євразійських студій Каліфорнійського університету відбувся черговий міжнародний семінар. Чотирма його учасниками-стипендіатами стали Любов Козик (історичний факультет Білоруського державного університету, Мінськ, Білорусія), Арсен Хакобян (факультет кавказьких студій Єреванського державного університету, Вірменія), Світлана Хутка (факультет соціальних наук і соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія») та Наталія Лаас (Інститут історії України НАНУ).

Кожен з учасників працював під керівництвом професорів-наставників, обраних серед провідних науковців Каліфорнійського університету та найбільш обізнаних із пропонованою темою індивідуального проекту, - Джона Коннеллі (John Connelly), Стефена Астуряна (Stephan Astourian), Вікторії Боннелл (Victoria Bonnell) та Юрія Сльозкіна (Yuri Slezkine). До програми також активно долучилися молоді дослідники з Берклі - Девід Бічер (David Beecher), Сара Ґардінґ (Sarah Garding), Марсі Маккулаф (Marcy McCullaugh), Алекс Бєляєв (Alex Beliaev), Ліса Мін (Lisa Min).

Перше засідання семінару відбулося 1 квітня 2013 р. Із вітальним словом до учасників заходу звернувся професор історичного факультету, директор інституту славістичних, східноєвропейських та євразійських студій Каліфорнійського університету Ю.Сльозкін. Професор факультету політології, виконавчий директор програми славістичних, східноєвропейських та євразійських студій Едвард Вокер (Edward Walker) розповів про саму ідею міжнародного семінару й набутий досвід його проведення, наголосивши на принциповому завданні, котре ставлять перед собою організатори, - наукове знання, зіперте на найновіші теоретичні розробки, повинно активно впроваджуватися у студентські аудиторії та слугувати матеріалом для інноваційних університетських курсів і програм. Оскільки мета семінару визначається як розширення наукового та педагогічного досвіду, кожен учасник за своєю темою мав підготувати програму навчального курсу чи спецкурсу для студентів.

Перша секція присвячувалася темі «Суб’єктивне благополуччя в перехідних суспільствах Східної Європи та країнах колишнього Радянського Союзу», яку презентувала С.Хутка. За допомогою квантитативних методик дослідниця прагнула визначити суб’єктивні почування благополуччя/щастя у соціумі. Професор факультету соціології, директор програми славістичних, східноєвропейських та євразійських студій В.Боннелл запропонувала окрім, власне, обробки конкретних даних щодо перехідних суспільств реґіону, поміркувати над теоретичними та методологічними аспектами цієї теми: категоріями «суб’єктивного благополуччя», «щастя», «задоволення життям»; наскільки їх зміст культурно детермінований; які стандарти порівняння слід використовувати для даних із різних країн; чи вимірювані емоції та якими саме методами тощо.

Під час другої секції відбувалося обговорення проекту Н.Лаас «Культурна історії Радянського Союзу у сучасній англо-американській історіографії». Було наголошено на тому, що «культурний поворот» та активне використання методик і теоретичних підходів «нової культурної історії» кардинально вплинули на зміст праць тих науковців, котрі вивчають радянське минуле. Історії повсякдення, емоцій, сексуальності, ґендерна, усна та міська історія, дослідження пам’яті, символічна географія, візуальні студії - ось домінантні напрями історіографії у царині радянських студій, що виводять науковців поза межі дискусії лише про політичні та соціально-економічні аспекти тоталітаризму й авторитаризму. Ю.Сльозкін запропонував звернути уваги на не менш популярні напрями в дослідженні СРСР, як-от транснаціональна історія, локальна та регіональна історія, історія навколишнього середовища («environmental history»), які, проте, ставлять під сумнів універсальність і всеохопність «культурного підходу» в історичному аналізі.

