Український історичний журнал - вересень - жовтень - 2012

ХРОНІКА

МІЖНАРОДНІ НАУКОВІ ЧИТАННЯ «ПІВДЕННА УКРАЇНА: КОЗАЦЬКА ТА ПІСАЯКОЗАЦЬКА ДОБА»

Представницький форум із нагоди 15-річчя Науково-дослідного інституту козацтва при Інституті історії України НАНУ відбувся 26—27 травня 2012 р. в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова. Захід присвячувався пам’яті відомого українського історика Анатолія Діомидовича Бачинського (1933—1995 рр.).

Організаторами читань стали історичний факультет ОНУ імені І.І.Мечникова, Інститут історії України НАНУ, Науково-дослідний інститут козацтва при Інституті історії України НАНУ, кафедра історії України, відділ історії козацтва на Півдні України НДІ козацтва, Чорноморське гайдамацьке з’єднання, громадська ініціатива «Оновлення країни». Участь у заході взяли провідні фахівці-історики з України (Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Чернігів) та інших країн (Молдавія, Польща, Росія).

Відкрились читання привітаннями учасникам конференції від ректора ОНУ ім. І.І.Мечникова доктора педагогічних наук І.Коваля, та директора Інституту історії України НАНУ академіка НАН України В.Смолія. Пленарне засідання мало три доповіді. Перші дві були присвячені аналізу діяльності видатного вченого А.Бачинського, третя — здобуткам та перспективам Науково-дослідного інституту козацтва при Інституті історії України НАНУ.

У доповіді «40 років на службі Кліо: Анатолій Бачинський як видатний учений, дослідник історії козацтва на Півдні України» д-р іст. наук Т.Чухліб (Інститут історії України НАНУ) відзначив, що з 450 наукових та науково-популярних праць одеського історика, «спочатку студента Одеського університету, а потім співробітника Державного архіву Одеської області, професора Одеського національного університету імені І.Мечникова, заслуженого працівника культури України, кавалера болгарського ордену Кирила і Мефодія, очільника краєзнавчого громадського руху на Одещині четверта частина належить історії козацтва. Зокрема, «однією з головних ідей його дисертаційної праці стало вивчення місця і ролі козацтва у колонізаційних процесах на Півдні України протягом XVIII — першої половини ХІХ ст. (Одеса, 1969 р.). Промовистою виглядає та обставина, що першою й останньою прижиттєвою публікаціями вченого стали статті з історії українського козацтва. У 1994 та 1995 рр. вийшли його книги про Задунайську Січ і козацтво на Півдні України (у співавторстві з О.А.Бачинською), які підсумували майже 40-річне служіння Анатолія Бачинського вибагливій Кліо — музі всіх талановитих істориків світу». Значну кількість напрямів з історії козацтва, започаткованих Анатолієм Діомидовичем, — історія задунайського козацтва, козацьких формувань після 1775 р., життя козаків на Одещині — продовжили його учні.

Д-р. іст. наук В.Хмарський (ОНУ імені І.І.Мечникова) в доповіді «Анатолій Бачинський у кафедральному колі: до просопографічного портрета університетських істориків-україністів» звернувся до іншого аспекту діяльності А.Бачинського. Розпочавши свій виступ зі студентських років цього історика, він показав його зростання, формування наукових інтересів під впливом талановитих викладачів історичного факультету — С.Ковбасюка, П.Каришковського. В.Хмарський проаналізував можливості наукової роботи А.Бачинського у складних умовах кінця 1960—1970-х рр.

Ґрунтовний аналіз діяльності Науково-дослідного інституту козацтва при Інституті історії України НАНУ пролунав у доповіді д-ра іст. наук О.Бачинської (ОНУ імені І.І.Мечникова). Було відзначено основні напрями роботи його співробітників за 15 років. Одним із них стало видання наукових та науково-популярних праць з історії козацтва, іншим — організація різних конференцій, семінарів, круглих столів, лекцій і презентацій. Не менш важливим аспектом діяльності співробітників цього наукового підрозділу стала ініціатива й участь у підготовці увічненні пам’яті окремих персоналій з козацької історії, що втілилося у встановлення пам’ятників і пам’ятних дошок, а також охороні заповідних комплексів в Україні. За ці роки з’явилися філії НДІ козацтва у Запоріжжі, Донецьку, Дніпропетровську, Чернігові, Чигирині, Нікополі й Одесі, де студіюються регіональні аспекти історії козацтва, виходять друком періодичні видання — «Козацька спадщина», «Січеславський альманах», «Запорозька старовина» та «Чорноморська минувшина». Співробітникам спеціалізованої науково-дослідної інституції за цей період вдалося значно розширити тематику студій з історії українського козацтва, розкрити раніше «небажані» теми, переосмислити вже досліджені, визначити напрями подальшої роботи.

