Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Український історичний журнал - березень - квітень - 2013

ХРОНІКА

МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ «РАННЬОМОДЕРНА УКРАЇНА НА ПЕРЕХРЕСТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙ, КУЛЬТУР, ДЕРЖАВ ТА РЕГІОНІВ»

Захід відбувся 23 листопада 2012 р. в Києві. В його організації взяли участь відділ історії України середніх віків і раннього нового часу Інституту історії України НАНУ, Науково-дослідний інститут козацтва, Семінар з інтелектуальної історії й Український національний комітет з вивчення країн Центральної та Південно-Східної Європи.

Відкрив роботу наукового форуму директор Інституту історії України НАНУ академік В.СмолІй, котрий у своєму вступному слові наголосив на необхідності творчого освоєння вітчизняними дослідниками новітніх методологічних напрацювань, а також вписання українського національного наративу у ширший історіографічний контекст. У пленарних доповідях д-р іст. наук Т.Чухліб проаналізував міжнародно-правовий статус ранньомодерної України. Зупинившись на відносинах із Польщею, Росією, Туреччиною, Австрією, Швецією, Трансільванією та Молдавією д-р іст. наук В.Горобець порушив питання конфліктності у владі Гетьманату/Гетьманщини в постмазепинську добу, а д-р іст. наук О.Вачипська зупинилася на проблемі співіснування козацьких і мусульманських воєнізованих структур наприкінці XVIII - у першій чверті ХІХ ст. у складі Російської та Османської імперій.

На першій секції («Ранньомодерна Україна у контексті взаємовпливів країн Центральної та Східної Європи») було заслухано такі виступи: канд. іст. наук Н.Старченко доповіла про особливості вивчення шляхетських наїздів як культурного явища в ранньомодерній Речі Посполитій, канд. іст. наук Д.Ващук зосередив увагу на правовій культурі української еліти Великого князівства Литовського у другій половині XV - першій третині XVI ст., канд. іст. наук О.Сокирко порівняв військовий розвиток Гетьманщини з «мілітарною революцією» в ранньомодерній Європі, канд. іст. наук В.Кононєнко репрезентував модернізаційні проекти української адміністрації Гетьманщини 1670—1760-х рр., канд. іст. наук К.Галушко розглянув традиції використання топонімів («Малоросія» та «Україна») на картах Східної Європи наприкінці ХVІІ - на початку ХХ ст., д-р іст. наук Я.Федорук проаналізував зовнішню політику Юрія ІІ Ракоці щодо Речі Посполитої, Швеції й України з кінця 1654 - до кінця 1656 рр., канд. арх. О.Харлан відзначив архітектурно-містобудівні особливості фортеці Кодак за картографієюXVII-XIX ст., В.Вєклєнко надав нові відомості про Самар-Богородицьку фортецю.

У роботі другої секції («Ранньмодерна Україна і тюркський світ») узяли участь доктори історичних наук О.Бачинська, В.Брехуненко, Д.Сєнь, Т.Чухліб, кандидати історичних наук О.Галенко, В.Грибовський, В.Полторак, О.Середа, О.Сокирко, П.Усенко, а також науковці В.Гіпіч, Т.Ковалець та ін. Зокрема, д-р іст. наук В.Брехуненко у своїй доповіді розглянув ідентичність християнських козаків на степовому кордоні Європи наприкінці XVI — на початку XVII ст., В.Гіпіч представив образ кримських татар у міщанській літературі України XVI—XVII ст., Т.Ковалець розповів про співпрацю Криму та Запорожжя у повстаннях 1620—1630-х рр. у Середньому Подніпров’ї, д-р іст. наук Д.Сєнь репрезентував малодосліджені питання прикордонної взаємодії донського козацтва й османського Азова у другій половині XVI — у ХVІІ ст., канд. іст. наук О.Середа проаналізував відомості про мазепинців в османсько-турецьких документах 1709— 1712 рр., канд. іст. наук В.Грибовський розглянув військово-здобичницькі практики кримських татар і ногайців у XVII—XVIII ст., а канд. іст. наук В.Полторак на прикладі М.Чайковського (Садик-паші) простежив явища девіації та модернізації на рівні життя неординарної людини XXX ст.