На третій секції А.Хакобян доповідав про культурну та етнічну історію Кавказу. Амбітний проект, що охоплює широкі хронологічна й територіальні межі, викликав жваве обговорення. Професор історичного факультету, директор програми вірменських студій С.Астурян виділив дві серйозні проблеми, з якими має дати собі раду дослідник модерної історії Кавказу. По-перше, брак якісної фахової літератури. Навіть порівняно краще вивчена тема російських/радянських взаємовідносин із національними групами Кавказького регіону чимало запитань залишає без відповідей. По-друге, це проблема синтезу: в який спосіб дослідник може поєднати складні, суперечливі, часто взаємовиключні історичні наративи всіх етнічних груп, що мешкають на цій території, в одну когерентну історію Кавказу.

Четверту секцію відкрив виступ Л.Козик «Національні історичні міфи в Польщі, 1991-2012». Дослідниця торкнулася проблеми історичних міфів, їх ролі в конструюванні національної спільноти та зв’язку з історієписанням. У польському випадку міфотворчості особливо популярними стали події Другої світової війни та періоду Польської Народної Республіки. Обговорюючи тему, професор історичного факультету Дж.Коннеллі та аспірант історичного факультету Д.Бічер запропонували скористатися компаративним підходом, порівнявши теперішню ситуацію в Польщі з публічними дискусіями про минуле, а надто Голокост, котрі відбувалися в Німеччині. Тим паче, що найгарячіші суперечки у сучасній Польщі спровокувала якраз книжка Яна Томаша Ґросса «Сусіди» (2000 р.) - про участь поляків у Голокості та їх співвідповідальність за масові вбивства євреїв. Загалом доцільніше зосередитися на окремих «міфах» та їх надужитті: польські сарматизм і традиція парламентаризму, поділи Польщі як національна трагедія, Варшавське повстання 1944 р., революційна діяльність «Солідарності» тощо.

Друга частина семінару мала на меті інтенсивне й усебічне ознайомлення запрошених учасників із системою організації викладання та наукової діяльності у Сполучених Штатах Америки. Кожен із них мав можливість відвідати лекції та семінари для студентів-бакалаврів, наукові семінари для аспірантів, отримати консультації в університетських центрах навчальних ресурсів (покрокове пояснення організації всього навчального процесу) та освітніх технологій (майстер-класи інтерактивного викладання з використанням технічних засобів), скористатися бібліотечними й архівними ресурсами. 

Наукова робота інституту славістичних, східноєвропейських та євразійських студій Берклі має міждисциплінарний характер, адже побудована за зразком регіональних досліджень («area studies»), коли спільнота, а отже й простір для формальних і неформальних наукових дискусій створюється не за дисциплінарним, а за географічним принципом вивчення регіону колишнього СРСР та Східної Європи. Водночас більшість членів інституту (а їх усього 45 професорів та понад 150 аспірантів) афілійовані, тобто передовсім працюють на своїх факультетах. Утім, викладацьке навантаження у дві — три пари на тиждень і можливість раз на кілька років узяти оплачувану річну відпустку («sabbatical leave») створюють вельми сприятливі умови для наукової роботи.

Тнститут було створено 1957 р. як центр славістичних та східноєвропейських студій, теперішньої своєї назви він набув у 2000 р. До його складу входять професори факультетів славістики, історії, політології, антропології, соціології тощо. Факультет славістики, котрий засновано ще 1901 р., загалом один із найстаріших у Сполучених Штатах. Свого часу в Берклі викладали польський поет і нобелівський лауреат Чеслав Мілош (Czeslaw Milosz, 1911—2004 рр.), літературознавець і перекладач Ґлєб Струве (Gleb Struve, 1898— 1985 рр.), літературознавець Сємьон Карлинський (Simon Karlinsky, 1924—2009 рр.), історики Ніколай Рязановський (Nicholas Riasanovsky, 1923—2011 рр.), котрий написав класичний американський підручник з історії Росії, Мартін Маліа (Martin Malia, 1924— 2004 рр.), Реджинальд Зельник (Reginald Zelnik, 1936—2004 рр.) та ін.