Основні питання, розглянуті дослідниками під час наукових читань, були пов’язані з актуальними проблемами розвитку Південної України і, зокрема, Одеси у XVІ—ХХ ст., роллю та значенням козацтва в історії України і Європи. У рамках цих напрямів працювали секції: «Історіографія та джерела з історії Південної України», «Роль А.Д.Бачинського в дослідженні історії краю», «Історія козацтва в джерелах», «Козацтво в політичній, соціальній та етнічній історії України ХVІ - початку ХVІІІ ст.», «Козацтво в “післякозацьку добу”: Кінець ХVІІІ—ХХ ст.»,«Придунайські землі в історії України та Центральної Європи ХVІІІ—ХХ ст.», «Одеса в контексті розвитку південноукраїнського регіону ХІХ-ХХ ст.», «Актуальні проблеми дослідження регіоналістики Південної України ХVІІІ-ХХ ст.».

Назви секцій відображали основні аспекти роботи співробітників НДІ козацтва та його філій, а також напрями досліджень проф. А.Бачинського (в рамках конференції працювала студентська секція, де свої розробки презентували студенти історичного факультету ОНУ імені І.І.Мечникова). Із доповідями виступили канд. іст. наук. І.Гирич (Київ; «Одеса серед інших інтелектуальних центрів української суспільно-політичної думки кінця ХІХ - початку ХХ ст.»), д-р іст. наук. Я.Федорук (Київ; «Українська проблематика на Віленських переговорах між Річчю Посполитою і Росією восени 1656 р.»), д-р іст. наук С.Леп’явко (Чернігів; «Динаміка чисельності козацького війська в кінці ХVІ - початку ХVІІ ст.»), канд. іст. наук. І.Нікульча (Кишинів; «Нормативно-правове забезпечення окупаційної політики Румунії на українських землях між Дністром та Бугом у 1941-1944 рр.»), канд. іст. наук. В.Кушнір (Одеса; «Біографічний метод у дослідженнях А.Д.Бачинського»), д-р іст. наук Т.Гончарук (Одеса; «Місце Одеси в історії чумацького промислу ХVІ-ХІХ ст.»), д-р іст. наук М.Михайлуца (Одеса; «Влада, населення і армія в умовах радянізації Південної Бессарабії після визволення її Червоною армією (1944-1945)»), канд. іст. наук. Н.Петрова (Одеса; «Проблема формування етнічного складу населення Буджака в науковій спадщині А.Д.Бачинського»).

Під час обговорення було залучено нові джерела для вирішення питань історії козацтва, у тому числі документи Османської імперії, картографічні матеріали ХVІІІ ст., документальні матеріали з архіві Російської Федерації. У рамках наукових читань відбувалися презентації нових видань з історії козацтва: монографій Т.Чухліба «Гетьмани України-Руси» (Донецьк, 2012 р.), Я.Федорука «Віленський договір 1656 р.: східноєвропейська криза і Україна в середині XVІІ ст.» (Київ, 2011 р.) і О.Дорошенко «Рід Скаржинських в історії Південної України (середина XVIII - початок ХХ ст.)» (Миколаїв, 2011 р.); збірника наукових праць «Чорноморська минувшина» (Одеса, 2011, вип.6) та наукових нарисів «Євген Чикаленко в процесі українського націотворення» (Одеса, 2012 р.).

27 травня 2012 р. учасники читань відвідали музей і фортецю в м. Бендери та с. Варниця (Республіка Молдова) - пам’ятні місця, пов’язані з гетьманом І.Мазепою, шведським королем Карлом ХІІ та історичними подіями 1709 р.

За підсумками роботи Міжнародних наукових читань «Південна Україна: козацька та післякозацька доба» було сформульовано та ухвалено рішення видати збірку матеріалів за їх результатами; сформувати іменний фонд А.Д.Бачинського в науковій бібліотеці ОНУ імені І.І.Мечникова до 80-річчя з дня народження історика (2013 р.); рекомендувати Чорноморському гайдамацькому з’єднанню звернутися до консульства Республіки Молдова з пропозицією встановити пам’ятник гетьманові І.Мазепі в м. Бендери; започаткувати щорічну премію імені А.Д.Бачинського для найкращого українського та зарубіжного вченого-козакознавця.