У третій секції («Тексти, уявлення та ідеї на перехресті цивілізацій, культур та регіонів») також було багато змістовних виступів, зокрема К.Кириченко виголосила доповідь про початок формування політичних легенд у Великому князівстві Литовському та Московському князівстві, канд. іст. наук О.ОсІпян на прикладі звернення до далекого минулого у судовій тяжбі міського магістрату з вірменською громадою у Львові 1578 р. проаналізував історичні уявлення та їх використання у соціальних конфліктах, канд. іст. наук В.Пилипенко навів нові відомості щодо авторства «Traktatu de оЛепэіVо bello», канд. іст. наук В.Зема присвятив свій виступ «silva rerum» князів Четвертинських середини XVII ст., Т.Барабаш представив розгляд письма листів Б.Умельницького до магістрату Львова у 1655 р., канд. іст. наук Є.ЛІтвІнєнко розглянула відомості про правобережного гетьмана А.Могилу на шпальтах хроніки «Theatrum Europaeum».

Під час роботи четвертої секції («Історіографічні прочитання ранньомодерної України») канд. іст. наук А.Блануца розглянув нові виклики в археографічних дослідженнях спадщини Великого князівства Литовського, канд. іст. наук В.Яцєнко проаналізував особливості репрезентації гетьмана І.Мазепи у сучасній російській історіографії, канд. іст. наук Ю.Кудінов простежив погляди вчених Північної Америки 1990—2000-х рр. на Українську революцію XVII ст., а Л.Ісмаїлова подала огляд сучасної російської історіографії, присвяченої визначенню ролі України у східноєвропейській політиці Кримського ханства та Османської імперії у 1640—1650-х рр.

П’ята секції («Ранньомодерна Україна: козацька, шляхетська та “посполитська”») була представлена значною кількістю цікавих виступів. Так, д-р іст. наук Л.Посохова охарактеризувала типи кар’єри викладачів православних колегіумів протягом XVIB — початку XІX ст., канд. іст. наук О.Романова на прикладі ікони св. Миколая із с. Лазорки Пирятинської протопопії розглянула ареал паломників та механізми поширення інформації про чудотворну святиню, О.Бороденко акцентувала увагу на такому явищі, як «Божа вдова», поведінкові стратегії самотньої жінки Гетьманщини XVIII ст., канд. іст. наук С.Потапенко проаналізувала походження й персональний склад слобідської гілки шляхетсько-старшинського роду Красовських, канд. іст. наук В.Пришляк зупинився на шляхах формування старшинської еліти, узявши за приклад генерального військового писаря часів правління Д.Апостола М.Турковського, канд. іст. наук І.Сердюк подав статистику дитячої смертності у суспільстві Гетьманщини, канд. іст. наук Ю.Рябуха розповів про рейд С.Чарнецького на Брацлавщину навесні 1653 р., канд. іст. наук К.Івангородський проаналізував геополітичне становище Південної Київщини як чинник формування політичної незалежності українського козацтва, канд. іст. наук О.Рєпан розповів про легальні і нелегальні методи боротьби Війська Запорозького Низового зі Старосамарською сотнею, а С.Краснобай на конкретному історичному матеріалі простежив склад, розселення та подальшу долю старшини Самарської паланки.

Майже кожен виступ завершувався запитаннями до доповідача та дискусією, а робота секцій — обговоренням спільних тем, що засвідчило корисність розширення комунікації між дослідниками ранньомодерної України й необхідність регулярного проведення подібних форумів. За результатами роботи конференції планується видати збірник наукових праць.