Нині в університеті працюють літературознавець та історик, автор студій про Мелетія Смотрицького Девід Фрік (David Frick); Ерік Наймен (Eric Naiman), котрий спеціалізується на вивченні радянської літератури й культури 1920-х рр.; Тріна Паперно (Irina Paperno), яка, окрім іншого, досліджує еґо-документи, пов’язані з радянським минулим; знавець російського модернізму Ольґа Матич (Olga Matich); літературознавець Г ю Маклін (Hugh McLean); антрополог Алєксєй Юрчак (Alexei Yurchak), що вивчає суспільство пізнього радянського та пострадянського періодів; історикДжон Коннеллі, фахівець із модерної історії Центральної та Східної Європи, книжку якого — «Поневолений університет» — нещодавно було перекладено українською; історик Юрій Сльозкін, дослідник модерної історії Росії та Радянського Союзу, автор наукового бестселера «Єврейське століття» (2004 р.); політолог Джордж Бреслауер (George Breslauer), котрий вивчає проблеми політичного лідерства в Росії й СРСР; політолог Едвард Вокер, що спеціалізується на націоналізмі та етнічних конфліктах у країнах колишнього СРСР; фахівець зі східноєвропейської й порівняльної політики Ендрю Янош (Andrew Janos); соціолог Вікторія Боннелл, авторка досліджень про «нову культурну історію», робітничу історію, візуальні студії в контексті вивчення радянського минулого та ін. Більшість їх у той чи інший спосіб суттєво допомагали учасникам семінару порадами під час індивідуальних консультацій.

Програма семінару передбачала відвідування Стенфордського університету та знайомство з роботою його центру російських, східноєвропейських та євразійських студій. Учасники зустрілися з професорами-істориками Норманом Наймарком (Norman Naimark), остання книга якого — «Геноциди Сталіна» — два роки тому побачила світ в українському перекладі, та Аміром Вайнером (Amir Weiner), дослідником радянського суспільства періоду Другої світової війни й повоєнної доби, автором книжки про Вінницю під час війни та за пізнього сталінізму.

Яскраві враження в учасників семінару залишив візит до Гуверівського архіву у Стенфорді. Архів — це серце Гуверівського інституту війни, революції та миру, заснованого в 1919 р. американським інженером, благодійником, колекціонером Гербертом Гувером (Herbert Hoover, 1874—1964 рр.). Унікальні колекції книг, брошур, періодики, матеріалів урядових і неурядових організацій, особових фондів, карт, відео- й аудіозаписів, що стосуються історії Росії та України імперської, радянської доби нараховують сотні тисяч позицій.

У фундаментальній колекції документів періоду Російської імперії (передусім 1870—1917 рр.) містяться матеріали з історії політичних партій, революційних рухів, російсько-японської війни 1904—1905 рр., участі Росії в Першій світовій війні, дипломатичних зв’язків, матеріали «охранки» (документація її паризького бюро охоплює 1883—1917 рр.). Тут зберігаються оригінальні папери членів імператорської та деяких дворянських родин. Добре представлено період революцій 1917 р., а саме правління Тимчасового уряду, та радянську добу, зокрема національне питання під час громадянської війни, дисидентські рухи, матеріали самвидаву, зовнішньополітичні зв’язки, діяльність Комінтерну, радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр., участь СРСР у Другій світовій війні тощо. В архіві зберігаються документи російських/радянських посольств і консульств у Парижі (1917—1924 рр.), Вашингтоні (1900—1933 рр.), містах Німеччини (1828—1914 рр.), а також папери історика Б.Ніколаєвського, ґенералів П.Вранґеля та Н.Юденича, листування Л.Троцького з сином — Л.Сєдовим 1931—1938 рр. та ін. Серед нещодавніх поповнень — «Ґорбачовська колекція усної історії» (більше сотні інтерв’ю з політичними діячами «перебудовних» часів), архів радіо «Свобода» (Мюнхен).

Учасники семінару отримали перелік гуверівських архівних матеріалів зі своїх дослідницьких проектів, вичерпні консультації щодо роботи архіву, а також мали унікальну нагоду побувати в архівосховищі та на власні очі побачити, в яких умовах зберігаються цінні архівні фонди й колекції.